Постанова

від 07.03.2023 по справі 904/2551/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2551/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 року у справі № 904/2551/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-СЕРВІС"

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 року у справі № 904/2551/22 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 76; ідентифікаційний код 2600216190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-СЕРВІС" (03028, місто Київ, проспект Науки, будинок 42\1, к. 10, офіс 17; ідентифікаційний код 32419030) 26 851,51 грн 3% річних, 106 080,55 грн інфляційних втрат, 2 468,60 грн судового збору, 4 975,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог (про стягнення 664,94 грн трьох процентів річних) відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач довів своє право на стягнення інфляційних втрат за період з 17.12.2020 року по 06.01.2022 року та 3% річних за період з липня 2020 року по грудень 2021 року.

Суд зазначив, що:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2021 року у справі № 904/1747/21, яке за результатами апеляційного оскарження постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 року залишено без змін, з відповідача на користь позивача стягнуто основну заборгованість, пеню, три проценти річних та інфляційні втрати;

- фактично рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2021 року у справі № 904/1747/21 було виконано відповідачем 06.01.2022 року, що підтверджується постановою ВП № 68011882 від 06.01.2022 року про закінчення виконавчого провадження;

- якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання відповідно до приписів ст.625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд перевірив розрахунок 3% річних та визнав його таким, що містить помилки, оскільки позивач невірно визначив період нарахування.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що укладений сторонами договір від 09.02.2017 року №3925-ПУ-УМТС у п.7.5 передбачає, що всі спори між сторонами, які виникають у зв`язку з виконанням договору, вирішуються у третейському суді з розгляду конкретного спору.

Пунктами 7.6, 7.9 договору визначено порядок формування третейського суду.

Апелянт вважає, що даний спір мав розглядатися в порядку, визначеному п.7.5 договору, третейська угода є дійсною, не втратила чинність, може бути виконана.

Вказує, що відповідач наголошував на тому, що треба залишити позов без розгляду та закрити провадження у справі, однак суд не з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права.

Просить скасувати повністю рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 року по справі №904/2551/22, судові витрати покласти на позивача.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2022 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження. Отже. справа розглянута без участі сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Фактично скаржник не погоджується з тим, що справа розглянута господарським судом при наявності третейського застереження в укладеному сторонами договорі.

Вказані доводи колегія суддів відхиляє та вважає необхідним зазначити наступне:

Суд встановив, що 09.02.2017 року між позивачем (далі позивач, постачальник) та відповідачем (далі відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 3925-ПУ-УМТС (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку і на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію і/або обладнання виробничо-технічного призначення, код УКТ ВЕД/ ДКПП (далі - продукція), в асортименті, кількості, у строки, за ціною та за якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі та специфікаціях, які є невід`ємними частинами до цього договору.

За змістом пункту 5.1 договору загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 8.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками.

Сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, строк дії договору встановлюються до 31.12.2017 включно. У разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов`язань за цим договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2021 року у справі № 904/1747/21, яке за результатами апеляційного оскарження постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 року залишено без змін, встановлено, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 848.644,40 грн є законними й обґрунтованими. Крім цього, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України з відповідача на користь позивача стягнуто 3% річних, які були нараховані по 16.12.2020 року та інфляційні втрати, які були нараховані по червень 2020 року.

Господарський суд встановив, що постановою ВП № 68011882 від 06.01.2022 року про закінчення виконавчого провадження встановлено, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2021 року у справі № 904/1747/21 фактично виконано, у зв`язку з чим виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/1747/21 від 22.12.2021 закінчено.

Позивач, звертаючись з позовною заявою до відповідача в межах даної справи №904/2551/22, заявив вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період невиконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2021 року у справі № 904/1747/21.

При вирішенні даного спору суд в оскаржуваному рішенні врахував, що відповідно до пункту 7.5 договору поставки № 3925-ПУ-УМТС від 09.02.2017 року всі суперечки, що виникають між сторонами у зв`язку з виконанням цього договору або стосуються його зміни, припинення, недійсності, підлягають розгляду і вирішуються в третейському суді для розгляду конкретного спору (третейський суд ad hoc).

За змістом пункту 7.6 договору третейський суд для розгляду конкретного спору формується і діє у складі трьох третейських суддів. Персональний склад третейського суду для розгляду конкретного спору визначається сторонами в порядку, передбаченому пунктом 7.9 договору.

Третейське провадження порушується шляхом вручення позивачем відповідачу вимоги про третейський розгляд конкретного спору за цим договором (пункт 7.8 договору).

За змістом пункту 7.9 договору склад третейського суду для розгляду конкретного спору формується в наступному порядку:

Одного з третейських суддів обирає позивач, вказавши інформацію про нього у своїй вимозі, згідно з пунктом 7.10 договору та Закону України Про третейські суди.

Другий третейський суддя обирається відповідачем протягом 30 (тридцяти) календарний днів з моменту отримання від позивача вимоги про третейський розгляд. У своєму повідомленні позивачеві про призначення третейського судді відповідач указує інформацію про нього згідно з пунктом 7.10 цього договору та Закону України Про третейські суди.

Третій третейський суддя, який виступає в якості голови, обирається двома обраними третейськими суддями протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту вибору другого третейського судді, з урахуванням вимог пункту 7.10 цього договору та Закону України Про третейські суди.

У разі недосягнення згоди у виборі третього третейського судді протягом зазначеного терміну такого третейського суддю призначає компетентний орган на письмовий запит однієї із сторін.

Відповідно до пункту 7.10 договору сторони дійшли згоди про такі вимоги до третейських суддів: вища юридична освіта; стаж роботи за фахом правознавство не менше 5 (п`яти) років; не можуть бути призначені третейськими суддями особи, які не досягли повноліття, або особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; третейськими суддями не можуть бути призначені особи, які перебувають на посадах суддів в загальних; господарських і спеціалізованих судах України, в Конституційному Суді України; третейськими суддями не можуть бути призначені особи, які мають судимість; інші вимоги, передбачені Законом України Про третейські суди.

Умови договору, що містять відомості про найменування сторін, їх місцезнаходження, місце і дату укладення договору, являються складовими частинами третейської угоди, викладеної в розділі 7 цього договору (пункт 7.15 договору).

Колегія суддів звертає увагу на те, що доводи, які вказує апелянт, були вказані ним і в суді першої інстанції і суд в оскаржуваному рішенні надав їм вірну правову оцінку.

Так, відповідач наполягав на залишенні позовної заяви без розгляду, оскільки сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Між тим, вказане питання щодо можливості розгляду спору між сторонами договору поставки № 3925-ПУ-УМТС від 09.02.2017 року було предметом дослідження при розгляді справи №904/1747/21.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2021 року у справі №904/1747/22 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 у справі №904/1747/21 встановлено, що передбачений сторонами договору порядок формування складу третейського суду для вирішення конкретного спору із залученням компетентного органу не відповідає принципу правової визначеності, а тому є таким, що не може бути виконаним.

Відповідно до імперативних положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, преюдиційними є ті обставини, які були встановлені в судовому рішенні відносно особи, яка була учасником справи, в якій таке рішення було винесене.

Касаційний господарський суд у постанові від 12.06.2018 року по справі №927/976/17 зазначив, що преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінки суду обставини, не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Така позиція суду кореспондується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №917/1345/17 від 03.07.2018 року.

В пункті 32 зазначеної постанови вказано: преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

З аналізу вищевикладеного слідує, що преюдиція має дві обов`язкові ознаки, які полягають у наступному:

- тотожність суб`єктного складу, тобто обставина має бути встановлена відносно учасника справи, де приймалось преюдиційне рішення;

- обставини повинні бути досліджені та встановлені судом, тобто не є преюдицією оціночні судження, або просто констатація судом обставин.

Отже, дане питання є дослідженим в судовому порядку. Позовні вимоги у цій справі стосуються обов`язку відповідача сплатити позивачу інфляційні та 3% річних згідно приписів ст.625 Цивільного кодексу України за період невиконання відповідачем рішення суду у справі №904/1747/21.

Колегія суддів поділяє висновок оскаржуваного рішення про часткове задоволення позову. Щодо наведеного судом розрахунку стягнутої суми апелянт зауважень не вказує.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки рішення суду першої інстанції.

За викладеного апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Оскаржуване рішення слід залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 року у справі № 904/2551/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.О. Вечірко

Суддя Ю.Б. Парусніков