Ухвала

від 10.05.2023 по справі 522/21961/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 522/21961/19

провадження № 61-4652ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2022 року та постанову Одеської апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та договорів купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та договорів купівлі-продажу.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишилось спадкове майно, на яке племінникам ОСОБА_8 видані свідоцтва про право на спадщину. Племіннику ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадщину:

№ 1241 від 28 листопада 2019 року на земельну ділянку, площею 0,0107 га, кадастровий номер 5110137500:29:006:0103, та житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

№ 1256 від 03 грудня 2019 року на квартиру АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ;

№ 1257 від 03 грудня 2019 року на квартиру АДРЕСА_4 .

Племінниці ОСОБА_4 видані свідоцтва про право на спадщину:

№1258 від 03 грудня 2019 року на квартиру АДРЕСА_5 ;

№ 1259 від 03 грудня 2019 року на квартиру АДРЕСА_6 ;

Земельну ділянку, площею 0,0107, га кадастровий номер 5110137500:29:006:0103, та житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_5 за договорами купівлі-продажу земельної ділянки та домоволодіння, реєстрові номери - № 1266, № 1267, посвідчені приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Журавель М. В. 04 грудня 2019 року.

ОСОБА_4 відчужила квартиру АДРЕСА_5 ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 04 березня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Журавель М. В., реєстровий номер № 78.

Позивач зазначає, що вона звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцями протягом п`яти років до відкриття спадщини та за її позовом відкрито провадження № 2/522/3968/21, судова справа № 522/8840/19. Крім того, нею подано заяву про зміну позовних вимог, в якій наявна вимога про визнання за нею права на спадкування разом зі спадкоємцями другої черги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Позивач вважала, що свідоцтва про право на спадкування відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 видані передчасно, у зв`язку з чим її права порушені як особи, яка може отримати право на спадкування та на цій підставі обґрунтовує наявність у неї права на оспорювання свідоцтв на право на спадщину та договорів купівлі-продажу.

ОСОБА_1 , з урахуванням збільшення позовних вимог, просила:

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3 , видане 28 листопада 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В. М., за реєстр. №1241, на земельну ділянку площею 0,0107 га кадастровий номер 5110137500:29:006:0103, (реєстр. № 1592798251101) та житловий будинок АДРЕСА_1 , заг. пл. 32,1 кв.м., житл. пл. 25,7 кв.м.;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3 , видане 28 листопада 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В. М., реєстр. №1256 на квартиру АДРЕСА_7 (рнонм 1887670851101);

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3 , видане 03 грудня 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В. М., реєстр. №1257, на квартиру АДРЕСА_4 (рнонм НОМЕР_1 );

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_4 , видане 03 грудня 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В. М., реєстр. №1258, на квартиру АДРЕСА_5 , (рнонм НОМЕР_2 );

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_4 , видане 03 грудня 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В. М., реєстр. №1259 на квартир АДРЕСА_6 (рнонм 197810151101);

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 04 грудня 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В. М., реєстр. № 1266;

визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 04 грудня 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В. М., реєстр. № 1267;

визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 04 березня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В. М., реєстр. № 78.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено порушення її прав. Позивачка не є спадкоємцем спадкодавців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Спадкоємцями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є племінники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які в порядку встановленому ЦК України звернулися з заявами про прийняття спадщини та згідно чинного законодавства отримали свідоцтва про право на спадщину за законом та здійснили розпорядження нерухомим майном, яке їм належить на праві приватної власності шляхом його відчуження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеської апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Одеської апеляційного суду від 14 лютого 2023 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2022 року в мотивувальній частині змінено та викладено її в редакції цієї постанови. Уіншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановивши відсутність встановленого факту проживання позивача однією сім`єю з спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини і недоведеність порушеного права позивача, як спадкоємця четвертої черги на час пред`явлення нею даного позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину.

Стосовно вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, отриманого у спадщину, то колегія суддів зробила висновок, що способи перерозподілу спадщини сформульовані у законі імперативно. Тому не є способом перерозподілу спадщини визнання правочину недійсним. Це пов`язано з відсутністю підстав для оспорювання договорів, за якими спадкоємці розпорядилися отриманим внаслідок первісного розподілу спадковим майном (купівля-продаж, дарування тощо). Зворотне потягнуло б істотне порушення прав та інтересів не лише спадкоємців, які своєчасно здійснили своє право на прийняття спадщини, а й добросовісних набувачів спадкового майна. Крім того, визнання недійсними зазначених договорів є чинником істотної дестабілізації майнового обороту. Враховуючи наведене, заявлені позивачем вимоги визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, отриманого у спадщину, не підлягають задоволенню незалежно від обґрунтованості вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину. Тому рішення суду про відмову у задоволенні даних вимог підлягає зміні в мотивувальній частині в редакції цієї постанови суду апеляційної інстанції.

Апеляційний суд зазначив, що доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідачів родинних зв`язків з спадкодавцем і відсутність права на спадкування, не узгоджуються з підставами позовної заяви та обставинами, якими позивач обґрунтовувала заявлені вимоги, а тому в силу частини шостої статті 367 ЦПК України в даній справі на стадії апеляційного перегляду не підлягають розгляду та оцінці по суті, а тому є неспроможними.

ОСОБА_1 05 квітня 2023 року через підсистему Електронний суд подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2022 року та постанову Одеської апеляційного суду від 14 лютого 2023 року (повне судове рішення складено 06 березня 2023 року).

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, зокрема, вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу.

Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 19 квітня 2023 року подано уточнену касаційну скаргу, у якій ОСОБА_1 просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 однією з підстав касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Обґрунтовуючи указану підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга підлягає поверненню у цій частині з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судових рішень. Особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Формальна вказівка на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Особою, яка подала касаційну скаргу, не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, не обґрунтовано неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у цій частині.

Таким чином, особою, яка подала касаційну скаргу, не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга у цій частині підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2022 року та постанову Одеської апеляційного суду від 14 лютого 2023 року в частині підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат