Постанова

від 07.03.2023 по справі 307/2313/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/2313/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 березня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.,

суддів: Кожух О.А., Кондора Р.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Майстренко Наталія Миколаївна, на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2022 року у складі судді Бряник М.М., про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4 та Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності,-

в с т а н о в и в :

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2022 року клопотання представника відповідача, адвоката Кохман М.В. задоволено.

Зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4 та Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» про припинення права на частку у спільному майні до набрання законної сили судовим рішенням в цивільній справі №307/3060/22 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі 1/6 частини спадкового житлового будинку та земельної ділянки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Майстренко Н.М., просить скасувати дану ухвалу про зупинення провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки така постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для зупинення провадження у справі, оскільки у даній справі позивач ставить матеріально-правову вимогу про припинення права на 1/12 частку відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв`язку з неможливістю виділення кожної з них в натурі, а також сукупно, неможливістю користування і розпорядження спільним майном через відсутність згоди між співвласниками майна.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження (ч.1 п.14 ст.353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зупиняючи провадження у даній справі №307/2313/22, суд першої інстанції виходив із неможливості її розгляду до вирішення справи №307/3060/22 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі 1/6 частини спадкового житлового будинку та земельної ділянки, оскільки обставини, які будуть встановлені в межах вказаної справи та прийняте судове рішення матимуть преюдиційне значення для даної справи, відтак на думку суду вказана обставина робить об`єктивно неможливим розгляд вказаної цивільної справи.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Визначаючи наявність підстав, передбачених п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується в тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч.1ст 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Матеріалами справи встановлено, що 08.07.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4 , Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності.

У позовній заяві позивач вказує на те, що розподіл вказаного будинку в частках 5/6,1/12 та 1/12 є технічно неможливим, оскільки згідно з положеннями п.5.19 та таблиці 1 ДБН В.2.2-15:2019 мінімальна площа однокімнатної квартири повинна бути не менше 28 кв.м., цей показник є значно більший за той, що припадає на ідеальну частку співвласниць ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Також позивач зазначає, що технічно неможливим є розподіл і в разі об`єднання часток співвласниць ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки разом на цих співвласниць припадає 1/6 частки (розрахунок 1/6=1/12+1/12).

Окрім того, вказує на неможливість встановлення порядку користування житловим будинком у разі об`єднання двох часток в розмірі 1/12 кожна своїми співвласницями.

Таким чином предметом спору у даній справі є припинення права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на 1/12 частки у спільному майні з компенсацією їх вартості та визнання за ОСОБА_1 права власності на майно за адресою: АДРЕСА_1 , в якому позивачу ОСОБА_1 належить 5/6 частин, відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - 1/12 частин з посиланням на неможливість поділу майна з частками 5/6, 1/12 та 1/12, неможливістю спільного володіння та користування цим нерухомим майном.

11.08.2022 року вже після відкриття провадження у даній справі, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подали до Тячівського районного суду позов до ОСОБА_1 про виділ їх часток в натурі із майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Предметом спору у справі №307/3060/22 є виділ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в натурі 1/6 частини спадкового житлового будинку та земельної ділянки.

Рішення в цивільній справі №307/3060/22 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділ в натурі 1/6 частини спадкового житлового будинку та земельної ділянки не призводить до об`єктивної неможливості розгляду даної справи. Зібрані докази у справі дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду у даній справі, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

При цьому, як у справі №307/2313/22, так і у справі 307/3060/22, тобто в обох справах, є одні і ті самі сторони, лише з протилежним процесуальним статусом і предметом спору є те саме майно за адресою: АДРЕСА_1 , сторонами у справі

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про неможливість розгляду справи №307/2313/22 ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4 та Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» про припинення права на частку у спільному майні до набрання законної сили судовим рішенням в цивільній справі №307/3060/22 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі 1/6 частини спадкового житлового будинку та земельної ділянки.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що суд першої інстанції не може одночасно у вищевказаних окремих справах, які знаходяться у провадженні різних суддів, вирішувати наявність чи відсутність фактів, які входять в предмет доказування по обох справах і який є однаковим по обох справах, зокрема факт неподільності або подільності речі (майна), оскільки це не ґрунтується на законі, суперечить принципу процесуальної економії та принципу правової визначені.

Суду першої інстанції, на думку колегії, доцільним є повернення до обговорення питання щодо об`єднання обох справ в одне провадження, що відповідатиме завданню цивільного судочинства та ефективному захисту прав, за яким сторони в обох справах звернулися до суду.

За вказаних обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З врахуванням наведеного, ухвала Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2022 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Майстренко Наталія Миколаївна, задовольнити.

Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2022 року про зупинення провадження у справі скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4 та Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 07 березня 2023 року.

Головуючий :

Судді