Рішення

від 22.02.2023 по справі 612/449/20

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 612/449/20

(2/199/353/23)

РІШЕННЯ

іменем України

22.02.2023

м. Дніпро

справа №612/475/21

провадження № 2/199/449/20

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Васильєва В.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області відповідач ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

третя особа ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , де третя особа - ОСОБА_4 , про визнання неправомірними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Софіївської сільської ради, Близнюківського району, Харківської області Близнюківська селищна рада Лозівського району, Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідачів - ОСОБА_4 , з вимогою про визнання неправомірним рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності та відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням майну.

В обґрунтування підстав звернення зазначив, що 15.02.1992 набув право власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування, за заповітом, після ОСОБА_5 , про що державним нотаріусом Близнюківської державної нотаріальної контори Турка З.М. видано свідоцтво на спадщину, зареєстроване в реєстрі за №330, яке до теперішнього часу не оскаржене і не скасоване, а отже є чинним.

У свідоцтві на спадщину вказано дані об`єкту спадкування (російською): «…жилого дома, глинобитного, жилой площадью 16 кв.м., находящегося в с.Роздоловка, Близнюковского района, Харьковской области, расположеного на земельном участе колхоза им.газеты «Правда». При доме имеется сарай. Этот жилой дом принадлежит наследодателю на основании записи в похозяйственной книге Софиевского сельского совета народних депутатов за №206, что подтверждается справкой этого исполкома от 12.01.1992 года №8. Оценка наследственного имущества составляет за 1992 год 931 (девятьсот тридцять один) рубль».

Видаючи свідоцтво про право на спадщину за заповітом, державний нотаріус відповідно до п.126 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою Наказом Міністрества Юстиції Української РСР від 31.10. 1975 №45/5 (втратила чинність на підставі Наказу Мін`юсту №18/5 від 14.06.94) (надалі - Інструкція) перевірив факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад і місце знаходження спадкового майна, на яке видається свідоцтво, з`ясовував коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині.

Відповідно до вимог ст.130 Інструкції та Порядку ведення погосподарського обліку в сільських радах, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25.05.1990 № 69, позивач звернувся до Софіївської с/ради, з метою реєстрації права власності на спадкове майно.

На підставі свідоцтва про право на спадщину виконком Софіївської с/ради здійснив реєстрацію права власності, шляхом внесення у погосподарську книгу запису про нового власника будинку - ОСОБА_1 .

Спірний будинок розташований у сільському населеному пункті - с.Роздолівка, Близнюківського району, Харківської області, який адміністративно підпорядкований смт.Близнюки, Харківської області, але до нього не приєднаний, не підлягав реєстрації в органах бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих, відповідно до п.6 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966, чинної на дату виникнення спірних відносин.

Відповідно до даних погосподарської книги №4 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) Софіївської сільської ради, Близнюківського району, Харківської області за 1995 - 2000 рр., ОСОБА_1 є головою об`єкту погосподарського обліку - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі ст.ст.120 - 122 ЗК України, ст.377 ЦК України, чинних на дату виникнення спірних правовідносин, у зв`язку з набуттям у власність об`єкту нерухомого майна - житлового будинку, у порядку спадкування, та внесенням відповідних даних у погосподарську книгу ОСОБА_1 звернувся до Відповідача 1, з заявою про надання йому у власність земельної ділянки, на якій розташований вказаний об`єкт нерухомого майна.

Рішенням VI сесії XXII скликання Софіївської сільської ради, Близнюківського району, Харківської області від 30.03.1996 «Про приватизацію земельних ділянок» ОСОБА_1 передано у приватну власність безкоштовно земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель - 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,17 га, у доданому до рішення списку громадян Софіївської сільської ради Близнюківського району, Харківської області на приватизацію земельних ділянок за порядковим номером №73.

Рішенням V сесії XXIV скликання від 21.01.2003 Софіївської сільської ради, Близнюківського району, Харківської області «Про впорядкування нумерації житлових будинків та інших споруд на вулицях сільської ради» житловому будинку власника ОСОБА_1 , який розташований по АДРЕСА_1 .

Рішенням XIII сесії XXIV скликання від 04.12.2003, яким змінено Рішення VI сесії XXII скликання Софіївської сільської ради, Близнюківського району, Харківської області від 30.03.1996 в частині розміру ділянок, які передані безкоштовно в приватну власність ОСОБА_1 , розмір присадибної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель встановлений - 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,15 га.

Рішенням №569 від 08.10.2010 XXXVII сесії V скликання року Софіївської сільської ради, Близнюківського району, Харківської області «Про внесення змін у рішення сільської ради VI сесії XXII скликання 30.03.1996 внесено зміни до рішень сільської ради, в частині розміру земельних ділянок, переданих безкоштовно в приватну власність ОСОБА_1 , та присвоєно адреса місця їх розташування, а саме:

- площа земельної ділянки, переданої безкоштовно в приватну власність ОСОБА_1 для ОСГ у розмірі 0,1899 га, адреса: АДРЕСА_1 ;

- площа земельної ділянки, переданої безкоштовно в приватну власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель - 0,25 га, адреса: АДРЕСА_1 ;

Рішенням №570/V від 08.10.2010 XXXVII сесії V скликання Софіївської сільської ради, Близнюківського району, Харківської області «Про оформлення прав власності на житлові будинки з погосподарськими будівлями громадян сіл Софіївської сільської ради» ухвалено оформити право власності ОСОБА_1 , на нежитловий будинок, та видати свідоцтво про право власності.

У додатку до рішення XXXVII сесії V скликання Софіївської сільської ради, Близнюківського району, Харківської області у списку власників домоволодінь (житлових будинків з господарськими будівлями) зазначено за порядковим номером №3 - ОСОБА_1 , та вказано адресу будинку: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації, наданої Софіївською с/радою, Близнюківського району Харківської області за вих.№02-20/169 від 24.05.2019, вих. №02-20/222 від 11.07.2019 та Близнюківського районного архіву №01-51/45 від 05.08.2019 вказані Рішення не скасовувалися і не змінювалися.

Протягом 1996 - 2019 рр. позивач не зареєстрував право власності на передані йому Рішеннями Софіївською с/радою, Близнюківського району Харківської області у приватну власність земельні ділянки.

У квітні 2019 року, коли позивач прибув в АДРЕСА_1 , на поминальні свята, виявилося, що належний йому будинок знесений.

У спілкуванні з мешканцями с.Роздолівка стало відомо, що будинок знесений на початку 2019 року за вказівкою сусідів - Відповідача 2 та Відповідача 3, які мешкають за адресою: АДРЕСА_1 . Роботи по знесенню будинку виконував мешканець с.Милівка, Близнюківського району, Харківської області ОСОБА_6 .

Вказані обставини були встановлені під час досудового розслідування №12019220380001311, проведеного за заявою ОСОБА_1 від 30.08.2019.

Слідством встановлено, що дії відповідачів формально містять ознаки діяння, передбаченого ст.194 КК України - умисне знищення чи пошкодження майна, однак через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

17.06.2020 кримінальне провадження №12019220380001311 закрите виходячи з того, що диспозиція ч.1 ст.194 КК України передбачає одним з обов`язкових елементів складу цього злочину спричинення великої шкоди, завданої об`єкту злочинного посягання - житловому будинку, яка має становити 240 125 грн., з урахуванням пункту 5 Перехідних положень Податкового кодексу України, та встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу.

Оскільки шкода, яка заподіяна заявнику, становить 78 250 (сімдесят вісім тисяч двісті п`ятдесят) грн.00 коп., тобто не є шкодою у великих розмірах, передбачених ч.1 т.194 КК України, вказане є підставою для відшкодування у порядку цивільно-процесуального судочинства.

Отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач дізнався, що власниками земельних ділянок, цільове призначення - для індивідуального садівництва, відповідно з кадастровим №6320686307060000012 є ОСОБА_2 (реєстрація права власності відбулася 05.11.2015, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 768405063206), та з кадастровим № 6320686307060000013 - ОСОБА_3 реєстрація права власності відбулася 05.11.2015 реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 768461363206).

На запит до відділу у Близнюківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області позивач отримав відповідь, що земельна ділянка площею 0,1200 га к.н. 320686307060000012 зареєстрована 29.09.2015 на підставі рішення Софіївської с/ради №446/VI від 04.08.2015 про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва

Також земельна ділянка площею 0,1200 га к.н. 320686307060000013 зареєстрована 29.09.2015 на підставі рішення Софіївської с/ради №447/VI від 04.08.2015 про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва.

08.08.2019 позивач звернувся до розробника документації з землеустрою - ТОВ «Горизонт-Проект», з проханням перевірити можливі обмеження (обтяження) на земельну ділянку, на якій був розміщений будинок, та за їх відсутності виготовити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,25 га, та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1899 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

14.08.2019 між позивачем та ТОВ «Горизонт» було укладено Договір №63/19 на надання послуг - розроблення кадастрової зйомки земельної діляник по АДРЕСА_1 .

За вих.№161 від 21.08.2019 позивач отримав лист ТОВ «Горизонт» наступного змісту: «При повному обстеженні на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд не було виявлено житлового будинку на який видано свідоцтво про право спадщину за заповітом (будівельне сміття знесене на земельну ділянку). Земельна ділянка знаходиться по АДРЕСА_1 між земельними ділянками з адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . При камеральній роботі виявлено, що на земельних ділянках, які були передані у приватну власність гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,1500 га, відповідно до рішення Софіївської сільської ради народних депутатів VIсесії XXII скликання від 30 березня 1996 року та архівного витягу з рішення Софіївської сільської ради народних депутатів ХІІІ сесії ХХІV скликання від 04 грудня 2003 року, знаходяться земельні ділянки інших осіб, які були внесені до Державного земельного кадастру:

1. На земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,2500 га гр. ОСОБА_1 знаходяться:

-Земельна ділянка з кадастровим номером 6320686307:06:000:0072, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, знаходиться у власності ОСОБА_4 ;

-Земельна ділянка з кадастровим номером 6320686307:06:000:0073, для індивідуального садівництва, знаходиться у власності ОСОБА_4 ;

2. На земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства 0,1500 га гр. ОСОБА_1 знаходяться:

-Земельна ділянка з кадастровим номером 6320686307:06:000:0073, для індивідуального садівництва, знаходиться у власності ОСОБА_4 ;

-Земельна ділянка з кадастровим номером 6320686307:06:000:0013, для індивідуального садівництва, знаходиться у власності ОСОБА_3 ;

-Земельна ділянка з кадастровим номером 6320686307:06:000:0012, для індивідуального садівництва, знаходиться у власності ОСОБА_2 ..

На підставі вищевикладеного гр. ОСОБА_1 не можливе подальше оформлення права власності на земельну ділянку та виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)».

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що 13.03.2018 за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, зазначена адреса: с.Роздолівка, Близнюківського району, Харківської області, та цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, їй присвоєно кадастровий номер 6320686307060000072.

Державна реєстрація земельної ділянки відбулася 02.03.2018 відділом у Близнюківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1506794263206.

Підставою виникнення права власності у гр-на ОСОБА_4 є рішення Софіївської сільської ради Близнюківського району, Харківської області від 05.03.2018 №270-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд», витяг з Державного земельного кадастру, серія та номер НВ-6305689532018 від 02.03.2018, видавник - відділ у Близнюківському районі, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Також за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,0587 га, зазначена адреса с.Роздолівка, Близнюківського району, Харківської області, та цільове призначення - для індивідуального садівництва, їй присвоєно кадастровий номер 6320686307060000073.

Державна реєстрація земельної ділянки відбулася 02.03.2018 відділом у Близнюківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1506876563206.

Підставою виникнення права власності у гр-на ОСОБА_4 є рішення Софіївської сільської ради Близнюківського району, Харківської області від 05.03.2018 №270-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_7 для індивідуального садівництва за адресою: с Роздолівка, Близнюківського району, Харківської області», витяг з Державного земельного кадастру, серія та номер НВ-6305689532018 від 02.03.2018 року, видавник - відділ у Близнюківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Таким чином Відповідач 1 у незаконний спосіб, з порушенням вимог ст.19 Конституції України, ст.ст.120,121 ЗК України, ст.377 ЦК України, повторно протягом 2015-2017рр. надав у власність іншим громадянам - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 земельні ділянки, розміщені під житловим будинком позивача, за адресою АДРЕСА_1 , які раніше вже були його Рішеннями надані гр-ну ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку та ведення ОСГ.

Вказані Рішення «Про приватизацію земельних ділянок», якими передано безкоштовно в приватну власність присадибну ділянку ОСОБА_1 , для обслуговування житлового будинку та господарських будівель - 0,25 га, та для ведення особистого селянського господарства - 0,15 га, є такими, що не реалізовані і не скасовані, а отже є чинними.

Позивач вважає, що діями Відповідача 1, який передав Відповідачу 2, Відповідачу 3, та третій особі спірні земельні ділянки у власність за адресою: АДРЕСА_1 , порушується право особи на набуття земельної ділянки, на якій розміщена житлова будівля, та право на користування майном - будівлею, тобто спричинено шкоду, яка завдана фізичній особі незаконними рішеннями органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (ст.1173 ЦК України).

Неправомірні дії Відповідача 1 сприяли у подальшому самовільному знесенню Відповідачем 2 та Відповідачем 3 будинку за адресою: АДРЕСА_1 , винайнявши третіх осіб, та спричинивши власнику майнову шкоду.

За вказаних обставин в діях Відповідача 2 та Відповідача 3 має місце порушення вимог ст.ст.1166, 1167 ЦК України, якими визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Відповідно до Звіту про експертну оцінку вартості нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , вартість будинку становить 78 250 грн.

Відповідачі заперечували проти задоволення вимог, у відзиві вказали, що вони є законними власниками земельних ділянок для індивідуального садівництва з кадастровим номером 6320686307:06:000:0013 (власник - ОСОБА_3 ), та з кадастровим номером 6320686307:06:000:0012 (власник - ОСОБА_2 ).

ОСОБА_1 не набув право власності на житловий будинок та земельну ділянку, розташовану під ним, оскільки відсутня державна реєстрація право власності на вказані об`єкти нерухомого майна, відповідно до вимог ст.ст.125-126 ЗК України. Вказують, що рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою збергіють чинність протягом двох років з дня набрання чинності законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із змелеустрою», який набув чинність 27.06.2015.

Вважають надані докази - інформацію ТОВ «Горизонт-проект» за №161 від 21.08.2019, Договір від 13.04.2019, Звіт про експертну оцінку вартості нерухомого майна такми, що не відповідають критеріям належності, допустимості, відповідності та достатності, визначеними ст.ст. 77, 78, 79 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України. Вказують на відсутність у Звіті даних щодо площі житлового будинку, його індивідуальних характеристик.

Не вбачають підстав для застосування положення ст.ст.1166, 1167 ЦК України, якими визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, оскільки вважають не доведеною неправомірну поведінку Відповідачів, відсутній причинний зав`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

Зазначають, що спірні правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією рішень органу місцевого самоврядування, не підпадають під визначення приватноправових правовідносини, повязаних з прийняттям та реалізацією рішень органу місцевого самоврядування, позивачем порушено принцип підсудності справ.

22.02.2021 представник Близнюківської селищної ради Лозівського району, Харківської області, (Відповідач 1) надав до суду клопотання про слухання справи у відсутність представника.

У клопотанні виклав правову позицію щодо вимоги про стягнення шкоди на підставі ст.1173 ЦК України, необхідною умовою притягнення до відповідальності за якою має бути наявність трьох умов - неправомірні дії органу місцевого самоврядування, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями та заподіяною шкодою. На думку Відповідача 1 з наданих до справи доказів вбачається, що житловий будинок позивача був демонтований гр. ОСОБА_8 на прохання ОСОБА_3 , тому причинний зв`язок між неправомірними діями органу місцевого самоврядування та заподіяною шкодою не підтверджено, а відтак відсутня вина Відповідача 1 у спричиненій шкоді.

Відповідно до розпорядження Верховного суду «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Запорізької, Харківської областей)» №16/0/9-22 від 06.04.2022 та відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ Близнюківського районного суду Харківської області на Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана судова справа надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська Подорець О.Б.

Ухвалою суду від 11 серпня 2022 року прийнято до свого провадження цивільну справу.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 15.02.1992 набув право власності на спадщину, за заповітом, після ОСОБА_5 , якій належав житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , про що видано свідоцтво на спадщину, відповідно до вимог ст.560 ЦК УРСР.

Згідно з п.119 Інструкції на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державною нотаріальною конторою за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Пунктом 124 Інструкції встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу УРСР).

Згідно п. 128 Інструкції, якщо до складу спадкового майна входить жилий будинок (частина будинку) або квартира в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників, державний нотаріус вимагає правовстановлюючий документ про належність будинку (частини будинку), квартири спадкодавцю, довідку-характеристику бюро технічної інвентаризації, а в місцевостях, де інвентаризація не провадилась,- довідку виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих, а також перевіряє по документах державної нотаріальної контори за місцем знаходження жилого будинку, чи є заборона відчуження жилого будинку (частини будинку), квартири або арешт, накладений на них.

Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31.01.1966 заступником Міністра комунального господарства Української РСР В.Романовим, погодженою 15.01.1966 заступником Голови Верховного суду Української РСР Р.Сіденко (втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.95), яка була чинною на дату виникнення спірних правовідносин, визначалися органи, які здійснюють реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР - бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих (ч.1 Інструкції), та об`єкти реєстрації - будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі (ч.2 Інструкції).

Інструкція передбачала обов`язкову реєстрацію будинків в бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.

Водночас відповідно до ч. 6 Інструкції, не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

Верховний Суд України у постанові від 18.11.2015 по справі № 6-350цс15 зазначив, що порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 - «…При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК. Право власності на житловий будинок набувається в порядку, який був чинним на час завершення його будівництва, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07.12.1990 року №533-ХІІ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом Української РСР від 25.12.1974 року №3377-VІІІ «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.03.1985 року №105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13.04.1979 року №112/5, Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 12.05.1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31.10.1975 року №45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністерства юстиції УРСР від 19.01.1976 року №1/5, та іншими нормативними актами. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками щодо ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 під № 5-24 / 26, і Вказівками щодо ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69. До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку».

Порядок оформлення книг по господарського обліку місцевих рад та записів у них після 1992 року регламентувався Наказом Держкомстату України від 24.12.2004 №667 «Про затвердження форм з ведення погосподарського обліку», Наказ Державного комітету статистики України від 18 квітня 2005 року № 95 «Про затвердження форм погосподарського обліку та Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11 травня 2005 року за № 487/10767, Наказом Державного Комітету статистики України від 08.12.2010року, № 491 «Про затвердження Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах», зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 5 січня 2011 року за № 9/18747, та Наказом Державної служби статистики № 56 від 11.04.2016, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 травня 2016 року за № 689/28819.

Відповідно до Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої наказом Держкомстату від 08.12.2010 №491, об`єктами погосподарського обліку є домогосподарство з реєстрацією місця проживання (перебування) на території відповідної ради разом із нерухомістю, домоволодіння, місце проживання власника (власників) якого зареєстровано за межами місцевої ради, уключаючи земельні ділянки, що належать цій особі (особам) у межах місцевої ради або землеволодіння, що не має розташованого на ньому житлового будинку, але на ньому можуть знаходитися окремі господарські споруди.

Погосподарська книга обов`язково включає записи про власника (співвласників) об`єкта нерухомого майна, відповідального квартиронаймача або користувача, рік побудови об`єкта нерухомого майна, матеріал стін і покрівлі, загальну та житлову площу, кількість кімнат та інші технічні характеристики об`єкта, у тому числі наявність каналізації, водопроводу, централізованого опалення тощо (п.п. 7.4.1, 7.4.4-7.4.10 Інструкції). Відомості погосподарської книги є, як правило, достатніми для формування розділу Держреєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до вимог п. 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2013 № 1141.

Враховуючі ту обставину, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_5 за заповітом, спадщину прийняв, отримав свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, яке на даний час не скасоване, та у подальшому надав відомості до Софіївської с/ради, Близнюківського району, Харківської області для внесення відповідних записів про зміну власника по господарського двору, які відбулися шляхом внесення запису у погосподарську книгу №4 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) Софіївської сільської ради, Близнюківського району, Харківської області, реєстрація права власності ОСОБА_1 на житловий будинок у порядку спадкування відбулася у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дані по господарської книги вказують на перебування у власності (користуванні) позивача земельної ділянки, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, їх використання під урожай.

Відповідно до даних по господарської книги №4 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) Софіївської сільської ради, Близнюківського району, Харківської області за 1995 - 2000 рр., у розділі IV «Землі в приватній власності та користуванні громадян» станом на 01 червня 1995 року - 01 червня 2000 року в рядку А (всього землі (в сотих гектара, з точністю до 0,01) зазначено 0,40, в тому числі під будівлями, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель - 0,10, під ріллею - 0,30.

Відповідно до положення ст.118 ЗК України (в редакції 1991 року) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 122 ЗК України - сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Вказана норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Пленум ВСУ у Постанові від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», із змінами, внесеними згідно з Постановою №2 від 19.03.2010, зазначив наступне: «…з 1 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 року №1702-VI . При вирішенні вимог про визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, право власності на які при їх відчуженні перейшло до набувача без визначення в договорі права на земельну ділянку, суд має з`ясовувати, зокрема, чому це питання не було визначено в договорі, можливість укладення між відчужувачем і набувачем додатку до цього договору щодо права набувача на земельну ділянку та чи не свідчить реальна можливість використання всієї земельної ділянки за цільовим призначенням саме про той розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, який існував до їх відчуження. Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо…».(п.18-1 Постанови).

У зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок у позивача відповідно до положення ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України виникло цивільне право на набуття у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, який на ній розміщений, та ведення ОСГ.

Реалізуючи цивільне право на набуття у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, позивач звернувся до органу місцевого самоврядування, який протягом 1996-2010 року прийняв рішення про передачу йому безкоштовно земельних ділянок у власність, для обслуговування будинку та ведення ОСГ, впорядкування нумерації житлових будинків, про що внесено запис у по господарську книгу.

Рішенням VI сесії XXII скликання Софіївської сільської ради, Близнюківського району, Харківської області від 30.03.1996 «Про приватизацію земельних ділянок» ОСОБА_1 передано у приватну власність безкоштовно земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель - 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,17 га, у доданому до рішення списку громадян Софіївської сільської ради Близнюківського району, Харківської області на приватизацію земельних ділянок за порядковим номером №73.

Рішенням V сесії XXIV скликання від 21.01.2003 Софіївської сільської ради, Близнюківського району, Харківської області «Про впорядкування нумерації житлових будинків та інших споруд на вулицях сільської ради» житловому будинку власника ОСОБА_1 , який розташований по АДРЕСА_1 .

Рішенням XIII сесії XXIV скликання від 04.12.2003, яким змінено Рішення VI сесії XXII скликання Софіївської сільської ради, Близнюківського району, Харківської області від 30.03.1996 в частині розміру ділянок, які передані безкоштовно в приватну власність ОСОБА_1 , розмір присадибної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель встановлений - 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,15 га.

Рішенням №569 від 08.10.2010 XXXVII сесії V скликання року Софіївської сільської ради, Близнюківського району, Харківської області «Про внесення змін у рішення сільської ради VI сесії XXII скликання 30.03.1996» внесено зміни до рішень сільської ради, в частині розміру земельних ділянок, переданих безкоштовно в приватну власність ОСОБА_1 , та присвоєно адреса місця їх розташування, а саме:

- площа земельної ділянки, переданої безкоштовно в приватну власність ОСОБА_1 для ОСГ у розмірі 0,1899 га, адреса: АДРЕСА_1 ;

- площа земельної ділянки, переданої безкоштовно в приватну власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель - 0,25 га, адреса: АДРЕСА_1 ;

Рішенням №570/V від 08.10.2010 XXXVII сесії V скликання Софіївської сільської ради, Близнюківського району, Харківської області «Про оформлення прав власності на житлові будинки з погосподарськими будівлями громадян сіл Софіївської сільської ради» ухвалено оформити право власності ОСОБА_1 , на нежитловий будинок, та видати свідоцтво про право власності.

У додатку до рішення XXXVII сесії V скликання Софіївської сільської ради, Близнюківського району, Харківської області у списку власників домоволодінь (житлових будинків з господарськими будівлями) зазначено за порядковим номером №3 - ОСОБА_1 , та вказано адресу будинку: АДРЕСА_1 .

Надані до суду відповіді Софіївської с/ради, Близнюківського району Харківської області свідчать про те, що зазначені Рішення про передачу ОСОБА_1 у приватну власність безкоштовно земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, та для ведення особистого селянського господарства, не скасовані.

Також відсутні рішення Софіївської с/ради, Близнюківського району Харківської області про визнання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 невідповідним санітарним нормам та технічним вимогам.

Доказів скасування та/або визнання недійсними рішень Софіївської сільської ради, Близнюківського району, Харківської області про передачу ОСОБА_1 у приватну власність безкоштовно земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, та для ведення особистого селянського господарства, суду не надано.

Враховуючи, що вказані Рішення про передачу земельних ділянок у власність позивачу є ненормативними актами, які звернені до окремого суб`єкта - гр. ОСОБА_1 , застосовуються одноразово і вичерпують свою дію після реалізації, як свідчать матеріали справи, не були позивачем реалізовані і не були скасовані, вони є такими, які є чинними на дату звернення до суду.

ВП ВС справі №806/945/17 від 22.08.2018 ухвалила наступний правовий висновок: «Конституційний Суд України в Рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію».

Надаючи оцінку доказам, наданим до справи - Звіту про вартість майна від 19.04.2019, складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ ВТФ «Новинка», Договору від 13.04.2019, акту прийому-передачі робіт від 19.04.2019, інформації ТОВ «Горизонт-проект» за №161 від 21.08.2019, суд приходить до висновку про їх відповідність критеріям належності, допустимості, відповідності та достатності, визначеними ст.ст. 77, 78, 79 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України, виходячи з наступного.

Частиною другою ст.32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону. Отже зазначеною нормою передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Згідно Постанови ВСУ №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами), «… при визначенні розміру шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого. Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або зниження нематеріальних благ (рівня життя, здоров`я тощо). Чинним законодавством (ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1167 ЦК ) передбачено право юридичної та фізичної особи на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи. Позивачі для підтвердження розміру шкоди надають висновки спеціалістів, звіти про оцінку та інші документи, складені суб`єктами оціночної діяльності, та суди задовольняють позовні вимоги на підставі саме цих доказів. Вважається, що така практика не суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства, зокрема ст.ст.57, 212 ЦПК».

ВП ВС у Постанові від 13.08.2018 у справі № 914/881/17 надала наступні роз`яснення: «… звіт з оцінки майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання з оцінки майна, що здійснюються ним в певному порядку і які спрямовані на виконання його професійних обов`язків. На думку Великої Палати, правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів або визнанням недійсними угод. Більше того, спори про визнання недійсним звіту про оцінку майна не підлягають розгляду не лише в порядку господарського судочинства, а й в будь-якому іншому також».

Таким чином, Звіт про вартість майна від 19.04.2019, складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ ВТФ «Новинка», Договір від 13.04.2019, акт прийому-передачі робіт від 19.04.2019, мають оцінюватися нарівні з іншими доказами по справі, та враховуватися у позові про відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи.

Суд приходить до висновку, що Замовником замовлялася незалежна оцінка саме житлового будинку АДРЕСА_1 .

Щодо інформації ТОВ «Горизонт-проект» за №161 від 21.08.2019, суд зазначає, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ТОВ «Горизонт-проект» ЄДРПОУ 34173183, код КВЕД 71.12 є діяльність у сфері інжинірингу, геології, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Ст. 34. Закону України «Про землеустрій» визначено порядок проведення топографо-геодезичні та картографічні роботи при здійсненні землеустрою, які проводяться з метою створення і своєчасного поновлення планово-картографічної основи при здійсненні землеустрою в порядку, визначеному Законом України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність».

Стаття 1 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» кадастрові зйомки визначаються як комплекс робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема, меж землеволодінь, землекористувачів з їх найменуваннями, кількісними та якісними показниками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт), що служать основою для різних кадастрів.

Відповідно до ст.198 ЗК України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Таким чином, працівники ТОВ «Горизонт-проект», ЄДРПОУ 34173183, надаючи послуги на розроблення кадастрової зйомки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та маючи згідно КВЕД 71.12 дозвіл на діяльність у сфері інжинірингу, геології, геології та геодезії, правомірно проводили польове обстеження на земельній ділянці, з метою вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі, геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі.

Щодо наявних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду.

Положеннями ст.56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування; їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами ст.ст.1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

В частині застосування деліктних (не договірних) правовідносин загальними підставами, для всіх випадків відшкодування шкоди, є: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювана шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; г) вина заподіювана шкоди.

Водночас шкода, завдана юридичній чи фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст.1173 ЦК України).

Стаття 1173 ЦК України є спеціальною, оскільки передбачає певні особливості, відмінні від загальних правил деліктної відповідальності, а саме: а) наявність владно-адміністративного, тобто обов`язкового, одностороннього характеру дій органів державної влади, місцевого самоврядування; б) завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених суб?єктів; в) настання відповідальності незалежно від вини цих органів.

Діяльність органів місцевого самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, та має відповідати вимогам Закону України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування».

У разі завдання юридичній чи фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень шкода відшкодовується за рахунок органів місцевого самоврядування (ст.176 ЦК України, ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Щодо належного способу захисту порушеного права та застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд погоджується з тим, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання незаконними дій органу місцевого самоврядування, та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, ст.4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

При виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

ВП ВС справі №806/945/17 від 22.08.2018 ухвалила наступний правовий висновок: «Конституційний Суд України в Рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Отже, у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної або господарської юрисдикції (залежно від суб`єктного складу), оскільки виникає спір про цивільне право. Скасування такого акта не породжує наслідків для користувача земельної ділянки, оскільки у такої особи виникло право постійного користування земельною ділянкою, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Відтак обраний спосіб захисту порушеного права (оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про розпорядження земельною ділянкою) не забезпечує його реального захисту.

Аналогічну правову позицію висловлено в постанові ВСУ від 1.11.2015 у справі № 2а-2885/12/1470 і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від цього висновку».

Водночас, щодо вимоги позивача про зобов`язання державної реєстраційної служби Близнюківського районного управління юстиції Харківської області скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень - реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельні ділянки к.н. 6320686307060000072 та к.н. 6320686307:06:000:0073; права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку к.н. 6320686307:06:000:0012 та права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку к.н. 6320686307:06:000:0013, суд приходить до наступного висновку.

Суд зазначає, що відповідно до положення ст.214 ЦПК України, визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов`язків суду.

У Постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: «…суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини».

Аналогічну правову позицію викладено і у Постанові ВП Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Також Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18) зауважила наступне:

«56. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України в редакції, чинній на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).

57. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма та який конкретний спосіб захисту цивільного права підлягає застосуванню для вирішення спору.

Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу.

Надаючи правову оцінку характеру спірних правовідносин, визначаючи правову норму, яка підлягає застосуванню, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги про зобов`язання державної реєстраційної служби Близнюківського районного управління юстиції Харківської області вчинити дію - скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 40121849 від 15.03.2018 про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6320686307060000072; про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 40123500 від 15.03.2018 про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0587 га для індивідуального садівництва кадастровий номер 6320686307:06:000:0073; про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 25887243 від 05.11.2015 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,12га, кадастровий номер 6320686307:06:000:0012; про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 25889071 від 05.11.2015 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,12га, кадастровий номер 6320686307:06:000:0013, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (зі змінами), за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином підставою внесення відомостей до державного реєстру про припинення права власності є рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, а не зобов`язання державного реєстратора вчинити дію - скасувати рішення.

За вказаних обставин вимога позивача про зобов`язання державної реєстраційної служби Близнюківського районного управління юстиції Харківської області скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень - реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельні ділянки к.н.6320686307060000072 та к.н. 6320686307:06:000:0073, права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку к.н. 6320686307:06:000:0012 та права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку к.н. 6320686307:06:000:0013 підлягає частковому задоволенню, а саме в частині скасування вказаних Рішень.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.141 ЦПК України стягнути з відповідачів судовий збір, сплачений за подання позову, у сумі 7 567 грн.20 коп., витрати на проведення оцінки майна, у розмірі 500 грн., та витрати на виконання кадастрової зйомки, у розмірі 1300 грн., а всього 9 367, 20 грн., тобто по 3 122,40 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , де третя особа - ОСОБА_4 , про визнання неправомірними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням майна - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Софіївської сільської ради, ЄДРПОУ 04400110, юридична адреса: 64871, с.Софіївка-Перша, вул.Гагаріна, 19, Близнюківського району, Харківської області, щодо ухвалення: Рішення №270-VII від 05.03.2018 XXVI сесії VI скликання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд»; Рішення №269 - VII від 05.03.2018 XXVI сесії VI скликання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 для індивідуального садівництва за адресою: с.Роздолівка, Близнюківського району, Харківської області», Рішення №446/VІ від 04.08.2015 «Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва ОСОБА_2 , площею 0,12га»; Рішення №447/VІ від 04.08.2015 «Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва ОСОБА_3 , площею 0,12га».

Скасувати Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень - права власності на земельну ділянку, припинивши вказане право:

- про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 40121849 від 15.03.2018 про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,25 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, к.н. 6320686307060000072,

- про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 40123500 від 15.03.2018 про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0587 га для індивідуального садівництва, к.н. 6320686307:06:000:0073,

- про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 25887243 від 05.11.2015 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,12га, к.н. 6320686307:06:000:0012;

- про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 25889071 від 05.11.2015 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,12га, к.н. 6320686307:06:000:0013.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку, на користь ОСОБА_1 шкоду заподіяну внаслідок самовільного знесення належного йому житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 78 250 (сімдесят вісім тисяч двісті п`ятдесят) грн.00 коп.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з відповідачів Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 7 567 грн.20 коп., витрати на проведення оцінки майна у розмірі 500 грн. та витрати на виконання кадастрової зйомки у розмірі 1300 грн., а всього 9 367, 20 грн., по 3 122 (три тисячі сто двадцять дві) грн. 40 коп. з кожного з відповідачів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 березня 2023 року.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач Близнюківська селищна рада Лозівського району, Харківської області, ЄДРПОУ: 04400021, місце знаходження - 64801, смт.Близнюки, вул..Свободи, 30, Харківської області.

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий, мешкає за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП невідомий, мешкає за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа ОСОБА_4 , РНОКПП невідомий, мешкає за адресою: АДРЕСА_6 .

Суддя О.Б. Подорець