Постанова

від 03.03.2023 по справі 465/4686/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/4686/18 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.

Провадження № 22-ц/811/2432/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

без участі сторін, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ЛКП «Львівський ліхтар» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ЛКП «Львівський ліхтар» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЛКП «Львівський ліхтар» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача завдану матеріальну шкоду у розмірі 61561,00 гривень, та моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн., а також судові витрати пов`язані із розглядом справи.

Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ЛКП «Львівський ліхтар» на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 61 561 (шістдесят одну тисячу п`ятсот шістдесят одну гривню) грн.

Стягнуто з ЛКП «Львівський ліхтар» на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 3 000 (три тисячі гривень) грн.

Стягнуто з ЛКП «Львівський ліхтар» на користь ОСОБА_1 судові витрати: 1 365, 61 грн. судового збору та 3 466,31 грн. витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи від 27.06.2018 року згідно договору №3110 від 12.06.2018 року, всього 5 042 (п`ять тисяч сорок дві гривні) грн. 28 коп.

В решті вимог - відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив ЛКП «Львівський ліхтар».

В апеляційній скарзі покликається на те, що Мешканці будинку АДРЕСА_1 вирішили від`єднатися від автономного опалення. В силу вищезазначених норм закону ЛКП «Львівський ліхтар» ніяким чином не могло вплинути на дане рішення.

Вказує, що мешканці самостійно замовили Робочий проект і, як вбачається з Робочого проекту замовником робіт по від`єднанню ЦО був мешканець ОСОБА_2 , а не ЛКП «Львівський ліхтар», самостійно замовили виконавця робіт - монтажну організацію ПП «Оселя плюс».

Звертає увагу, що якщо були договірні відносини між мешканцями будинку АДРЕСА_1 та ПП «Оселя плюс» то спричинені збитки із- за надання неналежної якості монтажних робіт, по відключенню ЦО має нести сторона договору. Крім того вважаємо, що ПП «Оселя плюс» зобов`язана була надати замовникам гарантію, як мінімум на один рік експлуатації.

Стверджує. що оскільки із дій працівників ПП «Оселя плюс» сталася аварійна ситуація, то і відшкодовувати шкоду зобов`язана винна особа. Крім того, ПП «Оселя плюс» отримала кошти за проведену роботу та повинна виконувати умови договору зі своєї сторони та нести відповідальність.

Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2022 року скасувати.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 16 лютого 2023 року, є дата складення повного судового рішення 03 березня 2023 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що стверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 листопада 2006 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н.М.. Зареєстровано в реєстрі №2615. Що також, вбачається з копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 10 листопада 2006 року. (а.с. 10, 11)

Рішенням Львівської міської ради від 15 вересня 2017 р. №815 Про надання дозволу на підключення від мережі центрального опалення і влаштування індивідуальних систем опалення у квартирах АДРЕСА_3 дозволено співвласникам вищевказаних квартир відключення від мережі центрального опалення і влаштування індивідуальних систем опалення у цілому під`їзді. Співвласникам квартир під наглядом балансоутримувача (власника) будинку і теплопостачального підприємства забезпечити у міжопалювальний період відключення квартир від мережі центрального опалення. Влаштувати індивідуальні системи опалення та здати їх в експлуатацію. Встановлено, що роботи виконуються за кошти співвласників даних квартир. (а.с.34)

09 листопада 2017 року складено Акт «Про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під`їзду, будинку) від внутрішньо-будинкових мереж ЦВ і ГВП та затверджений протоколом рішення міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення мережі ЦВ і ГВП від 07 вересня 2017 року №5. (а.с.35)

З даного Акту вбачається, що його складено та підписано представником власника будинку або уповноваженою ним особою ОСОБА_3 (директор ЛКП «Львівський ліхтар), представником монтажної організації Онишко Р.М. (директор ПП «Оселя плюс»), представником виробника послуг з ЦО і ГВП Штейбарт В.В. (головний інженер ЛМКП «Львівтеплоенерго» та власником, наймачем (орендарем) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженою ними особою №12, 13, 15, 20 ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ), які підтверджують відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП будинку за адресою АДРЕСА_4 .

У 2017 році Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом «НДІ ПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» розроблено Робочий проект на відключення від системи ЦО та ГВП квартир №12,13,15,20 та сходової на АДРЕСА_4 ., даний робочий проект було погоджено ЛМКП «Львівтеплоенерго» 22 серпня 2017 року. (а.с.36-47)

З витягу з протоколу №5 засідання міжвідомчої комісії з розгляду питань пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання при виконкомі Львівської міської ради від 07 вересня 2017 року вбачається, що документи: погодження всіх служб та робочий проект для прийняття рішення.

17 січня 2018 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_2 , про що було складено Акт від 17 січня 2018 року ЛКП «Львівський ліхтар». (а.с.12)

З вищевказаного акту вбачається, що відбулося часткове затоплення квартир №18,20,19 теплоносієм, а саме водою з системи центрального опалення внаслідок прориву. В жовтні місця 2017 року у будинку АДРЕСА_4 2-го під`їзду було здійснено від`єднання від системи центрального опалення та переведення квартир на автономне опалення, згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 15 вересня 2017 року №815.

На підставі акту про відключення квартир АДРЕСА_5 від 07 вересня 2017 року монтажні роботи проводила організація ПП «Оселя плюс».

Внаслідок затоплення квартири АДРЕСА_2 було пошкоджено: в кімнаті площею 13,9 кв.м. залито стелю 13,9 кв.м., стіни 45 кв.м., підлогу зі штучного дубового паркету 13,9 кв.м.; в кімнаті площею 19,8 кв.м. залито стелю 19,8 кв.м., стіни 54,9 кв.м., підлогу зі штучного дубового паркету 19,8 кв.м.; в коридорі площею 9,7 кв.м. залито стелю 9,7 кв.м., стіни 49,2 кв.м., підлогу зі штучного дубового паркету 9,7 кв.м. Окрім цього водою було залито дві шафи для зберігання одягу, три шафи для зберігання книг, письмовий стіл в їдальні, два дивани, акустичну системи марки «Technics» з підсилювачем та програвачем, два килими на підлозі (площею 3х4 кв.м та 2х3 кв.м), шафу гардероб з одягом. В квартирі пошкоджена електропроводка.

Позивачем було направлено Претензію про проведення ремонту квартири від 19 лютого 2018 року до відповідача. (а.с.14-16)

У відповіді на претензію від 02 березня 2018 року ЛКП «Львівський ліхтар» зазначив, що роботи по відключенню системи ЦО проводила організація ПП «Оселя плюс» на замовлення мешканців будинку. Прорив опалення ймовірно зумовлений використанням неякісного матеріалу, або ж неякісного виконання будівельно-монтажних робіт, які проводила ПП «Оселя плюс». На даний комплекс будівельно-монтажних робіт вищевказана організація зобов`язана надати замовнику гарантію, які мінімум на 1 рік експлуатації. Згідно ч.1 ст. 884 ЦК України та враховуючи вищевказане, ліквідації наслідків аварії шляхом проведення ремонту квартири позивача та приведення її у технічний стан, у якому вона перебувала до аварії просили звернутися до компанії замовника виконаних будівельно-монтажних робіт.

Силами ЛКП було ліквідовано аварію, та приведено системи ЦО у належний технічний стан. (а.с.17)

05 березня 2018 року відбулось повторне залиття квартири АДРЕСА_2 , про що було складено Акт від 17 січня 2018 року ЛКП «Львівський ліхтар». (а.с.18-19)

З вищевказаного акту вбачається, що 05 березня 2018 року квартири АДРЕСА_6 були частково затоплені теплоносієм, а саме водою з системи центрального опалення внаслідок прориву.

При обстеженні місця прориву системи ЦО, а саме горища, виявлено, що при від`єднанні стояків ЦО представниками монтажної організації ПП «Оселя плюс» було заглушено ділянку трубопроводу орієнтовно довжиною 8 м. Тим самим зупинивши рециркуляцію ЦО. Через те, що дана ділянка не рециркулювала, а представниками ПП «Оселя плюс» не було від`єднано системи ЦО біля рециркулюючого стояка, розширювальний бачок на ділянці трубопроводу замерз разом з водою, яка була під тиском, після чого об`єм даної кількості води в баку від морозу збільшився. Тим самим розірвав бочок на місці його зварювального шва. Представниками ЛКП «Львівський ліхтар» було перекрито воду та демонтовано ділянку трубопроводу, а також поставлено кран для розповітрення біля рециркуляційного стояка системи ЦО. Дані роботи була зобов`язана провести організація ПП «Оселя плюс» та внести в проект за для уникнення подібних ситуацій.

В наслідок затоплення квартири АДРЕСА_2 нанесені наступні пошкодження, а саме: в кімнаті площею 13,9 кв.м. залито стелю -13,9 кв.м. , стіни - 45 кв.м., підлогу зі штучного дубового паркету - 13,9 кв.м.; в кімнаті площею 19,8 кв.м. залито стелю - 19,8 кв.м., стіни - 54,9 кв.м., підлогу зі штучного дубового паркету - 19,8 кв.м.; в коридорі площею 9,7 кв.м., залито стелю - 9,7 кв.м., стіни - 49,2 кв.м., підлогу з штучного дубового паркету - 9,7 кв.м. Окрім того, водою було залито міжкімнатні двері (4 шт.), підвіконні рами та дошки (3 шт.), дві шафи для зберігання одягу, три шафи для зберігання книг, письмовий стіл, стіл в їдальні, два дивани, три килими на підлозі (площею 3х4 м , 2х3 м та 0,6х2,5 м відповідно), шафу-гардероб з одягом, ноутбук та телевізор. Також у квартирі пошкоджено електропроводку.

Позивачем було направлено Претензію про проведення ремонту квартири від 22 березня 2018 року до відповідача. (а.с.20-22)

11 квітня 2018 року ЛКП «Львівський ліхтар» надало позивачу відповідь, з якої вбачається що, роботи по відключенню системи ЦО проводила організація ПП «Оселя плюс» на замовлення мешканців будинку. Прорив опалення ймовірно зумовлений використанням неякісного матеріалу, або ж неякісного виконання будівельно-монтажних робіт, які проводила ПП «Оселя плюс». На даний комплекс будівельно-монтажних робіт вищевказана організація зобов`язана надати замовнику гарантію, які мінімум на 1 рік експлуатації. Згідно ч.1 ст. 884 ЦК України та враховуючи вищевказане, ліквідації наслідків аварії шляхом проведення ремонту квартири позивача та приведення її у технічний стан, у якому вона перебувала до аварії просили звернутися до компанії замовника виконаних будівельно-монтажних робіт. Силами ЛКП було ліквідовано аварію, та приведено систему ЦО у належний технічний стан. Побілку сходової клітки після залиття системи ЦО силами ЛКП буде проведено у літній період 2018 року.

Внаслідок двох затоплень позивачем було укладено договір №450/001/05 про надання послуг від 12 квітня 2018 року щодо визначення бактеріального забруднення повітря закритих приміщень, а саме за адресою АДРЕСА_7 . (а.с.25)

За результатами санітарно-мікробіологічного дослідження № 1497-1504 виявлено плісень на стінах та незадовільний стан повітря в квартирі позивача. Також за проведення дослідження ОСОБА_1 було сплачено виконавцю 200,35 грн. (а.с.26-27, 28)

Відповідно до висновку експерта № 3110 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 27 червня 2018 року вартість ремонтних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень, завданих залиттям квартири АДРЕСА_8 , станом на час проведення дослідження становить 61561,00 грн. (а.с.49-53)

За проведення експертизи позивачем було сплачено 3432,00 гривні, що підтверджується копією квитанції про сплату від 13 червня 2018 року. (а.с.57).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч.1 ст.4 цього кодексу, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог і нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги зобов`язаний: 1) забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; своєчасно проводити підготовку об`єктів житлово-комунального господарства до експлуатації в осінньо-зимовий період; розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг; вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством; своєчасно реагувати на виклики споживачів, підписувати акти-претензії, вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг; своєчасно та власним коштом проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з наданням комунальних послуг, що виникли з його вини

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За правилами ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи № 331/4392/16-ц в постанові від 04 квітня 2018р. сформулював правовий висновок про те, що відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а тому збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивачем доведено, що залиття квартири позивача є виною саме відповідача та дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення збитків в розмірі 61561,00 грн.

Положеннями статті 23 ЦК України визначено - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішенням, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 3 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно пункту 9 даної Постанови зазначено, що суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Європейський суд з прав людини вказує, що перше речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вимагає від держав, серед іншого, запровадження законодавчих та адміністративних механізмів, спрямованих на забезпечення ефективного стримування загроз праву на життя у контексті як державної, так і приватної діяльності, під час здійснення якої право на життя може опинитися під загрозою (рішення у cправі «Енерюлдіз проти Туреччини»). Якщо порушення права на життя чи тілесну недоторканість не здійснюється навмисно, позитивне зобов`язання за статтею 2 Конвенції щодо створення ефективної судової системи не обов`язково вимагає надання кримінально-правового засобу правового захисту в кожному випадку (рішення у справі «Во проти Франції»).

Ґрунтуючись на природно-правових засадах розумності й добросовісності, суд бере до уваги вразливість становища позивачів, ступінь важливості для їх предмета спору та, відповідно, необхідність вияву суб`єктами правозастосування особливої сумлінності при розгляді справи цієї особи.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

В рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі» зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 грудня 2020 року в справі 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що окрім матеріальної шкоди ОСОБА_1 була завдана і моральна шкода, яка виразилась душевних стражданнях та переживаннях внаслідок пошкодження його майна, незручностей, пов`язаних з необхідністю проведення ремонту квартири, що вимагають від позивача додаткових зусиль для захисту свого права та відновлення пошкодженого житла, порушення звичайного способу життя позивача.

При цьому, суд першої інстанції правильно вважав, що визначений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн. є надмірним, таким, що не відповідає тяжкості та характеру правопорушення, глибині душевних страждань позивача, а також принципам розумності і справедливості та визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 3 000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача як винної особи, на користь позивача.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу ЛКП «Львівський ліхтар» - залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 03 березня 2023 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.