Постанова

від 07.12.2023 по справі 522/21961/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 522/21961/19

провадження № 61-4652св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи:

касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Ляшенком Олегом Валерійовичем , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2022 року в складі судді: Домусчі Л. В.,та постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Князюка О. В., Погорєлової С. О., та

касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Ляшенком Олегом Валерійовичем , на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2022 року в складі судді: Домусчі Л. В., та постанову Одеської апеляційного суду від 14 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Князюка О. В., Погорєлової С. О.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та договорів купівлі-продажу.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишилось спадкове майно, на яке племінникам ОСОБА_8 видані свідоцтва про право на спадщину. Племіннику ОСОБА_2 видані свідоцтва про право на спадщину:

№ 1241 від 28 листопада 2019 року на земельну ділянку, площею 0,0107 га, кадастровий номер 5110137500:29:006:0103, та житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

№ 1256 від 03 грудня 2019 року на квартиру АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ;

№ 1257 від 03 грудня 2019 року на квартиру АДРЕСА_4 .

Племінниці ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадщину:

№1258 від 03 грудня 2019 року на квартиру АДРЕСА_5 ;

№ 1259 від 03 грудня 2019 року на квартиру АДРЕСА_6 ;

Земельну ділянку, площею 0,0107, га кадастровий номер 5110137500:29:006:0103, та житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_4 за договорами купівлі-продажу земельної ділянки та домоволодіння, реєстрові номери - № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, посвідчені приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Журавель М. В. 04 грудня 2019 року.

ОСОБА_3 відчужила квартиру АДРЕСА_5 ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 04 березня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Журавель М. В., реєстровий номер № 78.

Позивач зазначала, що вона звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцями протягом п`яти років до відкриття спадщини та за її позовом відкрито провадження справі № 522/8840/19. Крім того, нею подано заяву про зміну позовних вимог, в якій наявна вимога про визнання за нею права на спадкування разом зі спадкоємцями другої черги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач вважала, що свідоцтва про право на спадкування відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видані передчасно, у зв`язку з чим її права порушені як особи, яка може отримати право на спадкування та на цій підставі обґрунтовує наявність у неї права на оспорювання свідоцтв на право на спадщину та договорів купівлі-продажу.

ОСОБА_1 , з урахуванням збільшення позовних вимог, просила визнати недійсним:

свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 , видане 28 листопада 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В. М., за реєстр. №1241, на земельну ділянку площею 0,0107 га кадастровий номер 5110137500:29:006:0103, (реєстр. № 1592798251101) та житловий будинок АДРЕСА_1 , заг. пл. 32,1 кв. м, житл. пл. 25,7 кв. м;

свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 , видане 28 листопада 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В. М., реєстр. №1256 на квартиру АДРЕСА_7 (рнонм 1887670851101);

свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 , видане 03 грудня 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В. М., реєстр. №1257, на квартиру АДРЕСА_4 (рнонм НОМЕР_1 );

свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3 , видане 03 грудня 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В. М., реєстр. №1258, на квартиру АДРЕСА_5 , (рнонм НОМЕР_2 );

свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3 , видане 03 грудня 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В. М., реєстр. №1259 на квартир АДРЕСА_6 (рнонм 197810151101);

договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 04 грудня 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В. М., реєстр. № НОМЕР_3;

договір купівлі-продажу, посвідчений 04 грудня 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В. М., реєстр. № НОМЕР_4;

договір купівлі-продажу, посвідчений 04 березня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В. М., реєстр. № 78.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

позивачем не доведено порушення її прав. Позивачка не є спадкоємцем спадкодавців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Спадкоємцями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є племінники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в порядку встановленому ЦК України звернулися з заявами про прийняття спадщини та згідно чинного законодавства отримали свідоцтва про право на спадщину за законом та здійснили розпорядження нерухомим майном, яке їм належить на праві приватної власності шляхом його відчуження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в сумі 20 000, які складаються з витрат на правничу (правову) допомогу.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

з урахуванням вартості послуг, які надав адвокат Міхальова Ю.О., їй були сплачені кошти у розмірі 20 000 грн (квитанція №1168591 від 08 жовтня 2020 року на суму 10 000 грн, квитанція №0.0.2437573477.1 від 28 січня 2022 року на суму 10 000 грн), а тому суд вважав, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені судові витрати в сумі 20 000 грн;

щодо клопотання позивача ОСОБА_1 поданого 25 травня 2022 року про звільнення її від сплати судового збору у зв`язку із з тим, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, про що вона долучила копію довідку МСЕК серії 12ААВ №527802 від 24.05.2022 суд вважав таким, що не підлягає задоволенню, оскільки витрати на правову допомогу не відноситься до витрат понесених по сплаті судового збору.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Одеської апеляційного суду від 14 лютого 2023 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2022 року в мотивувальній частині змінено та викладено її в редакції цієї постанови. Уіншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

будучи в розумінні статей 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що призначений на 14 лютого 2023 року на 14-00 год., та обізнаними про обмеження на час оголошення в Україні воєнного стану доступу до приміщень (зали судових засідань) Одеського апеляційного суду через відсутність технічної можливості забезпечення безпеки громадян під час повітряної тривоги, ОСОБА_1 та її представник адвокат Ляшенко О. В., відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не виявили належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відео-конференції та заяви про відкладення розгляду справи з обґрунтуванням причин не подали. Оскільки поважність причин не участі учасників справи в судовому засіданні 14 лютого 2023 року о 14-00 год. судом апеляційної інстанції не встановлена, клопотань про відкладення судового засідання з наведенням відповідних причин не надійшло, а заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, й наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності сторін та їхніх представників при таких обставинах не є порушенням прав сторін та їхніх представників щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18;

встановивши відсутність встановленого факту проживання позивача однією сім`єю з спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини і недоведеність порушеного права позивача, як спадкоємця четвертої черги на час пред`явлення нею цього позову, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину;

стосовно вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, отриманого у спадщину, то колегія суддів зробила висновок, що способи перерозподілу спадщини сформульовані у законі імперативно. Тому не є способом перерозподілу спадщини визнання правочину недійсним. Це пов`язано з відсутністю підстав для оспорювання договорів, за якими спадкоємці розпорядилися отриманим внаслідок первісного розподілу спадковим майном (купівля-продаж, дарування тощо). Зворотне потягнуло б істотне порушення прав та інтересів не лише спадкоємців, які своєчасно здійснили своє право на прийняття спадщини, а й добросовісних набувачів спадкового майна. Крім того, визнання недійсними зазначених договорів є чинником істотної дестабілізації майнового обороту. Тому заявлені позивачем вимоги визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, отриманого у спадщину, не підлягають задоволенню незалежно від обґрунтованості вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину. Як наслідок рішення суду про відмову у задоволенні цих вимог підлягає зміні в мотивувальній частині в редакції цієї постанови суду апеляційної інстанції;

апеляційний суд зазначив, що доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідачів родинних зв`язків з спадкодавцем і відсутність права на спадкування, не узгоджуються з підставами позовної заяви та обставинами, якими позивач обґрунтовувала заявлені вимоги, а тому в силу частини шостої статті 367 ЦПК України в даній справі на стадії апеляційного перегляду не підлягають розгляду та оцінці по суті, а тому є неспроможними.

Постановою Одеської апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ляшенко О. В. залишено без задоволення, а додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

будучи в розумінні статей 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що призначений на 14 лютого 2023 року на 14-00 год., та обізнаними про обмеження на час оголошення в Україні воєнного стану доступу до приміщень (зали судових засідань) Одеського апеляційного суду через відсутність технічної можливості забезпечення безпеки громадян під час повітряної тривоги, апелянт ОСОБА_1 та її представник адвокат Ляшенко О. В., відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не виявили належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відео-конференції та заяви про відкладення розгляду справи з обґрунтуванням причин не подали. Оскільки поважність причин не участі учасників справи в судовому засіданні 14 лютого 2023 року о 14-00 год. судом апеляційної інстанції не встановлена, клопотань про відкладення судового засідання з наведенням відповідних причин не надійшло, а заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, й наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності сторін та їхніх представників при таких обставинах не є порушенням прав сторін та їхніх представників щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18;

керуючись принципами справедливості та верховенства права, враховуючи, що адвокат Міхальова Ю. О. здійснювала представництво інтересів ОСОБА_2 під час розгляду справи № 522/21961/19 протягом двох років, приймаючи до уваги домовленості між адвокатом та клієнтом, що визначені в договорі про надання правової допомоги, в які суд не вправі втручатися, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, керуючись критерієм співмірності, правильно визначився з сумою судових витрат, що складаються з витрат на правничу (правову) допомогу, та підлягають стягненню з позивача на користь відповідача. Крім того, вбачається, що районним судом враховано співмірність суми із складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також кінцевий результат розгляду справи;

щодо тверджень апелянта, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому звільнена від сплати судових витрат, то апеляційний суд зазначає, що це твердження розглянуто районним судом та зазначено, що витрати на правову допомогу не відноситься до витрат понесених по сплаті судового збору. Такий висновок суду першої інстанції відповідає постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 759/3278/20 (провадження № 61-17281св21), в якій вказано: «суди правильно виходили із того, що особа з інвалідністю ІІ групи звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та не звільняється від відшкодування витрат на правничу допомогу, тому доводи касаційної скарги в цій частині відхиляються. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1544цс17». Крім того, за своєю правовою суттю додаткове рішення суду від 15 червня 2022 року є невід`ємною частиною рішення суду від 27 січня 2022 року, що ухвалене по суті спору, та матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 станом на 27 січня 2022 року мала інвалідність ІІ групи. Ураховуючи зазначене, а також відсутність в матеріалах справи доказів щодо фінансового стану позивача, відповідні доводи апеляційної скарги не приймаються судом.

Аргументи учасників справи

31 березня 2023 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу, яка підписана представником Ляшенком О. В. , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2022 року та постанову Одеської апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, в якій просила:

скасувати оскаржені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду;

направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга, зокрема, мотивована тим, що:

під час судового розгляду справи у суді першої інстанції представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гаврилін А. В. 31 січня 2022 року надіслав в електронному вигляді на електронну поштову скриньку суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи (т.3 а.с.208), до якого долучив довідку медичної установи (вх. №9058/22 від 27 січня 2022 року). При цьому у клопотанні не було зазначено про розгляд справи без участі позивача ОСОБА_1 та її представника. Суд першої інстанції знаючи про суттєву перешкоду у позивач особисто прийняти участь у судовому засіданні за станом здоров`я - у зв`язку із гіпертонічним кризом, не тільки провів засідання без участі позивача і його представника, а й розглянув справу по суті, чим позбавив позивача процесуальних прав, гарантованих статтями 43, 49 ЦПК України. Згідно пункту 2 частини першої статті 252 та пункту 7 частини 1 статті 253 ЦПК України враховуючи захворювання позивача суд першої інстанції мав усі підстави зупинити провадження на період лікування позивача;

суд апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові вказує, що поважність причин не участі учасників справи у судовому засіданні 14 лютого 2023 року о 14-00 год. судом апеляційної інстанції не встановлена, клопотань про відкладення судового засідання не надходило, а заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі з посиланням на постанову Верховного Суду у справі № 36/8331/18. Однак, слід зазначити, що суд апеляційної інстанції судові засідання за участі сторін не проводив у зв`язку із війною з рф. Представник позивача отримавши повістку про виклик до суду прибув у день засідання, що може бути підтверджено журналом реєстрації відвідувачів суду, крім іншого й підтверджується поданням з день засідання клопотання про залучення доказів відправлення апеляційної скарги, ухвали, повісток іншим учасникам у справі, але за незалежних від нього причин прийняти участь під час розгляду апеляційної скарги не зміг. За інформацією, розміщеною на веб-сайті Одеського апеляційного суду, участь представників сторін під час розгляду справ було поновлено лише з 27 березня 2023 року;

згідно статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства зокрема є: верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність. Але ці базові зобов`язання і засади процесуального законодавства судами порушені.

05 квітня 2023 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу, яка підписана представником Ляшенком О. В. , на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2022 року та постанову Одеської апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, в якій просила скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні судових витрат.

Касаційна скарга, зокрема, мотивована тим, що:

судове засідання на якому розглядалось питання розподілу судових витрат було проведено через майже 6 місяців, що є порушенням частині другій статті 246 ЦПК України. Висновок суду апеляційної інстанції, що перше судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначене судом протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення по суті позовних вимог, проте в подальшому засідання неодноразово судом відкладалось, у зв`язку з неявкою сторін та за клопотанням позивача, тому апеляційний суд вважає, що значний строк розгляду судом питання про судові витрати є обґрунтованим та не спричинив неправильного вирішення питання щодо розподілу судових витрат, є помилковим. Основне рішення (вступна та резолютивна частина) у даній справі за даними ЄДРСР прийняте 27 січня 2022 року, оприлюднене 01 лютого 2022 року, повний текст складений 10 лютого 2022 року, оприлюднено 21 лютого 2022 року. Таким чином, встановлений преклюзивний строк у частині другій статті 246 ЦПК України ніякими заявами, тощо сторін продовжуватись не може. Це підтверджується також й положеннями частиною четвертою статті 270 ЦПК. Норма статті 247 ЦПК України не передбачає можливості, права продовження цього строку. Отже висновок суду апеляційної інстанції суперечить нормам процесуального права;

у період війни стягнення грошей на користь громадян країни-ініціатора війни в України очевидно має значний суспільний інтерес так як це зачіпає питання загальнодержавного значення, зокрема соціальних цінностей, визначених Конституцією України, дотримання загальних засад цивільного законодавства, тощо. Виняткове значення для ОСОБА_1 , яка займає активну позицію проти війни, вважає рф та усіх її громадян причетних до війни з нашою державою це стягнення як зазначено вище грошей з неї, як пенсіонерки, особи з інвалідністю 2 групи, особи, яка не працює.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2022 року та постанову Одеської апеляційного суду від 14 лютого 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 рокукасаційну скаргу на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2022 року та постанову Одеської апеляційного суду від 14 лютого 2023 року в частині підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України повернуто.

21 листопада 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалах Верховного Суду від 10 травня 2023 року вказано, що:

наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу;

наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16; від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18; від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19; від 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19; від 28 квітня 2021 року у справі № 910/12591/18; від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18; від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц; від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18; від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 та постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 703/686/15-ц; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (пункт 3 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинствоздійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 ЦПК України).

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п`ята статті 4 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи (частина перша та друга статті 212 ЦПК України).

Суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 223 цього Кодексу (частина перша статті 240 ЦПК України).

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою (частини перша - третя статті 223 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2023 року у справі № 2-2823/11 (провадження № 61-6434св23) вказано, що:

«апеляційний суд не звернув увагу, що: принципами цивільного судочинства є, зокрема, гласність і відкритість судового процесу; не врахував, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» у певному регіоні необхідно вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією, яка об`єктивно унеможливлює завчасне подання клопотання про відкладення розгляду справи з цих причин; недопущення сторони у судове засідання у зв`язку з повітряною тривогою обмежує право доступу до суду;

апеляційний суд не звернув увагу, що висновок в постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 про те що «неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи» зроблений касаційний судом не зв`язку із воєнним станом;

апеляційний суд не застосовував відповідні процесуальні норми крізь призму загальних засад цивільного судочинства, дотримання гарантій прав особи на участь у розгляді її справи, а також обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в здійсненні ними процесуальних прав.

За таких обставин, оскільки відбулося обмеження права сторони на участь у апеляційному перегляді справи, то є достатньою підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного суду».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

ухвалами Одеського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року: підготовку справи до апеляційного розгляду закінчено; призначено розгляд справи на 14 лютого 2023 року на 14 годину 00 хвилин в приміщенні Одеського апеляційного суду; про дату, час та місце розгляду справи повідомлено учасників справи (т. 4, а.с. 156, 157);

Ляшенко О. В. як представник позивачки ОСОБА_1 отримав повістки про виклик до суду на 14 лютого 2023 року на 14 годину 00 хвилин, що підтверджується розписками (т. 4, а. с. 176, 177);

згідно з довідкою від 14 лютого 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (т. 4, а.с. 222);

14 лютого 2023 року Одеським апеляційним судом ухвалено оскаржені постанови (т. 4, а. с. 223-232).

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша, третя статті 3 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

в оскаржених постановах апеляційний суд зазначив, що будучи в розумінні статей 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що призначений на 14 лютого 2023 року на 14-00 год., та обізнаними про обмеження на час оголошення в Україні воєнного стану доступу до приміщень (зали судових засідань) Одеського апеляційного суду через відсутність технічної можливості забезпечення безпеки громадян під час повітряної тривоги, ОСОБА_1 та її представник адвокат Ляшенко О. В., відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не виявили належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відео-конференції та заяви про відкладення розгляду справи з обґрунтуванням причин не подали. Оскільки поважність причин не участі учасників справи в судовому засіданні 14 лютого 2023 року о 14-00 год. судом апеляційної інстанції не встановлена, клопотань про відкладення судового засідання з наведенням відповідних причин не надійшло, а заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, й наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності сторін та їхніх представників при таких обставинах не є порушенням прав сторін та їхніх представників щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18;

апеляційний суд не звернув увагу, що: принципами цивільного судочинства є, зокрема, гласність і відкритість судового процесу; не врахував, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» у певному регіоні необхідно вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією, яка об`єктивно унеможливлює завчасне подання клопотання про відкладення розгляду справи з цих причин; недопущення сторони у судове засідання у зв`язку з повітряною тривогою обмежує право доступу до суду;

згідно з інформацією сайту «Судова влада України» (https://oda.court.gov.ua/sud4813/pres-centr/news/1261696/) 02 березня 2022 року прийнято розпорядження голови Одеського апеляційного суду від № 1, відповідно до якого: «Зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя розгляд цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення та кримінальні справи, де особи не утримуються під вартою, або не сплили строки тримання їх під вартою продовжити без участі учасників провадження в приміщенні Одеського апеляційного суду (пункт 3); справи розглядаються без участі учасників провадження за наявності обов`язкової письмової згоди сторін цивільного процесу, учасників кримінального провадження, де особи не утримуються під вартою або не сплили строки тримання їх під вартою (окрім справ, де участь сторони є обов`язковою) та учасників проваджень у справах про адміністративні правопорушення. Така згода має бути викладена в письмовій формі та надіслана на офіційну електронну адресу суду: inbox@aod.court.gov.ua (за наявності електронного цифрового підпису); через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд»; засобами поштового зв`язку (вул. Івана та Юрія Лип, 24-а, м. Одеса, 65078); через скриньку для кореспонденції, яка встановлена у вестибюлі Одеського апеляційного суду або здана особисто до канцелярії суду (каб.101), що розташована на 1 поверсі будівлі суду (пункт 4);

згідно з інформацією сайту «Судова влада України» (https://oda.court.gov.ua/sud4813/pres-centr/news/1396809/) на підставі розпорядження Голови суду №2 від 14 березня 2023 року з 27 березня 2023 року поновлено розгляд справ за участі учасників судових проваджень;

апеляційний суд не врахував, що право на участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції передбачено нормами ЦПК України і не може бути обмежене на підставі розпорядження голови суду;

апеляційний суд не звернув увагу, що висновок в постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 про те що «неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи» зроблений касаційний судом не зв`язку із воєнним станом;

апеляційний суд не застосовував відповідні процесуальні норми крізь призму загальних засад цивільного судочинства, дотримання гарантій прав особи на участь у розгляді її справи, а також обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в здійсненні ними процесуальних прав.

За таких обставин, оскільки відбулося обмеження права сторони на участь у апеляційному перегляді справи, то є достатньою підставою для скасування оскаржених постанов апеляційного суду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що оскаржені постанови апеляційного суду постановлені з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційні скарги слід задовольнити частково; оскаржені постанови апеляційного суду скасувати; передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , які підписані представником Ляшенком Олегом Валерійовичем , задовольнити частково.

Постанови Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанови Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук