Рішення

від 21.02.2023 по справі 465/7126/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд:

в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання Ненчук О.І.,

за участі:

представника позивача Басюр Л.М., згідно договору,

представника відповідача не з`явився,

представника третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії щодо зарахування на квартирний облік,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі військова частина НОМЕР_1 , відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (далі Департамент житлового господарства, третя особа), в якій позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.12.2022 вх. №76173 просить:

- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі її житлово-побутової комісії щодо невзяття ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах, з 08.11.2001 протиправною;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі її житлово-побутової комісії вчинити дії щодо зарахування ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах, з 08.11.2001.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.05.2018 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у запас за станом здоров`я та є учасником бойових дій. 30.12.1998 згідно з розпорядженням Личаківської районної державної адміністрації м. Львова №1326 зарахований разом і сім`єю на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_2 . У 2001 році на сім`ю у складі чотирьох осіб надано службову квартиру АДРЕСА_1 без зняття з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_3 . Зазначена квартира складається з двох житлових кімнат площею 27,80 кв.м. 20.09.2004 згідно з наказом військової частини НОМЕР_4 позивач звільнений з військової служби у запас Збройних Сил країни у зв`язку із скороченням штатів. У подальшому наказом військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2009 №69 позивач зарахований у списки військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення для подальшого проходження військової служби. 26.03.2012 на підставі наказу Департаменту житлового господарства №119 вказана квартира вилучена з обліку службових та ОСОБА_1 визнано основним квартиронаймачем. 17.08.2012 рішенням житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік зі складом сім`ї зі збереженням часу перебування на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_5 , тобто із 30.12.1998. Разом з тим, згідно з витягом з протоколу засідання житлово-побутової комісії відповідача від 31.03.2017 №44 ОСОБА_1 із складом сім`ї знято з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 як такого, що не має права перебувати на квартирному обліку у військовій частині із 30.12.1998, оскільки при зарахуванні на квартирний облік комісія не зауважила, що ОСОБА_1 проходив службу у військах із 2004 по 2009 рік. Позивач зазначає, що ним та членами його сім`ї не реалізовано право власності на нерухоме майно у АДРЕСА_2 , зокрема приватизації кв. АДРЕСА_1 . З посиланням на постанову Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 465/2232/17 (провадження № 61-40551св18) зазначає, що відповідачу належало прийняти рішення щодо зарахування на квартирний облік позивача та членів його сім`ї шляхом перенесення черговості на одержання жилого приміщення (зміни дати зарахування на квартирний облік).

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18.02.2022 № 465/7126/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа на стороні відповідача Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, про визнання права перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи та зобов`язання зарахувати його та членів сім`ї на квартирний облік як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, на загальних підставах, з 08.11.2001 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду рішення Франківського районного суду м. Львова від 18.02.2022 рішення Франківського районного суду м. Львова від 18.02.2022 скасовано. Провадження у справі № 465/7126/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа на стороні відповідача Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, про визнання права перебувати на квартирному обліку та зобов`язання вчинити дії щодо зарахування на квартирний облік закрито.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30.08.2022 справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа на стороні відповідача Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, про визнання права перебувати на квартирному обліку та зобов`язання вчинити дії щодо зарахування на квартирний облік передано до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 13.09.2022 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 10.10.2022 суддя відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідач позову не визнав. 24.10.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №67085). Відповідач зазначає, що наявне рішення суду, яке набрало законної сили і внаслідок якого протокол житлово-побутової комісії від 31.03.2017 №44 залишається чинним. У зв`язку цим, оскільки позивач просить зобов`язати військову частину НОМЕР_1 взяти його та членів його сім`ї на облік з 08.11.2001, то він не визнає законну силу рішення суду у справі №465/2232/17, яким правомірність рішення житлово-побутової комісії було встановлено на підставі того, що позивач все ж таки втратив право перебувати на квартирному обліку зі збереженням часу перебування на квартирному обліку, починаючи з часу першого взяття на квартирний облік. Вступивши у 2012 році на військову службу після перерви, позивач мав право брати бути взятим на квартирний облік за місцем роботи, однак, не з дати отримання квартири, а з дня винесення рішення уповноваженим органом військової частини НОМЕР_1 відповідно до п. 22 «Правил обліку громадян» №470. Зазначає, на момент виходу на пенсію з військової частини НОМЕР_1 позивач не перебував на обліку у військовій частині НОМЕР_1 , оскільки у 2017 році його правомірно знято з квартирного обліку. Після звільнення зі служби позивач із заявою про взяття його на квартирний облік не звертався, а брати його на квартирний облік чи з 1998 року чи з 2001 року відповідач не мав і не має законних підстав. Вказує, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 з 24.03.2009. До цього з 01.06.1993 по 15.09.2004 проходив службу у військовій частині НОМЕР_6 СБУ та перебував там на квартирному обліку з 30.12.1998. Протоколом №7 від 08.11.2001 йому розподілена службова квартира АДРЕСА_3 житловою площею 27,8 кв.м. на родину з чотирьох осіб. У березні 2012 двохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , вилучили з обліку службових та передали у користування позивачу. Що стосується перебування ОСОБА_1 на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 , то відповідач зазначив, що ОСОБА_1 мав можливість у 2009 році подати рапорт та відповідні документи для зарахування на квартирний облік для покращення житлових умов за місцем проходженням служби. 23.06.2020 позивач звернувся до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради щодо зарахуванням його на квартирний облік громадян потребуючих поліпшення житлових умов з 08.11.2001. При цьому, на момент звернення позивача щодо зарахування на квартирний облік громадян потребуючих поліпшення житлових умов, такий вже не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, будучи звільненим з військової служби та виключеним зі списків особового складу з 10.05.2018. за таких обставин відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

21.11.2021 позивач подав відповідь на відзив (вх. №18608ел.).

Ухвалою від 21.12.2021 суд у задоволенні клопотання представника відповідача - військової частини НОМЕР_1 - про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департаменту житлового господарства, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії щодо зарахування на квартирний облік відмовив.

Третя особа своїм правом на подання пояснень у справі не скористалась.

Протокольною ухвалою суду від 21.12.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 21.02.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

В судове засідання 21.02.2023 представник відповідача та третьої особи не з`явились, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

У попередніх судових засіданнях представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 10.05.2018 №103 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , старшого техніка (з безпеки дорожнього руху) начальника контрольно-технічного пункту, звільненого відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.04.2018 №24 о/с у запас за станом здоров`я без права носіння військової форми одягу та направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 , 10 травня 2018.

Судом з матеріалів справи № 465/2232/17 встановлено такі обставини.

Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_7 , виданого 22.04.2015.

З 1993 року по 2004 рік проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_3 .

Розпорядженням Личаківської районної адміністрації м. Львова від 30.12.1998 №1326 ОСОБА_1 разом із сім`єю зарахований на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_2 .

У 2001 році на склад сім`ї - позивач, його дружина ОСОБА_2 , діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - отримали службову квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , без зняття з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_3 . Зазначена квартира складається з двох житлових кімнат площею 27,80 кв.м.

Відповідно до наказу Департаменту житлового господарства №119 від 26.03.2012 вказана квартира вилучена з обліку службових та позивача визнано основним квартиронаймачем.

Наказом командира військової частини НОМЕР_6 від 20.09.2004 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України у зв`язку із скороченням штатів.

Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2009 №62 ОСОБА_1 зарахований в списки військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення для подальшого проходження військової служби.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_3 від 28.04.2012 ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_3 з 30.12.1998 по 26.04.2012.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_3 від 22.05.2012 під час перебування на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_3 08.11.2001 позивач був забезпечений службовим житлом за адресою: АДРЕСА_4 .

17.08.2012 на підставі рішення, ухваленого житлово-побутовою комісією військової частини НОМЕР_1 був зарахований на квартирний облік згідно поданого рапорту складом сім`ї - 4 особи: ОСОБА_1 , дружина і дві доньки, зі збереженням часу перебування на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_3 , тобто з 30.12.1998.

Рішенням, оформленим протоколом №44 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2017, старшого прапорщика ОСОБА_1 з сім`єю знято з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 , як такого, що немає права перебувати на квартирному обліку у військовій частині з 30.12.1998 на підставі п.п. 5 п. 26 постанови № 470 від 11.12.1984 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень», оскільки при зарахуванні на квартирний облік комісія не зауважила, що ОСОБА_1 не проходив службу у військах з 2004 року по 2009 року і не перейшов в іншу організацію, а був звільнений.

Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.05.2018 №103 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , старшого техніка (з безпеки дорожнього руху) начальника контрольно-технічного пункту, звільненого відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.04.2018 №24 о/с у запас за станом здоров`я без права носіння військової форми одягу та направленням на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач оскаржив до суду рішення, оформлене протоколом №44 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2017, про зняття його та членів його сім`ї з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 .

Франківський районний суд рішенням від 08.11.2017 у справі №465/2232/17 визнав незаконним рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №44 від 31.03.2017, в частині зняття старшого прапорщика ОСОБА_1 з сім`єю з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 . Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 з членами його сім`ї на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 із збереженням часу перебування на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_3 - з 30.12.1998.

Апеляційний суд Львівської області постановою від 19.06.2018 у справі №465/2232/17 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнив. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 08.11.2017 скасував та постановив нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним рішення житлово-побутової комісії та зобов`язання поновити на квартирному обліку відмовив.

Верховний Суд постановою 20.11.2019 у справі №465/2232/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Апеляційного суду Львівської області від 19.06.2018 у частині стягнення із ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 судових витрат у розмірі 704,00 грн. скасував та ухвалив у цій частині нове рішення. Компенсував військовій частини НОМЕР_1 понесені нею судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 704,00 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В іншій частині постанову Апеляційного суду Львівської області від 19.06.2018 залишив без змін.

23.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту житлового господарства із заявою про зарахування його з членами сім`ї на квартирний облік до виконавчого комітету за місцем проживання як осіб, які потребують поліпшення житлових умов, з 08.11.2001.

Дана заява Управлінням житлового господарства перенаправлена у військову частину НОМЕР_1 для розгляду по суті.

Військова частина НОМЕР_1 листом № 50/14/29/2-1060 від 28.08.2020 повідомила ОСОБА_1 про те, що існує таке, що набрало законної сили, рішення суду, яким встановлено, що ОСОБА_1 не може перебувати на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 з 30.12.1998. Водночас, ОСОБА_1 може скористатися правом отримати житлове приміщення після звільнення з військової служби на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.

11.09.2020 ОСОБА_1 повторно звернувся до Департаменту житлового господарства із заявою про зарахування його на квартирний облік з 2001 року, однак 05.10.2020 йому було відмовлено та повідомлено про необхідність надання ряду документів для взяття на квартирний облік на загальних підставах.

Відтак, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 в особі її житлово-побутової комісії щодо ОСОБА_6 та членів його сім`ї на квартирний облік, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах, з 08.11.2001 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 в особі її житлово-побутової комісії вчинити дії щодо зарахування ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах, з 08.11.2001.

Суд зазначає, що даний спір виник у зв`язку з тим, що позивач не погоджується з бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі її житлово-побутової комісії щодо невзяття його та членів його сім`ї на квартирний облік, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах з 08.11.2001.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд застосував наступні норми права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціальної) - захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 31 Житлового кодексу України (найменування кодексу згідно Закону України «Про дерадянізацію законодавства України») (далі ЖК України) визначає, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Статтею 34 ЖК України визначено підстави визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов, а також зазначено, що такі громадяни беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.

Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання (ч. 1 ст. 37 ЖК України).

Відповідно до ст. 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: 1) за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; 2) за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. Таке рішення затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Аналогічні положення містяться і в Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою ради Міністрів УРСР і Укрпрофради № 470 від 11.12.1984 (далі за текстом Правила № 470).

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Згідно із ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Пунктом 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац 4 п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Абзацом 1 п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Як передбачено ч. 1 ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до положень ст. ст. 9, 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.

Згідно із ст. ст. 48, 49 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі - Порядок № 1081) затвердив порядок, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Згідно із п. 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службовог0, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.

Крім того, п. 7 Порядку №1081 встановлює, що військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності в них житла для постійного проживання в населених пунктах за місцем проходження військової служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби, забезпечуються службовими житловими приміщеннями.

У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Службове житлове приміщення надається незалежно від перебування військовослужбовця на квартирному обліку, без урахування пільг, передбачених для забезпечення громадян житлом. Військовослужбовець та члени його сім`ї зобов`язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення в разі переміщення по службі, пов`язаного з переїздом до іншого населеного пункту, звільнення з військової служби, одержання або придбання житла для постійного проживання, якщо інше не передбачено законодавством (п. п.15, 19 Порядку №1081).

Відповідно до п. 24 цього ж Порядку № 1081 військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

У розрізі даних обставин справи, судом встановлено наступне.

Протоколом №7 від 08.11.2001 позивачу розподілена службова квартира АДРЕСА_3 житловою площею 27,8 кв.м. на сім`ю з чотирьох осіб.

Як зазначив сам позивач і це не заперечується сторонами у справі, 26.03.2012 на підставі наказу Департаменту житлового господарства №119 вказана квартира вилучена з обліку службових та ОСОБА_1 визнано основним квартиронаймачем.

Тобто, своє звернення до суду позивач фактично пов`язує з тим, що отримавши службову квартиру для користування 08.11.2001, позивач та члени його сім`ї є такими, що зараховані на квартирний облік, як громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. А, відтак, ОСОБА_1 та члени його сім`ї повинні були бути взяті на облік військовою частиною НОМЕР_1 .

При доведенні свого права позивач звертає увагу у позові на постанову Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 465/2232/17 (провадження № 61-40551св18) та зазначає, що відповідачу належало прийняти рішення щодо зарахування на квартирний облік позивача та членів його сім`ї шляхом перенесення черговості на одержання жилого приміщення (зміни дати зарахування на квартирний облік).

Між тим, суд зазначає, що питання перебування ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирному обліку у військовій частині № НОМЕР_1 , в тому числі і за період з 08.11.2001 (день одержання службової квартири в користування) по 10.05.2018 (день звільнення позивача зі служби у військовій частині НОМЕР_1 ), вже було предметом розгляду судом.

Так, Верховним Судом у справі №465/2232/17 перевірялась законність протоколу №44 від 31.03.2017, прийнятого житлово-побутовою комісією військової частини НОМЕР_1 , і касаційний суд дійшов такого висновку, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції на підставі наданих сторонами доказів обґрунтовано виходив із того, що оспорюване рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2017, яким позивача разом із родиною знято із квартирного обліку, як такого, що не має права перебувати на обліку у військовій частині із 30.12.1998 (часу першого взяття на облік) є законним, з огляду на те, що позивач у 2012 році помилково зарахований на квартирний облік на загальних підставах зі збереженням часу перебування на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_2 , тобто із 30.12.1998. Встановлені у справи обставини, а саме: забезпечення позивача службовим житлом під час перебування на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_3 у 2001 році, а саме кв. АДРЕСА_1 , яка у 2012 році вилучена з обліку службових та передана у пряме користування ОСОБА_1 та його родини, зняття позивача 26.04.2012 із квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у військовій частині НОМЕР_3 та подальше зарахування останнього із родиною на квартирний облік на загальних підставах у військовій частині НОМЕР_1 із збереженням часу перебування на квартирному обліку із 30.12.1998, свідчать про неправомірне перебування позивача на квартирній черзі для отримання житла, оскільки в силу вимог закону військовослужбовець та члени його сім`ї забезпечуються житлом для постійного проживання лише один раз протягом усього часу проходження військової служби. Якщо надане житлове приміщення не відповідає встановленим законодавством нормам, то позивачу надано можливість перебувати на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, про що вказано в оспорюваному рішенні житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2017.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 неправомірно перебував на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 з 30.12.1998 (день зарахування на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 , протокол № 86 від 17.08.2012) по 31.03.2017 (день зняття з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 , протокол № 44 від 31.03.2017).

Крім того, рішенням суду, що набрало законної сили встановлено, що оскільки позивача правомірно знято з квартирного обліку з 30.12.1998, на якому він перебував на загальних підставах, у нього виникла можливість перебувати на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, яке у нього виникло із часу отримання квартири, яка не відповідала з своєю площею нормам забезпечення житловою площею на кожного члена сім`ї.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання врегульовано п.п. 23-34 Порядку № 1081.

Так, для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника). До рапорту додаються: довідки про реєстрацію місця проживання (перебування) військовослужбовця та членів його сім`ї, які потребують поліпшення житлових умов; витяг з особової справи військовослужбовця про склад сім`ї; довідка про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих органах місцевих рад); документи, що підтверджують право на першочергове та позачергове одержання житла, інші пільги. Інші документи житлова комісія запитує у разі потреби через командира військової частини у відповідних державних органів, установ, організацій, громадян.

Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. На засіданні житлової комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік.

Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік. Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла. Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті

На кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформляється облікова справа. Облікова справа зберігається за місцем перебування військовослужбовця на обліку, а після надання йому житла для постійного проживання протягом п`яти років - у виконавчому органі районної, міської, районної у місті ради, що видав ордер, якщо ордер видано квартирно-експлуатаційним органом - в квартирно-експлуатаційному органі. Після закінчення зазначеного строку справа знищується у встановленому порядку.

Військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі звільнення з військової служби в запас за станом здоров`я або у разі, коли вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку із скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості їх використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі розформування військової частини - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналіз цієї норми дає підстави стверджувати, що право на покращення житлових умов зберігається і після звільнення військовослужбовця з військової служби.

При цьому, згідно з п. 31 Порядку № 1081 житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством.

Отже, право на житло мають військовослужбовці, які перебувають на обліку.

Відповідно до п. 32 Порядку № 1081 військовослужбовцям житло надається згідно з чергою.

Черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).

Згідно з п. 34 Порядку № 1081 на підставі рішення про надання житла виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, а в закритому військовому містечку - квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, безпосередньо військовослужбовцю, на ім`я якого він виписаний, або за його дорученням іншій особі.

Ордер може бути виданий лише на вільне житлове приміщення.

Судом встановлено, що згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 10.05.2018 №103 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , старшого техніка (з безпеки дорожнього руху) начальника контрольно-технічного пункту, звільненого відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.04.2018 №24 о/с у запас за станом здоров`я.

Під час перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 позивач не перебував на обліку для покращення житлових умов за місцем роботи, хоча таке право за позивачем зберігалося, про що зазначено у витязі з протоколу №44 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2017: «довести до відома ст. прапорщика ОСОБА_1 порядок та правила надання документів для покращення житлових умов за місцем роботи та за місцем проживання».

Проте, таких дій щодо реалізації свого права, як-от подання рапорту та необхідного пакету документів для постановки на облік, позивач під час несення служби не вчинив і лише 23.06.2020 звернувся до Департаменту житлового господарства Львівською міською надою із заявою про зарахування його з членами сім`ї на квартирний облік до виконавчого комітету за місцем проживання як осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 2.17 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 №737 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 за № 24/20337 (яка була чинною на час перебування позивача на військовій службі), військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, за неможливості використання на військовій службі, а також після закінчення строку контракту при досягненні 20 років вислуги на військовій службі в календарному обчисленні, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання житла.

Згідно ж з п. 2.19 цієї ж Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, які не зазначені в абз. 1 п. 2.17 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у п. 2.18 цього розділу); обрання для місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.

За вище наведених обставин, оскільки у позивача відсутні підстави щодо перебування його на квартирному обліку за місцем попереднього проходження служби (у військовій частині № НОМЕР_1 ) в період з 30.12.1998 по 31.03.2017, а також враховуючи той факт, що позивач до дня свого звільнення зі служби (10.05.2018) не вчинив жодних дій для взяття його на квартирний облік як особи, що потребує поліпшення житлових умов, а при звільненні з військової служби та виході на пенсію позивач не перебував на такому обліку, то відсутні підстави визнавати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі її житлово-побутової комісії щодо невзяття ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах, з 08.11.2001.

Щодо позовних вимог про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі її житлово-побутової комісії вчинити дії щодо зарахування ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах, з 08.11.2001, то суд зазначає, що доводи позивача про наявність у нього права на перебування на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, не оспорюються відповідачем, однак суд наголошує, що зарахування на облік має здійснюватися згідно вищезазначених положень законодавства.

При цьому в даному випадку не існує жодної з визначених законом підстав, які дозволяють позивача зарахувати на облік громадян, які потребують поліпшення житлових у військовій частині НОМЕР_1 вже після звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Судом не береться до уваги твердження представника позивача про те, що ОСОБА_1 після зняття його з квартирного обліку 31.03.2017 звертався до військової частини НОМЕР_1 з заявою про взяття на квартирний облік як особи, що потребує поліпшення житлових умов, оскільки доказів такого звернення матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем були дотримані в повній мірі.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Відтак, у задоволенні позовних вимог належить відмовити за безпідставністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд,

в и р і ш и в :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати в цій справі стягувати не належить.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.03.2023.

Суддя Потабенко В.А.