Рішення

від 06.03.2023 по справі 910/11886/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2023Справа № 910/11886/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Приватного підприємства «ГЕОТОН»

до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»

про стягнення 32 419,50 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне підприємство «ГЕОТОН» до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» про стягнення 32 419,50 грн шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані завданням шкоди транспортному засобу позивача в розмірі 30 919,50 грн, а також понесенням витрат на послуги з незалежного оцінювання шкоди транспортному засобу в розмірі 1 500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 28.11.2022 була отримана позивачем - 06.12.22, а відповідачем - 05.12.22 року.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2020 року о 18 год. 40 хв. на вул. Жилянській, 30/32А у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участі тролейбуса "Богдан" (реєстраційний № 3359), що належить тролейбусному ремонтно-експлуатаційному депо № 3 Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» (код 31725604) (відповідач), під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та автомобіля Skoda Oktavia А-7, д.н.з. № НОМЕР_1 , належного на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 Приватному підприємству "ГЕОТОН" (код 30869485) (позивач), під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/16971/20 від 13.10.2020 водія ОСОБА_1 , який керував тролейбусом марки «Богдан», інвентарний номер НОМЕР_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до листа № 458 від 17.11.2022 КП «Київпастранс» повідомило: « 11 серпня 2020 року о 18 год. 40 хв. на вул. Жилянській, 30/32А, у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю тролейбуса моделі Т70110 «Богдан», інвентарний номер НОМЕР_3 , що належить Тролейбусному-ремонтно експлуатаційному депо № 3 Комунального підприємства «Київпастранс», під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та автомобіля Skoda Oktavia A-7 держаний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ». У підтвердження даних обставин до листа були надані наступні документи: копія наказу про введення в експлуатацію тролейбусів моделі Т70110, в тому числі тролейбус інв. № 3359, копія Акту № 11/11 приймання-передачі тролейбуса T70110 № Y6LT7010CL000026 за контрактом № 06/8685-3 від 06 липня 2011 року, копія видаткової накладної № ЛК-0000038 від 13 лютого 2012 року та довідка про фактичне місце роботи.

З наданої відповідачем довідки про фактичне місце роботи № 39 від 17.11.2022 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем.

Відповідно до Акту № 11/11 приймання-передачі тролейбуса T70110 № Y6LT7010CL000026 за контрактом № 06/8685-3 від 06 липня 2011 року КП «Київпастранс» (покупець) прийняло від ПАТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» (постачальник) тролейбус моделі T70110 кузов № НОМЕР_5 , що також підтверджується наданою копією видаткової накладної № ЛК-0000038 від 13 лютого 2012 року та наказу № 26 від 14.02.2012 про введення в експлуатацію тролейбусів моделі Т70110, у тому числі, тролейбуса з інвентарним номером 3359.

11 січня 2021 року Позивач уклав з незалежним оцінювачем автотранспортних засобів ОСОБА_3 (ФОП « ОСОБА_3 », РНОКПП НОМЕР_6 ) договір № 132/21 на проведення робіт з незалежної експертної оцінки вартості матеріального збитку майна, відповідно до п. 1.1 якого предметом останнього є проведення оцінки вартості матеріального збитку автомобіля Skoda Oktavia A7 (реєстр. № НОМЕР_7 ) після ДТП.

18 січня 2021 року за участю представника ПП "ГЕОТОН" Гончара О.В., а також запрошеного представника ТРЕД № 3 КП "Київпастранс" Косовської С.I., незалежним оцінювачем Левицьким В.В. проведено огляд пошкодженого внаслідок ДТП від 11.08.2020 року транспортного засобу Skoda Oktavia А7, д.н.з. № НОМЕР_1 , та складено Акт огляду.

28 січня 2021 року, за результатом проведеного огляду та дослідження, незалежним оцінювачем Левицьким В.В. складено звіт № 141/21 з оцінки матеріального збитку після ДТП, відповідно до якого розмір завданого ПП "ГЕОТОН", як власнику транспортного засобу, матеріального збитку внаслідок ДТП складає 30 919,50 грн.

Згідно з договором № 132/21 від 11.01.2021, актом прийому-передачі виконаних робіт від 28.01.2021 та рахунком-фактурою № 20/01 від 20.01.2021 позивач сплатив на користь ФОП «Левицький Владислав Владиславович» за послуги незалежного оцінювача 1 500,00 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку підприємства від 22.01.2021.

Як вбачається з наданих заяв № 5 від 24.03.2021 та № 3 від 22.02.2022 позивач звертався до відповідача за відшкодуванням завданого матеріального збитку, однак дані заяви були залишені без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся з позовною заявою до суду з вимогою про стягнення з відповідача матеріального збитку в розмірі 30 919,50 грн та витрат за послуги пов`язані зі складанням звіту з оцінки матеріального збитку в розмірі 1 500,00 грн.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

Аналіз положень ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188 Цивільному кодексу України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т. ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Статті 1187, 1188 Цивільного кодексу України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України.

Положення ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Матеріалами справи підтверджується, що власником тролейбуса марки «Богдан», інвентарний номер 3359, яким спричинено ДТП, є КП «Київпастранс».

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 на момент ДТП - 11.08.2020 перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував покладені на нього трудові обов`язки.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність особи у вигляді обов`язку відшкодувати шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку між поведінкою і шкодою, вини.

Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

28 січня 2021 року незалежним оцінювачем Левицьким В.В. складено звіт № 141/21 з оцінки матеріального збитку після ДТП, відповідно до якого розмір завданого ПП "ГЕОТОН", як власнику транспортного засобу, матеріального збитку внаслідок ДТП складає 30 919,50 грн.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Жодних заперечень щодо вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача (розміру матеріального збитку) відповідачем до суду подано не було.

Разом з тим, судом встановлено, що матеріали справи не місять розширеної довідки про факт ДТП з зазначенням дати, часу, місця та пошкоджень ТЗ, а також довідки про реєстрацію і обставини ДТП (схема ДТП), виданої уповноваженим на те державним органом, із зазначенням обставин, наслідків пригоди (пошкоджень ТЗ, додаткового обладнання), П.І.Б. та адреси учасників ДТП, їх стану та технічного стану ТЗ.

Відсутність цих документів унеможливлює встановлення факту, що пошкодження, описані у звіті № 141/21 від 28.01.2021, стосуються саме ДТП, яке сталося 11.08.2020.

Отже, вказаний Звіт є лише доказом наявності пошкоджень транспортного засобу марки Skoda Oktavia А7, д.н.з. № НОМЕР_1 . Разом з тим, зазначений документ обставини ДТП, про які вказує позивач, сам по собі підтвердити не може, а доданий до Звіту Акт огляду КТЗ також не свідчить про те, що автомобіль позивача було пошкоджено 11.08.2020 за обставин, на які він посилається в позові, оскільки цей Акт складено та, відповідно, огляд проведено 18.01.2021, тобто після ДТП та не на місці його вчинення.

Отже, вказані документи не можуть бути підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді збитків у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Суд також звертає увагу, що звіт про оцінку майна (транспортного засобу) лише підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності та є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що може бути витрачена на відновлення транспортного засобу.

При цьому, визначаючи розмір заподіяної шкоди суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, реальним підтвердженням виплати суми щодо відновлення пошкодження автомобіля може бути платіжне доручення, виставлене станцією технічного обслуговування.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що позивач, всупереч зазначеним нормам Господарського процесуального кодексу України, не надав суду належних та допустимих доказів підтвердження розміру заподіяної йому шкоди та доказів фактичних понесених витрат.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем фактичних витрат згідно зі звітом № 141/21 від 28.01.2021 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Skoda Oktavia А7, д.н.з. № НОМЕР_1 , у розмірі 30 919,50 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, позивачем належними та достатніми доказами не доведено наявності усього складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача матеріального збитку в розмірі 30 919,50 грн.

Стосовно стягнення 1 500,00 грн витрат за послуги, пов`язані зі складанням звіту про оцінку матеріального збитку, суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

З огляду на вищезазначене, оскільки позовні вимоги позивача про стягнення витрат за послуги, пов`язані зі складанням звіту про оцінку матеріального збитку в розмірі 1 500,00 грн, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з вимогою про стягнення 30 919,50 грн вартості матеріального збитку, у задоволенні якої відмовлено, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.03.2023

Суддя О.Г. Удалова