Постанова від 25.05.2023 по справі 465/7126/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 465/7126/20 пров. № А/857/6439/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.;

суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

за участю секретаря судового засідання Максим Х.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі № 465/7126/20 (головуючий суддя Потабенко В.А., м. Львів) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2020 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся у суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України) (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради в якому просив з урахуванням уточнених позовних вимог визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі її житлово-побутової комісії щодо не взяття ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах, з 08.11.2001 протиправною. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі її житлово-побутової комісії вчинити дії щодо зарахування ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах, з 08.11.2001.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що 10.05.2018 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у запас за станом здоров`я та є учасником бойових дій. 30.12.1998 згідно з розпорядженням Личаківської районної державної адміністрації м. Львова №1326 зарахований разом і сім`єю на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_2 . У 2001 році на сім`ю у складі чотирьох осіб надано службову квартиру АДРЕСА_1 без зняття з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_3 . Зазначена квартира складається з двох житлових кімнат площею 27,80 кв.м. 20.09.2004 згідно з наказом військової частини НОМЕР_4 позивач звільнений з військової служби у запас Збройних Сил країни у зв`язку із скороченням штатів. Наказом військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2009 №69 позивач зарахований у списки військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення для подальшого проходження військової служби. 26.03.2012 на підставі наказу Департаменту житлового господарства №119 вказана квартира вилучена з обліку службових та ОСОБА_1 визнано основним квартиронаймачем. 17.08.2012 рішенням житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік зі складом сім`ї зі збереженням часу перебування на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_5 , тобто із 30.12.1998. згідно з витягом з протоколу засідання житлово-побутової комісії відповідача від 31.03.2017 №44 ОСОБА_1 із складом сім`ї знято з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 як такого, що не має права перебувати на квартирному обліку у військовій частині із 30.12.1998, оскільки при зарахуванні на квартирний облік комісія не зауважила, що ОСОБА_1 проходив службу у військах із 2004 по 2009 рік. Позивач вважає, що ним та членами його сім`ї не реалізовано право власності на нерухоме майно у м. Львові, зокрема приватизації кв. АДРЕСА_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 465/2232/17 (провадження № 61-40551св18), відповідачу належало прийняти рішення щодо зарахування на квартирний облік позивача та членів його сім`ї шляхом перенесення черговості на одержання жилого приміщення, оскільки ОСОБА_1 надане житлове приміщення не відповідає встановленим законодавством нормам, тому апелянт вважає, що має право на поліпшення житлових умов шляхом перенесення черговості на одержання житлового приміщення (зміни дати зарахування на квартирний облік) на 08.11.2001 року.

04 травня 2023 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у якому просила відмовити у задоволенні його апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції від 21 лютого 2023 року у справі №465/7126/20 без змін, виходячи з того, що у позивача відсутні підстави щодо перебування на квартирному обліку за місцем попереднього проходження служби (у військовій частині) в період з 30.12.1998 по 31.03.2017, а також враховуючи той факт, що позивач до дня звільнення зі служби (10.05.2018) не вчинив жодних дій для взяття його на квартирний облік як особи, що потребує поліпшення житлових умов, а при звільненні з військової служби та виході на пенсію позивач не перебував на такому обліку.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи встановлено, що Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_6 , виданого 22.04.2015.

З 1993 року по 2004 рік проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_3 .

Розпорядженням Личаківської районної адміністрації м. Львова від 30.12.1998 №1326 ОСОБА_1 разом із сім`єю зарахований на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_2 .

У 2001 році на склад сім`ї - позивач, його дружина ОСОБА_2 , діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - отримали службову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , без зняття з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_3 . Зазначена квартира складається з двох житлових кімнат площею 27,80 кв.м.

Відповідно до наказу Департаменту житлового господарства №119 від 26.03.2012 вказана квартира вилучена з обліку службових та позивача визнано основним квартиронаймачем.

Наказом командира військової частини НОМЕР_7 від 20.09.2004 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України у зв`язку із скороченням штатів.

Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2009 №62 ОСОБА_1 зарахований в списки військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення для подальшого проходження військової служби.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_3 від 28.04.2012 ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_3 з 30.12.1998 по 26.04.2012.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_3 від 22.05.2012 під час перебування на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_3 08.11.2001 позивач був забезпечений службовим житлом за адресою: АДРЕСА_2 .

17.08.2012 на підставі рішення, ухваленого житлово-побутовою комісією військової частини НОМЕР_1 був зарахований на квартирний облік згідно поданого рапорту складом сім`ї - 4 особи: ОСОБА_1 , дружина і дві доньки, зі збереженням часу перебування на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_3 , тобто з 30.12.1998.

Рішенням, оформленим протоколом №44 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2017, старшого прапорщика ОСОБА_1 з сім`єю знято з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 , як такого, що немає права перебувати на квартирному обліку у військовій частині з 30.12.1998 на підставі п.п. 5 п. 26 постанови № 470 від 11.12.1984 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень», оскільки при зарахуванні на квартирний облік комісія не зауважила, що ОСОБА_1 не проходив службу у військах з 2004 року по 2009 року і не перейшов в іншу організацію, а був звільнений.

Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.05.2018 №103 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , старшого техніка (з безпеки дорожнього руху) начальника контрольно-технічного пункту, звільненого відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом начальника Західного територіального управління від 19.04.2018 №24 о/с у запас за станом здоров`я без права носіння військової форми одягу та направленням на військовий облік до Сихівського РВК м. Львів.

Позивач оскаржив до суду рішення, оформлене протоколом №44 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2017, про зняття його та членів його сім`ї з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 .

Франківський районний суд рішенням від 08.11.2017 у справі №465/2232/17 визнав незаконним рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №44 від 31.03.2017, в частині зняття старшого прапорщика ОСОБА_1 з сім`єю з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 . Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 з членами його сім`ї на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 із збереженням часу перебування на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_3 - з 30.12.1998.

Апеляційний суд Львівської області постановою від 19.06.2018 у справі №465/2232/17 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнив. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 08.11.2017 скасував та постановив нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним рішення житлово-побутової комісії та зобов`язання поновити на квартирному обліку відмовив.

Верховний Суд постановою 20.11.2019 у справі №465/2232/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Апеляційного суду Львівської області від 19.06.2018 у частині стягнення із ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 судових витрат у розмірі 704,00 грн. скасував та ухвалив у цій частині нове рішення. Компенсував військовій частини НОМЕР_1 понесені нею судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 704,00 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В іншій частині постанову Апеляційного суду Львівської області від 19.06.2018 залишив без змін.

23.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту житлового господарства із заявою про зарахування його з членами сім`ї на квартирний облік до виконавчого комітету за місцем проживання як осіб, які потребують поліпшення житлових умов, з 08.11.2001.

Дана заява Управлінням житлового господарства перенаправлена у військову частину НОМЕР_1 для розгляду по суті.

Військова частина НОМЕР_1 листом № 50/14/29/2-1060 від 28.08.2020 повідомила ОСОБА_1 про те, що існує таке, що набрало законної сили, рішення суду, яким встановлено, що ОСОБА_1 не може перебувати на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 з 30.12.1998. Водночас, ОСОБА_1 може скористатися правом отримати житлове приміщення після звільнення з військової служби на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.

11.09.2020 ОСОБА_1 повторно звернувся до Департаменту житлового господарства із заявою про зарахування його на квартирний облік з 2001 року, однак 05.10.2020 йому було відмовлено та повідомлено про необхідність надання ряду документів для взяття на квартирний облік на загальних підставах.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 в особі її житлово-побутової комісії щодо не взяття С.І. та членів його сім`ї на квартирний облік, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах, з 08.11.2001 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 в особі її житлово-побутової комісії вчинити дії щодо зарахування ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах, з 08.11.2001.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціальної) - захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 31 Житлового кодексу України (далі ЖК України) визначає, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Статтею 34 ЖК України визначено підстави визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов, а також зазначено, що такі громадяни беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.

Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання (ч. 1 ст. 37 ЖК України).

Відповідно до ст. 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: 1) за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; 2) за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. Таке рішення затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Аналогічні положення містяться і в Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою ради Міністрів УРСР і Укрпрофради № 470 від 11.12.1984 (далі Правила № 470).

Згідно із ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Пунктом 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац 4 п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Абзацом 1 п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Як передбачено ч. 1 ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до положень ст. ст. 9, 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.

Згідно із ст. ст. 48, 49 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі - Порядок № 1081) затвердив порядок, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Згідно із п. 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службовог0, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.

Пункт 7 Порядку №1081 встановлює, що військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності в них житла для постійного проживання в населених пунктах за місцем проходження військової служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби, забезпечуються службовими житловими приміщеннями.

У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Службове житлове приміщення надається незалежно від перебування військовослужбовця на квартирному обліку, без урахування пільг, передбачених для забезпечення громадян житлом. Військовослужбовець та члени його сім`ї зобов`язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення в разі переміщення по службі, пов`язаного з переїздом до іншого населеного пункту, звільнення з військової служби, одержання або придбання житла для постійного проживання, якщо інше не передбачено законодавством (п. п.15, 19 Порядку №1081).

Відповідно до п. 24 цього ж Порядку № 1081 військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Суд апеляційної інстанції з матеріалів справи встановив, що протоколом №7 від 08.11.2001 позивачу розподілена службова квартира АДРЕСА_3 житловою площею 27,8 кв.м. на сім`ю з чотирьох осіб. 26.03.2012 на підставі наказу Департаменту житлового господарства №119 вказана квартира вилучена з обліку службових та ОСОБА_1 визнано основним квартиронаймачем.

Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом посилається на те, що отримавши службову квартиру для користування 08.11.2001, він та члени його сім`ї є такими, що зараховані на квартирний облік, як громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, тому ОСОБА_1 та члени його сім`ї повинні були бути взяті на облік військовою частиною НОМЕР_1 .

При доведенні свого права позивач звертає увагу у позові на постанову Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 465/2232/17 (провадження № 61-40551св18) та зазначає, що відповідачу належало прийняти рішення щодо зарахування на квартирний облік позивача та членів його сім`ї шляхом перенесення черговості на одержання жилого приміщення (зміни дати зарахування на квартирний облік).

Між тим, суд першої інстанції зазначив, що питання перебування ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирному обліку у військовій частині № НОМЕР_1 , в тому числі і за період з 08.11.2001 (день одержання службової квартири в користування) по 10.05.2018 (день звільнення позивача зі служби у військовій частині НОМЕР_1 ), вже було предметом розгляду судом.

Верховним Судом у справі №465/2232/17 перевірялась законність протоколу №44 від 31.03.2017, прийнятого житлово-побутовою комісією військової частини НОМЕР_1 , і касаційний суд дійшов такого висновку, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції на підставі наданих сторонами доказів обґрунтовано виходив із того, що оспорюване рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2017, яким позивача разом із родиною знято із квартирного обліку, як такого, що не має права перебувати на обліку у військовій частині із 30.12.1998 (часу першого взяття на облік) є законним, з огляду на те, що позивач у 2012 році помилково зарахований на квартирний облік на загальних підставах зі збереженням часу перебування на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_4 , тобто із 30.12.1998. Встановлені у справи обставини, а саме: забезпечення позивача службовим житлом під час перебування на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_3 у 2001 році, а саме кв. АДРЕСА_1 , яка у 2012 році вилучена з обліку службових та передана у пряме користування ОСОБА_1 та його родини, зняття позивача 26.04.2012 із квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у військовій частині НОМЕР_3 та подальше зарахування останнього із родиною на квартирний облік на загальних підставах у військовій частині НОМЕР_1 із збереженням часу перебування на квартирному обліку із 30.12.1998, свідчать про неправомірне перебування позивача на квартирній черзі для отримання житла, оскільки в силу вимог закону військовослужбовець та члени його сім`ї забезпечуються житлом для постійного проживання лише один раз протягом усього часу проходження військової служби. Якщо надане житлове приміщення не відповідає встановленим законодавством нормам, то позивачу надано можливість перебувати на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, про що вказано в оспорюваному рішенні житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2017.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 неправомірно перебував на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 з 30.12.1998 (день зарахування на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 , протокол № 86 від 17.08.2012) по 31.03.2017 (день зняття з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 , протокол № 44 від 31.03.2017).

Крім того, рішенням суду, що набрало законної сили встановлено, що оскільки позивача правомірно знято з квартирного обліку з 30.12.1998, на якому він перебував на загальних підставах, у нього виникла можливість перебувати на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, яке у нього виникло із часу отримання квартири, яка не відповідала з своєю площею нормам забезпечення житловою площею на кожного члена сім`ї.

Слід зазначити, що облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання врегульовано п.п. 23-34 Порядку № 1081.

Для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника). До рапорту додаються: довідки про реєстрацію місця проживання (перебування) військовослужбовця та членів його сім`ї, які потребують поліпшення житлових умов; витяг з особової справи військовослужбовця про склад сім`ї; довідка про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих органах місцевих рад); документи, що підтверджують право на першочергове та позачергове одержання житла, інші пільги. Інші документи житлова комісія запитує у разі потреби через командира військової частини у відповідних державних органів, установ, організацій, громадян.

Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. На засіданні житлової комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік.

Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік. Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла. Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті

На кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформляється облікова справа. Облікова справа зберігається за місцем перебування військовослужбовця на обліку, а після надання йому житла для постійного проживання протягом п`яти років - у виконавчому органі районної, міської, районної у місті ради, що видав ордер, якщо ордер видано квартирно-експлуатаційним органом - в квартирно-експлуатаційному органі. Після закінчення зазначеного строку справа знищується у встановленому порядку.

Військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі звільнення з військової служби в запас за станом здоров`я або у разі, коли вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку із скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості їх використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі розформування військової частини - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла.

Згідно з п. 31 Порядку № 1081 житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством.

Отже, право на житло мають військовослужбовці, які перебувають на обліку.

Відповідно до п. 32 Порядку № 1081 військовослужбовцям житло надається згідно з чергою.

Черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).

Згідно з п. 34 Порядку № 1081 на підставі рішення про надання житла виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, а в закритому військовому містечку - квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, безпосередньо військовослужбовцю, на ім`я якого він виписаний, або за його дорученням іншій особі.

Ордер може бути виданий лише на вільне житлове приміщення.

Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (по стройовій частині) від 10.05.2018 №103 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , старшого техніка (з безпеки дорожнього руху) начальника контрольно-технічного пункту, звільненого відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом начальника Західного територіального управління від 19.04.2018 №24 о/с у запас за станом здоров`я.

Під час перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 позивач не перебував на обліку для покращення житлових умов за місцем роботи, хоча таке право за позивачем зберігалося, про що зазначено у витязі з протоколу №44 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2017: «довести до відома ст. прапорщика ОСОБА_1 порядок та правила надання документів для покращення житлових умов за місцем роботи та за місцем проживання».

Однак, таких дій щодо реалізації свого права, як-от подання рапорту та необхідного пакету документів для постановки на облік, позивач під час несення служби не вчинив і лише 23.06.2020 звернувся до Департаменту житлового господарства Львівською міською надою із заявою про зарахування його з членами сім`ї на квартирний облік до виконавчого комітету за місцем проживання як осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 2.17 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 №737 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 за № 24/20337 (яка була чинною на час перебування позивача на військовій службі), військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, за неможливості використання на військовій службі, а також після закінчення строку контракту при досягненні 20 років вислуги на військовій службі в календарному обчисленні, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання житла.

Згідно ж з п. 2.19 цієї ж Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, які не зазначені в абз. 1 п. 2.17 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у п. 2.18 цього розділу); обрання для місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.

Врахувавши викладені обставини даного спору, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки у позивача відсутні підстави щодо перебування його на квартирному обліку за місцем попереднього проходження служби (у військовій частині № НОМЕР_1 ) в період з 30.12.1998 по 31.03.2017, а також враховуючи той факт, що позивач до дня свого звільнення зі служби (10.05.2018) не вчинив жодних дій для взяття його на квартирний облік як особи, що потребує поліпшення житлових умов, а при звільненні з військової служби та виході на пенсію позивач не перебував на такому обліку, то відсутні підстави визнавати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі її житлово-побутової комісії щодо невзяття ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах, з 08.11.2001.

Щодо позовних вимог про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі її житлово-побутової комісії вчинити дії щодо зарахування ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах, з 08.11.2001, то слід зазначити, що в даному випадку не існує жодної з визначених законом підстав, які дозволяють позивача зарахувати на облік громадян, які потребують поліпшення житлових у військовій частині НОМЕР_1 вже після звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодонаявності правових підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу судубез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 229 ч. 4, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі № 465/7126/20 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 05 червня 2023 року.