Постанова

від 14.02.2023 по справі 522/21961/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3243/23

Справа № 522/21961/19

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Дубрянської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ляшенко Олега Валерійовича на додаткове рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 червня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та договорів купівлі-продажу,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та договорів купівлі-продажу.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 27 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

31.01.2022 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Міхальова Ю.О. звернулася до суду з клопотанням про розподіл судових витрат, в якому просила стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму витрат на правову допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи у розмірі20 000грн.

Додатковим рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 15 червня 2022 року клопотання про розподіл судових витрат задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 гривень.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Ляшенко Олег Валерійович подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 червня 2022 року скасувати та відмовити представнику ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що призначений на 14.02.2023 року на 14-00 год., та обізнаними про обмеження на час оголошення в Україні воєнного стану доступу до приміщень (зали судових засідань) Одеського апеляційного суду через відсутність технічної можливості забезпечення безпеки громадян під час повітряної тривоги, апелянт ОСОБА_1 та її представник адвокат Ляшенко О.В., відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не виявили належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відео-конференції та заяви про відкладення розгляду справи з обґрунтуванням причин не подали.

Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Михальова Ю.О. подала заяву про проведення судового засідання в режимі відео-конференції, не додавши у порушення вимог ч. 2 ст. 212 ЦПК України доказів про направлення копії заяви іншим учасникам справи, доказів наявності повноважень на представництво в апеляційному суді та не скріпивши таку заяву цифровим підписом, внаслідок чого відповідна заява ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.02.2023 року повернута заявнику без розгляду.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки поважність причин не участі учасників справи в судовому засіданні 14.02.2023 року о 14-00 год. судом апеляційної інстанції не встановлена, клопотань про відкладення судового засідання з наведенням відповідних причин не надійшло, а заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, й наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності сторін та їхніх представників при таких обставинах не є порушенням прав сторін та їхніх представників щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Під час ухвалення у даній справі додаткового рішення від 15 червня 2022 року Приморським районним судом м.Одеси дотримано вищевказаних вимог цивільного процесуального закону, у зв`язку з чим апеляційний суд погоджується з таким додатковим рішенням.

Судом встановлено, що:

- в провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 по визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та договорів купівлі-продажу;

- 03.07.2019 року між АБ «Міхальова та партнери» та ОСОБА_2 укладено договір про надання правничої допомоги, згідно якого здійснено представництво інтересів в Приморському районному суду м. Одеси при розгляді справи №522/8840/19.

Згідно Договору про надання правової допомоги від 03.07.2019 року Бюро бере на себе зобов`язання надати правову допомогу Клієнту з метою захисту інтересів Клієнта в якості його захисника (а. с. 89-94 т. 3);

- 07.11.2019 року Договором про зміни до договору про надання правничої допомоги від 03.07.2019 року змінено викладення підпункту 1 пункту «Строк дії договору» в наступній редакції: «Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 24 наступних календарних місяців» (а. с. 88 т. 3);

- 17.02.2020 року Договором про доповнення до договору про надання правничої допомоги від 03.07.2019 року внесено доповнення до Договору від 03.07.2019 року:

підпунктом 1.-2. в пункт 2 «Надання правничої допомоги здійснюється у наступних формах» - представлення інтересів Клієнта в Приморському районному суді м.Одеси при розгляді справи №522/21961/19;

підпунктом 2.2. в пункт 3 «Гонорар» - гонорар за представлення інтересів в Приморському районному суді м.Одеси при розгляді справи №522/21961/19 складає 25 000 грн. (а. с. 87 т. 3);

- 17.03.2020 року Договором про доповнення до договору про надання правничої допомоги від 03.07.2019 року внесено зміни до Договору від 03.07.2019 року шляхом:

викладення пункту 2 розділу 4 «Строк дії договору» в наступній редакції: «За умови не надіслання однією із сторін договору протягом одного місяця до закінчення строку договору заяви про припинення договору договір підлягає пролонгації на той самий строк»;

включення підпункту 2-3 в пункт 2 розділу 3 «Гонорар» в наступній редакції 6 «За надання інших видів професійної правничої допомоги у справі №522/8840/19 гонорар складає 50 000 грн»;

включення підпункту 2-4 в пункт 2 розділу 3 «Гонорар» в наступній редакції: «За надання інших видів професійної правничої допомоги у справі №522/21961/19 гонорар складає 50 000 грн.» (а. с. 13-а т. 4):

- 08.10.2020 року ОСОБА_2 здійснив поповнення рахунку гонорар адвокату Міхальовій Ю.О. у справі №522/21961/19 за договором про надання правничої допомоги від 03.07.2019 року на суму 10 000 грн. (а. с. 86 т. 3);

- 28.01.2022 року ОСОБА_2 здійснив платіж гонорар адвокату Міхальовій Ю.О. у справі №522/21961/19 за договором про надання правничої допомоги від 03.07.2019 року на суму 10 000 грн. (а. с. 13 т. 4);

- згідно наданого Акту від 27.01.2022 року наданих послуг до Договору про надання правової допомоги від 03.07.2019 року вартість послуг становить 33600 грн.

Також, згідно зазначеного акту адвокатом Міхальовою Ю.О. відповідачу ОСОБА_2 було надані наступні послуги:

- участь в судових засіданнях 17.02.2020, 23.03.2020, 11.05.2020, 22.06.2020, 25.11.2020, 15.03.2021, 22.06.2021, 02.09.2021, 06.12.2021, 27.01.2022 по справі №522/21961/19, вартість яких становить 21 600 грн. ( 1 судове засідання 2700 грн.);

- підготовлено документи по справі: відзив на позовну заяву, відзив на заяву про збільшення позовних вимог, клопотання про закриття провадження по справі, пояснення на заперечення представника позивача щодо клопотання про забезпечення судових витрат, пояснення на заперечення представника позивача щодо клопотання про закриття провадження по справі, клопотання про зловживання процесуальними правами позивачем, вартість яких становить 8400 грн. (підготовка 1 документу 1200 грн.);

- ознайомлення з матеріалами інших судових справ та зняття їх копій №522/20838/19, № 522/21452/19 з метою підготовки клопотання про зловживання процесуальними правами позивачем, вартість яких становить 2400 грн. (одне ознайомлення складає 1200 грн.)

- ознайомлення з матеріалами справи №522/8840/19 з метою отримання копії протоколу судового засідання, в якому міститься інформація щодо залишення без розгляду та повернуто позивачу, вартість яких становить 1200 грн.

- 08.04.2022 року позивач ОСОБА_1 надала до суду заперечення.

Колегія суддів виходить з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Серед основних засад цивільного судочинства визначено, зокрема принципи верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності та відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

За приписами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Крім того, в ч. 1 ст. 58 ЦПК України закріплено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст. 141 ЦПК України, що закріплює вимоги щодо розподілу судових витрат між сторонами, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Згідно приписів ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У п. 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112).

ЄСПЛ в своєму рішенні від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (рішення від 07.11.2013 року у справі «Бєлоусов проти України», Заява № 4494/07, п. 115).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

В постанові від 25 жовтня 2022 року у справі № 820/3681/18 (адміністративне провадження № К/9901/27069/19) Верховний Суд зазначив: «Розмір відповідної суми (витрат на правничу допомогу) має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат».

Апеляційним судом враховано, що справа перебувала в провадженні районного суду з січня 2020 року по січень 2022 року. З урахуванням збільшення позовних вимог, позов, що розглядався, містив вісім вимог немайнового характеру, крім того, розгляд справи, серед іншого, пов`язаний з вирішенням спірних питань щодо спадкування.

За результатом розгляду даного позову судом першої інстанції ухвалено рішення від 27 січня 2022 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яке постановою Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року змінено в мотивувальній частині, виклавши її в редакції постанови суду апеляційної інстанції, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Адвокат Міхальова Ю.О., діючи в інтересах відповідача ОСОБА_2 , приєдналась до участі у справі 17 лютого 2020 року, коли подала до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та приєднання до матеріалів справи документів (а. с. 57-63 т.1).

До вказаного клопотання адвокатом було додано копію договору про надання правової допомоги від 03 липня 2019 року, що укладений між Адвокатським бюро «Міхальова та партнери» та ОСОБА_2 , за умовами якого предметом договору є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів; представництва та захисту інтересів клієнта, зокрема в судах.

11.03.2020 року від адвоката Міхальової Ю.О. до суду надійшло клопотання про забезпечення судових витрат, які попередньо розраховані у сумі 25000 грн. (а. с. 87 т. 1).

Вбачається, що на виконання умов договору про надання правової допомоги адвокат Міхальова Ю.О., діючи в інтересах ОСОБА_2 , під час розгляду справи в суді першої інстанції вчиняла наступні дії:

-адвокат Міхальова Ю.О. отримувала документи у справі, зокрема 17 лютого 2020 року - копію позовної заяви з додатками, що вбачається з розписки (а. с. 66 т.1), 18 травня 2020 року - переклад позову на російську мову (а. с. 70 т.2); 10 грудня 2021 року копію звукозапису (а. с. 207 т. 3);

-адвокат Міхальова Ю.О. подавала заявку на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою смс-повідомлень від 17.02.2020 року (а. с. 71 т. 1), клопотання про закриття провадження у справі, клопотання про приєднання документів, клопотання про забезпечення судових витрат з додатками від 11.03.2020 року (а. с. 78-129), клопотання про закриття провадження у справі від 23.03.2020 року (а. с. 187-188 т.1), пояснення на заперечення щодо клопотання про забезпечення судових витрат від 15.05.2020 року (а. с. 229-230 т.1), пояснення на заперечення щодо клопотання про закриття провадження по справі від 15.05.2020 року (а. с. 1-21 т. 2), відзив на позовну заяву від 18.05.2020 року (а. с. 49-53 т. 2), відзив на заяву про збільшення позовних вимог від 21.05.2020 року (а. с. 4-7 т. 3), заяву від 28.07.2020 року (а. с. 31 т. 3), клопотання про ознайомлення від 09.10.2020 року (а. с. 82 т. 3), клопотання про забезпечення судових витрат з додатками від 09.10.2020 року (а. с. 84-96 т. 3), клопотання про приєднання документів з додатками від 12.10.2020 року (а. с. 97-102 т. 3), заяву від 12.10.2020 року (а. с. 105 т. 3), клопотання про ознайомлення від 13.07.2021 року, від 02.12.2021 року (а. с. 175, 193 т. 3), клопотання від 27.01.2022 року (а. с. 214-230 т. 3);

-адвокат Міхальова Ю.О. сповіщалась про дати судових засідань на 23.03.2020 року (т. 1 а. с. 69), на 18.05.2020 року (а. с. 146 т. 1), на 22.06.2020 року (а. с. 65 т. 2), на 28.07.2020 року (а. с. 12 т. 3), на 12.10.2020 року (а. с. 39 т. 3), на 25.11.2020 року (а. с. 110 т. 3), на 16.03.2021 року (а. с. 134 т.3), на 22.06.2021 року (а. с. 158 т. 3), на 02.09.2021 року (а. с. 165 т. 3), на 28.10.2021 року (а. с. 186 т. 3), на 27.01.2022 року (а. с. 201 т. 3);

-адвокат Міхальова Ю.О. ознайомлювалась з матеріалами справи, як в цілому так і окремо, що вбачається з розписок від 23.03.2020 року (а. с. 140 т. 1), від 18.05.2020 року (а. с. 69 т. 2), від 22.06.2020 року (а. с. 13 т. 3), від 06.12.2021 року (а. с. 193 т. 3);

-адвокат Міхальова Ю.О. приймала участь у судових засідання суду першої інстанції, що відбулися 17 лютого 2020 року з 10:21 год. по 10:35 год. (протокол судового засідання від 17.02.2020 року, а. с. 67-68 т.1), 23 березня 2020 року з 12:44 год. по 12:48 год. (протокол судового засідання від 23.03.2020 року, а. с. 145 т.1), 18 травня 2020 року з 11:51 год. по 13:15 год. (протокол судового засідання від 18.05.2020 року, а. с. 61-63 т.2), 22 червня 2020 року з 15:29 год. по 15:37 год. (протокол судового засідання від 22.06.2020 року, а. с. 10-11 т.3), 20 травня 2021 року з 10:19 год. по 10:25 год. (протокол судового засідання від 20.05.2021 року, а. с. 156-157 т.3), 22 червня 2021 року з 15:12 год. по 16:43 год. (протокол судового засідання від 22.06.2021 року, а. с. 162-164 т.3), 02 вересня 2021 року з 12:35 год. по 12:41 год. (протокол судового засідання від 02.09.2021 року, а. с. 184-185 т.3), 06 грудня 2021 року з 12:32 год. по 12:36 год. (протокол судового засідання від 06.12.2021 року, а. с. 199-200 т.3), 27 січня 2022 року з 12:44 год. по 14:01 год. (протокол судового засідання від 27.01.2022 року, а. с. 231-233 т.3).

Отже, керуючись принципами справедливості та верховенства права, враховуючи, що адвокат Міхальова Ю.О. здійснювала представництво інтересів ОСОБА_2 під час розгляду справи № 522/21961/19 на протязі двох років, приймаючи до уваги домовленості між адвокатом та клієнтом, що визначені в договорі про надання правової допомоги, в які суд не вправі втручатися, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, керуючись критерієм співмірності, правильно визначився з сумою судових витрат, що складаються з витрат на правничу (правову) допомогу, та підлягають стягненню з позивача на користь відповідача. Крім того, вбачається, що районним судом враховано співмірність суми із складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також кінцевий результат розгляду справи.

За таких підстав, апеляційний суд вважає неспроможними доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення порушені критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, необхідність та розумність їх розміру.

Зауваження апелянта, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтвердження та доведені, сприймаються апеляційним судом критично, оскільки матеріали справи містять належні та достатні докази понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, що підтверджується, зокрема договором про правову допомогу та договорами про зміни та доповнення до нього, актом наданих послуг та квитанціями. Крім того, суд вважає витрати на правову допомогу такими, що фактично понесені, навіть якщо заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, що узгоджується з практикою ЄСПЛ (рішення від 07.11.2013 року у справі «Бєлоусов проти України», Заява № 4494/07, п. 115).

Щодо тверджень апелянта, що вона є інвалідом ІІ групи, а тому звільнена від сплати судових витрат, то апеляційний суд зазначає, що дане твердження розглянуто районним судом та зазначено, що витрати на правову допомогу не відноситься до витрат понесених по сплаті судового збору.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 759/3278/20 (провадження № 61-17281св21), в якій вказано: «суди правильно виходили із того, що (особа), як інвалід ІІ групи, звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та не звільняється від відшкодування витрат на правничу допомогу, тому доводи касаційної скарги в цій частині відхиляються. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1544цс17».

Крім того, за своєю правовою суттю додаткове рішення суду від 15 червня 2022 року є невід`ємною частиною рішення суду від 27 січня 2022 року, що ухвалене по суті спору, та матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 станом на 27.01.2022 року мала інвалідність ІІ групи.

Ураховуючи зазначене, а також відсутність в матеріалах справи доказів щодо фінансового стану позивача, відповідні доводи апеляційної скарги не приймаються судом.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо неналежності доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також зауваження про неспівмірність розміру цих витрат, то ці доводи загалом повторюють доводи, викладені ОСОБА_1 в запереченнях про стягнення на користь відповідача витрат на правничу допомогу, які були розглянуті районним судом під час ухвалення додаткового рішення, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими. З урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, змісту наданих послуг, колегія суддів погоджується із висновками районного суду про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн., тому відхиляє відповідні доводи апелянта.

Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги щодо заперечень проти повноважень адвоката Міхальової Ю.О., зокрема те, що допуск 17.02.2020 року та 10.03.2020 року представника ОСОБА_6 до справи був здійснений без належним чиним оформлених повноважень адвоката, як представника відповідачів, оскільки позивач/апелянт під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідних зауважень проти повноважень адвоката Міхальової Ю.О. до суду не подавала, крім того, подаючи заперечення на подані адвокатом Міхальовою Ю.О. клопотання про забезпечення судових витрат та клопотання про закриття провадження, сторона позивача не заперечувала, що адвокат Міхальова Ю.О. є належним представником відповідача.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення районним судом п. 2 ст. 246 ЦПК України, а саме: судове засідання, на якому розглядалось питання розподілу судових витрат, проведено через майже 6 місяців після ухвалення рішення у справі, то апеляційний суд зауважує наступне.

Вбачається, що 27 січня 2022 року до закінчення судових дебатів адвокат Міхальова Ю.О. зробила заяву про стягнення судових витрат та про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення (а. с. 231-233 т. 3). Судове рішення по суті позовних вимог ухвалено судом першої інстанції 27.01.2022 року, повний текст рішення складено 10.02.2022 року (а. с. 234-240 т. 3). Адвокат Міхальова Ю.О., діючи в інтересах ОСОБА_2 , 31.01.2022 року подала до суду клопотання про приєднання доказів на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.02.2022 року вказану заяву передано на розгляд суді-доповідачу (а. с. 1-18 т. 4). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2022 року заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до провадження та призначено розгляд заяви на 28 лютого 2022 року (а. с. 19 т. 4). 28.02.2022 року представник ОСОБА_1 подав заяву про відкладення розгляду справи (а. с. 20-21 т. 4). Справа була відкладена на 11.04.2022 року (а. с. 22 т. 4). Судові засідання, призначені на 11.04.2022 року, 25.05.2022 року, відкладені судом, у зв`язку з неявкою сторін, що вбачається з довідок (а. с. 32, 51 т. 4). Відповідно до протоколу судового засідання від 15.06.2022 року, заява про ухвалення додаткового рішення розглянута судом за участі ОСОБА_1 та її представника (а.с. 71 т.4).

Отже, враховуючи, що перше судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначене судом протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення по суті позовних вимог, проте в подальшому засідання неодноразово судом відкладалось, у зв`язку з неявкою сторін та за клопотанням позивача, тому апеляційний суд вважає, що значний строк розгляду судом питання про судові витрати є обґрунтованим та не спричинив неправильного вирішення питання щодо розподілу судових витрат, у зв`язку з чим такі доводи апеляційної скарги відхиляються.

Інші доводи апелянта фактично зводяться до незгоди із висновками суду про наявність підстав для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час вирішення цієї справи, без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Європейський Суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Справа «Проніна проти України», Заява № 63566/00, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року, § 23).

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ляшенко Олега Валерійовича - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 06.03.2023 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: О.В. Князюк

С.О. Погорєлова