Постанова

від 13.02.2020 по справі 640/11602/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11602/19 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,

представника позивача Завірюхи М.І.,

представника відповідача Коваленко Л.В.,

експерта Болоніної І.В.,

свідка Яхнієнко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року (повний текст рішення складено 09.12.2019, суддя Григорович П.О.) у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Край Проперті" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Край Проперті" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 14.02.2019 № 00001581402;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 14.02.2019 № 00001591402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 14.02.2019 № 00001581402, № 00001591402; стягнуто на користь Дочірнього підприємства Край Проперті понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2019 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, щодо обґрунтування винесення податкового повідомлення-рішення №00001581402 від 14.02.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 673 476,00 грн., з яких за основним платежем на суму 539 781.00 за штрафними санкціями на суму 134 695,00 грн., що за результатами перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ДП Край Проперті (код ЄДРПОУ 24365189) з контрагентом - постачальником ТОВ ЗК ПРОМЕТЕЙ (код ЄДРПОУ 39749858) щодо придбання пшениці, в тому числі по ланцюгу поставки. В ході перевірки досліджено: ухвали за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.212 КК України, ч.2.ст 205 КК України; рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому досліджено усі первинні документи та наявну податкову інформацію, та встановлено відсутність інформації щодо походження товару, тобто не встановлено наявність імпортерів та виробників в ланцюгах постачання; перевірено фізичні, технічні та технологічні можливості контрагентів у ланцюгах постачання та їх можливості щодо вчинення операцій з постачання товару: наявність персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання тощо та встановлено відсутність ресурсів та активів для здійснення господарської діяльності, крім того, враховуючи наявні матеріали досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, в яких зазначене ТОВ РАНДІ та яке задіяне в протиправних фінансово-економічних механізмах, відсутність фізичних і технічних можливостей у ТОВ РАНДІ для вчинення задекларованих господарських операцій, перевіркою не встановлено факту реалізації ТОВ РАНДІ на адресу ДП Край Проперті . Таким чином, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ДП Край Проперті з контрагентом - постачальником ТОВ ЗК ПРОМЕТЕЙ , ТОВ РАНДІ щодо придбання товару та послуг, в тому числі по ланцюгу поставки.

Апелянт, також, щодо обґрунтування винесення податкового повідомлення-рішення №00001591402 від 14.02.2019, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 47 472 038, 00 грн., вказує, що ДП "Край Проперті" не визначило та не відобразило фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості на загальну суму 359 077 231, 00 грн., та не здійснювало амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу на загальну суму сумі 314836549, 00 грн.

04.02.2020 до суду апеляційної інстанції від дочірнього підприємства "Край Проперті" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2019 - без змін.

У відзиві позивач вказує, що не висновки Акта перевірки, як і доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки такі базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не підтверджені належними доказами.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 лютого 2019 року Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві на підставі Акта перевірки №44/26-15-14-02-02/24365189 від 24.01.2019, прийнято податкові повідомлення-рішення:

- 00001581402, яким позивачу за порушення п.п.44.1, 201.10, 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 673 476,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 538 781,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 134 695,00 грн.;

- 00001591402, яким позивачу за порушення п.п.5, 6, 7 п.10 П(С)БО 11 Зобов`язання , п.п.6, 29, 30, 31 П(С)БО Фінансові інструменти , п.п. 7, 15, 20, 21, 22 П(С)БО Дохід , п.134.1.1 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 47 472 038,00 грн. за три квартали 2017 року.

Як вбачається з Акта перевірки, збільшення грошового зобов`язання, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та зменшення розміру від`ємного значення ґрунтується на наступних обставинах.

Так, в частині ПДВ контролюючий орган посилається на відсутність у позивача права на податковий кредит в загальній сумі 538 781 грн. по взаємовідносинам з ТОВ ЗК Прометей (на суму ПДВ 537 448 грн.), ТОВ Ранді (на суму ПДВ 1333,00 грн.) через безтоварність господарських операцій між позивачем, як покупцем і даними особами, як постачальниками.

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, вбачається контролюючому органу з огляду на порушені кримінальні справи за ст.ст.205, 212 Кримінального кодексу України, де фігурують наведені СГД, а також порушення норм податкового законодавства третіми особами в ланцюгу постачання, з якими позивач натомість у взаємовідносин не вступав.

Інших доводів в цій частині Акт перевірки в собі не містить.

В частині податку на прибуток контролюючий орган посилається на те, що:

- дочірнє підприємство "Край Проперті" не визначило і не відобразило фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості на загальну суму 359 077 231,00 грн., внаслідок чого занижено дохід від будь-якої діяльності;

- до доходу не віднесено безоплатно отримані товари за наслідками фіктивних операцій з ТОВ ЗК Прометей на суму 3 224 689 грн.;

- до витрат неправомірно віднесено суму 6667,00 грн. по взаємовідносинам із ТОВ Ранді .

Не погоджуючись з обґрунтованістю наведених доводів контролюючого органу, та, як наслідок, правомірністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності з податку на додану вартість, а висновки акта перевірки про заниження позивачем фінансового результату на суму 44 240 682,00 грн. за наслідками визначення в бухгалтерському обліку заборгованості по кредитним договорам на суму 1 463 089 192,70 грн. спростовуються нормами чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Так, щодо правомірності віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом наведених норм, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абзацу 3 пунктом 201.10 Податкового кодексу України, податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, із положень норм податкового законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Так, під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено наявність таких податкових накладних. Надані ДП Край Проперті податкові накладні належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, отже у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Між тим, наявність податкових накладних та видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, дійсно є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування показників податкової звітності, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

В свою чергу, відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно до пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві дійшло висновку про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій ДП Край Проперті з контрагентами - постачальниками ТОВ ЗК ПРОМЕТЕЙ та ТОВ РАНДІ щодо придбання товару та послуг, в тому числі по ланцюгу поставки, з огляду на те, що діяльність таких підприємств - постачальників має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: наявність в штаті тільки керівних посад; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність та вищезазначені господарські операції потребують участі більшої кількості людей; відсутні основні фонди; платник не звітує до контролюючого органу за місцем обліку; наявність пояснень засновників/директора про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності СГД; наявність матеріалів досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, в яких зазначені вищевказані контрагенти-постачальники та які задіяні в протиправних фінансово-економічних механізмах.

Суд апеляційної інстанції при цьому зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Частиною 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом ч.6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об`єктів оподаткування податком на додану вартість, до яких дійшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача ТОВ ЗК Прометей , ТОВ Ранді , яка встановлена в Акті перевірки з огляду на наявність відкритих кримінальних справ №32017160000000039 (ТОВ ЗК Прометей ), 42018100000000773 (ТОВ Ранді ) не сприймаються судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, Акт перевірки не містить в собі інформації про існування вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили, та якими б посадових осіб ТОВ ЗК Прометей , ТОВ Ранді або безпосередньо посадових осіб позивача було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України.

До того ж, контролюючим органом не надано доказів проведення документальних перевірок ТОВ ЗК Прометей , ТОВ Ранді , в рамках яких було б встановлено неправомірне формування вказаними суб`єктами господарювання показників податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з позивачем.

В той же час, як вбачається з акту перевірки (ст.ст.8-12, 51-54 Акта), контролюючим органом було детально здійснено аналіз змісту та обсягу господарських операцій між позивачем і спірними контрагентами, що вказані в наданих позивачем до перевірки: договорі від 31.05.2016 №3116/05-03 з додатком №1, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних дорученнях, регістрах бухгалтерського обліку.

Жодних зауважень до належності та повноти наданих до перевірки документів Акт перевірки в собі не містить.

Ідентичні документи по взаємовідносинам з ТОВ ЗК Прометей , ТОВ Ранді долучено позивачем до матеріалів справи.

Так, 31.05.2016 ДП Край Проперті уклало з ТОВ ЗК Прометей договір купівлі-продажу №3116/05-3 та здійснило в рамках цього Договору фінансово-господарські операції у відповідності до визначених видів діяльності ДП Край Проперті : 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.11 - діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, на підтвердження яких в рамках перевірки надало ГУ ДФС у м. Києві: договір купівлі-продажу №3116/05-3 від 31.05.2016, рахунок-фактуру №СФ-0000326 від 31.07.2016, видаткову накладну №РН-0000149 від 31.07.2016, акти приймання-передачі №01, №02, №03 від 31.07.2016 за договором купівлі-продажу №№3116/05-3 від 31.05.2016 та Додатком №1 від 31.05.2016, виписки банків по рахунках ДП Край Проперті , картку обліку руху коштів по балансовому рахунку 0.631.011 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 по контрагенту ТОВ ЗК Прометей , податкову накладну №183 від 31.07.2016, квитанцію від 15.08.2016, накладну про повернення постачальнику товару №11 від 25.01.2017, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №1 від 25.01.2017 до податкової накладної №183 від 31.07.2016, квитанцію №1 від 25.01.2017.

Одночасно з договором купівлі-продажу №3116/05-3 від 31.05.2016 ДП Край Проперті 31.05.2016 уклало Договір комісії №31/05-3, в рамках якого Комісіонером було реалізовано на експорт з України пшеницю 5-го та 6-го класу врожаю 2016, придбану ДП Край Проперті у ТОВ ЗК Прометей за договором купівлі-продажу №3116/05-3 від 31.05.2016 у кількості 920220 кг, що підтверджується актами приймання-передачі до Договору комісії, Звітом Комісіонера від 15.12.2016 та митною декларацією від 10.09.2016.

Щодо правовідносин ДП Край Проперті з ТОВ Ранді , то, до матеріалів справи позивачем додано акт виконаних робіт №32 від 28.03.2017 (щодо розповсюдження листівок з газетою Вести в кількості 20 000 шт.), банківську виписку за 28.03.2017 та податкову накладну №32 від 28.03.2017.

В контексті наведеного, колегія суддів не вбачає за необхідне надавати детальний аналіз операції поставки товару ТОВ ЗК Прометей на підставі видаткової накладної №РН-0000149 від 31.07.2016 та операції з надання рекламних послуг ТОВ Ранді на підставі акта виконаних робіт №32 від 28.03.2017 на суму ПДВ 1333,00 грн. в рамках спірних правовідносин, адже Акт перевірки таких зауважень в собі не містить, а суд не є контролюючим органом та не наділений повноваженнями на проведення замість відповідача перевірок.

При цьому, суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, а ніж позивач особами, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

В розумінні ст.16 Податкового кодексу України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Податковий кодекс України не містить в собі таких підстав для зменшення платнику податків від`ємного значення з ПДВ, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов`язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак фіктивності контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

При цьому, аналіз матеріалів справи свідчить, що висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях, та даних бази ДФС, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження зазначених в акті перевірки доводів, зокрема, щодо відсутності у контрагентів позивача власних складських приміщень, придбання послуг з оренди, наявності трудових ресурсів для виготовлення товару, неможливості встановити походження товару тощо.

Щодо посилання відповідача на облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва (а.с.209-210, т.2), як на доказ нереальності господарських операцій між ДП Край Проперті з ТОВ Ранді , колегія суддів зазначає, що такий доказ не може бути взятий до уваги, оскільки не підписаний уповноваженою особою ГУ ДФС у м. Києві, та, жодним чином не підтверджує наведені в Акті обставини, оскільки дата встановлення ознаки фіктивності, зазначена в обліковій картці суб`єкта фіктивного підприємництва - 15.07.2015, а в графі 5.2 облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва, в якій повинно бути зазначено порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (дата порушення та номер КС) , зазначено пояснення гр-на ОСОБА_1 щодо непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності . Разом з тим, з дати встановлення ознаки фіктивності, зазначеної в обліковій картці суб`єкта фіктивного підприємництва, відносно посадових осіб ТОВ Ранді не порушено кримінального провадження і, відповідно, не винесено жодного вироку.

Більше того, не відомо, хто такий гр-н ОСОБА_1 , та яке відношення він має до ТОВ Ранді , так як з 22.06.2015 керівником ТОВ Ранді є ОСОБА_2 , що підтверджується офіційними даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань https://usr.miniust.gov.ua/ua/freesearch ., крім того, дата внесення даних в облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва зазначена - 22.11.2017, тобто після того, як ДП Край Проперті мало фінансово-господарські відносини з ТОВ Ранді .

Зважаючи на зазначене, надана відповідачем на підтвердження своє позиції, викладеної в Акті перевірки, облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва відносно ТОВ Ранді , не є належним, допустимим та достовірним доказом в розумінні ст.ст. 72-75 КАС України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2019 року у справі №820/7831/15.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що неприйняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об`єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущенні порушень норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами.

Відтак, доводи про безтоварність господарських операцій, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Відтак, приймаючи до уваги все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності з податку на додану вартість, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 14.02.2019 №00001591402 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В частині податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, на підставі кредитних договорів №119-B/11/55/KЛ від 22.09.2011 та №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 ДП Край Проперті отримано від АТ Сбербанк кредитні кошти у розмірі 51 167 000,00 доларів СШA та 5 000 000,00 доларів США, разом 56 167 000,00 дол. США.

У 2014 році частину отриманих кредитних коштів у розмірі 1 000 000,00 доларів США ДП Край Проперті повернуло АТ Сбербанк . Станом на 30.09.2017 (останній день періоду, що перевірявся) на ДП Край Проперті обліковується заборгованість за наведеними кредитними договорами у розмірі 55 167 000,00 доларів США, що є еквівалентом 1 463 089 192,70 грн.

ГУ ДФС у м. Києві зазначає, що відповідно до П(С)БО 11, 13, 15, позивач мав визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов`язання. Сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) повинна включатись до доходу в момент отримання позики і до витрат в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою.

В Акті перевірки відповідач зазначає, що операція дисконтування при одноразовому платежі наприкінці строку розраховується по формулі: PV = FV/(1 + і)n, де FV - майбутня вартість; PV - теперішня вартість; і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ); n - строк (число періодів).

На підставі наведеної формули контролюючим органом в акті перевірки самостійно проведено розрахунки за вищезазначеною формулою за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 (щоквартально) та встановлено, що ДП Край Проперті не визначило та не відобразило фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості на загальну суму 359 077 231,00 грн. та не здійснювало амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу на загальну суму 314 836 549,00 грн.

Таким чином, в Акті перевірки встановлено заниження показника у рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 всього у сумі 359 077 231,00 грн.

У Звіті про фінансові результати ДП Край Проперті : до складу Інші фінансові доходи не віднесено суму фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості в сумі 359 077 231,00 грн.; до складу Інші витрати не включено фінансові витрати (амортизація дисконту) в сумі 314 836 549,00 грн.

Як наслідок, занижено Фінансовий результат до оподаткування (прибуток (+) або збиток (-) на суму 44 240 682,00 грн. (359 077 231,00 грн. - 314 836 549,00 грн. = 44 240 682,00 грн.).

Відповідно до приписів п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20.

Згідно п. 4 П(С)БО 11 поточні зобов`язання - це зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Водночас, довгостроковими зобов`язаннями є всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями.

Так, відповідно до п. 5 П(С)БО 11, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Нормами п. 6 П(С)БО 11, передбачено, що з метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

Водночас, до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення (п. 7 П(С)БО 11).

Відповідно до п. 10 П(С)БО 11, довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Отже, необхідності для відображення в балансі довгострокових зобов`язань за їх теперішньою вартістю, останні мають відповідати наступним критеріям: 1) зобов`язання мають бути довгостроковими; 2) на такі зобов`язання мають нараховуватися відсотки. При цьому, зі змісту пункту 10 П(С)БО 11 слідує, що ці дві умови мають існувати одночасно.

Так, в умовах договорів №119-B/11/55/KЛ від 22.09.2011 та №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 (п.8.1, 8.3), було передбачено, що позичальник має право достроково закрити ліміт Кредитної лінії або повернути частину загальної заборгованості за кредитною лінією…Банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, а тому, а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначена позика є короткостроковою, тобто, такою, яка може бути погашена в період, менший від 12 місяців, а тому, зобов`язання за договором позики не є довгостроковими, що, у свою чергу, унеможливлює дисконтування кредиторської заборгованості за договором позики.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 Фінансові Інструменти , що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559, визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.

Поворотна фінансова допомога відповідає визначенню поняття фінансовий інструмент , що передбачене у пункті 4 вказаного Положення - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Також, згідно визначених понять у пункті 4 вказаного Положення передбачено, фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Згідно з п. 10 П(С)БО 13, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Отже, видана позика це фінансовий актив, оскільки є контрактним правом до отримання коштів у майбутньому, а отримана позика - це фінансове зобов`язання, оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів.

Згідно з пунктом 29 П(С)БО 13, фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Пункт 30 цього Положення передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю.

Колегія суддів вважає, що П(С)БО 13 не передбачає порядок визначення справедливої вартості та не розглядає й методологію обліку щодо короткострокових та довгострокових фінансових зобов`язань, при цьому, пунктом Б5.1.1 Додатка Б до Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 Фінансові інструменти визначено, що для оцінки справедливої вартості позики, виданої на неринкових умовах, необхідно продисконтувати всі майбутні грошові надходження по такій позиції за переважаючою ринковою ставкою відсотка для аналогічного інструмента з аналогічним кредитним рейтингом. Під аналогічним інструментом розуміється кредит або позика з аналогічним терміном, валютою, типом відсоткової ставки, схемою руху грошових коштів, наявністю застави і базою для нарахування відсотків.

Справедлива вартість виданої позики дорівнюватиме величині усіх майбутніх грошових потоків, дисконтованих за ринковою ставкою відсотка на подібний інструмент (подібний за валютою, строками, типом ставки відсотка та іншими ознаками). Різниця між сумою позики та її справедливою вартістю є витратами. Водночас, в процесі амортизації фінансового активу визнаються фінансові доходи (п.5.7.2 МСФЗ 9).

Згідно з параграфом К384 Додатка В до МСФЗ 9, грошові потоки, пов`язані з короткостроковою дебіторською заборгованістю, не дисконтують, якщо вплив дисконтування є несуттєвим.

Отже, якщо поворотна фінансова допомога є короткостроковою (якщо її буде повернуто протягом 12 місяців), то Позикодавець може не дисконтувати грошові потоки. Якщо ж поворотна допомога є довгостроковою, то необхідно провести дисконтування грошових потоків, суму дисконту віднести на витрати, а в подальшому визнавати фінансові доходи в процесі амортизації такого дисконту.

Разом з тим, пунктом 5.4.2 МСФЗ 9, кращим свідченням справедливої вартості є ціни котирування на активному ринку. Якщо ринок для фінансового інструмента не є активним, суб`єкт господарювання встановлює справедливу вартість, застосовуючи метод оцінювання. Мета застосування методу оцінювання - встановити, якою буде ціна операції на дату оцінки в обміну між незалежними сторонами, виходячи з звичайних міркувань бізнесу.

Згідно пункту Б5.4.3, фінансовий інструмент вважається котируваним на активному ринку, якщо ціни котирування легко і регулярно доступні (за допомогою біржі, дилера, брокера, промислової групи, служби інформації про ціни або регулівного органу) та відображають фактичні й регулярно здійснювані ринкові операції між незалежними сторонами. Справедлива вартість визначається як ціна, узгоджена між зацікавленим покупцем та зацікавленим продавцем в операції незалежних сторін. Мета визначення справедливої вартості для фінансового інструмента, який відкрито купується та продається на активному ринку - отримати ціну, за якою відбулась би операція з цим інструментом (тобто без модифікації або перепакування інструмента) на кінець звітного періоду на найсприятливішому активному ринку, до якого суб`єкт господарювання має безпосередній доступ.

Відповідно до пункту Б5.4.6 МСФЗ 9, якщо ринок для фінансового інструмента не є активним, суб`єкт господарювання встановлює справедливу вартість, застосовуючи метод оцінювання. Цей метод базується на застосуванні останніх ринкових операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами (якщо вони доступні), посиланні на поточну справедливу вартість іншого інструмента, який є практично таким самим, аналізі дисконтованих грошових потоків та моделі опціонного ціноутворення. Якщо є метод оцінювання, який зазвичай використовують учасники ринку для визначення ціни інструмента, і доведено, що він надає достовірні оцінки цін, отриманих у фактичних ринкових операціях, то суб`єкт господарювання застосовує цей метод.

Пунктом 29 П(С)БО 13, визначено, що позичальник повинен первісно оцінити фінансові зобов`язання (позику) та відобразити її в обліку за фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості зобов`язань (суми позики) і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням фінансового інструмента.

Виходячи з положень МСФЗ перед тим як оцінювати грошові потоки платник податків сам має право визначити за якою методикою їх оцінювати: за ціною котирування ціни на активному ринку чи, застосовуючи метод оцінювання, у разі відсутності активного ринку.

Разом із тим, позивач при веденні бухгалтерського обліку та при складанні фінансової звітності застосовує виключно національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку .

Застосування національних стандартів не дозволяє застосування міжнародних стандартів у разі відсутності методів ведення обліку в національних стандартах. У зв`язку з тим, що позивач застосовує національні стандарти бухгалтерського обліку, посилання контролюючого органу на міжнародні стандарти є протиправним та не відповідає положенням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтвердила і допитана в суді апеляційної інстанції судовий експерт ОСОБА_3

Слід врахувати, що платник податків, який здійснює ведення бухгалтерського обліку за національними стандартами не має обов`язку дисконтувати кредиторське зобов`язання.

Таким чином, правова позиція контролюючого органу щодо посилання на міжнародні стандарти у разі, коли підприємство здійснює облік за національними стандартами та не відповідає положенням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , з чого слідує, що розрахунок, застосований контролюючим органом за формулою дисконтування заборгованості позивача є неправомірним, оскільки використовував норми МСБО, в той же час, позивач використовує П(С)БО.

Крім того, відповідачем здійснено всі розрахунки в гривнях, проте, згідно вимог МСБО розрахунок дисконтування та амортизації дисконту потрібно здійснювати у валюті , в якій була отримана позика . У даному випадку, позика отримана у доларах США.

Таким чином, розрахунки також мали б проводитись в доларах США та перераховуватись в гривні на кожну дату балансу, що вказує на те, що контролюючим органом, фактично застосовано гібридний розрахунок з використанням інструментів, що передбачені та регулюються різними стандартами обліку. Розрахунок, проведений відповідачем, свідчить про те, що останнім допущено методологічні та обрахункові помилки при здійсненні відповідних розрахунків.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що чинним законодавством України при використанні підприємствами відповідних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які затверджені Міністерством фінансів України не визначено та не затверджено методологію розрахунку (визначення) справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання контролюючого органу в акті перевірки на П(С)БО 28 Зменшення корисності активів для визначення формули дисконтування зобов`язань, оскільки відповідно до п. 1 цього Положення його норми застосовуються для формування в бухгалтерському обліку саме інформації про зменшення корисності активів (визначення яких, як ресурсів, контрольованих підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, міститься у П(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності ), а не до фінансових зобов`язань, якими є досліджувана кредиторська заборгованість в сумі 55 167 000 дол. США.

З аналогічної підстави колегією суддів відхиляються посилання відповідача на П(С)БО 12 Фінансові інвестиції , адже кредиторська заборгованість є фінансовим зобов`язанням, а не фінансовою інвестицією (п.п.1-4 П(С)БО 11 Зобов`язання ).

З метою з`ясування правомірності обліку ДП Край Проперті отриманих від АТ Сбербанк кредитних коштів (позик) в рамках кредитних договорів, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції допитано судового експерта Болоніну І.В. (попереджену про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок), висновок судово-економічної експертизи якої містяться в матеріалах справи (№14785 від 31.05.2019), яка підтвердила висновки проведеної нею експертизи, та, зокрема, правомірність облікування отриманих від АТ Сбербанк кредитних коштів (позик) в рамках кредитних договорів, та відсутність будь-яких порушень податкового законодавства з боку позивача за перевіряє мий період.

Натомість, допитана судом апеляційної інстанції в якості свідка головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок у сфері послуг управління аудиту у сфері торгівлі та послуг Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві, радник податкової та митної справи 3 рангу ОСОБА_4 , яка, зокрема, за участі інших інспекторів, проводила документальну планову виїзну перевірки ДП Край Проперті , не змогла надати чітких відповідей на питання суду в чому полягає порушення позивачем облікування отриманих від АТ Сбербанк кредитних коштів (позик), та що саме було встановлено під час перевірки, як і те, яким чином здійснювались ГУ ДФС у м. Києві розрахунки щодо не визначення та невідображення позивачем фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості на загальну суму 359 077 231,00 грн. та не здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу на загальну суму 314836549,00 грн.

Таким чином, оскільки висновки акта перевірки про заниження позивачем фінансового результату на суму 44 240 682,00 грн. за наслідками визначення в бухгалтерському обліку заборгованості по кредитним договорам на суму 1 463 089 192,70 грн. спростовуються наведеними вище нормами та письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, та не було підтверджено та доведено ні представником відповідача, ні інспектором, допитаним в якості свідка, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків акта перевірки в цій частині.

Вказані обставини в сукупності свідчать про протиправність податкового повідомлення-рішення №0000159402.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що ним, в даному випадку, не здійснено.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2020 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов