Ухвала

від 02.03.2023 по справі 569/18583/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

02 березня 2023 року м. Рівне

Колегія суддів Рівненського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

представника власника майна - ОСОБА_6 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Тибріс» на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2023 року про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42022181110000137 від 08.12.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.275 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2023 року задоволено клопотання прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_5 та накладено арешт шляхом заборони відчуження на:

?житлові приміщення, розташовані за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вулиця Соборна, будинок 364/В, а саме на квартири: №1 площею 48,7 кв.м., №2 площею 38,5 кв.м., №3 площею 52,4 кв.м., №4 площею 51,3 кв.м., №5 площею 35,1 кв.м., №6 площею 35,6 кв.м., №7 площею 50,5 кв.м., №8 площею 30,1 кв.м., №9 площею 48,8 кв.м., №10 площею 36,6 кв.м., №11 площею 52,3 кв.м., №12 площею 51,4 кв.м., №13 площею 35,4 кв.м., №14 площею 35,4 кв.м., №15 площею 50,3 кв.м., №16 площею 29,9 кв.м., №17 площею 34,9 кв.м., №18 площею 43,1 кв.м., №19 площею 41,5 кв.м., №20 площею 34,8 кв.м., №21 площею 50,2 кв.м., №22 площею 29,8 кв.м., №23 площею 30,2 кв.м., №24 площею 30,6 кв.м., №25 площею 32,7 кв.м., №26 площею 48,5 кв.м., №27 площею 83,9 кв.м., №28 площею 82,1 кв.м., №29 площею 20,3 кв.м., №30 площею 20,5 кв.м., №31 площею 21,4 кв.м., №32 площею 33,4 кв.м., №33 площею 50,5 кв.м., №34 площею 35,6 кв.м., №35 площею 35,1 кв.м., №36 площею 51,5 кв.м., №37 площею 41,2 кв.м., №38 площею 20,1 кв.м., №39 площею 20,3 кв.м., №40 площею 21,3 кв.м., №41 площею 33,5 кв.м., №42 площею 50,6 кв.м., №43 площею 35,4 кв.м., №44 площею 35,4 кв.м., №45 площею 51,8 кв.м., №46 площею 41,2 кв.м., №47 площею 20 кв.м., №48 площею 20,2 кв.м., №49 площею 21,1 кв.м., №50 площею 33,2 кв.м., №51 площею 50,2 кв.м., №52 площею 34,9 кв.м., №53 площею 41,3 кв.м., №54 площею 54,4 кв.м., №55 площею 41,2 кв.м., №56 площею 19,9 кв.м., №57 площею 20,1 кв.м., №58 площею 21 кв.м., №59 площею 33,1 кв.м., №60 площею 87,1 кв.м., №61 площею 55 кв.м., №62 площею 55 кв.м., №63 площею 87,4 кв.м., №64 площею 29,8 кв.м., №65 площею 30,1 кв.м., №66 площею 79 кв.м., №67 площею 54,9 кв.м., №68 площею 55 кв.м., №69 площею 79,5 кв.м., №70 площею 41 кв.м., власником яких є ТОВ «ТИБРІС» (код ЄДРПОУ - 44588214);

?житлове приміщення, розташоване за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вулиця Соборна, будинок 364/В, а саме: магазин продовольчої та непродовольчої групи товарів площею 1564,3 кв.м., власником якого є ТОВ «ТИБРІС» (код ЄДРПОУ - 44588214);

?житлові приміщення, розташовані за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вулиця Соборна, будинок 364/В, а саме: кладові К1 площею 2,5 кв.м., К2 площею 2,5 кв.м., К3 площею 2,2 кв.м., К4 площею 2,4 кв.м., К5 площею 2,5 кв.м., К6 площею 2,5 кв.м., К7 площею 2,5 кв.м., К8 площею 2,5 кв.м., К9 площею 2,3 кв.м., К10 площею 2,4кв.м., К11 площею 2,5кв.м., К12 площею 2,5 кв.м., власником яких є ТОВ «ТИБРІС» (код ЄДРПОУ - 44588214);

?приміщення загального користування, об`єкт житлової нерухомості площею 849,4 кв.м. розташоване за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вулиця Соборна, будинок 364/В, власником яких є ТОВ «ТИБРІС» (код ЄДРПОУ - 44588214).

Заборонено здійснювати реєстрацію, перереєстрацію та будь-які інші дії щодо вказаних об`єктів нерухомого майна.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Тибріс» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та підлягає скасуванню. Вказує, що в клопотанні прокурор не обґрунтував та не підтвердив відповідними доказами наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.275 КК України, тому, на його думку, підстави для накладення арешту на майно ТОВ «Тибріс» відсутні. Крім того, звертає увагу суду на те, що ТОВ «Тибріс» набуло права на відповідний об`єкт нерухомого майна на підставі рішення засновників товариства №1 від 04.01.2022 року та відповідно до акту прийому-передачі майна від 17.01.2022 року як майновий вклад до статутного капіталу товариства, що свідчить про відсутність обґрунтованих підстав вважати про початок його будівництва і свідчить про вже збудований об`єкт нерухомого майна.

Просить ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2023 року скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Також просить поновити строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали.

Зазначає, що копію ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2023 року ТОВ «Тибріс» отримало через представника 06.02.2023 року.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Як вбачається з матеріалів провадження, розгляд клопотання прокурора проведений без участі представник ТОВ «Тибріс». Копію ухвали представник ОСОБА_6 отримав в приміщенні Рівненського міського суду Рівненської області 06.02.2023 року (а.с.126).

Апеляційна скарга подана представником до Рівненського апеляційного суду 09.02.2023 року.

Отже, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали представником ОСОБА_6 пропущений із поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши зміст оскаржуваного рішення слідчого судді, матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів справи, у провадженні сектору дізнання Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області перебуває кримінальне провадження за №42022181110000137 від 08.12.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.275 КК України.

26.12.2022 дізнавачем проведено огляд нерухомого майна, а саме: житлових приміщень розташованих за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вулиця Соборна будинок 364-В та єдиного масиву земельних ділянок із кадастровими номерами 5610100000:01:018:0122 площею 3,3398 га та 5610100000:01:018:0106 площею 0,2912 га, власником приміщень яких є ТОВ «ТИБРІС», із залучення спеціалістів управління ДАБК Рівненської міської ради та управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненського районного управління ДСНС в Рівненській області.

За результатами огляду місцевості було виявлено на земельній ділянці окрему п`ятиповерхову будівлю. Земельна ділянка вимощена бруківкою, будівельні роботи не проводяться, будівлі опоряджені та з інформаційними табличками про під`їзд та відповідно номери квартир в під`їзді. Квартири в будівлях частково не пронумеровані.

06.01.2023 року прокурор Рівненської окружної прокуратур ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно із забороною відчуження, а також з забороною здійснювати реєстрацію, перереєстрацію та будь-які інші дії щодо вказаних об`єктів.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2023 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на зазначене майно, з огляду на те, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України та є доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.275 КК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді, яким було задоволено клопотання сторони обвинувачення та накладено арешт на нерухоме майно, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог кримінального процесуального закону України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, ч.1 ст.170 КПК встановлює, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При цьому, ч.1 ст.98 КПК визначає, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, підставою для накладення арешту на вказані об`єкти нерухомого майна слугувало те, що вказане майно є речовим доказом, оскільки відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК.

Водночас, ні вказана ухвала, ні клопотання прокурора не містять обґрунтування, яким саме передбаченим статтею 98 КПК критеріям відповідає вище перераховане майно. При цьому, в ухвалі лише формально зазначено, що необхідність в арешті зазначеного майна полягає у забезпеченні всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення.

Також у клопотанні не доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК, що є однією з обов`язкових умов накладення арешту на майно. Не було встановлено даної обставини і під час апеляційного розгляду. Колегія суддів зазначає, що у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, сторона обвинувачення, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, не надала достатніх і належних доказів тих обставин, на які послалась у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст.94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Апеляційний суд бере до уваги, що внесені відомості за ч.1 ст.275 КК України передбачають відповідальність за порушення під час проектування чи будівних правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд особою, яка зобов`язана дотримуватися таких правил, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров`ю потерпілого. Однак, жодних доказів на підтвердження з зазначених фактів в ч.1 ст.275 КК України органом досудового розслідування надано не було, а висновки клопотання про накладення арешту з метою недопущення відчуження, реєстрації чи перереєстрації не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки в диспозиції статті мова йде про будівництво, а з наданих матеріалів провадження видно, що наразі будівництво не проводиться, а за вказаною адресою вже розташований готовий п`ятиповерховий будинок.

Крім того, представник ТОВ «Тибріс» вказав, що товариство набуло права на відповідний об`єкт нерухомого майна на підставі рішення засновників товариства №1 від 04.01.2022 року та відповідно до акту прийому-передачі майна від 17.01.2022 року як майновий вклад до статутного капіталу товариства, що свідчить про відсутність обґрунтованих підстав вважати про початок його будівництва і свідчить про вже збудований об`єкт нерухомого майна, а посилання прокурора на відсутність дозволу від уповноваженого органу не є підставою для накладення арешту, зважаючи на кваліфікацію за якою ведеться досудове слідство.

Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що за ТОВ «ТИБРІС» (ЄРДПОУ 44588214) зареєстровано право власності на квартири за адресою м. Рівне, вул. Соборна, будинок 364/В , а саме квартири з 1 по 70, 12 кладових та магазин продовольчої та непродовольчої груп товарів

Доказів, які б беззаперечно спростовували доводи апелянта, апеляційним судом встановлено не було.

Так, згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Ушаков та Ушакова проти України» зазначав, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Проте, з матеріалів клопотання не вбачається беззаперечних доказів, які б підтвердили необхідність накласти арешт на вказане нерухоме майно.

Згідно з приписами ч.1 ст.173 КПК, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що на даний час стороною обвинувачення не доведено, що накладення арешту на вказані житлові приміщення відповідає потребам кримінального провадження, як і наявності ризиків, а тому у клопотанні дізнавача про арешт майна слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА :

Поновити представнику ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Тибріс» строк на апеляційне оскарження слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2023 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Тибріс» задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2023 року скасувати.

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42022181110000137 від 08.12.2022 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3