Постанова

від 02.03.2023 по справі 129/1037/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 129/1037/19

Провадження № 22-ц/801/486/2023

Категорія: 44

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондар О.В.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 рокуСправа № 129/1037/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Міський краєзнавчий музей Гайсинщини,

розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міського краєзнавчого музею Гайсинщини, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Гайсинської міської ради про стягнення моральної шкоди, завдану незаконним звільненням з роботи за апеляційною скаргою Міського краєзнавчого музею Гайсинщини на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2022 року, ухваленого місцевим судом під головуванням судді Бондар О.В., дата складення повного тексту рішення 05 січня 2023 року,

встановив:

В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернуся до суду із позовом, який в подальшому був уточнений, до міського краєзнавчого музею Гайсинщини, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Гайсинської міської ради про стягнення моральної шкоди, завданої незаконним звільненням з роботи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до міського краєзнавчого музею Гайсинщини, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Гайсинської міської ради Вінницької області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 поновлено на посаді завідуючого сектором Великої Вітчизняної війни Міського краєзнавчого музею Гайсинщини з 14 грудня 2017 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу без врахування податків і зборів в розмірі 40527,6 грн.

Вважає, що йому було завдано моральну шкоду, внаслідок протиправних дій з боку відповідача, що підтверджується рішенням суду щодо незаконності його звільнення.

Зазначені події викликали у позивача дуже серйозні душевні страждання, що тривали практично цілий рік до листопада 2018 року, коли рішенням суду його було поновлено на роботі.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 із цим позовом до Міського краєзнавчого музею Гайсинщини в якому, з урахуванням уточнення, просив стягнути з відповідача завдану позивачу моральну шкоду в розмірі 36 мінімальних заробітних плат, розмір яких приймається рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятої на момент винесення рішення судом, а також стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000 грн.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2022 року змінені позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Міського краєзнавчого музею Гайсинщини Гайсинської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за незаконне звільнення з роботи в розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат, що на день винесення рішення суду становить двісті сорок одну тисячу двісті гривень 00 коп., а також процесуальні витрати на оплату вартості судово-психологічної експертизи в розмірі 13728,80 грн., правничої допомоги адвоката 25000 грн.

Стягнуто з Міського краєзнавчого музею Гайсинщини Гайсинської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 2412,00 грн.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області мотивоване тим, що винними незаконними діями відповідача внаслідок незаконного звільнення з посади завідуючого сектором Великої Вітчизняної війни Міського краєзнавчого музею Гайсинщини з 14 грудня 2017 року ОСОБА_1 спричинено психологічну травму, що призвело до змін у емоційно-поведінкових проявах (відчуття сорому, самотності, нерозуміння та/або засудження з боку оточуючих, пригнічення, приниження, потребі підтримки, взаєморозуміння, визнання), особистісних змін у вигляді перебудови звичного стилю діяльності, що полягає у самообмеженні у відпочинку та задоволенні власних потреб, нездатності самостійного забезпечення та фінансової допомоги дитині та літній матері, неможливість самореалізуватися та самовдосконалюватися у професійній сфері; вимушеність пристосовуватися до фізіологічних змін, зміни у соціальному функціонуванні, позивач переживав моральні страждання та негативні емоції від несправедливого звільнення з роботи, висвітлення цієї події у місцевих газетах, громадського осуду; зазначені життєві події набули для ОСОБА_1 проблемного перебігу, що характеризується наповненням стресогенними факторами його життєво значущих сфер життєдіяльності, ситуація призвела до внутрішнього напруження, дискомфорту, необхідності перебудови усталеного способу життя, що у своїй сукупності завдало позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, розмір якої складає 36 мінімальних заробітних плат.

Не погоджуючись з таким рішенням суду Міський краєзнавчий музей Гайсинщини подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на переконання заявника суд першої інстанції під час розгляду вказаної справи допустив порушення принципу розумності строків розгляду справи. Поряд з цим покликається на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на обґрунтування його позовних вимог щодо завдання останньому моральної шкоди. Вважає, що висновок експерта не є достатнім доказом для доведеності завдання позивачу моральної шкоди. Крім того, місцевим судом не надана належна оцінка висновку експерта. Також посилається на те, що задоволений розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним. Водночас вважає помилковим висновок суду щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки надані позивачем документи на підтвердження правничої допомоги не містять інформації про обсяг та надання/отримання такої саме у вказаній справі.

13 лютого 2023 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Покоєвича А.О. надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він заперечив аргументи викладені в апеляційній скарзі вказавши, що суд попередньої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу та, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції частково не відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючого сектором Великої Вітчизняної війни Міського краєзнавчого музею Гайсинщини з 14 грудня 2017 pоку, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу без врахування податків і зборів в розмірі 40527,6 грн. (т. 1, а.с. 10-14).

Вказаним рішенням також було встановлено, що наказом в.о. директора Міського краєзнавчого музею Гайсинщини від 14 грудня 2017 року № 43 ОСОБА_1 звільнено з посади завідуючого сектором Великої Вітчизняної війни згідно з п.3 ст. 41 КЗпП України у зв`язку із грубим порушенням трудового законодавства, правил внутрішнього розпорядку Міського краєзнавчого музею Гайсинщини та вчинення аморального поступку, який є несумісним з продовженням роботи, в його трудовій книжці зроблено запис: звільнений у зв`язку з вчиненням аморального проступку, несумісного з продовженням роботи - п.3 ст.41 КЗпП України.

ОСОБА_1 має вищу освіту за кваліфікацією історик-музеєзнавець, експерт з культурних цінностей, в 2015 році закінчив Київський національний університет культури і мистецтв з відзнакою (т. 1, а.с. 15)

ОСОБА_1 є учасником Революції гідності, має посвідчення серії НОМЕР_1 «Постраждалий учасник революції гідності» і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - учасників бойових дій (т. 1, а.с. 9).

За період своєї роботи в ОСОБА_2 нагороджений двома почесними грамотами від Вінницької обласної державної адміністрації та обласної ради у серпні 2014 р. та у травні 2016 р., нагороджений подякою від керівника ОСОБА_3 . Парубія та настоятеля місцевого храму УПЦ КП Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона ієрея Я. Вольвина (т. 1, а.с. 16-20).

В газеті «Трибуна праці» від 20 грудня 2017 року опубліковано статтю «Було б смішно, як би не так сумно», де йдеться про звільнення ОСОБА_1 , що стало предметом розгляду сесії Гайсинської міської ради, із зазначенням причини його звільнення, зокрема «Розгляд даного питання спричинений діями бувшого працівника міського краєзнавчого музею Гайсинщини ОСОБА_1 (звільнений в.о. директора музею із займаної посади і роботи напередодні), який працюючи на посаді наукового співробітника з питань військової історії та Другої Світової війни, екскурсовода, 10 грудня цього року разом із групою осіб, незаконно використавши експозиційні матеріали музею (хоча на той час музей згідно із графіком роботи мав би бути зачиненим, оскільки це був вихідний день, неділя), здійснив публічне використання символіки нацистського режиму із закликами «Слава СС». При цьому були вдягнені у військовий одяг німецьких окупантів та тримали в руках макети зброї. Свої дії проводили на фоні міського музею на фоні стели з портретами загиблих...» (т. 1, а.с. 25-26).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи № 1140/21-21 від 17 вересня 2021 року експертом встановлено, що особистості ОСОБА_1 притаманна активна життєва позиція, наявність власних думок та поглядів, особливо на речі, які є важливими для нього; відзначається схильність до відстоювання своїх переконань навіть до «боротьби, протистояння» за власну правоту; веселий, комунікабельний, ерудований; наявне прагнення до пошуку однодумців, у процесі взаємодії з якими проявлятиметься взаєморозуміння, дружелюбність і чуйність; під експертний характеризується наявністю рис патріотизму та любов`ю до професії; крім того, йому властивий потяг до самореалізації, підняття авторитету та суспільного визнання, що, у свою чергу, відбувається шляхом демонстрації професіоналізму, його підвищенню, самовдосконаленню у трудовій діяльності та розширенні сфери активності; ситуація звільнення з міського краєзнавчого музею Гайсинщини стала потужним стрес-фактором для ОСОБА_1 , який на той час призвів до зниження авторитету, відчуття сорому, приниження, образи, самотності, розпачу, суспільного осуду, включаючи рідних людей; стосунки з близькими родичами погіршилися, а з частиною друзів остаточно припинилися. Можливість фінансового забезпечення власних потреб, а також матеріальної допомоги літній хворій матері та неповнолітньому сину виявилися блокованими. У актуальному стані подія звільнення знайшла відображення у тривалому відчутті самотності та непорозуміння з боку оточення, відсутності належної підтримки, націленні власних дій на підняття авторитету, пошуку визнання. Характерним є занурення в роботу, яка дає можливість розслабитися, присутній страх, пов`язаний із досягненням власної мети, який полягає у можливих перешкодах з боку суспільства; події, досліджувані судом, призвели до реактивного психічного утворення психологічної травми.

Надано наступні висновки: 1. Незаконне звільнення з посади завідуючого сектором Великої Вітчизняної війни Міського краєзнавчого музею Гайсинщини з 14 грудня 2017 року є психотравмуючою ситуацією для ОСОБА_1 . 2. Внаслідок незаконного звільнення з посади завідуючого сектором Великої Вітчизняної війни Міського краєзнавчого музею Гайсинщини з 14 грудня 2017 року у ОСОБА_1 відбулися зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджали активному соціальному функціонуванню його як особистості, та на даний час знайшли своє відображення у відчутті самотності, потребі у підтримці та взаєморозумінні, частковому збереженні елементів негативної думки та негативного ставлення оточення до ОСОБА_1 . 3. Ситуація незаконного звільнення з посади завідуючого сектором Великої Вітчизняної війни Міського краєзнавчого музею Гайсинщини для ОСОБА_1 є психотравмуючою і такою, що викликала у нього страждання (моральну шкоду). 4. Кількісний еквівалент моральної шкоди (моральних страждань), спричиненої ОСОБА_1 може становити 36 мінімальних заробітних плат, розмір яких приймається рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятої на момент винесення рішення судом (т. 1, а.с.208-217).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Стаття 1 КЗпП України передбачає, що на трудові відносини поширюються норми цього Закону.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин, на час виникнення спірних правовідносин, була встановлена в ст.237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом даної норми підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що згідно ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто незаконного звільнення, що доведено преюдиційним судовим рішенням і згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12 та у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 640/14909/16-ц.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3, 4 Постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р. № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові по справі справа № 910/11621/16 від 02 липня 2020 року, відзначає, що за змістом частини четвертої статті 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, "...3 огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди...".

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

На підставі ч. 1, ст. 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Частина 2 цієї статті визначає, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Отже, основними елементами для відшкодування моральної шкоди за ст. 1167 ЦК України є: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а за ст. 1173 ЦК України - наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Незаконність дій відповідача встановлена рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючого сектором Великої Вітчизняної війни Міського краєзнавчого музею Гайсинщини з 14 грудня 2017 року та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу без врахування податків і зборів в розмірі 40527,6 грн. (т. 1, а.с. 10-14).

Отже, встановлена у вищезазначеній справі протиправність дій відповідача, що призвела до порушення трудових прав та законних інтересів ОСОБА_1 , в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України у цій справі доказуванню не підлягає.

Водночас, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд, визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи № 1140/21-21 від 17 вересня 2021 року експертом встановлено, що особистості ОСОБА_1 притаманна активна життєва позиція, наявність власних думок та поглядів, особливо на речі, які є важливими для нього; відзначається схильність до відстоювання своїх переконань навіть до «боротьби, протистояння» за власну правоту; веселий, комунікабельний, ерудований; наявне прагнення до пошуку однодумців, у процесі взаємодії з якими проявлятиметься взаєморозуміння, дружелюбність і чуйність; під експертний характеризується наявністю рис патріотизму та любов`ю до професії; крім того, йому властивий потяг до самореалізації, підняття авторитету та суспільного визнання, що, у свою чергу, відбувається шляхом демонстрації професіоналізму, його підвищенню, самовдосконаленню у трудовій діяльності та розширенні сфери активності; ситуація звільнення з міського краєзнавчого музею Гайсинщини стала потужним стрес-фактором для ОСОБА_1 , який на той час призвів до зниження авторитету, відчуття сорому, приниження, образи, самотності, розпачу, суспільного осуду, включаючи рідних людей; стосунки з близькими родичами погіршилися, а з частиною друзів остаточно припинилися. Можливість фінансового забезпечення власних потреб, а також матеріальної допомоги літній хворій матері та неповнолітньому сину виявилися блокованими. У актуальному стані подія звільнення знайшла відображення у тривалому відчутті самотності та непорозуміння з боку оточення, відсутності належної підтримки, націленні власних дій на підняття авторитету, пошуку визнання. Характерним є занурення в роботу, яка дає можливість розслабитися, присутній страх, пов`язаний із досягненням власної мети, який полягає у можливих перешкодах з боку суспільства; події, досліджувані судом, призвели до реактивного психічного утворення психологічної травми. Незаконне звільнення з посади завідуючого сектором Великої Вітчизняної війни Міського краєзнавчого музею Гайсинщини з 14 грудня 2017 року є психотравмуючою ситуацією для ОСОБА_1 . Внаслідок незаконного звільнення з посади завідуючого сектором Великої Вітчизняної війни Міського краєзнавчого музею Гайсинщини з 14 грудня 2017 року у ОСОБА_1 відбулися зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджали активному соціальному функціонуванню його як особистості, та на даний час знайшли своє відображення у відчутті самотності, потребі у підтримці та взаєморозумінні, частковому збереженні елементів негативної думки та негативного ставлення оточення до ОСОБА_1 . Ситуація незаконного звільнення з посади завідуючого сектором Великої Вітчизняної війни Міського краєзнавчого музею Гайсинщини для ОСОБА_1 є психотравмуючою і такою, що викликала у нього страждання (моральну шкоду). Кількісний еквівалент моральної шкоди (моральних страждань), спричиненої ОСОБА_1 може становити 36 мінімальних заробітних плат, розмір яких приймається рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятої на момент винесення рішення судом (т. 1, а.с.208-217).

Указаний висновок складено експертом Мороз А.П., яка має вищу психологічну освіту, є атестованим судовим експертом та стаж експертної діяльності з 2021 року. Експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Підстав для сумніву у об`єктивності висновку експерта не встановив районний суд, не вбачає таких і колегія суддів.

За таких обставин, з огляду на доведеність факту заподіяння позивачу моральної шкоди з боку відповідача, суд обґрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Проте, колегія суддів не може погодитися з розміром відшкодування моральної шкоди позивачу, зокрема, в розмірі 36 мінімальних заробітних плат, з огляду на наступне.

Так, експертом визначено лише можливий еквівалент грошової компенсації завданої позивачу моральної шкоди. Тобто, даний розмір носить оціночний характер.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 цього Кодексу.

Отже, даний висновок не є обов`язковим і має оцінюватися за загальними правилами оцінки доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 752/17832/14-ц, вказала про те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відтак, оскільки розмір моральної шкоди визначений експертом орієнтовно, зокрема, суд може зменшити, або збільшити розмір заподіяної моральної шкоди задля розумного задоволення потреб потерпілої особи.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що судом встановлено, що внаслідок дій саме відповідача було спричинено моральну шкоду, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, правомірно стягнувши понесені позивачем витрати, пов`язані з оплатою вартості проведеної по справі експертизи.

Разом з тим, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача і, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням ступеня фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалості й тяжкості, істотності вимушених змін у його житті, а також з урахуванням конкретних обставин справи, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості дійшла висновку про зміну розміру відшкодування моральної шкоди, встановивши її у сумі 15000,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення районного суду в частині вирішення вимог заявленого позову й зменшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 36 мінімальних заробітних плат, що на день винесення рішення суду становило 241200,00 грн до 15000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції під час розгляду вказаної справи допустив порушення принципу розумності строків розгляду справи не заслуговують на увагу, оскільки вказане не є самостійною та безумовною підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За правилами ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволенню позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться зокрема витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з проведенням експертизи.

Позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду першої інстанції, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», був звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій. Натомість розмір судового збору, який підлягав до сплати становив 2412,00 грн.

Водночас, позивачем було сплачено 13728,80 грн. за проведення експертизи.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню на 6,22% від заявлених, тому на користь позивача ОСОБА_1 , з відповідача Міського краєзнавчого музею Гайсинщини слід стягнути 852,57 грн. за проведення експертизи, а також з відповідача Міського краєзнавчого музею Гайсинщини на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції, пропорційно задоволеним вимогам в сумі 150,33 грн.

Поряд з цим, відповідач Міський краєзнавчий музей Гайсинщини при зверненні до суду апеляційної інстанції сплатив судовий збір в розмірі 3618,00 грн, що документально підтверджено відповідною квитанцією (т. 2 а.с. 51).

Оскільки апеляційна скарга Міського краєзнавчого музею Гайсинщини задоволена на 93,78% від заявлених, тому, понесені відповідачем судові витрати за подання апеляційної скарги слід компенсувати за рахунок держави, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 3392,96 грн., у зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як учасник бойових дій.

Крім того, на підтвердження понесених судових витрат, зокрема на професійну правничу допомогу, позивач ОСОБА_1 надав: ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1159506 від 27 жовтня 2021 року; договір про надання правової допомоги від 18 жовтня 2021 року, укладений між АО «Захист у криміналі» в особі Покоєвича А.О. та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 236); квитанцію від 03 листопада 2021 року про оплату позивачем 25000 грн., отримувач АО «Захист у Криміналі», призначення платежу «За послуги ОСОБА_4 з договору про надання правової допомоги від 18 жовтня 2021 року». (т.1, а.с. 237).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, в силу ст. 134 ЦПК України в позовній заяві вказав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, клопотання сторони позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу подана в визначений законом строк.

Згідно вимог статті 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Водночас, відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Так, при прийнятті рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу слід керуватися такими критеріями: - дійсність витрат, - необхідність витрат, - розумність розміру витрат, - співмірність витрат.

Зважаючи на те, що постановою Вінницького апеляційного суду від 02 березня 2023 року змінюється у бік зменшення сума відшкодування моральної шкоди, яка визначена рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2022 року, з урахуванням доведеності понесених витрат на правову допомогу, а також враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом послуг ОСОБА_1 під час розгляду вказаної справи в суді та їх характер, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених, або тих які будуть понесені стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню на 6,22% від заявлених, на користь позивача з відповідача Міського краєзнавчого музею Гайсинщини підлягають до стягнення вказані витрати, пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1552,50 грн.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не доведено, що надані докази на підтвердження одержання правничої допомоги стосуються саме вказаної цивільної справи, не є слушними та спростовуються наявним в матеріалах справи договором про надання правової допомоги від 18 жовтня 2021 року, в якому зазначено предмет договору та вартість послуг за ним, яка також збігається з оплаченою позивачем сумою.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Міського краєзнавчого музею Гайсинщини задовольнити частково.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2022 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з Міського краєзнавчого музею Гайсинщини на користь ОСОБА_1 з тридцяти шести мінімальних заробітних плат, що на день винесення рішення суду становило 241200,00 грн. до 15000,00 грн., а також суми витрат на професійну правничу допомогу з 25000,00 грн. до 1552,50 грн. та витрати на оплату вартості судово-психологічної експертизи з 13728,80 грн. до 852,57 грн.

Зменшити розмір судового збору, що підлягає стягненню з Міського краєзнавчого музею Гайсинщини на користь ОСОБА_1 з 2421,00 грн. до 150,33 грн.

В решті рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міського краєзнавчого музею Гайсинщини витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3392,96 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді: О.С. Панасюк

Т.М. Шемета