Постанова

від 06.03.2023 по справі 640/11602/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року

м. Київ

справа № 640/11602/19

адміністративне провадження № К/9901/15696/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства «Край Проперті» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві (правонаступника Головного управління ДФС у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2019 (суддя Григорович П.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 (суддя Ключкович В.Ю., судді Парінов А.Б., Беспалов О.О.),

У С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року Дочірнє підприємство «Край Проперті» (далі - ДП «Край Проперті», Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС), правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.02.2019:

-№00001581402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 673 476,00 грн (з яких 538 781,00 грн - основний платіж, 134 695,00 грн - штрафні (фінансові) санкції);

-№00001591402 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 47 472 038,00 грн.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що висновок контролюючого органу в акті перевірки про безтоварний зміст його господарських операцій з придбання товару (зерна пшениці) та послуг (розповсюдження листівок з газетою «Вісті» ) у ТОВ «ЗК «Прометей», ТОВ «Ранді» (далі - контрагенти-постачальники) є безпідставним, оскільки господарські операції мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку, які мають усі обов`язкові для таких документів реквізити. Позивач послався на індивідуальний характер відповідальності платника податків за податкове правопорушення та наголошував, що не повинен нести відповідальність за можливе порушення контрагентами-постачальниками податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності та/або можливу недостовірність відомостей щодо них в офіційних джерелах.

Щодо висновку в акті перевірки, що Підприємство не визначило і не відобразило фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості та не здійснило амортизацію дисконту протягом строку існування заборгованості за кредитом на кожну наступну дату балансу, то позивач посилається на той факт, що кредиторська заборгованість за банківським кредитом не відноситься до фінансових інвестицій, як і не відноситься до активів в цілому, відтак застосування контролюючим органом при дисконтуванні суми кредиторської заборгованості, яка за своєю сутністю є зобов`язанням, норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО) 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 №91 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 за №284/4505) та П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 №817 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №35/10315), які стосуються активів, а не зобов`язань, не відповідає чинному законодавству.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Підприємство спростувало належними та допустимими доказами викладені в акті перевірки судження контролюючого органу про безтоварність операцій позивача з придбання товару та послуг у ТОВ «ЗК «Прометей» та ТОВ «Ранді» відповідно. Такого висновку суди дійшли на підставі оцінки наданих позивачем господарських договорів, первинних документів, що були складені на господарські операції, вчинені у межах цих договорів, та на підставі яких Товариство сформувало дані бухгалтерського та податкового обліку. Суди відхилили довід відповідача про наявності кримінальних проваджень, у яких фігурують зазначені вище контрагенти-постачальники, з огляду на те, що у кримінальних провадженнях не ухвалено вироки, а інформація, отримана в результаті оперативно-розшукових заходів, чи докази, отримані в процедурах досудового слідства, не є доказами, на підставі яких можуть бути встановлені факти порушення податкового законодавства в адміністративному судочинстві.

Щодо доводу відповідача, що Підприємство не визначило і не відобразило фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості та не здійснювало амортизацію дисконту протягом строку існування заборгованості за банківським кредитом на кожну наступну дату балансу, суди зазначили, що П(С)БО 11 «Зобов`язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306) та П(С)БО №13 «Фінансові інструменти», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 №559 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за №1050/6241) не містять правил визначення ставки дисконтування та амортизації дисконту, а позивач для цілей ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності використовує положення саме національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і не застосовує Міжнародні стандарти фінансової звітності і бухгалтерського обліку. Також суди відхилили посилання відповідача на П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 №817 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 35/10315) для визначення формули дисконтування зобов`язань, оскільки його норми застосовуються для формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів, а не до фінансових зобов`язань, якими є кредиторська заборгованість Підприємства у розмірі 55 167 000 доларів США, та П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 №91 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 за №284/4505), виснувавши, що кредиторська заборгованість є фінансовим зобов`язанням, а не фінансовою інвестицією.

ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволені позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК), П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306), П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 №559 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за №1050/6241), П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за N860/4153), у подібних правовідносинах (оподаткування фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості в момент її виникнення та від здійснення амортизації дисконту протягом строку користування кредитними коштами на кожну наступну дату складення балансу).

Доводи відповідача у касаційній скарзі обґрунтовані тим, що позивач не визначив та не відобразив у фінансовій звітності дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент її виникнення, внаслідок чого занизив інші фінансові доходи та не здійснив амортизацію дисконту.

Верховний Суд ухвалою від 08.09.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС.

У відзиві на касаційну скаргу ДП «Край Проперті» просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та безпідставну, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що ГУ ДФС проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Край Проперті» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, за результатами якої складений акт перевірки від 24.01.2019 №44/26-15-14-02-02/24365189 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, зробленими в акті перевірки, встановлено порушення ДП «Край Проперті», зокрема:

-пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 140.4 статті 140 ПК, пунктів 5, 6, 7 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306), пунктів 6, 29, 30, 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 №559 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за №1050/6241), пунктів 7, 8, 10, 15, 20, 21, 22 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за N860/4153), внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 47 472 038,00 грн (у тому числі, за 2015 рік - 29 213 905,00 грн, за І квартал 2016 року - 34 851 425,00 грн, півріччя 2016 року - 37 747 565,00 грн, три квартали 2016 року - 40 926 592,00 грн, за 2016 рік - 35 664 557,00 грн, І квартал 2017 року - 28 062 455,00 грн, півріччя 2017 року - 19 273 172,00 грн, три квартали 2017 року - 47 472 038,00 грн);

-пункту 44.1 статті 44, пункту 201.10 статті 201, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 538 781,00 грн.

Висновок ГУ ДФС в акті перевірки про завищення Підприємством податкового кредиту у розмірі 538 781,00 грн за податковими накладними на поставку товару (зерна пшениці) та послуг (розповсюдження листівок), виписаними ТОВ «ЗК «Прометей», ТОВ «Ранді», вмотивований посиланням на те, що за господарськими операціями з поставки зерна та надання послуг цими суб`єктами господарювання на адресу Підприємства первинні документи були оформлені без реального постачання товару та послуг, оскільки у зазначених контрагентів-постачальників відсутні матеріально-технічні та трудові ресурси, які об`єктивно необхідні для здійснення господарської діяльності в цілому; відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій; не встановлено наявність імпортерів та виробників зерна по ланцюгу постачання; згідно з даними з Єдиного реєстру досудових розслідувань ТОВ «ЗК «Прометей», ТОВ «Ранді» фігурують у кримінальних провадженнях;

В акті також зроблено висновок про заниження Підприємством: 1) доходу на 359 077 231,00 грн внаслідок не відображення фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості за банківським кредитом в момент виникнення заборгованості та не здійснення амортизації дисконту протягом строку існування (обліку) заборгованості на кожну дату балансу на 314 836 549,00 грн; 2) до доходу не включено 3 224 689,00 грн як вартість безоплатно отриманого товару (зерна пшениці), оприбуткованого як отриманого від невстановленого постачальника; 3) до витрат неправомірно віднесено 6 667,00 грн по взаємовідносинам із ТОВ «Ранді». Внаслідок цих порушень правил ведення фінансового обліку Підприємством завищено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 47 472 038,00 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС стосовно ДП «Край Проперті» прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.02.2019: №00001581402 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 673 476,00 грн (з яких 538 781,00 грн - основний платіж, 134 695,00 грн - штрафні (фінансові) санкції); №00001591402 - про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 47 472 038,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ДП «Край Проперті» (позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк «Сбербанк Росії» (далі - також банк) було укладено договори кредитної лінії №119-B/11/55/KЛ від 22.09.2011, №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та додаткові угоди до них, відповідно до яких банк надає позичальнику кредитні кошти у розмірі 51 167 000,00 доларів СШA та 5 000 000,00 доларів США відповідно для рефінансування кредитної заборгованості перед ПАТ «Укрексімбанк» та поповнення обігових коштів позичальника. З урахуванням додаткових угод строк погашення кредиту був визначений до 31.03.2017.

ДП «Край Проперті» у 2014 році частину отриманих кредитних коштів у розмірі 1 000 000,00 доларів США повернуло банку. Станом на 30.09.2017 у Підприємства обліковується заборгованість за вказаними кредитними договорами у загальному розмірі 55 167 000,00 доларів США, або 1 463 089 192,70 грн (відповідно до курсу зазначених валют).

ГУ ДПС кваліфікувало цю кредиторську заборгованість в бухгалтерському обліку Підприємства як довгострокові зобов`язання (тобто, зобов`язання зі строком погашення більше року) та здійснило дисконтування зазначеної суми заборгованості за формулою: PV = FV/(1 + і)n, де FV - майбутня вартість; PV - теперішня вартість; і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування Національного банку України); n - строк (число періодів) з 01.01.2015 по 30.06.2017 (щоквартально). ГУ ДПС виснувало, що ДП «Край Проперті» не визначило та не відобразило фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості за банківськими кредитами в момент виникнення заборгованості в розмірі 359 077 231,00 грн та не здійснювало амортизацію дисконту протягом строку користування кредитними коштами (строку існування заборгованості) на кожну наступну дату балансу на загальну суму 314 836 549,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов`язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності.

Відповідно до частини третьої статті 12-1 Закону №996-XIV підприємства (крім публічних акціонерних товариств, банків, страховиків, а також підприємств, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України), самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Відповідно до пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» (далі - П(С)БО 11), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306) (зі змінами, внесеними наказом від 08.02.2014 №48) зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду (пункт 5 П(С)БО 11).

Згідно з абзацами першим та восьмим пункту 4 П(С)БО 11 довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями, а поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Пунктом 7 П(С)БО 11 передбачено, що до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.

Зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове (пункт 8 П(С)БО 11).

Відповідно до пунктів 11, 12 П(С)БО 11 поточні зобов`язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов`язання.

Поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення.

За визначенням в абзаці дев`ятому пункту 4 цього ж П(С)БО сума погашення - не дисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Згідно з пунктом 10 П(С)БО 11 довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства ( абзац десятий пункту 4 П(С)БО 11).

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» (далі - П(С)БО 13), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 N559 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за N 1050/6241):

Фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента (пункт 10 П(С)БО 13).

Фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо) (пункт 29 П(С)БО 13).

Відповідно до пункту 31 П(С)БО 13 на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Суд апеляційної інстанції виснував, що позика за договорами №119-B/11/55/KЛ від 22.09.2011 та №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 є короткостроковою. Такий висновок апеляційний суд зробив, взявши до уваги, що згідно з умовами зазначених договорів позичальник може повернути кредит достроково. Відповідно до цього суд виснував, що зобов`язання Підприємства перед банком не є довгостроковими, що виключає дисконтування суми кредиторської заборгованості позивача за вказаними договорами.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, оскільки зобов`язання Позивача, які виникли на підставі зазначених договорів, враховуючи визначений цими договорами та додатковими угодами до них строк користування кредитними коштами (дата погашення кредиту - до 31.03.2017), за не встановлення у справі факту дострокового повернення позивачем кредиту є довгостроковими зобов`язаннями, тому позивач на дату виникнення кредиторської заборгованості мав визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов`язання. Разом з тим, зазначений висновок суду апеляційної інстанції, не призвів до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.

Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що отримані позивачем кредитні кошти за договорами кредитної лінії №119-B/11/55/KЛ від 22.09.2011 та №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 відповідають визначенню «фінансовий інструмент» у пункті 4 П(С)БО 13, так як надана позика - це фінансовий актив, оскільки є контрактним правом кредитора (банку) на отримання коштів у майбутньому, а отримана позика - це фінансове зобов`язання позичальника (Підприємства), оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів. Норми П(С)БО 13 не дають визначення амортизованої собівартості фінансового зобов`язання, не встановлюють порядок визначення справедливої вартості фінансового зобов`язання, так само не відсилають в цих цілях до інших нормативно-правових актів.

Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначили про безпідставність застосування контролюючим органом порядку амортизації собівартості фінансових інвестицій, визначених у П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 №91 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 за №284/4505), оскільки пунктом 4 П(С)БО 13 встановлено, що фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Тобто, фінансова інвестиція є фінансовим активом, а отримана позивачем позика - фінансовим зобов`язанням, а правовими нормами не передбачено застосування методики визначення амортизованої собівартості фінансової інвестиції, як це зроблено ГУ ДПС, в цілях дисконтування довгострокової заборгованості.

Оскільки позивач веде бухгалтерський облік на підставі національних стандартів (положень) бухгалтерського обліку, а не міжнародних стандартів фінансової звітності (що не спростовано відповідачем), контролюючий орган не має права застосовувати по відношенню до нього при визначенні фінансового результату від дисконтування кредиторської заборгованості за банківським кредитом норми Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 «Фінансові інструменти», про що обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій.

Це відповідає і висновку Верховного Суду у ряді постанов, до прикладу (але на виключно) в постановах від 10.09.2021 (справа №160/6203/20), від 22.04.2021 (справа №160/11301/19), від 05.08.2022 (справа №640/8574/19), від 05.10.2022 (справа №320/6494/19).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо доводів ГУ ДПС про обґрунтованість застосування до спірних правовідносин П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 817 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 35/10315) для визначення теперішньої вартості майбутніх чистих грошових надходжень та ставки дисконту, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що П(С)БО 28 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів та її розкриття у фінансовій звітності, та не визначає такі методологічні засади щодо зобов`язань. Крім того, в бухгалтерському обліку позивача обліковується кредиторська заборгованість, тобто фінансові зобов`язання, відповідно нормативно-правові акти, які регулюють методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові активи, є незастосовними в межах спірних правовідносин.

Такого ж висновку щодо застосування норм П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» Верховний Суд дійшов і у постановах від 10.09.2021 (справа №160/6203/20), від 05.11.2021 (справа №640/2937/20), від 30.11.2021 (справа №160/13265/19).

Наведені в касаційній скарзі доводи відповідача не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі та зробленого на підставі їх юридичної оцінки висновку щодо підстав задоволення позову.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, як це встановлено нормами частини першої статті 341 КАС. У зв`язку з цим правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права щодо врахування Підприємством фінансових показників господарських операцій з ТОВ «ЗК «Прометей» та ТОВ «Ранді» судом касаційної інстанції не перевіряється.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.М. Яковенко