Постанова

від 27.02.2023 по справі 922/1390/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року м. Харків Справа № 922/1390/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О., суддя Істоміна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2022 року у справі №922/1390/22,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітснаб", м. Одеса,

до - Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Харків,

про - стягнення 100 829,83 грн, -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітснаб" (далі-Позивач) з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-Відповідач) про стягнення з останнього на користь Позивача суми основного боргу у розмірі 91 685,76 грн, інфляційних втрат у розмірі 9 104,63 грн та 0,1% річних за користування чужими коштами у розмірі 39,44 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.10.2022 року у справі №922/1390/22 вищезазначені позовні вимоги задоволені, судовий збір у розмірі 2 481,00 грн, віднесено на Відповідача.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення скасувати та ухвалити в означеній справі нове рішенням, яким у задоволенні позовних вимог про стягання грошових коштів - відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначає наступне:

- судом не враховано, що пунктом 4.2 укладеного між сторонами Договору поставки обумовлено строк, впродовж якого не здійснюється оплата за отриманий товар, визначено початок спливу часу для можливої оплати товару, але не встановлений кінцевий термін такої оплати;

- фактично вимога про виконання зобов`язання Позивачем була направлена Відповідачу лише 03.06.2022 року, а тому з урахуванням приписів ст. 530 ЦК України, Відповідач повинен був виконати обов`язок оплати у семиденний строк у розмірі 25% від загальної суми заборгованості щомісячно, тобто з 15.07.2022 року;

- судом першої інстанції не враховано, що факт наявності форс мажорних обставин підтверджується листом Торгово промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, а також поясненнями Відповідача щодо неможливості виконання останнім своїх зобов`язань за договором поставки в частині своєчасної оплати, що викликано втратами залізничної інфраструктури та рухомого складу з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, які станом на вересень 2022 року сягнули майже 4.3 мільярдів доларів США, що підтверджується даними аналітичного центру при Київській школі економіки;

- неповідомлення Відповідачем Позивача про настання форс-мажорних обставин протягом 5 календарних не впливає на обставини справи, так як факт введення воєнного стану на території України, що неодмінно вплинув на спроможність своєчасного ведення розрахунків та провадження господарської діяльності є загальновідомим фактом;

- стягнення інфляційних втрат у розмірі 9 104,63 грн та 0,1% річних за користування чужими коштами у розмірі 39,44 грн буде мати наслідком виникнення додаткового фінансового тягаря, що ускладнить основну діяльність Відповідача;

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/1390/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене рішення суду та повідомлено учасників справи, що розгляд справи буде здійснюватися без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в даній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, за змістом якого Позивач просив суд означену апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оспорюване рішення господарського суду - без змін.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, Указом від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, Указом від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, Указом від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 15.08.2022 №2500-IX, Указом від 06.02.2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 07.02.2023 року №2915-IX), дана постанова винесена в межах розумних строків.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини.

Між сторонами 08.06.2021 року укладено договір поставки №П/НХ-21463/НЮ (далі - Договір), за змістом якого, Позивач зобов`язався поставити і передати у зумовлені строки у власність Відповідачу певну продукцію (товар), (ДК 021:2015: 32550000-3- Телефонне обладнання (Телефонні апарати) (п. 1.2 Договору)) відповідно до Специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору, а Відповідач зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Асортимент та ціна товару передбачена у Специфікації № 1 (п. п.1.3, 3.4 Договору), згідно до якої товаром є телефонні апарати Рanasonic КХ-ТS2382 у кількості 225 шт. на загальну вартість 194 616,00 грн, у тому числі ПДВ - 32 436,00 грн.

На адресу Позивача 02.12.2021 року надійшла письмова рознарядка (заявка) Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" за № НГ/НЗ/37/1609 з проханням виконати постачання партії телефонних апаратів Рanasonic КХ-ТS2382 у кількості 106 шт. на суму 91 685,76 грн.

На виконання умов Договору та вищезазначеної заявки, Позивач 21.12.2021 року поставив Відповідачу товар на загальну суму 91 685,76 грн, що підтверджується видатковою накладною від 21.12.2021 року № ВН-190, актом прийому-передачі товару від 21.12.2021 року та товарно-транспортною накладною від 21.12.2021 року № 2112/03.

На виконання вимог вищезазначеного пункту Договору, Позивач 21.12.2021 року надав відповідачу рахунок-фактуру від 21.12.2021 року № СФ-195 на суму 91 685,76 грн та подав до податкового органу податкову накладну від 21.12.2021 року за порядковим номером 16 на загальну суму 91 685,76 грн, яку було прийнято податковим органом та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за 06.01.2022 року № 9406388981.

В подальшому, Відповідач звернувся до керівництва Позивача з листом від 05.04.2022 року №115-37/249, в якому посилаючись на обставини непереборної сили у зв`язку з військовою агресію російської федерації проти України запропонував Позивачу реструктурувати заборгованість за договором рівними частинами з погашенням до 25% щомісячно, з наданням погодженого Позивачем графіку реструктурування заборгованості.

Позивач, в листі від 07.04.2022 року вих.№0704/1 погодився реструктурувати Відповідну заборгованість за Договором на умовах оплати погашення 25% щомісячно рівними частинами.

Надалі, у листах від 03.06.2022 року вих.№0306/1, від 08.06.2022 року вих.№0806/2 та від 07.07.2022 року вих.№0707/1 Позивач просив Відповідача здійснити розрахунки за Договором на суму 91 685,76 грн, проте, відповідей на означені листи Позивач не отримав.

Вищезазначені обставини невиконання Відповідачем грошового зобов`язання за Договором щодо здійснення останнім оплати поставленого Позивачем товару в обумовлені строки стали підставою звернення Позивача до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 91 685,76 грн, інфляційних втрат у розмірі 9 104,63 грн та 0,1% річних за користування чужими коштами у розмірі 39,44 грн.

Відповідач в суді першої інстанції проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що у зв`язку з існуванням обставин непереборної сили, зокрема, введенням воєнного стану в Україні, що засвідчено у листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України, Відповідач об`єктивно немає можливості виконувати свої зобов`язання за договором. Також Відповідач стверджував про відсутність в Договорі граничного терміну здійснення розрахунків за поставлений товар, оскільки в пункті 4.2. Договору вказано про проведення розрахунків за умови надання відповідних документів не менше 45 банківських днів з дати реєстрації Позивачем податкової накладної на кожну партію товару, яку було зареєстровано позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 06.01.2022 року.

Відповідач також вважає, що оскільки 07.04.2022 року від Позивача надійшов лист за вих.№0704/1 з пропозицією про погашення існуючої заборгованості частинами, то згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України Відповідач повинен був сплатити заборгованість у семиденний строк з дня отримання даного листа, тобто починаючи з 15.07.2022 року у розмірі 25% від загальної суми заборгованості щомісячно, а тому відповідно і здійснений Позивачем розрахунок інфляційних втрат в розмірі 9104,63 грн за період з 15.03.2022 року по 18.08.2022 року є невірним. Щодо розміру інфляційних втрат Відповідачем зазначено, що відповідно до вказаного листа Позивача, з урахуванням норм статті 530 ЦК України, Відповідач повинен був сплачувати суму заборгованості частинами у розмірі 25% від загальної суми заборгованості щомісячно, а саме 15.07.2022 року, 15.08.2022 року, 15.09.2022 року та 15.10.2022 року. Отже, станом на дату подання даного позову Відповідач повинен був провести оплату 50% від загальної суми заборгованості. Строк оплати залишку заборгованості станом на 18.08.2022 року (дата складання позовної заяви) не настав. Отож, на думку Відповідача, розрахунок інфляційних втрат в розмірі 9 104,63 грн є некоректним, та, відповідно таким, що не підлягає стягненню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність належними доказами Позивачем суми заборгованості Відповідача за спірним Договором в результаті неналежного виконання останнім умов спірного Договору щодо здійснення Відповідачем оплати поставленого Позивачем товару.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України передбачено, що в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами спірний Договір за своєю правовою природою є договором поставки товару, факт укладення спірного договору сторонами не оспорюється. Факт поставки Позивачем Відповідачу товару на суму 91 685,76 грн та його належне прийняття останнім - підтверджується матеріалами справи та також не заперечується сторонами.

Відповідно до статті 265 ГК України одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить ст. 712 ЦК України, відповідно ч. 2 якої визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Пунктом 4.2. Договору сторони визначили, що покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару після його поставки покупцю, при умові надання постачальником рахунку-фактури, документів якості на поставлений товар, не менше 45 банківських днів з дати реєстрації постачальником податкової накладної на кожну партію товару.

Отже, виходячи з наведених вимог закону та умов Договору, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що узгоджений сторонами в Договорі строк в 45 днів є строком, протягом якого Відповідач мав оплатити отриманий товар.

Судова колегія вважає безпідставними доводи Відповідача, що даний пункт Договору не містить строку саме на оплату товару, оскільки при такому трактуванні обов`язок Відповідача оплатити отриманий товар наступає безпосередньо після настання зазначених в п.4.2 Договору умов, згідно з наведеними вимогами ст. 692 ЦК України.

Відповідно до матеріалів справи, Позивач подав до податкового органу податкову накладну від 21.12.2021 року за порядковим номером 16 на загальну суму 91 685,76 грн, яку було прийнято податковим органом та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за 06.01.2022 року № 9406388981.

Враховуючи означене, строк оплати за отриманий товар настав після спливу 45 банківських днів з дати реєстрації постачальником вказаної вище податкової накладної, а саме цей строк сплинув 14.03.2022 року.

Факт несплати за поставлений товар на означену суму в передбачений Договором строк Відповідачем не спростовано.

Щодо посилання Відповідача на узгодження сторонами іншого строку виконання спірного зобов`язання - по 25% щомісячно - шляхом листування сторонами, судова колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 604 ЦК України, зобов`язання припиняється за домовленістю сторін, зокрема, про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором, крім випадків, коли первісне зобов`язання змінене планом санації або реструктуризації згідно з Кодексом України з процедур банкрутства і заставодержатель проголосував проти такого плану.

Відповідно до п.11.4. Договору всі зміни та доповнення до нього складаються у письмовій формі і вважаються дійсними після їх підписання представниками обох Сторін.

Колегія суддів зазначає, що будь-які зміни до Договору щодо строків оплати за отриманий товар сторонами не вносилися, будь-які додаткові угоди до договору з цього питання в матеріалах справи відсутні, а тому доводи Відповідача щодо відсутності прострочення виконання ним своїх зобов`язань з оплати товару за Договором у зв`язку з не визначенням таких строків в Договорі та узгодження сторонами інших порядку та строку оплати отриманого товару є безпідставними.

Надання згоди Позивачем шляхом листування щодо реструктуризації заборгованості у вигляді щомісячних 25 % платежів при відсутності іншої конкретизації умов та порядку такого застосування, зокрема, відсутності зазначення щодо заміни строку виконання основного зобов`язання або заміни його новим, конкретних строків початку виконання та закінчення, інших умов такої заміни - не може свідчити про узгодження сторонами зміни умов виконання спірного договірного зобов`язання та звільнення Відповідача від встановлених законом наслідків його порушення.

Отже висновки судової колегії спростовують аналогічні доводи апеляційної скарги викладені Відповідачем в цій частині.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Нормами ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищезазначене, а також доведення Позивачем шляхом надання належних доказів та неспростування Відповідачем факту неналежного виконання останнім умов Договору в частині оплати поставленого товару, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав до задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основної заборгованості у розмірі вартості поставленого товару, а саме - 91 685,76 грн.

Щодо вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат у розмірі 9 104,63 грн та 0,1% річних за користування чужими коштами у розмірі 39,44 грн за період з 15 березня 2022 року по 18 серпня 2022 року, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3. Договору сторони погодили, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України розмір відповідальності замовника за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Враховуючи вищезазначене, Позивачем правомірно та обґрунтовано нараховано Відповідачу інфляційні втрати у розмірі 9 104,63 грн та 0,1% річних за користування чужими коштами у розмірі 39,44 грн за період з 15 березня 2022 року по 18 серпня 2022 року.

Доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, означеного не спростовують.

Щодо заперечень Відповідача про неможливість своєчасного виконання зобов`язань за спірним Договором у зв`язку з існуванням обставин непереборної сили, зокрема, введенням воєнного стану в Україні, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія катастрофа, стихійне лихо епідемія, епізоотія, війна тощо).

Пунктом 8.3. Договору передбачено, що доказом виникнення обставин непереборної сипи та строку їх дії є відповідні документ, які видаються Торгово-промисловою палатою.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (далі-Закон), Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин

Отже з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Так, листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

В той же час, означений лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Проте, які вірно зазначено судом першої інстанції, матеріали справи не містять сертифікату виданого Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну не можливість виконання грошових зобов`язань Відповідача за спірним договором поставки №П/НХ-21463/НЮ від 08.06.2021 року.

Доказів на спростування означеного, зокрема, відповідного сертифікату Відповідачем не долучено і до матеріалів апеляційної скарги.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначені Відповідачем обставини військової агресії на території України не є автоматичною підставою для звільнення його від виконання спірного зобов`язання.

Крім того, визначені вимогами ст. 625 ЦК України наслідки порушення стороною грошового зобов`язання у вигляді обов`язку сплатити інфляційні втрати та відсотки річних від простроченої суми за весь час прострочення, застосовуються незалежно від вини боржника.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

За таких підстав рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2022 року у справі №922/1390/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" м.Київ в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2022 року у справі №922/1390/22 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2022 року у справі №922/1390/22 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Акціонерне товариство "Українська залізниця" м.Київ в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Харків.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.А. Істоміна