Рішення

від 06.03.2023 по справі 420/3590/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3590/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Бойко О.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА АГРОСНАБТРЕЙДИНГ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА АГРОСНАБТРЕЙДИНГ, до відповідача, Головного управління ДПС в Одеській області у якій позивач просить суд:

1.Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1949215320716.

2.Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року №1949415320716.

3.Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 1950015320716 від 12.08.2021 року.

4.Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1948215320716.

5.Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1949115320716.

6.Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1947115320716.

7.Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року №1948915320716.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

Позивач стверджує, що відповідач провів перевірку формально, її результати не ґрунтуються на правомірних доказах і фактичних обставинах.

Так, позивач зазначає, що відповідач зробив невірний висновок про несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору, у періоді, що перевірявся. Оскільки відповідач не врахував джерело надходження коштів у касу підприємства, які отримувалися з банку по чеку, а тому строки виплати авансу та зарплати не порушувалися. Відповідач не врахував, що відповідач не виплачував заробітну плату з каси підприємства. Кошти для виплати заробітної плати позивач одержував зі свого розрахункового рахунку.

Позивач правильно сплатив податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний внесок 22 -го та 7-го числа, в день , коли була отримана готівка з банку.

Також позивач зазначав, що відповідач, включаючи до податкових зобов`язань позивача за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 року з податку на додану вартість 1 061 851,00 грн., не врахував, що вказані зобов`язанні виникли за операціями нерухомого майна, яке належить нерезиденту. В даному випадку позивач, отримуючи послуги від нерезидента, мав статус податкового агента, у якого зобов`язання з податку на додану вартість виникли одночасно з правом на податковий кредит. Даний факт свідчить , що, незважаючи на те, що позивач не реєстрував податкові накладні в ЄРПН та не відносив суму податку на додану вартість до податкового кредиту, його дії не мали на меті безпідставно занизити податкові зобов`язання з податку на додану вартість і, як наслідок, отримати будь-які відшкодування з державного бюджету.

Отже невчинення відповідачем одночасного нарахування зобов`язань та включення до податкового кредиту спірної суми виключає можливість збільшення від`ємного значення з податку на додану вартість та застосування штрафу.

Крім того, позивач вказував на те, що відповідач невірно визначив суму заборгованості за договором позики з компанією-нерезидентом DINKMAR LIMITED без урахування необхідності погашення відсотків за договором позики, укладеним між позивачем та нерезидентом, що призвело до неправильного розрахунку. При цьому позивач посилався на помилкове визначення відповідачем компанії-нерезидента DINKMAR LIMITED пов`язаною особою.

Позивач посилався на неврахування відповідачем при застосуванні штрафних санкцій за неподання додатку до податкової декларації зміни критерію подання декларації з податку на прибуток та суми доходу позивача у періоді, що перевірявся.

Крім того, позивач посилався, що у відповідача не було правових підстав застосувати штрафні санкції, оскільки чинне податкове законодавства передбачало , що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України короновірсуної хвороби, штрафні санкції не застососвуються.

(б) Позиція відповідача

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що перевіркою питання щодо сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб із сум заробітної плати згідно з наданими головними книгами, оборотними сальдовими відомостями встановлено, що в періоді з 01.01.2018 по 31.03.2021 податок до бюджету позивач сплачував з порушенням граничних термінів сплати.

Впродовж проведення перевірки відповідач встановив, що виплата заробітної плати здійснювалася шляхом виплати готівки через касу підприємства.

Щодо посилань позивача на незастосування штрафних санкцій протягом дії карантину відповідач зазначив, що штрафні санкції нараховувалися лише за період до 1 березня 2020 року.

Також відповідач зазначив про заниження позивачем бази нарахування на суму допомоги по вагітності та пологах, на які враховується та з яких утримується єдиний внесок у розмірі 2907,94 грн.

Крім того, відповідач посилався на ненарахування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на суму послуг оренди, отриманих від неризедента, місце постачання якого визначено на митній території України. Відповідач зазначав, що при внесенні відомостей про господарські операції до бухгалтерських регістрів та складанні податкової звітності позивач не зареєстрував податкові накладні при виникненні податкових зобов`язань щодо виплати доходу на користь нерезидента за послуги оренди нежитлового приміщення.

Крім того, відповідач стверджував про заниження позивачем значення рядка 3.1.1 Додатка РІ Декларації з податку на прибуток за 2020 рік та неподання вказаної декларації з усіма необхідними додатками до неї.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

22.04.2022 суд ухвалив відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

15.09.2022 суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, задовольнив клопотання представника відповідача та замінив сторону по справі № 420/3590/22 з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на правонаступника Головне управління ДПС в Одеській області як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ 44069166).

15.09.2022 суд ухвалив задовольнити клопотання представника позивача та призначив розгляд справи в режимі відеоконференції.

27.10. 2022 суд на підставі ч.9 ст.205 КАС України ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

IV. Обставини, встановлені судом

Відповідно до Наказу № 3742-п від 04 червня 2021 року відповідач провів планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 року по 31 березня 2021 року.

За результатами перевірки відповідач склав Акт Про результати документальної планової виїзної перевірки № 14771/15-32-07-16/30622/13 від 21.07.2021 року (далі - Акт).

Згідно з висновками Акту, відповідач встановив наступні порушення:

1)п. 140.1 п. 140.2. ст.. 140 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Агрофірма «Агроснабтрейдінг»» завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 2 534 115 грн., у тому числі по податковим періодам:

-1 квартал 2020 - 643 981 грн.;

-Півріччя 2020 - 1 312 289 грн.;

-III квартали 2020 - 2 12 289 грн.;

-2020 рік - 2 534 115 грн.;

2)п. 46.1. п. 46.5. ст. 46 п. 49.2. ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (із змінами та доповненнями) та вимоги Наказу Міністерства фінансів України № 897 від 20.10.2015 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (із змінами і доповненнями), ТОВ Агрофірма «Агроснабтрейдінг»» Додаток AM до податкової Декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік не подало;

3)п. 180.2 ст. 180, абзацу б) п. 185.1. ст.. 185, п.п. 186.2.2. п. 186.2 ст. 186, п. 187.8.ст. 187, п. 188.1. ст.. 188, п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Агрофірма «Агроснабтрейдінг»», що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларацій), у тому числі по періодам:

Січень 2019 - 44 388 грн.;

Лютий 2019 - 42 275 грн.;

Березень 2019-41 648 грн.;

Квітень 2019 - 42 039 грн.;

Травень 2019-41 570 грн.;

Червень 2019 - 42 040 грн.;

Липень 2019 - 40 239 грн.;

Серпень 2019 - 39 691 грн.;

Вересень 2019 - 39 456 грн.;

Жовтень 2019 - 39 300 грн.;

Листопад 2019 - 38 517 грн.;

Грудень 2019 - 3 7 264 грн.;

Січень 2020 - 38 204 грн.;

Лютий 2020 - 38 673 грн.;

Березень 2020 - 28 925 грн.;

Квітень 2020 - 20 327 грн.;

Травень 2020 - 21 139 грн.;

Червень 2020 - 41 805 грн.;

Липень 2020 - 42 275 грн.;

Серпень 2020 - 43 684 грн.;

Вересень 2020 - 43 605 грн.;

Жовтень 2020 - 44 388 грн.;

Листопад 2020 - 44 467 грн.;

Грудень 2020 - 44 310 грн.;

Січень 2021 -41 191 грн.;

Лютий 2021 - 40 179 грн.;

Березень 2021 - 40 252 грн.;

4)п. 201.1, п. 201.7., п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (із змінами та доповненнями) щодо не складання та не реєстрації в ЄРПН податкових накладних при виникненні податкових зобов`язань на загальну суму ПДВ 1 061 851 грн..

5)пп.168.1.4, п.168.1, пп.168.4.7 п.168.4 ст.168, пп.«а» п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, утриманого із доходу найманих працівників за перевіряємий період: за березень 2018 року в сумі 4076,12 грн., за березень 2019 року в сумі 8395,00 грн., за травень 2018 року в сумі 6824,23 грн., червень 2019 року в сумі 6702,39 грн., за серпень 2019 року в сумі 8067,20 грн., за вересень 2019 року в сумі 6575,89 грн., за жовтень 2019 в сумі 6335,80 грн., за листопад 2019 року в сумі 5812,76 грн., за січень 2020 року в сумі 9285,59 грн.

6)пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України ( зі змінами та доповненнями), пп. 168.1.4, п. 168.1, пп. 168.4.7 п.168.4 ст.168, пп.«а» п. 176.2 ст.176, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо своєчасності перерахування до бюджету військового збору, утриманого із доходу найманих працівників за період: за березень 2018 року в 339,70 грн., за лютий 2019 року в сумі 549,99 грн., за березень 2019 року в сумі 699,56 грн., за травень 2019 року в сумі 568,66 грн., червень 2019 року в сумі 558,52 грн., за серпень 2019 року в сумі 695,50 грн., за вересень 2019 року в сумі 547,91 грн., за жовтень 2019 в сумі 571,07 грн.., за листопад 2019 року в сумі 600,77 грн.., за грудень 2019 року в сумі 116,34 грн., за лютий року в сумі 1636,10 грн.;

7)п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.І. ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010, зі змінами та доповненнями, ТОВ «Агрофірма «АСТ» занижено додаткову базу для нарахувань до мінімальної зарплати, на які нараховується єдиний внесок у розмірі 2907,94 грн., не в повному обсязі проведено доплату до мінімального страхового внеску на допомогу по вагітності та пологах на загальну суму 2907,94 грн., по працівнику ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в результаті чого не було нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок у розмірі 22,0% на загальну суму 639,75 грн.;

8)п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.І. ст.7, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464- VI, зі змінами та доповненнями, а саме, у звітності за листопад 2020 року не в повному обсязі проведено доплату до мінімального страхового внеску на допомогу по вагітності та пологах на загальну суму 2907,94 грн.,, по працівнику ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в результаті чого не було нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок у розмірі 22,0 % в розмірі 639,75 грн.

За результатами перевірки та на підставі Акту відповідачем були прийняті наступні повідомлення-рішення:

1)Податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1949215320716, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб в сумі 6207,50 грн. та нараховано пеню в сумі 41,48 грн., у зв`язку з несвоєчасним перерахуванням до бюджету податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати.

Період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення за висновками відповідача складає: за березень 2018 року в сумі 4076,12 грн., за березень 2019 року в сумі 8395,00 грн., за травень 2019 року в сумі 6824,23 грн., червень року в сумі 6702,39 грн., за серпень 2019 року в сумі 8067,20 грн., за вересень 2019 року в сумі 6575,89 грн., за жовтень 2019 в сумі 6335.80 грн., за листопад 2019 року в сумі 5812,76 грн., за січень 2020 року в сумі 9285,59 грн.;

2)Податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1949415320716, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з військового збору в сумі 688,41 грн. та нараховано пеню в сумі 7,05 грн., несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору з заробітної плати найманих працівників.

Період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення за висновками відповідача складає: за березень 2018 року в 339.70 грн., за лютий 2019 року в сумі 549,99 грн., за березень 2019 року в сумі 699.56 грн., за травень 2019 року в сумі 568,66 грн., червень 2019 року в сумі 558,52 грн., за серпень 2019 року в сумі 695,50 грн., за вересень 2019 року в сумі 547,91 грн., за жовтень 2019 в сумі 571.07 грн., за листопад 2019 року в сумі 600,77 грн., за грудень 2019 року в сумі 116,34 грн., за лютий 2020 року в сумі 1636,10 грн.

3)Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 1950015320716 від 12.08.2021 року, яким донараховано штрафні санкції в розмірі 319,88 грн.

4)Податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1948215320716, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 061 851,00 грн.

За висновками відповідача, ТОВ «Агрофірма Агроснабтрейдінг»» не нарахувало податкові зобов`язання з ПДВ на суми послуг оренди, отриманих від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, на загальну суму ПДВ 1 061 851 грн.

5)Податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1949115320716,яким застосовано штраф в сумі 263 316,00 грн.

За висновками відповідача, ТОВ «Агрофірма Агроснабтрейдінг»» не зареєструвало вчасно податкові накладні на загальну суму 1 061 851 грн. при виплаті доходу нерезиденту.

6)Податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1947115320716, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2020 рік у сумі 2 534 115 грн.

За висновками відповідача, позивач уклав Договір позики з нерезидентом «DINKMAR LIMITED», який у відповідності до п.п. 14.1.159 п. 140.1. ст. 140 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) в редакції Кодексу станом на 31.12.2020 є пов`язаною особою по відношенню до ТОВ «Агрофірма «Агроснабтрейдінг»». Сума перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за позикою, отриманою від нерезидента «DINKMAR LIMITED», склала 2 534 115 грн. (2 534 115 грн. - 50% ((-) 7 748 046 грн. + 3054888,8 грн. + 170 851 грн.)). У порушення порядку оподаткування процентів за борговими зобов`язаннями, передбаченого п. 140.1 та п. 140.2 ст. 140 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) в редакції Кодексу станом на 31.12.2020 ТОВ «Агрофірма «Агроснабтрейдінг»» занижено значення рядка 3.1.1. Додатка РІ Декларації з податку на прибуток за 2020 рік у сумі 2 534 115 грн., що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у податковій декларації з податку на прибуток за 2020 рік у сумі 2 534 115 грн.

7)Податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1948915320716 яким застосовано штрафні санкції у сумі 340 грн.

За висновками відповідача, позивач до податкової Декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік подало додаток РІ, але додаток AM «до рядка 1.2.1 додатка РІ до рядка 03 РІ» при наявності сум податкової амортизації за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 170 851 грн.

Щодо господарських відносин, які були предметом перевірки, суд встановив, що 27.04.2018 позивач уклав з нерезидентом, MINT INVESTMENT GROUP LLC, договір оренди нежитлового приміщення посвідченого нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 27.04.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №№2006,2007, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №2 від 23.08.2018.

За умовами договору оренди позивач прийняв у платне спільне користування строком до 10.05.2028 року нежитлові приміщення, місяці 29/100 часток нежитлового приміщення в цілому загальною площею 2095 кв.м., що розташовані у будинку з вбудованими приміщеннями та паркінгом, за адресою: м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 23-Б.

За договором оренди позивачем було виплачено орендну плату на суму 5 309 253,00 грн., з яких за 2019 рік в сумі 2 442 138,00 грн., 2020 рік в сумі 2 259 005,00 грн., у першому кварталі 2021 року в сумі 608 110,00 грн.

Також 26.04.2012 позивач уклав договір позики № 01/26042012 від 26.04.2012 року з компанією «DINKMAR LIMITED» (зі змінами та доповненнями).

Всього позивачем в період з 30.05.2012 року по 07.11.2014 року було одержано у позику 1 021 400,00 доларів США.

У періоді, який перевірявся, позивач не отримував позикові кошти від компанії «DINKMAR LIMITED» за договором позики № 01/26042012 від 26.04.2012 року.

Сума позики, отриманої від нерезидента, станом на 01.01.2020 складала 28 667 861, 57 грн., станом на 31.12.2020- 28 280 793,00 грн.

Заборгованість за тілом позики складає - 1 021 400,00 дол. США або 28 667 861,57 грн. за офіційним курсом НБУ, станом на 31.12.2020- 1 021 400 дол.США або 28 280 793,00 грн. за офіційним курсом НБУ.

У період з 01.01.2020 по 31.12.2020 позивач нараховував відсотки за користування кредитними коштами у сумі 2 534 113 грн. Заборгованість за відсотками за 2020 рік складає 2 534 113 грн.

Згідно з фінансовою звітністю за 2020 рік позивач задекларував власний капітал станом на 01.01.2020 - 29 113 600 грн., станом на 31.12.2020 - 36 861 600 грн.

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Щодо незаконності податкового повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1949215320716, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб в сумі 6207,50 грн. та нараховано пеню в сумі 41,48 грн..; податкового повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1949415320716, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з військового збору в сумі 688,41 грн. та нараховано пеню в сумі 7,05 грн., несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору з заробітної плати найманих працівників та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 1950015320716 від 12.08.2021 року, яким донараховано штрафні санкції в розмірі 319,88 грн.

В результаті проведеної перевірки податковий орган зробив висновок, що позивач допустив порушення вимог податкового законодавства щодо своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб утриманого із доходу найманих працівників, військового збору та єдиного соціального внеску за перевіряємий період.

До такого висновку відповідач прийшов, вважаючи що виплата заробітної плати здійснювалась шляхом виплати готівки через касу підприємства, вважаючи, що готівкові кошти надійшли в касу як виручка від реалізації товарів та послуг.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», роботодавці зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок], нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому роботодавці під час кожної виплати заробітної плати, на суми якої нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі].

У разі, якщо останній день строків сплати єдиного внеску припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем (п. 6 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №449 від 20.04.2015 року].

Тобто, в даній ситуації строк сплати єдиного внеску при виплаті заробітної плати як за першу (аванс], так і за другу половину місяця настає у день виплати такої зарплати.

Відповідно до пп.168.1.2 Податкового кодексу України: Податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до відповідного бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Згідно з пп.168.1.4 Податкового кодексу України: Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідач, стверджуючи про те, що виплата доходу здійснювалася через касу підприємства, не надав жодних доказів даного факту. Крім того, його твердження спростовуються матеріалами справи, зокрема, витягом з поточного банківського рахунку за період з 01.01.2018 по 31.03.2021 щодо строків перерахування податків та зняття готівки для виплати заробітної плати.

Даний документ підтверджує, що для виплати зарплати готівку було знято з рахунку підприємства, а не з виручки, яка надійшла безпосередньо у касу підприємства. Це означає, що податок на доходи фізичних осіб сплачується одночасно з отриманням грошей з банку. Оскільки банки контролюють при виплаті зарплати сплату не лише єдиного внеску, а і податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Що стосується сплати військового збору, з огляду на витяг з поточного банківського рахунку він був сплачений у строки, визначені для податку на доходи фізичних осіб (пп. 1.4 п. 16-1 підрозділ 10 розділ XX ПКУ).

Таким чином, помилково вважаючи, що зарплату було видано готівкою з каси яка надійшла від виручки, відповідач невірно застосував норми пп. 168.1.4 ПКУ та зробив помилковий висновок, що податок на доходи фізичних осіб та військовий збір треба було сплатити протягом З днів з дати нарахування авансу та зарплати. Аванс нараховується 15 числа, а друга половина зарплати - в останній день місяця (це дата первинного документа про нарахування). Тобто, сплатити ці податки треба, на думку податківців, до 18 числа і З числа наступного місяця відповідно.

Натомість, суд погоджується з аргументами позивача, що в даному випадку є застосовними норми пп. 168.1.2 ПКУ, які спеціально прописані для випадку, коли готівка для виплати зарплати отримується з банку і банк контролює факт сплати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний внесок до отримання підприємством коштів по чеку.

Відповідач невірно встановив джерело надходження коштів у касу підприємства, які отримувалися з банку по чеку, а тому зробив помилковий висновок, що позивач порушив строки виплати авансу та зарплати.

Таким чином, суд робить висновок, що зазначені податкові повідомлення рішення є незаконними, а накладені штрафні санкції безпідставними.

Крім того, відповідно до п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ передбачено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що штрафні санкції нараховувалися ним лише за період до 1 березня 2020 року, оскільки дане твердження спростовується наявними в матеріалах справи розрахунками штрафних санкцій.

Щодо незаконності податкового повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1948215320716, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 061 851,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1949115320716, яким застосовано штраф в сумі 263 316,00 грн.

Як стверджує відповідач, позивач не нарахував податкові зобов`язання з ПДВ на суми послуг оренди, отриманих від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, на загальну суму ПДВ 1 061 851 грн., що призводить до зменшення його від`ємного значення та застосуванню штрафних санкцій.

Як було встановлено судом вище по тексту, 27.04.2018 позивач уклав з нерезидентом, MINT INVESTMENT GROUP LLC, договір оренди нежитлового приміщення за умовами якого позивач прийняв у платне спільне користування нежитлові приміщення.

Пунктом 180.2 ст. 180 Податкового кодексу встановлено, що особою, відповідальною за нарахування та сплату ПДВ до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач таких послуг.

Правила оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг нерезидентами, місцем постачання яких визначено митну територію України, встановлено ст. 208 Податкового кодексу.

При цьому згідно з п. 208.5 цієї статті отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил розділу V Кодексу щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Отже, операції з постачання послуг нерезидентом розглядаються податковим законодавством з метою оподаткування як операції з отримання послуг від нерезидента.

Відповідно до пунктів 208.2 і 208.3 статті 208 розділу V ПКУ отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 розділу V ПКУ. При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 розділу V ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов`язань податкової декларації з ПДВ за відповідний звітний період.

Отже, отримувач послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, є податковим агентом такого нерезидента та, зокрема, відповідальною особою у частині нарахування та сплати податку до бюджету за такою операцією.

Податкова накладна складається в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) у встановлений Податковим кодексом термін (п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України є дата складення платником податкової накладної за такими операціями за умови її реєстрації в ЄРПН.

Реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН має бути здійснено з урахуванням граничних строків, встановлених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу. Своєчасно зареєстрована в ЄРПН податкова накладна є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту в періоді її складання.

Суми податку, зазначені в податковій накладній, зареєстрованій в ЄРПН з порушенням встановленого терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано таку податкову накладну.

Сторони не заперечують проти того факту, що позивач не включив до своїх податкових зобов`язань з податку на додану вартість суму послуг оренди, отриманих від нерезидента не зареєстрував відповідні податкові накладні.

Проте, на думку суду, незважаючи на те, що позивач не реєстрував податкові накладні в ЄРПН та не відносив суму податку на додану вартість в розмірі 1 061 851,00 грн. до податкового кредиту його дії не мали на меті безпідставне заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість і, як наслідок, отримання будь-яких відшкодувань з державного бюджету.

Отже невчинення відповідачем одночасного нарахування зобов`язань та включення до податкового кредиту спірної суми виключає можливість збільшення від`ємного значення з податку на додану вартість та застосування штрафу.

Разом з тим суд вважає, що відсутність складання та реєстрації податкових накладних позивачем за вказаними операціями тягне за собою накладення штрафу. Адже відповідно до п.120-1.1 ст. 120-1 ПК України: Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу у подтаковому повідомленні-рішенні.

Однак, враховуючи, що вказані правопорушення податкового законодавства мали місце в т.ч. з березня 2020 року, відповідно до п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ відповідач не мав права застосовувати штрафні санкції за даний період.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1948215320716, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 061 851,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 1949115320716, яким застосовано штраф в сумі 263 316,00 грн. є незаконними та належать до скасування.

Щодо незаконності податкового повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1947115320716, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2020 рік у сумі 2 534 115 грн.

У спірному повідомленні-рішенні відповідач зазначає суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 2 534 115 грн. за наслідками укладеної позивачем договору позики, на думку відповідача, з пов`язаною особою нерезидентом. Зменшення суми від`ємного значення відповідач обґрунтовує порушенням позивачем п.140.1 та п.140.2 ст.140 ПК України.

В свою чергу, відповідно до зазначених пунктів ст.140 ПК України: Під борговими зобов`язаннями для цілей даного пункту слід розуміти зобов`язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов`язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення.

Капіталізовані проценти, що збільшили собівартість необоротних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності враховуються при розрахунку суми перевищення відповідно до пункту 140.2 цієї статті у періоді нарахування амортизації відповідних об`єктів основних засобів.

140.2. Для платника податку, у якого сума боргових зобов`язань, визначених пунктом 140.1 цієї статті, що виникли за операціями з нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов`язаннями (крім процентів, що підлягають капіталізації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності до моменту введення відповідного активу в експлуатацію), що виникли за операціями з нерезидентами, понад 30 відсотків суми розрахованого об`єкта оподаткування податком на прибуток звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів, збільшеного на суму фінансових витрат за даними фінансової звітності та суми амортизаційних відрахувань за даними податкової звітності того самого звітного (податкового) періоду.

Звертаючись до встановлених судом обставин справи, позивач уклав договір позики № 01/26042012 від 26.04.2012 з компанією «DINKMAR LIMITED» (зі змінами та доповненнями).

Всього позивачем в період з 30.05.2012 року по 07.11.2014 року було одержано у позику 1 021 400,00 доларів США.

У періоді, який перевірявся, позивач не отримував позикові кошти від компанії «DINKMAR LIMITED» за договором позики № 01/26042012 від 26.04.2012 року.

Сума позики, отриманої від нерезидента, станом на 01.01.2020 складала 28 667 861, 57 грн., станом на 31.12.2020- 28 280 793,00 грн.

Заборгованість за тілом позики складає - 1 021 400,00 дол. США або 28 667 861,57 грн. за офіційним курсом НБУ, станом на 31.12.2020- 1 021 400 дол.США або 28 280 793,00 грн. за офіційним курсом НБУ.

У період з 01.01.2020 по 31.12.2020 позивач нараховував відсотки за користування кредитними коштами у сумі 2 534 113 грн. Заборгованість за відсотками за 2020 рік складає 2 534 113 грн.

Згідно з фінансовою звітністю за 2020 рік позивач задекларував власний капітал станом на 01.01.2020 - 29 113 600 грн., станом на 31.12.2020 - 36 861 600 грн.

З огляду на встановлені судом обставини, сума боргових зобов`язань не перевищувала більш ніж в 3,5 рази суму власного капіталу підприємства. Тому суд не погоджується з аргументами позивача, що позивач та компанія «DINKMAR LIMITED» є пов`язаними особами. Відповідач ні в акті перевірки, ні в впродовж судового розгляду справи не довів зворотного та не надав розрахунки, які б свідчили про відповідне перевищення суми власного капіталу підприємства.

Крім того, за загальним правилом дії нормативно-правових актів у часі , які встановлені частиною 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Варто підкреслити, що відсутність у закону зворотної дії є складовою частиною принципу правової визначеності. У найбільш загальному вигляді це правило формулюється за формулою "закон спрямований у майбутнє.

Конституційне правило щодо дії законів та інших нормативно-правових актів у часі роз`яснене у рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію у часі законів та інших нормативно-правових актів].

Так, абзацом 2 пункту 2 мотивувальної частини цього рішення роз`яснено, що цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно- правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Пунктом 2 мотивувальної частини цитованого рішення також передбачено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання до іншої може здійснюватись, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії.

Тобто, в кожному конкретному випадку механізм набрання відповідним нормативно- правовим актом законної сили здійснюється індивідуально (з урахуванням загального правила про незворотність дії нормативно-правових актів у часі як конституційного принципу).

Таким чином, норми ПК України та інших актів законодавства поширюються тільки на відносини, що виникли після набрання чинності цими нормами .

Суд звертає увагу, що на дату укладання договору позики № 01/26042012 від 26.04.2012 та надходження останньої суми позики на рахунок позивача, положення ПК України зі змінами від 19.04.2014 року не містили положення п. 140.1 та п. 140.2 ст. 140 Податкового Кодексу України в редакції, на яку посилається відповідач.

Отже на підставі викладеного, суд робить висновок, що прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1947115320716 є безпідставними та незаконними.

Щодо незаконності податкового повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1948915320716 яким застосовано штрафні санкції у сумі 340 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем у зв`язку з порушенням, на його думку п. 46.1. п. 46.5. ст. 46 п. 49.2. ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) та вимог Наказу Міністерства фінансів України № 897 від 20.10.2015 Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, із змінами і доповненнями. Так, відповідач вважає, що в порушення зазначених норм права, позивач не подав до ДПІ за місцем основної реєстрації Додаток AM «до рядка 1.2.1 додатка РІ до рядка 03 РІ» до податкової Декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік.

Відповідно до п.49.2 ст.49 ПК України : Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно з затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 897 від 20.10.2015 форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, у додатку АМ відображаються показники балансової вартості основних засобів та нематеріальних активів , сум амортизації за звітний період відповідно до п.138.3 ПК України, підсумковий результат з графи 5 рядка 1.2.1 додатка РІ Декларації.\

Відповідно до п.138.3 ПК України: 138.3.1. Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п.134.1.1. ст.134 ПК України : Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Отже, якщо платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує 40 млн. грн., прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування, у тому числі на різниці, які виникають при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до положень п. 138.3 ПКУ, то додаток АМ не подається.

Звертаючись до матеріалів справи, у 2019 році дохід позивача склав 22 5884 463,00 грн. В тексті декларації на прибуток за 2019 рік позивач вказав про прийняте рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці, відтак - у позивача не було обов`язку надавати додаток АМ .

Таким чином, суд робить висновок про протиправність та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1948915320716 .

Щодо податкового-повідомлення рішення від 12.08.2021 року №1950015320716 про застосування штрафних санкцій за своєчасне ненарахування платником податку єдиного внеску.

Так, відповідно до акту перевірки перевіркою встановлено, що обчислення сум допомоги по тимчасовій непрацездатності, проведено з порушенням вимог в, 1 ч.2 ст.6, ч, 5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від08.07.2010р., а саме:

- у звітності за листопад 2020 року було нараховано суму допомоги у зв`язку з вагітністю і пологами по працівнику ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) на суму 23125,33 грн., та додаткову базу нарахування єдиного внеску на суму 2058,79 грн., але ТОВ «Агрофірма «АСТ» було занижено додаткову базу для нарахувань до мінімальної зарплати, на які нараховується єдиний внесок у розмірі 2907,94 грн. Проте, платником самостійно не виправлено помилку до початку перевірки в звіті за листопад 2020 року.

Отже, перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч. 1 ст.7 ч.5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкового державне соціальне страхування" від 08.07.2010 зі змінами та доповненнями, ТОВ «Агрофірма «АСТ» занижено базу для нарахувань на суми допомоги по вагітності та пологах, на які враховується та з яких утримується єдиний внесок, у розмірі 2907,94 грн.

З огляду на розрахунок застосованих штрафних санкцій відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішенні за своєчасне ненарахування платником податку єдиного внеску, суд встановив, що вони були застосовані за правопорушення, які виникли в січні, лютому, березні 2021 року . В цьому контексті суд ще раз звертає увагу , що відповідно до п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ передбачено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на те, що штрафні санкції нараховувалися ним лише за період до 1 березня 2020 року, оскільки дане твердження спростовується наявними в матеріалах справи розрахунками штрафних санкцій.

Таким чином, суд робить висновок про протиправність та скасування податкового-повідомлення рішення від 12.08.2021 року №1950015320716.

VI. Судові витрати

В матеріалах справи знаходиться платіжне доручення №54 від 23 лютого 2022 року про сплату судового збору у сумі 22 329 (двадцять дві тисячі триста двадцять дев`ять), 00 грн. З урахуванням висновку суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі та на підставі ч.1 ст.139 суд здійснює розподіл судових витрат на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1949215320716.

3.Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року №1949415320716.

4.Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 1950015320716 від 12.08.2021 року.

5.Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в у/Одеській області податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1948215320716.

6.Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1949115320716.

7.Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року № 1947115320716.

8.Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 12.08.2021 року №1948915320716.

9.Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166; 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА АГРОСНАБТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 30622113, 67800, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Одеська,4) судовий збір у сумі 22 329 (двадцять дві тисячі триста двадцять дев`ять), 00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО