Постанова

від 22.05.2023 по справі 910/11886/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2023 р. Справа№ 910/11886/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Геотон» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023

у справі №910/11886/22 (суддя - Удалова О.Г.)

за позовом Приватного підприємства «Геотон»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про відшкодування шкоди.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Приватне підприємство «Геотон» звернулося з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення 32419,50 грн шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11.08.2020.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу позивача було завдано шкоди в розмірі 30919,50 грн, а також підприємством понесено витрат на послуги з незалежного оцінювання шкоди транспортному засобу в розмірі 1500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 відкрито провадження у справі №910/11886/22 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у справі №910/11886/22 у задоволенні позову Приватного підприємства «Геотон» відмовлено повністю.

Мотивуючи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що позов є необґрунтованим та не підтверджений належними доказами, зокрема, суд не визнав допустимими доказами у підтвердження розміру матеріального збитку звіт №141/21 від 28.01.2021 з оцінки матеріального збитку після дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та акт огляду транспортного засобу від 18.01.2021, оскільки вказані документи є лише доказом наявності пошкоджень транспортного засобу, проте не підтверджують того, що автомобіль позивача було пошкоджено 11.08.2020. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що може бути витрачена на відновлення транспортного засобу. Тоді як реальним підтвердженням виплати суми щодо відновлення пошкодженого транспортного засобу може бути платіжне доручення виставлене станцією технічного обслуговування.

Крім того судом відмічено, що позивачем не надано розширеної довідки про факт ДТП з зазначенням дати, часу та місця пошкоджень транспортного засобу, а також довідки про реєстрацію і обставини ДТП, виданої уповноваженим на те державним органом. Відсутність цих документів унеможливлює встановлення факту того, що пошкодження, описані у звіті, стосуються саме ДТП яке сталося 11.08.2020.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство «Геотон» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду ухвалене за умов неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням приписів процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт наголошує на тому, що всі адміністративні матеріали пов`язані з ДТП 11.08.2020 співробітники поліції направили до Голосіївського районного суду міста Києва, жодних документів по ДТП водієві не надано, що в свою чергу унеможливлює їх надання позивачем до суду. При цьому, згідно рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №752/16971/20 водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнено до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

За твердженнями позивача, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо неможливості встановлення факту того, що пошкодження описані у оціночному звіті стосуються саме ДТП, яке сталося 11.08.2020, оскільки звіт був зроблений оцінювачем на підставі попереднього акту огляду автомобіля позивача, що проводився в присутності представника відповідача.

Також позивач відмічає, що звіт №141/21 від 28.01.2021 з оцінки матеріального збитку після ДТП є належним та допустимим доказом у справі та повністю підтверджує завданий позивачеві матеріальний збиток у розмірі 30919,50 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 апеляційну скаргу у справі №910/11886/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Геотон» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у справі №910/11886/22, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, запропоновано відповідачу надати відзив, заперечення на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання ухвали.

В межах встановлених судом процесуальних строків відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 11.08.2020 об 18 год. 40 хв. на вул. Жилянській, 30/32А у м. Києві сталась ДТП за участі тролейбуса "Богдан" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Skoda Oktavia А-7, д.н.з. № НОМЕР_2 , що належить на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 Приватному підприємству "Геотон", під керуванням водія ОСОБА_2

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п. 10.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №752/16971/20 та відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тролейбус моделі Т70110 «Богдан», реєстраційний номер НОМЕР_1 належить Тролейбусному-ремонтно експлуатаційному депо №3 Комунального підприємства «Київпастранс», що вбачається з копії наказу про введення в експлуатацію тролейбусів моделі Т70110, в тому числі тролейбуса з реєстраційним номером НОМЕР_1, копії акту №11/11 приймання-передачі тролейбуса T70110 НОМЕР_5 за контрактом №06/8685-3 від 06.07.2011 та копії видаткової накладної №ЛК-0000038 від 13.02.2012.

Згідно довідки Комунального підприємства «Київпастранс» про фактичне місце роботи №39 від 17.11.2022, ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем.

Для визначення розміру збитків, завданих внаслідок ДТП, позивачем 11.01.2021 укладено з незалежним оцінювачем автотранспортних засобів Левицьким В.В. договір №132/21 на проведення робіт з незалежної експертної оцінки вартості матеріального збитку майна, відповідно до п. 1.1 якого предметом останнього є проведення оцінки вартості матеріального збитку автомобіля Skoda Oktavia A7 (реєстр. № НОМЕР_2 ) після ДТП.

18.01.2021 за участю представника Приватного підприємства "Геотон" Гончара О.В., а також запрошеного представника Тролейбусномо-ремонтного експлуатаційного депо №3 Комунального підприємства «Київпастранс» Косовської С.I., незалежним оцінювачем Левицьким В.В. проведено огляд пошкодженого внаслідок ДТП від 11.08.2020 транспортного засобу Skoda Oktavia А7, д.н.з. № НОМЕР_2 , та складено акт огляду.

Згідно з висновком, викладеним у звіті №141/21 від 28.01.2021, розмір завданого Приватному підприємству "Геотон", як власнику транспортного засобу, матеріального збитку внаслідок ДТП складає 30919,50 грн.

На виконання умов договору №132/21 від 11.01.2021, відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт від 28.01.2021 та рахунку-фактури №20/01 від 20.01.2021, позивач сплатив на користь Фізичної особи-підприємця Левицького В.В. за послуги незалежного оцінювача 1500,00 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку підприємства від 22.01.2021.

Відповідальність власника транспортного засобу - тролейбусу за реєстраційним номером НОМЕР_1, станом на дату настання ДТП не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З метою відшкодування завданого матеріального збитку, позивач звертався до відповідача з заявами №5 від 24.03.2021 та №3 від 22.02.2022 щодо оплати матеріального збитку, однак дані заяви були залишені без задоволення відповідачем.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача матеріального збитку в розмірі 30919,50 грн та витрат за послуги пов`язані зі складанням звіту з оцінки матеріального збитку в розмірі 1500,00 грн.

Факт скоєння 11.08.2020 ДТП відповідачем не заперечується. Також відповідачем не надано жодних заперечень щодо вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача (розміру матеріального збитку).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що її було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, тобто не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач на момент ДТП володів транспортним засобом - тролейбусом моделі Т70110 «Богдан», інвентарний номер НОМЕР_1 (використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку) та використовував його у своїй господарській діяльності, а водій ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував трудові обов`язки, тому саме відповідач, як роботодавець, повинен відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків джерелом підвищеної небезпеки відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Згідно з приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи з положень ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати, виходячи з вартості запасних частин і відновлюваного ремонту.

Вбачається, що розмір матеріального збитку автомобіля Skoda Oktavia А7, д.н.з. № НОМЕР_2 у сумі 30919,50 грн та послуги оцінювача у розмірі 1500,00 грн позивач обґрунтовує наступним:

- звітом №141/21 від 28.01.2021 з оцінки матеріального збитку після ДТП, виконаного оцінювачем Левицьким В.В;

- актом огляду транспортного засобу від 18.01.2021;

- рахунком-фактурою №20/01 від 20.01.2021 на суму 1500,00 грн;

- випискою по особовому рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно ч. 1 та абз. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

При цьому, слід наголосити, що звіт про оцінку є лише попереднім оціночним документом, який показує можливу вартість відновлювального ремонту пошкодженого майна, тоді як реальна (фактична) вартість відновлювального ремонту майна визначається, виходячи з реальної вартості ремонту, необхідного для відновлення майна, що вказується у рахунку або акті виконаних робіт.

В цій частині суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта про необхідність врахування звіту №141/21 від 28.01.2021, відповідно до якого розмір матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля Skoda Oktavia А7, д.н.з. № НОМЕР_2 становить 30919,50 грн, як підставу для визначення розміру вартості відновлювального ремонту.

Так, з аналізу наведених норм права слідує, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням суми матеріального збитку є платіжний документ про здійснення такої виплати. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17, від 03.07.2019 у справі №910/12722/18.

Поряд з цим у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди заподіяної внаслідок ДТП, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №911/482/17, від 21.12.2020 у справі №911/286/20.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем до суду не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фактичної вартості ремонту транспортного засобу Skoda Oktavia А7, д.н.з. № НОМЕР_2 , як-то висновку автотоварознавчої експертизи, рахунку-фактури станції технічного обслуговування, платіжного доручення тощо.

До того ж, враховуючи той факт, що ДТП відбулася 11.08.2020, а огляд автомобіля здійснено 18.01.2021, тобто через значний проміжок часу (через 5 місяців), наданий позивачем акт огляду не доводить ту обставину, що пошкодження, зазначені в ньому, спричинені саме ДТП, що сталася 11.08.2020.

Поряд з цим, як вірно зазначено судом першої інстанції, матеріали справи не містять розширеної довідки про ДТП з зазначенням дати, часу, місця та пошкоджень транспортного засобу, а також довідки про реєстрацію і обставини ДТП (схема ДТП), виданої уповноваженим на те державним органом, із зазначенням обставин, наслідків пригоди (пошкоджень транспортного засобу, додаткового обладнання), П.І.Б. та адреси учасників ДТП, їх стану та технічного стану транспортного засобу.

За відсутності вказаних документів не вбачається за можливе встановити факт того, що пошкодження описані у звіті №141/21 від 28.01.2021 стосуються саме ДТП, яке сталося 11.08.2020. Характер пошкоджень автомобіля Skoda Oktavia А7, д.н.з. № НОМЕР_2 , внаслідок ДТП 11.08.2020, не описано і в постанові Голосіївського районного суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №752/16971/20, згідно якої визнано вину ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення. Доводи скаржника про неможливість надання до суду наведених документів, у зв`язку з направленням їх співробітниками поліції до Голосіївського районного суду міста Києва, є неспроможними, оскільки позивач міг отримати відповідну довідку на підставі запиту до уповноваженого підрозділу Національної поліції, у межах території обслуговування якого сталася ДТП (згідно Порядку видачі довідок про дорожньо-транспортну пригоду, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.01.2022 №4).

Частиною 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності судова колегія вважає, що позивач, всупереч зазначеним нормам ГПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заподіяної йому шкоди та доказів фактично понесених витрат.

Як було зазначено, наданий позивачем звіт є лише попереднім оціночним документом, який містить професійну думку оцінювача щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля. Тоді як розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Вартість ремонту автомобіля виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.

Відтак місцевий господарський суд, з урахуванням стандарту доказування "вірогідність доказів", мотивовано відхилив надані позивачем докази, зокрема, звіт №141/21 від 28.01.2021 з оцінки матеріального збитку після ДТП, складений суб`єктом оціночної діяльності, який в силу приписів п. п. 1, 5 ст. 101 ГПК України не є експертизою, а таку оцінку було проведено за межами судового розгляду даної справи. Крім того у даному звіті відсутнє посилання, що звіт підготовлено для подання до суду та що оцінювач обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Відтак твердження скаржника про помилковість неврахування судом першої інстанції звіту оцінювача є безпідставними та спростовуються наведеним вище.

З огляду на встановлені обставини справи, господарський суд обґрунтовано зазначив, що надані позивачем докази не підтверджують понесення позивачем фактичних витрат згідно зі звітом №141/21 від 28.01.2021 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Skoda Oktavia А7, д.н.з. № НОМЕР_4 , у розмірі 30919,50 грн.

Отже, позивачем документально не доведено причинно-наслідкового зв`язку між пошкодженнями, отриманими під час ДТП 11.08.2020 та розміром завданого Приватному підприємству «Геотон» матеріального збитку.

Наведені обставини є тією підставою, що виключає можливість покладення на відповідача обов`язку відповідно до приписів ч. ч. 1 ст. 1172, 1187, 1192 ЦК України відшкодувати позивачу шкоду, тому Господарський суд міста Києва дійшов правомірного висновку про необгрунтованість позову в частині стягнення з відповідача матеріального збитку в розмірі 30919,50 грн та відмову в його задоволенні.

Оскільки вимога позивача про стягнення з відповідача 1500,00 грн витрат за послуги, пов`язані зі складанням звіту про оцінку матеріального збитку, є похідною від основної вимоги, у задоволенні якої відмовлено, відсутні підстави для задоволення позовних вимог і в цій частині.

Усі інші доводи скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у справі №910/11886/22 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства «Геотон» не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарского процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Геотон» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у справі №910/11886/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство «Геотон».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко