Ухвала

від 23.03.2023 по справі 904/2551/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

23.03.2023м. Дніпро№ 904/2551/22Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляк С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від стягувача: представник не з`явився;

від боржника (заявника): представник не з`явився,

розглянувши заяву відповідача

про розстрочення виконання судового рішення

у справі №904/2551/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-СЕРВІС"

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

Через відділ документального забезпечення 13.03.2023 від відповідача надійшла заява від 13.03.2023 за № б/н про розстрочення виконання судового рішення у справі №904/2551/22, у якій відповідач просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 у справі № 904/2551/22 про стягнення 140.375,66 грн терміном на 3 місяці зі сплатою платежів до останнього робочого тижня кожного місяця.

Ухвалою від 20.03.2023 прийнято заяву відповідача від 13.03.2023 за № б/н про розстрочення виконання рішення суду до розгляду, призначено розгляд заяви на 23.03.2023.

В судове засідання 23.03.2023 сторони явку представників не забезпечили.

Відповідно до ст. 233 ГПК України ухвала постановлена у нарадчій кімнаті за результатами оцінки фактичних обставин справи.

В судовому засіданні, яке відбулося 23.03.2023, складено (оголошено) вступну та резолютивну частину ухвали.

Стислий виклад позиції відповідача (заявника)

Відповідач наголошує, що працює на межі виробничих можливостей, а видобуте вугілля передано АТ "Укрзалізниця" для забезпечення руху евакуаційних поїздів з міст Дніпра та Кривого Рогу.

Попри заборгованість комунальних підприємств перед відповідачем, останній не припиняє постачання комунальним підприємствам вугільної продукції.

Значна частина вугледобувного обладнання відповідача було направлено до підприємств-підрядників для проведення ремонту на промислові потужності у м. Харків та у м. Маріуполь, згідно господарських договорів. Крім цього, відповідач вказав, що наразі обладнання знищено або його доля невідома.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач відзив не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 26.851,51 грн трьох процентів річних, 106.080,55 грн інфляційних втрат, 2.468,60 грн судового збору, 4.975,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог (про стягнення 664,94 грн трьох процентів річних) відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.03.2023 у справі №904/2551/22 апеляційну скаргу саме відповідача залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 у справі №904/2551/22 залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022, яке набрало законної сили 07.03.2023 судом видано 20.03.2023 наказ.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Частиною 1 ст. 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Розстрочення судового рішення - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для розстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності виконання рішення частками. Наявність підстав для розстрочення має бути доведена боржником. Строки розстрочення знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, розстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.12 Конституційного суду України по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.12. Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013 Конституційного Суду України у справі № 1 7/2013.

Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наведені заявником обставини, що, на думку останнього, перешкоджають виконанню судового рішення, судом оцінюються критично з огляду на таке.

Воєнний стан введений на всій території України, проте введення в Україні воєнного стану не є універсальною підставою для звільнення від оплати стягнутої судом заборгованості.

Відповідач наголошує, що працює на межі виробничих можливостей, а видобуте вугілля передано АТ "Укрзалізниця" для забезпечення руху евакуаційних поїздів з міст Дніпра та Кривого Рогу, проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надає.

Заборгованість комунальних підприємств перед відповідачем, які і подальша поставка комунальним підприємствам вугільної продукції також не підтверджується жодними доказами.

Твердження, що значна частина вугледобувного обладнання відповідача було направлено до підприємств-підрядників для проведення ремонту на промислові потужності у м. Харків та у м. Маріуполь начебто підтверджується господарськими договорами, проте жодного договору до матеріалів справи не долучено.

Докази того, що обладнання знищено або його доля невідома також документально не підтверджено.

Суд також враховував, що предметом судового розгляду були відсотки річні та інфляційні втрати, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України і які не є штрафними санкціями, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора (в даному випадку позивача) від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника (в даному випадку відповідача (заявника) компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, тобто позивачу.

Таким чином, надання розстрочення буде сприяти не захисту майнового права та інтересу позивача, а навпаки ставити його /позивача/ у невигідне становище по відношенню до відповідача.

Більш того, приймаючи рішення про можливість розстрочення виконання судового рішення суд врахував і те, що судове рішення (правомірне) ухвалено 01.11.2022.

Саме відповідач подав апеляційну скаргу, у зв`язку із власною незгодою з винесеним рішенням суду. Апеляційне провадження тривало до 07.03.2023.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.03.2023 у справі №904/2551/22 апеляційну скаргу саме відповідача залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 у справі №904/2551/22 залишено без змін.

Отже, законне судове рішення не могло набрати законної сили протягом більш як три місяці, що фактично і було відстроченням його виконання для боржника.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши надані відповідачем докази у сукупності з фактичними обставинами справи, суд доходить висновку, що вимоги відповідача про надання розстрочення виконання судового рішення не підлягають задоволенню, оскільки відстрочення виконання не призведе до покращення фінансового стану відповідача/докази зворотного суду не надані/, а настання строку сплати заборгованості не має гарантій належного та добровільного виконання судового рішення у справі №904/2551/22.

При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що у разі виникнення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим заявник не позбавлений права повторно заявити про необхідність розстрочити/відстрочити виконання судового рішення з поданням суду відповідних доказів.

Керуючись ст. ст. 234, 331 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 у справі №904/2551/22 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (оголошення) та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складений 24.03.2023.

Суддя С.А. Дупляк