Постанова

від 28.02.2023 по справі 2-5253/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-5253/10 Головуючий 1 інстанція- Новак А.В.

Провадження № 22-ц/824/1259/2023 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 лютого 2023 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В.,

за участю секретаря Малашевського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 06 серпня 2010 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Дніпровський круг» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального окргу Кара Віталія Васильовича про визнання незаконною відмови у виключенні запису з Державного реєстру іпотек та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У липні 2010 року позивач Дочірнє підприємство «Дніпровський круг» звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. було посвідчено 21 листопада 2008 року іпотечний договір, однією із сторін якого (іпотекодавцем) є ДП «Дніпровський круг». Предметом іпотечного договору були належні позивачу майнові права на житлові приміщення загальною площею 2256,7 кв.м. та нежитлові приміщення загальною площею 1535,8 кв.м., які розташовані в 16-поверховому трьох-секційному житловому будинку АДРЕСА_1 , будівництво яких не завершено. Вказані майнові права належали позивачу на підставі договору підряду у капітальному будівництві № 2/06 від 18 травня 2007 року відповідно до додатку № 2, укладеного між ДП «Дніпровський круг» та ВАТ «БК «Дніпроінвестбуд». Згідно п.1.12 іпотечного договору було здійснено державну реєстрацію обтяження майнових прав на нерухоме майно іпотекою шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру іпотек. Водночас умовами іпотечного договору від 21 листопада 2008 року не було передбачено накладення заборони на відчуження предмета іпотеки, а тому відомості про обтяження вищевказаних майнових прав до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не вносились.

Вказував, що рішенням Господарського суду м.Києва від 17 грудня 2009 року було визнано недійсним договір підряду у капітальному будівництві № 2/06 від 18 травня 2007 року, укладений між ВАТ «БК «Дніпроінвестбуд» та ДП «Дніпровський круг». Вважає, що оскільки договір підряду є недійсним з моменту його вчинення і згідно положень ст.216 ЦК України не створює жодних юридичних наслідків, то ДП «Дніпровський круг» втратило обумовлені договором підряду майнові права на житлові і нежитлові приміщення, які є

- 2 -

предметом іпотеки, та в подальшому не набуде права власності на ці приміщення після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію в майбутньому. За таких обставин майнові права не можуть бути предметом іпотеки за іпотечним договором від 21 листопада 2008 року, оскільки ст.5 Закону України «Про іпотеку» не дозволяє включати до предмету іпотеки нерухоме майно (майнові права на нього), яке не належить іпотекодавцеві на праві власності і не буде набуте ним у власність в майбутньому.

Отже, оскільки ДП «Дніпровський круг» втратило майнові права на вищезгадане нерухоме майно і не набуде його у свою власність в майбутньому, іпотека цих майнових прав відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» та ст.593 ЦК України вважається припиненою, а відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку відповідно до п.4 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою КМ України № 410 від 31 березня 2004 року шляхом виключення запису з Державного реєстру іпотек. ДП «Дніпровський круг» звернулося до приватного нотаріуса КМНО Кара В.В. як державного реєстратора з письмовим проханням виключити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку майнових прав на житлові приміщення загальною площею 2256,7 кв.м. та нежитлові приміщення загальною площею 1535,8 кв.м., які розташовані в 16-поверховому трьох-секційному житловому будинку на АДРЕСА_1 . Однак відповідач відмовився здійснювати державну реєстрацію відомостей про припинення іпотеки, посилаючись на те, що згідно з п.25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений або на підставі письмового повідомлення іпотекодержателя, або на підставі рішення суду з обов`язковим зазначенням порядкового номера запису.

Вважає, що оскільки відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» та ст.593 ЦК України обов`язок здійснювати державну реєстрацію відомостей про припинення іпотеки покладається на реєстраторів - державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, виключення запису з Державного реєстру іпотек у зв`язку із втратою іпотекодавцем майнових прав на нерухоме майно не може вважатися протизаконним. Окрім того, хоча ДП «Дніпровський круг» на даний час не є власником вказаних майнових прав, однак у Державному реєстрі іпотек містяться відомості про нього як іпотекодавця майнових прав щодо даних приміщень, створюється ситуація, за якої до ДП «Дніпровський круг» можуть пред`являтися вимоги і претензії з боку інших осіб стосовно жилих і нежилих приміщень, зазначених в іпотечному договорі від 21 листопада 2008 року. Посилаючись на порушення прав та законних інтересів позивача, просив визнати незаконною відмову приватного нотаріуса КМНО Кара В.В. як реєстратора Державного реєстру іпотек у виключенні з Державного реєстру іпотек запису з порядковим номером 8217586 (контрольна сума запису 21Г3544БДВ) про обтяження іпотекою майнових прав на житлові, приміщення загальною площею 2256,7 кв.м., та нежитлові приміщення, загальною площею 1535,8 кв.м. (які розташовані в 16-поверховому трьох-секційному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , будівництво яких не завершено), що був внесений до Державного реєстру іпотек на підставі іпотечного договору від 21 листопада 2008 року № 1978, та зобов`язати париватного нотаріуса КМНО Кара В.В. виключити з Державного реєстру іпотек запис з порядковим номером 8217586 (контрольна сума запису 21Г3544БДВ) про обтяження на підставі посвідченого ним іпотечного договору від 21 листопада 2008 року № 1978 майнових прав на приміщення у 16-поверховому трьох-секційному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , будівництво яких не завершено.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 06 серпня 2010 року позов задоволено. Визнано незаконною відмову приватного нотаріуса Київського міського

- 3 -

нотаріального округу Кара В.В. як реєстратора Державного реєстру іпотек у виключенні з Державного реєстру іпотек запису з порядковим номером 8217586 (контрольна сума запису 21Г3544БДВ) про обтяження іпотекою майнових прав на житлові, приміщення загальною площею 2256,7 кв.м., та нежитлові приміщення, загальною площею 1535,8 кв.м. (які розташовані в 16-поверховому трьох-секційному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , будівництво яких не завершено), що був внесений до Державного реєстру іпотек на підставі іпотечного договору від 21 листопада 2008 року № 1978.

Зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кара В.В. виключити з Державного реєстру іпотек запис з порядковим номером 8217586 (контрольна сума запису 21Г3544БДВ) про обтяження на підставі посвідченого ним іпотечного договору від 21 жовтня 2008 року № 1978 майнових прав на приміщення у 16-поверховому трьох-секційному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , будівництво яких не завершено, а саме:

1) квартири:

- однокімнатні: № 407а (під`їзд № 9, поверх 16, площа 54,8 кв.м), № 408а (під`їзд № 9, поверх 16, площа 43,6 кв.м), № 409а (під`їзд № 9, поверх 16, площа 43,6 кв.м), № 410а (під`їзд № 9, поверх 16, площа 54,8 кв.м), № 330а (під`їзд № 9, поверх 3, площа 43,6 кв.м), № 365а (під`їзд № 9, поверх 9, площа 54,8 кв.м), № 294а (під`їзд № 8, поверх 12, площа 43,6 кв.м), № 398а (під`їзд № 9, поверх 14, площа 54,8 кв.м);

- двокімнатні: № 237а (під`їзд № 8, поверх 1, площа 92,3 кв.м), № 381а (під`їзд № 9, поверх 11, площа 68,1 кв.м), № 387а (під`їзд № 9, поверх 12, площа 68,1 кв.м), № 224а (під`їзд № 7, поверх 4, площа 73,1 кв.м);

- трикімнатні: № 262а (під`їзд № 8, поверх 6, площа 101,4 кв.м), № 272а (під`їзд № 8, поверх 8, площа 101,4 кв.м), № 277а (під`їзд № 8, поверх 9, площа 101,4 кв.м), № 282а (під`їзд № 8, поверх 10, площа 101,4 кв.м), № 287а (під`їзд № 8, поверх 11, площа 101,4 кв.м), № 292а (під`їзд № 8, поверх 12, площа 101,4 кв.м), № 297а (під`їзд № 8, поверх 13, площа 101,4 кв.м), № 302а (під`їзд № 8, поверх 14, площа 101,4 кв.м), № 307а (під`їзд № 8, поверх 15, площа 101,4 кв.м), № 317а (під`їзд № 9, поверх 1, площа 115,1 кв.м);

- чотирикімнатні: № 233а (під`їзд № 7, поверх 13, площа 102,3 кв.м), № 234а (під`їзд № 7, поверх 14, площа 102,3 кв.м), № 235а (під`їзд № 7, поверх 15, площа 102,3 кв.м), № 236а (під`їзд № 7, поверх 16, площа 102,3 кв.м), № 312а (під`їзд № 8, поверх 16, площа 124,6 кв.м);

2) нежитлові приміщення: № 10а (під`їзд № 7, поверх 17, площа 115,1 кв.м), № 11а (під`їзд № 8, поверх 17, площа 82,8 кв.м), № 12а (під`їзд № 8, поверх 17, площа 84 кв.м), № 13а (під`їзд № 8, поверх 17, площа 41,2 кв.м), № 14а (під`їзд № 8, поверх 17, площа 58,3 кв.м), № 15а (під`їзд № 8, поверх 17, площа 64,6 кв.м), № 16а (під`їзд № 9, поверх 17, площа 66,7 кв.м), № 17а (під`їзд № 9, поверх 17, площа 57,3 кв.м), № 18а (під`їзд № 9, поверх 17, площа 41,2 кв.м), № 19а (під`їзд № 9, поверх 17, площа 41,2 кв.м), № 11а

(під`їзд № 9, поверх 17, площа 58,3 кв.м), № 12а (під`їзд № 9, поверх 17, площа 64,6 кв.м), № 1а (під`їзд № 7, цокольний поверх, площа 70,5 кв.м), № 2а (під`їзд № 8, цокольний поверх, площа 122,1 кв.м), № 3а (під`їзд № 8, цокольний поверх, площа 48,1 кв.м), № 4а (під`їзд № 8, цокольний поверх, площа 47,8 кв.м), № 5а (під`їзд № 8, цокольний поверх, площа 126,6 кв.м), № 6а (під`їзд № 9, цокольний поверх, площа 122,3 кв.м), № 7а (під`їзд № 9, цокольний поверх, площа 48,2 кв.м), № 8а (під`їзд № 9, цокольний поверх, площа 47,8 кв.м), № 9а (під`їзд № 9, цокольний поверх, площа 127,1 кв.м). Вирішено питання судових витрат.

ТОВ «Українська боргова компанія» як особа, яка не брала участь у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про її права і обов`язки, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ДП «Дніпровський круг» в повному обсязі, посилаючись на порушення

- 4 -

норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Скарга мотивована тим, що ТОВ«Українська боргова компанія» є новим кредитором по відношенню до боржника ДП «Дніпровський круг» за укладеними між ТОВ «Комерційний банк «АРМА» і ДП «Дніпровський круг» кредитним договором № 14/01/980-КL/190 від 22 грудня 2006 року та іпотечним договором від 21 листопада 2008 року. Право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ«Українська боргова компанія» набула на підставі укладеного з ТОВ «Комерційний банк «АРМА» біржової угоди № 3-167 від 08 серпня 2013 року про відступлення прав вимоги, а за іпотечним договором - на підставі нотаріально посвідченого договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 06 вересня 2013 року. Суд не з`ясував усі обставини справи, зокрема те, що після визнання рішенням господарського суду недійсним договору підряду у капітальному будівництві № 2/06 від 18 травня 2007 року, укладеного між ВАТ «БК «Дніпроінвестбуд» та ДП «Дніпровський круг», останній не втратив майнові права, бо йому як замовнику будівництва було видано сертифікат Департаменту ДАБІ у Київській області про відповідність закінченого будівництвом об`єкта. Суд не застосував положення Закону України «Про іпотеку» щодо підстав припинення іпотеки. Суд не врахував, що належним способом захисту є заявлення вимог про визнання іпотеки припиненою, а не оскарження дій нотаріуса і зобов`язання вчинити дії. Судом порушено норми процесуального права, оскільки зобов`язуючи нотаріуса як реєстратора виключити записи про іпотеку з державного реєстру, суд прийняв рішення про права і обов`язки кредитора ТОВ Комерційний банк «АРМА», правонаступником якого є ТОВ «Українська боргова компанія», який не був залучений до участі у справі, що згідно ч3 ст.376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судовго рішення.

Позивач ДП «Дніпровський круг» в особі представника адвокатка Гук Н.В. подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно задоволив його позов, а доводи апеляційної скарги ТОВ «Українська боргова компанія» є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

В суді апеляційної інстанції представник скаржника ТОВ «Українська боргова компанія»адвокат Воронков О.М.подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримав, просив задоволити та скасувати оскаржуване рішення Голосіївського районного суду м.Києва як незаконне.

Представник позивача ДП «Дніпровський круг» адвокатка Гук Н.В. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кара В.В. належним чином повідомлений про час розгляду справи, що стверджується направленою згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на його офіційну електронну адресу судовою повісткою і повідомленням про її доставлення, до суду не з`явився, причин неявки не повідомив, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Протокольною ухвалою апеляційного суду відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення її до участі у справі як третьої особи з огляду на очевидну надуманість та безпідставність даного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які

- 5 -

сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 22 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Арма» і Дочірнім підприємством «Дніпровський круг» як позичальником було укладено кредитний договір № 14/01/980-KL/190 (з наступними змінами та доповненнями) щодо надання позичальнику кредитних коштів у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальнимлімітом заборгованості у розмірі 9000000 (дев`ять мільйонів) грн.

21 листопада 2008 року ТОВ Комерційний банк «Арма» і ДП «Дніпровський круг» на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 14/01/980-KL/190 уклали нотаріально посвідчений іпотечний договір, згідно якого ДП «Дніпровський круг» передав банку в іпотеку майнові права на житлові приміщення загальною площею 2256,7 кв.м. та нежитлові приміщення загальною площею 1535,8 кв.м. (із зазначенням конкретних приміщень і їх площі), які розташовані в 16-поверховому трьох-секційному житловому будинку АДРЕСА_1 , будівництво яких не завершено.

Згідно п.1.1 іпотечного договору майнові права іпотекодавця ДП «Дніпровський круг» на вказані житлові та нежитлові приміщення, будівництво яких не завершено, підтверджуються договором підряду у капітальному будівництві № 2/06 від 18 травня 2007 року, який укладений між іпотекодавцем ДП «Дніпровський круг» та ВАТ «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд», відповідно до п.1.3 якого право власності на «об`єкт будівництва» до моменту введення його в експлуатацію належить підряднику ДП «Дніпровський круг».

Згідно п.1.5 іпотечного договору іпотекою за цим договором забезпечується виконання зобов`язань за кредитним договором № 14/01/980-KL/190 від 22 грудня 2006 року зі всіма змінами ідоповненнями до нього, а саме повернення суми кредиту в розмірі 17999655,52 грн. згідно графіку та процентів за користуавння кредитними коштами у розмірі 27 % річних, сплати пені та штрафів та відшкоудванням усіх витрат, пов`язаних із невиконанням кредитного договору.

На підставі п.1.12 іпотечного договору приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В., який посвідчував договір іпотеки, було здійснено державну реєстрацію обтяження майнових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру іпотек.

Також, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17 грудня 2009 року у справі № 17/284 визнано недійсним договір підряду у капітальному будівництві № 2/06 від 18 травня 2007 року, укладений між ВАТ «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд» та ДП «Дніпровський круг».

У квітні 2010 року ДП «Дніпровський круг» звернулося до приватного нотаріуса КМНО Кара В.В. з письмовим проханням виключити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку майнових прав на житлові приміщення загальною площею 2256,7 кв.м. та нежитлові приміщення загальною площею 1535,8 кв.м., які розташовані в 16-поверховому трьох-секційному житловому будинку на

АДРЕСА_2 .

Приватний нотаріус Кара В.В. листом від 06 квітня 2010 року відмовив у виключенні запису з Державного реєстру іпотек про іпотеку майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, посилаючись на те, що згідно з п.25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений або на підставі письмового повідомлення іпотекодержателя, або на підставі рішення суду з обов`язковим зазначенням порядкового номера запису.

Окрім того, судом встановлено, що під час процедури ліквідації ТОВ Комерційний банк «Арма», між банком в особі ліквідатора Палини А.Ю., і ТОВ «Українська боргова компанія» укладено біржову угоду № 3-167 від 08 серпня 2013 року, за умовами якої ТОВ КБ «Арма» передав у власність ТОВ «Українська боргова компанія» право вимоги за рядом кредитних договорів, в тому числі за кредитним договором № 14/01/980-KL/190, укладеним з ДП «Дніпровський круг».

06 вересня 2013 року між ТОВ Комерційний банк «Арма» в особі ліквідатора Палини А.Ю., і ТОВ «Українська боргова компанія» укладено укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, укладеним 21 листопада 2008 року між ТОВ КБ «Арма» і ДП «Дніпровський круг».

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відмова нотаріуса у виключенні з Державного реєстру іпотек запису про обтяження майна іпотекою є необгрунтованою, та порушує права і законні інтереси позивача як іпотекодавця.

При цьому суд виходив з того, що оскільки ДП «Дніпровський круг» втратило майнові права на зазначене нерухоме майно і не набуде його у свою власність в майбутньому, іпотека цих майнових прав відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» та ст.593 ЦК України вважається припиненою.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.263-264 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, не встановив коло осіб, прав та обов`язків яких стосуються заявлені позивачем вимоги, та допустив порушення правил юрисдикції загальних судів.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України побудови судоустрою в Україні за принципами територіальності та спеціалізації (ст.125), так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року справа № 492/1519/15-ц).

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ були передбачені ст.15 ЦПК України (чинна на час ухвалення оскаржуваного рішення), згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 2) спорів з приводу

- 7 -

призначення, обчислення, перерахунку, надання, одержавння пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речоовго майна або грошової компенсації засмість них; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Разом з тим згідно ст.1 ГПК України (в редакції на час ухвалення рішення) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Стаття 12 ГПК України (в редакції на час ухвалення рішення) визначала коло справ, які підлягали розгляду в господарському суді, до яких згідно п.1 цієї статті віднесено справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконані господарських договорів.

З матеріалів справи вбачається, що 22 грудня 2006 року між ТОВ «Комерційний банк «АРМА» і ДП «Дніпровський круг» укладено кредитний договір № 14/01/980-КL/190, на забезпечення якого ТОВ «Комерційний банк «АРМА» і ДП «Дніпровський круг» уклали нотаріально посвідчений іпотечний договір від 21 листопада 2008 року.

Вирішуючи спір, суд не врахував, що спірні правовідносини про виключення запису з Державного реєстру іпотек про іпотеку майнових прав на житлові та нежитлові приміщення витікають із господарських договорів, а саме кредитного і іпотечного договорів, укладених між двома юридичними особами, які є суб`єктами господарювання, а відтак даний спір згідно п.1 ст.12 ГПК України належав до компетенції господарських судів.

При цьому намагання позивача ДП «Дніпровський круг», який є іпотекодавцем, переконати суд у наявності спору з приватним нотаріусом КМНО Кара В.В., надумані та безпідставні з огляду на таке.

У спірних правовідносинах приватний нотаріус, який посвідчив іпотечний договір, діє як реєстратор і не має власного інтересу чи власних прав. В тому числі відмова приватного нотаріуса у виключенні запису з Державного реєстру іпотек про іпотеку майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, ніяким чином не свідчить про наявність спору, оскільки запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений або на підставі письмового повідомлення іпотекодержателя, або на підставі рішення суду, що було відсутнє на момент подачі нотаріусу заяви позивачем.

Наведене у свою чергу свідчить про наявність спору саме між ДП «Дніпровський круг» та його кредитором і іпотекодержателем ТОВ КБ «Арма», прав та обов`язків яких безпосередньо стосуються заявлені позивачем вимоги в даній справі про виключення запису з Державного реєстру іпотек про іпотеку майнових прав на житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до правової позиції у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 незважаючи на те, кого позивач зазначив сторонами справи, суди мають правильно встановити сторін спору та не порушити принцип диспозитивності, визначаючи юрисдикцію.

Відповідачем у справі може бути фізична або юридична особа, а також держава (ч.2 ст.48 ЦПК України) до якої звернуті матеріально-правові вимоги позивача і яка, за твердженням позивача, є або порушником його прав, або необґрунтовано, на думку позивача, оспорює його права, і на якого внаслідок цього може бути покладено обов`язки судовим рішенням.

У справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора із залученням іпотекодержателя третьою особою спірні правовідносини виникають саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань, а спір про скасування

- 7 -

рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно, на що неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (постанови Великої Палати від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 6 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати У Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 «зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивачки є саме з ТзОВ «Кей-Колект» з приводу порушення ним права власності позивачки на квартиру внаслідок дій ТзОВ «Кей-Колект» щодо реєстрації за ним такого права. Отже позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, позовна вимога про виключення запису з Державного реєстру іпотек про іпотеку не може бути звернена до приватного нотаріуса КМНО Кари В.В.

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, засвідчують, що спір виник між позивачем ДП «Дніпровський круг» та його кредитором і іпотекодержателем ТОВ КБ «Арма», правонаступником якого є ТОВ «Українська боргова компанія», з приводу майнових прав позивача на житлові та нежитлові приміщення внаслідок наявності обтяжень, встановлених іпотечним договором, укладеним між юридичними особами на забезпечення виконання основного зобов`язання, а саме кредитного договору.

Сторонами основного зобов`язання - кредитного договору від 22 грудня 2006 року № 14/01/980-KL/190 - є юридичні особи ТОВ Комерційний банк «Арма» і ДП «Дніпровський круг», які є суб`єктами господарювання, а договір - господарським. Ті ж самі сторони уклали і забезпечувальний іпотечний договір, а відтак дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Схожі висновки містяться у пунктах 51-53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12916/15-ц, де Велика Палата вказала, що господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (п.1 ч.1 ст.20 ГПК України).

Аналогічні висновки щодо господарської юрисдикції у спорах про виконання забезпечувального зобов`язання, укладеного для забезпечення основного зобов`язанням, сторонами якого є юридичні особи, сформовані у цілому ряді постанов Верховного Суду та є

- 9 -

усталеними, зокрема у постановах: від 17 червня 2020 року у справі № 296/10616/18, від 14 квітня 2020 року у справі № 295/5047/18, від 23 листопада 2022 року у справі № 345/1537/21.

Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу, що зобов'язуючи приватного нотаріуса КМНО Кара В.В. виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження майнових прав на підставі іпотечного договору від 21 листопада 2008 року, суд не врахував, що ці вимоги стосується безпосередньо прав та законних інтересів кредитора і іпотекодержателя ТОВ «Комерційний банк «Арма», правонаступником якого є ТОВ «Українська боргова компанія», який не залучений до участі у справі.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

З огляду на приписи п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом обов`язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, оскільки суд ухвалив рішення про права, інтереси та обов`язки ТОВ «Комерційний банк «АРМА», правонаступником якого є ТОВ «Українська боргова компанія», який не був залучений до участі у справі.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених ст.255 цього Кодексу Відповідно до ч.2 ст.377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

За положеннями п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в ухвалене з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.259, 374, 377, 381 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» задоволити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 06 серпня 2010 рокускасувати, провадження у справі закрити.

Роз`яснити Дочірньому підприємству «Дніпровський круг», що даний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства, а також роз`яснити його право протягом десяти днів із дня отримання постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: