Рішення

від 27.02.2023 по справі 922/4806/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2023м. ХарківСправа № 922/4806/21

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Деркач П. О.

розглянувши у судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу

за позовом Керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області (63701, Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Харківська, 7) в інтересах держави, в особі 1. Великобурлуцької селищної ради (62602, Харківська область, Куп`янський район, смт. Великий Бурлук, вул. Центральна, 40, ідентифікаційний код 04399192), 2. Харківської обласної державної адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, ідентифікаційний код 23912956) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, ідентифікаційний номер 01038594) до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Промтех" (61118, м. Харків, пр. Трактроробудівників, 102 Б, кв. 42, ідентифікаційний код 31645524) відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом звільнення та повернення об`єкта водного фонду та земельних ділянок під ним за участю представників учасників справи:

прокурора - Зливки К.О.

позивачів (1-го та 2-го) - не з`явився

3-ї особи - не з`явився

відповідача - керівника Черемісіна С.О.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Великобурлуцької селищної ради (позивач-1), Харківської обласної державної адміністрації (позивач-2) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Промтех" про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання відповідача звільнити водний об`єкт - Великобурлуцьке водосховище, що розташоване на території Куп`янського району Харківської області, разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками з кадастровими номерами 6321455100:03:000:0622 площею 250,5514 га та 6321485300:01:000:0026 площею 140,753 га, та повернути його у відання Великобурлуцької селищної ради.

В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається зокрема на те, що відповідач використовує водні біоресурси, а саме здійснює штучне розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх вилов в режимі спеціального товарного рибного господарства, проте згідно з Водогосподарським паспортом Великобурлуцьке водосховище є водосховищем комплексного призначення та призначене для потреб зрошення та риборозведення, а отже, відповідно до ст. 51 Водного кодексу України не може бути об`єктом оренди, оскільки у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб можуть надаватися водосховища, крім водосховищ комплексного призначення. Також, на думку прокурора, ані Режим рибогосподарської експлуатації Великобурлуцького водосховища, ані Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не дають підстави для використання відповідачем водного об`єкта- Великобурлуцьке водосховище. Отож у відповідача відсутні правоустановлюючі документи на використання водних об`єктів та земель водного фонду, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.12.2021 залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4806/21. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 18.01.2022 о 14:20. Залучено до участі у справі 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області (61145, місто Харків, вул. Космічна, будинок 21, ідентифікаційний номер 01038594).

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 18.01.2022 про призначення підготовчого засідання на 08.02.2022 о 10:00.

18.01.2022 до суду від позивача-2 надійшли письмові пояснення (вх.№1056), в яких останній просив позов прокурора задовольнити та зазначив, що позовні вимоги прокурора жодним чином не зачіпають інтереси позивача-2, оскільки Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28.04.2021 № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, Перехідні положення Земельного кодексу України (розділ X) доповнено п. 24, відповідно до умов якого з 27.05.2021 вказані земельні ділянки перейшли до земель комунальної власності Великобурлуцької селищної ради, на користь якої вони і повинні бути повернуті.

19.01.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1189), в якому останній просив в позові відмовити, обгрунтовуючи свої заперечення зокрема тим, що відповідач використовує у своїй господарській діяльності Великобурлуцьке водосховище з дотриманням вимог законодавства та за наявності всіх необхідних, чинних і не скасованих дозвільних документів та вважає, що відповідно до чинного законодавства, яким регулюються відносини щодо спеціального використання водних біоресурсів, не передбачено необхідність для суб`єкта рибного господарства мати документи, що посвідчують право власності чи право користування водними об`єктами чи земельними ділянками під цими водними об`єктами.

Відповідач також вважає, що режим спеціального товарного рибного господарства означає використання водних живих ресурсів (риби), а не води та не передбачає необхідність отримання дозволу на спецводокористування, а тому вважає посилання прокурора у позові на положення Закону України "Про аквакультуру" такими, що не відповідають суті спірних правовідносин, оскільки згідно з ч. 2 ст. 3 зазначеного Закону діяльність у сфері аквакультури не належить до спеціального використання водних біоресурсів. Аналогічні висновки, на думку відповідача, викладено в постанові Верховного Суду у справі № 806/449/15 від 23.11.2018 та №910/5640/18 від 23.06.2020.

Відповідач стверджує, що у його діяльності відсутні будь-які ознаки самовільного зайняття земельної ділянки під Великобурлуцьким водосховищем. Аналогічні висновки, на думку відповідача, викладено у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 у справі № 820/2397/15.

Відповідач стверджує, що вчасно сплачує платежі за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів, які зараховуються відповідно до Бюджетного кодексу України, а тому, на думку відповідача, держава отримує плату за користування її ресурсами і в цій частині інтереси держави не зазнають жодних порушень.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що відповідач своєю діяльністю не завдає шкоди державним інтересам, а навпаки сприяє їх забезпеченню та вважає, що позов не містить належних обгрунтувань щодо порушення чи загрози порушення інтересів держави.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.01.2022 відзив на позовну заяву (вх.№1189 від 19.01.2022) залишено без руху. Запропоновано відповідачу не пізніше п`яти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки відзиву та подати суду належним чином засвідчені копії документів, доданих до відзиву: режиму рибогосподарської експлуатації Великобурлуцького водосховища, що діяв з 06.09.2002 до 06.09.2011, розрахунки платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів ТОВ "АФ "Промтех" за 2021 рік, відповіді Головного управління ДПС у Харківській області від 13.08.2021 № 21357/5/20-40-04-03-12. Попереджено відповідача, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, відзив на позовну заяву буде залишено без розгляду.

25.01.2022 до суду від відповідача надійшли документи по справі (вх.№1710).

01.02.2022 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх.№2379), в якій щодо доводів відповідача про те, що відповідно до чинного законодавства, яким регулюються відносини щодо спеціального використання водних біоресурсів, не передбачено необхідність для суб`єкта рибного господарства мати документи, що посвідчують право власності чи право користування водними об`єктами чи земельними ділянками під цими водними об`єктами, прокурором зазначено наступне.

Так, Порядком видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення та анулювання зазначеного дозволу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 801 від 30.10.2013 (далі - Порядок), визначено процедуру видачі суб`єктам господарювання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання дозволу. Згідно з п. 2 Порядку дозвіл видається на кожний рибогосподарський водний об`єкт (його частину) Держрибагентством або його територіальним органом. Пунктом 3 Порядку передбачено перелік документів, які суб`єкт господарювання подає державному адміністраторові для одержання дозволу, серед яких документи що посвідчують право користування водними об`єктами чи земельними ділянками водного фонду відсутні. Тож для затвердження режиму чи отримання дозволу відповідні особи не представляють жодних документів, які б свідчили про їхні права на водні об`єкти та земельні ділянки водного фонду, на яких знаходяться водні об`єкти, стосовно яких затверджується режим або видається дозвіл. При затвердженні режиму і видачі дозволу відповідні органи не досліджують питання та не надають права користуватися водними об`єктами і землями водного фонду. Комплексний правовий аналіз всіх вищевказаних норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування. Законом не передбачено можливості використання водних біоресурсів без отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами). Зі всього вищенаведеного випливає, що ані режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об`єктами. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 (cправа № 923/213/18) зазначивши, що наявність режиму рибогосподарської експлуатації не дає підстав для одноосібного використання водного об`єкта та земельної ділянки під ним.

Щодо посилання у відзиві на правові позиції Верховного Суду у справах № 806/449/15 від 22.11.2018 та № 910/5640/18 від 23.06.2020, в яких наголошено на відсутності законодавчих вимог надання правовстановлюючих документів на водний об`єкт та відповідну земельну ділянку для погодження режиму, на думку прокурора, є зайвим, оскільки вказані обставини прокурором не оспорюються. До того ж, позовні вимоги у даних справах стосувалися дотримання порядку оформлення і погодження режиму та набуття права користування водними біоресурсами, а не законності фактичного використання водного об`єкта земельної ділянки, як об`єктів цивільних прав. Водночас, як слушно зауважив Верховний Суд у постанові у справі № 806/449/15 від 22.11.2018, при отриманні режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта користувачам надаються у користування лише водні біоресурси, а не водний об`єкт чи земля під водою.

Незважаючи на вимоги земельного та водного законодавства, що проаналізовані у позовній заяві, а також наведені правові позиції Верховного Суду, відповідачем у відзиві заперечується необхідність отримання ТОВ "Агрофірма "Промтех" правовстановлюючих документів на спірний водний об`єкт та земельні ділянки під ним. Неможливість набуття у встановленому законодавством порядку прав користування спірними об`єктами представником відповідача обґрунтовується віднесенням Великобурлуцького водосховища до водосховищ комплексного призначення загальнодержавного значення, що на переконання прокуратури, додатково свідчить про незаконність одноосібного використання відповідачем даного водного об`єкта та земельних ділянок.

Крім цього, у відзиві наведено хибне твердження щодо ототожнення прокурором правовідносин з використання земельних ділянок водного фонду на умовах оренди з правовідносинами щодо використання водних біоресурсів. Прокурором констатовано, що за результатами комплексного аналізу земельного та водного законодавства, законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування.

Прокурор також вважає доводи відповідача щодо здійснення внесення відповідачем плати за спеціальне використання водних біоресурсів такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини не входять до предмета доказування у даній справі.

При цьому, прокурор вважає, що аргументи представника відповідача щодо дотримання ним вимог і принципів охорони, раціонального використання і відтворення водних ресурсів, а також недопущення товариством порушень вимог режиму, не мають жодного стосунку до предмета доказування у справі та прокурором не оспорюються.

Щодо доводів відповідача про те, що позов не містить належних обгрунтувань щодо порушення чи загрози порушення інтересів держави прокурор зазначив, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

В свою чергу Водний кодекс України визначає, що усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

Користування водним об`єктом із зайнятою ним земельною ділянкою водного фонду всупереч встановленому законодавством порядку суперечить інтересам держави у сфері ефективного і раціонального використання природних ресурсів.

Український народ є визначеним Конституцією України суб`єктом права власності на землю, водні та інші природні ресурси в межах території України, рівним в своїх правах перед законом із іншими суб`єктами права власності.

Правовідносини, пов`язані з користуванням природними ресурсами беззаперечно становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконне користування ними такому суспільному інтересу не відповідає.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення державної, а також суспільної потреби у відновленні законності та вирішення питання щодо повернення державі водного об`єкта та зайнятої ним земельної ділянки водного фонду, які відповідач використовує з порушенням закону.

Незаконне та безоплатне використання землі та природних ресурсів ослаблює економічні основи держави, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 08.02.2022 про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 22.02.2022 о 14:00.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 22.02.2022 про відкладення підготовчого засідання на 10.03.2022 об 11:00.

Судове засідання, призначене на 10.03.2022 об 11:30, не відбулось у зв`язку з введенням воєнного стану та веденням активних бойових дій на території м. Харкова та Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.11.2022 судове засідання у справі № 922/4806/21 було призначено на 12.12.2022 о 10:40.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 12.12.2022 про відкладення підготовчого засідання у справі на "23" січня 2023 р. о 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23 січня 2023 р. відкладено підготовче засідання у справі на 06.02.2023 об 11:30.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 06.02.2023 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на "27" лютого 2023 р. о 10:00 год.

Прокурор в судовому засіданні 27.02.2023 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представники позивачів та 3-ї особи в судове засідання 27.02.2023 не з`явились, про час, дату та місце цього судового засідання повідомлені належним чином.

Проте у поданому на електронну адресу суду позивачем-2 клопотанні (вх.№ 15107 від 29.11.2022), останній просив розглянути справу без участі його представника та підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях по суті спору, що були раніше подані до суду та долучені до матеріалів справи.

У свою чергу, у поданій до суду 3-ю особою заяві (вх.№6593 від 14.07.2022) представник 3-ї особи підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов та розглянути справу за відсутності представника 3-ї особи.

Судом встановлено, що ухвалу суду від 06.02.2023 відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень (штрих-кодовий ідентифікатор 6102271920341) отримано позивачем-1 09.02.2023, (штрих-кодовий ідентифікатор 6102271920350) отримано позивачем-2 09.02.2023 та (штрих-кодовий ідентифікатор 6102271920341) отримано 3-ю особою 09.02.2023.

Крім того, ухвала суду від 06.02.2023 була вчасно опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 06.02.2023 за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/108789825.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.02.2023 просив в позові відмовити з підстав, наведених у відзиві на позов.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин та враховуючи належне повідомлення позивачів та 3-ю особу про дату, час та місце цього судового засідання, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю їх представників за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Водночас Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

В подальшому Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений з об`єктивних причин вийти за межі строку, встановленого ст. 177 ГПК України. При цьому, суд здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо матеріалів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначає прокурор на території Куп`янського району Харківської області розташоване Великобурлуцьке водосховище. Згідно водогосподарського паспорта площа вказаного водного об`єкта становить 4,1 км2, об`єм - 14,2 млн. м3. Водосховище закінчене будівництвом та прийняте в експлуатацію у 1979 році, слугує для цілей зрошення та риборозведення.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Агрофірма "Промтех" (код ЄДРПОУ 31645524) зареєстровано 07.12.2001, видами економічної діяльності вказаної юридичної особи є 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура) (основний); 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.23 Роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах; 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків; 03.12 Прісноводне рибальство.

27.09.2010 Держрибагентство видало ТОВ "Агрофірма "Промтех" ліцензію серія АВ №548085 на діяльність, пов`язану з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств, зі строком її дії з 06.09.2010 на необмежений строк.

Відповідач здійснює підприємницьку діяльність на підставі режиму рибогосподарської експлуатації Великобурлуцького водосховища, погоджений Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Харківській області 11.03.2011 та Державним агентством рибного господарства України 24.06.2011. Термін дії режиму: від 07.09.2011 по 31.12.2026.

Управлінням Державного агентства рибного господарства у Харківській області 19.10.2020 надано дозвіл № 22 ТОВ "Агрофірма "Промтех" на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), а саме Великобурлуцькому водосховищі Великобурлуцького району Харківської області, вид спеціального використання - промислове рибальство. Строк дії зазначеного дозволу з 19.10.2020 по 18.10.2025.

Крім того, Управлінням Державного агентства рибного господарства у Харківській області 19.10.2020 надано дозвіл № 23 ТОВ "Агрофірма "Промтех" на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), а саме Великобурлуцькому водосховищі Великобурлуцького району Харківської області, вид спеціального використання - любительське і спортивне рибальство у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову. Строк дії зазначеного дозволу з 19.10.2020 по 22.07.2023.

Згідно даних офіційного вебсайту Управління Державного агентства рибного господарства у Харківській області https://кhr.darg.gov.uа/_когіstuvachi_vodnih_0_0_ 0_415_1.html до переліку користувачів водних біоресурсів, які здійснюють рибогосподарську діяльність згідно з режимами рибогосподарської експлуатації водойм на території ліквідованого Великобурлуцького району Харківської області (на цей час - Куп`янського району Харківської області), віднесено ТОВ "Агрофірма "Промтех" (код ЄДРПОУ 31645524), яким використовується Великобурлуцьке водосховище площею 410,00 га (строк дії режиму з 24.06.2011 по 31.12.2026).

Згідно інформаційних баз даних Головного управління ДПС у Харківській області ТОВ "Агрофірма "Промтех" є платником, крім іншого, плати за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів, про що свідчить лист Головного управління ДПС у Харківській області від 13.08.2021 № 21357/5/20-40-04-03-12.

Згідно листів Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Харківській області від 09.08.2021 № 2-5-9/1629-21 та від 03.11.2021 № 1-3-9/2370-21 на Великобурлуцькому водосховищі рибогосподарська діяльність здійснюється користувачем водних біоресурсів ТОВ "Агрофірма "Промтех" відповідно до вимог Режиму рибогосподарської експлуатації, затвердженого 24.06.2011 Держкомрибгоспом, за наявності документів дозвільного характеру (дозволи №№ 22, 23 від 19.10.2020).

Згідно листа Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Харківській області від 03.11.2021 № 1-3-9/2370-21 протягом 2018 року до Великобурлуцького водосховища вселено водних живих ресурсів 0,0434 млн.екз., протягом 2019 року - 0,0434 млн.екз., протягом 2020 року - 0,0434 млн.екз., протягом 2021 року 0. Обсяги їх вилову протягом 2018 року становили 48,816 т, протягом 2019 року - 47,671 т, протягом 2020 року - 45,652 т, протягом 2021 року - 14,707 т.

Відповідно до листа Головного управління Держпродспоживслужби у Харківській області від 09.08.2021 № 20.0-1341нс протягом 2019-2021 років ТОВ "Агрофірма "Промтех" отримувала дозвільні документи на транспортування, зберігання, реалізацію живої риби та інших водних живих ресурсів, про що свідчать ветеринарні свідоцтва форми № 1 П-20 № 139737 від 07.11.2019, П-20 № 139738 від 07.11.2019, П-20 № 139779 від 13.10.2020.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що основним видом діяльності ТОВ "Агрофірма "Промтех" є прісноводне рибництво (аквакультура) (основний) (КВЕД 03.22) і на підставі ліцензії серія АВ №548085, виданої 27.09.2010 Держрибагентством зі строком дії з 06.09.2010 на необмежений строк, відповідач у водному об`єкті - Великобурлуцькому водосховищі, що знаходиться за межами населеного пункту на території Великобурлуцької селищної ради, здійснює рибогосподарську діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилов, на підставі режиму рибогосподарської експлуатації Великобурлуцького водосховища та дозволів №22, 23 від 19.10.2020.

Згідно даних Публічної кадастрової карти України Великобурлуцьке водосховище розташоване на земельних ділянках з кадастровими номерами 6321455100:03:000:0622 площею 250.5514 га та 6321485300:01:000:0026 площею 140.753 га.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12.08.2021 № 10-20-10-6535/0/19-21, наданого за дорученням Харківської обласної державної адміністрації, щодо зазначених земельних ділянок у 2012 році Державним підприємством "Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду за межами населених пунктів на території Великобурлуцької селищної та Червонохвильської сільської рад Великобурлуцького району Харківської області. Вказаний проект розроблено на підставі договору, укладеного з Харківським обласним виробничим управлінням меліорації і водного господарства від 02.08.2005 № 1693, та розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації від 07.08.2002 № 133. На даний час зазначений проект землеустрою не затверджений. Згідно даних Національної кадастрової системи, державна реєстрація земельних ділянок із зазначеними кадастровими номерами у Державному земельному кадастрі відсутня.

Вказані обставини підтверджуються інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки від 04.11.2021 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.11.2021 № 282530202 та №282530592.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки за ТОВ "Агрофірма "Промтех" податковий номер 31645524 не значаться, про що свідчить лист Головного управління ДПС у Харківській області від 13.08.2021 № 21357/5/20-40-04-03-12 та інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 19.10.2021 № 279982307.

Відповідно до даних Держгеокадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 6321455100:03:000:0622 250.5514 га та 6321485300:01:000:0026 площею 140.753 га перебувають у державній власності. Інформація стосовно орендарів або користувачів відсутня, про що свідчить лист Головного управління ДПС у Харківській області від 13.08.2021 № 21357/5/20-40-04-03-12.

До бюджету Великобурлуцької об`єднаної територіальної громади в 2020 та 2021 роках коштів за використання Великобурлуцького водосховища та земельної ділянки, на якій воно розташоване, від ТОВ "Агрофірма "Промтех" (код ЄДРПОУ 31645524) не надходило, про що свідчить лист Великобурлуцької селищної ради від 04.08.2021 №04-22/1535.

Згідно даних Публічної кадастрової карти України Великобурлуцьке водосховище розташоване на земельних ділянках з кадастровими номерами 6321455100:03:000:0622 площею 250.5514 га та 6321485300:01:000:0026 площею 140.753 га.

Звертаючись до суду із цим позовом, прокурор стверджує, що відповідач здійснюючи рибогосподарську діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилов в режимі спеціального товарного рибного господарства, використовує Великобурлуцьке водосховище та зайняті цим водосховищем земельні ділянки з кадастровими номерами 6321455100:03:000:0622 площею 250,5514 га та 6321485300:01:000:0026 площею 140,753 га, без будь-яких правовстановлюючих документів на використання водних об`єктів та земель водного фонду. При цьому, прокурор стверджує, що ані режим рибогосподарської експлуатації Великобурлуцького водосховища, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не дають підстави для використання відповідачем спірного водного об`єкта, а також прокурор зазначив, що відповідно до ст. 51 Водного кодексу України не може бути об`єктом оренди, оскільки у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб можуть надаватися водосховища, крім водосховищ комплексного призначення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд зазначає наступне.

Предметом позову у цій справі є відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання відповідача звільнити водний об`єкт - Великобурлуцьке водосховище, що розташоване на території Куп`янського району Харківської області, разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками з кадастровими номерами 6321455100:03:000:0622 площею 250,5514 га та 6321485300:01:000:0026 площею 140,753 га, та повернути його у відання Великобурлуцької селищної ради.

Спірні правовідносини сторін у цій справі виникли внаслідок наявності/відсутності у відповідача правових підстав для користування земельними ділянками водного фонду площею 140,753 га з кадастровими номерами 6321455100:03:000:0622 площею 250,5514 га та 6321485300:01:000:0026, на якій розташовано об`єкт - Великобурлуцьке водосховище, що використовується відповідачем у господарській діяльності в режимі рибогосподарської експлуатації.

Так, згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до п. 5 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв`язку.

Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України містяться такі визначення:

- водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт);

- водойма - безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об`єкт;

- водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку;

- водосховище комплексного призначення - водосховище, яке відповідно до паспорта використовується для двох і більше цілей (крім рекреаційних).

Відповідно до ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать, поверхневі води, у тому числі серед інших, штучні водойми (водосховища, ставки).

Згідно з Водогосподарським паспортом та в силу положень ст. 1 Водного кодексу України Великобурлуцьке водосховище є поверхневим водним об`єктом, штучною водоймою та водосховищем комплексного призначення (збудоване за проектом "Харьковгипроводохоз" 1976 року, призначене для потреб зрошення та риборозведення), експлуатується ізольовано.

Згідно зі ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Статтею 6 Водного кодексу України передбачено, що води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України рибогосподарський водний об`єкт - водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Згідно листа Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області Державного агентства водних ресурсів України від 26.10.2021 № 1406/08-16 ТОВ Агрофірма Промтех (код ЄДРПОУ 31645524) не має дозволу на спеціальне водокористування та не зверталося за його отриманням.

Статтею 43 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі, зокрема, мають право використовувати водні об`єкти на умовах оренди.

Частинами 1-7, 12 ст. 51 Водного кодексу України передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що використовуються для питних потреб, розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Орендарі водного об`єкта зобов`язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо).

Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об`єктів визначаються у договорі оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об`єктами оренди водосховища комплексного призначення.

Таким чином, водосховища комплексного призначення не можуть надаватися юридичним особам у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб.

Згідно з Водогосподарським паспортом Великобурлуцьке водосховище є водосховищем комплексного призначення та призначене для потреб зрошення та риборозведення, а отже, відповідно до ст. 51 Водного кодексу України не може бути об`єктом оренди.

Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України та ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами належать до земель водного фонду.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України одним із суб`єктів права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Відповідно до частини 1, 3 ст. 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що використання водного об`єкта із земельною ділянкою водного фонду під ним може здійснюватися фізичними та юридичними особами на правах власності або ж на умовах користування.

В силу ст. 51 Водного кодексу України надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про аквакультуру аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері аквакультури, зокрема, належить надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 вказаного Закону рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" містяться такі визначення:

- водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини;

- рибальство - добування водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах; добування (вилов) - вилучення водних біоресурсів із середовища їх перебування; рибогосподарський водний об`єкт (його частина) - водний об`єкт (його частина), що використовується або може використовуватися для цілей рибного господарства;

- промислове рибальство (промисел) - вид спеціального використання водних біоресурсів транспортування тощо, (вилучення, приймання, переробка, зберігання, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для функціонування суден флоту рибної промисловості та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), у тому числі у водах, що знаходяться за межами юрисдикції України;

- рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо;

- рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вилучення (добування, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості;

- рибогосподарський водний об`єкт (його частина) - водний об`єкт (його частина), що використовується або може використовуватися для цілей рибного господарства;

- режим промислу - встановлена на певний проміжок часу сукупність вимог та правил, які уточнюють, доповнюють або скасовують правила рибальства для оптимізації кількісного та видового складу водних біоресурсів у визначеному водному об`єкті (його частині);

- режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта - установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об`єкта (його частини).

Відповідно до ст. 25 цього Закону, використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання.

Стаття 27 зазначеного Закону встановлює, що спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає в себе, в тому числі і промислове рибальство.

Отже спеціальне використання водних біоресурсів може здійснюватися відповідно до одного з режимів, визначених Законом України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів, а саме режиму промислу або режиму рибогосподарської експлуатації.

Як встановлено судом, відповідач здійснює підприємницьку діяльність на підставі режиму рибогосподарської експлуатації Великобурлуцького водосховища, погоджений Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Харківській області 11.03.2011 та Державним агентством рибного господарства України 24.06.2011. Термін дії режиму: від 07.09.2011 по 31.12.2026.

Разом з тим, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 34 вказаного Закону суб`єкти рибного господарства мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 36 вказаного Закону юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Як вказано у ст. 1 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта - це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об`єкта (його частини).

Закон України Про тваринний світ у статті 3 визначає об`єкти тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, серед яких є дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші).

Відповідно до ст. 20 Закону України Про тваринний світ за умови додержання вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів може здійснюватись такий вид використання об`єктів тваринного світу як рибальство.

За визначення ст. 25 Закон України Про тваринний світ рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство.

Згідно зі ст. 26 Закон України Про тваринний світ підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об`єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об`єктів та континентальному шельфі України.

Згідно зі ст. 17 Закон України Про тваринний світ до спеціального використання об`єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.

Спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.

З вищенаведеного випливає, що рибне господарство, яким займається відповідач, належить до спеціального використання об`єктів тваринного світу, оскільки промислове рибальство передбачає вилучення риби із природного середовища та є відмінним від любительського і спортивного рибальства.

Порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів (ВЖР) та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах регламентується Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах (далі - Інструкція), що затверджена Наказом Державного комітету рибного господарства України №4 від 15.01.2008.

Як вказано в самій Інструкції, вона розроблена, в тому числі, відповідно до Закону України Про тваринний світ.

Пунктом 2.1 Інструкції передбачено перелік документів, які подає користувач до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства України для здійснення штучного розведення, вирощування ВЖР та їх використання.

Інструкція безпосередньо регламентує порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, а не порядок розпорядження водними об`єктами та земельними ділянками водного фонду оскільки такими нормативними актами є Земельний та Водний кодекси України.

Як зазначалось, Інструкція розроблена відповідно до Закону України Про тваринний світ та є підзаконним нормативно-правовим актом, тому вона не може суперечити вимогам Закону України Про тваринний світ щодо отримання в користування рибогосподарських водних об`єктів при веденні рибного господарства. Закон не встановлює будь-яких винятків в цьому для спеціального господарства, а такими винятками є лише випадки безоплатного любительського і спортивного рибальства, до яких не належить промислове рибальство, яке, в тому числі, здійснюється в режимі спеціального товарного рибного господарства.

Крім того, дана Інструкція регламентує не тільки відтворення водних живих ресурсів, а і їх вилов, що підпадає під поняття рибальство, яке не може здійснюватися без погодження власником земельної ділянки водного фонду, на якій розташований водний об`єкт, згідно з ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України.

Крім того, статтею 23 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, видає і такий документ дозвільного характеру як Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах).

Порядок видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення та анулювання зазначеного дозволу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 801 від 30.10.2013, визначає процедуру видачі суб`єктам господарювання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання дозволу.

Згідно з п. 2 Порядку дозвіл видається на кожний рибогосподарський водний об`єкт (його частину) Держрибагентством або його територіальним органом.

Дозвіл видається територіальним органом суб`єктові господарювання для здійснення промислового рибальства, вилову водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також визначення їх санітарно-епідеміологічного стану, меліоративного вилову водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу, вилову водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури, любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову.

Пунктом 3 Порядку передбачено перелік документів, які суб`єкт господарювання подає державному адміністраторові для одержання дозволу, серед яких документи що посвідчують право користування водними об`єктами чи земельними ділянками водного фонду відсутні.

Тож для затвердження режиму чи отримання дозволу відповідні особи не представляють жодних документів, які б свідчили про їхні права на водні об`єкти та земельні ділянки водного фонду, на яких знаходяться водні об`єкти, стосовно яких затверджується режим або видається дозвіл.

При затвердженні режиму і видачі дозволу відповідні органи не досліджують питання та не надають права користуватися водними об`єктами і землями водного фонду.

Комплексний правовий аналіз всіх вищевказаних норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування.

Законом не передбачено можливості використання водних біоресурсів без отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч, і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів.

Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Зі всього вищенаведеного випливає, що ані режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об`єктами.

Викладений вище висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №806/449/15, від 19.11.2019 у справі №806/1350/15.

При цьому, як встановлено судом, в силу ст. 51 Водного кодексу України та ст. З Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Великобурлуцьке водосховище взагалі не може бути об`єктом оренди, оскільки є комплексним водосховищем.

Таким чином, режим рибогосподарської експлуатації Великобурлуцького водосховища та дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не дають підстави для використання відповідачем водного об`єкта - Великобурлуцького водосховища.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 по справі №923/213/18, зазначивши, що наявність режиму рибогосподарської експлуатації не дає підстав для одноосібного використання водного об`єкта та земельної ділянки під ним.

З огляду на зазначене, доводи відповідача у відзиві, що відповідач правомірно, на підставі дозвільних документів лише користується водним об`єктом, а не користується земельними ділянками водного фонду площею 140.753 га з кадастровими номерами 6321455100:03:000:0622 площею 250.5514 га та 6321485300:01:000:0026, на якій розташований водний об`єкт - Великобурлуцьке водосховище, не спростовують наведених у цьому рішенні висновків, оскільки з урахуванням викладених у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №912/1941/20, від 06.10.2021 у справі №914/1326/16 висновків, ані режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, які надають право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не можуть визначати правових підстав користування водним об`єктом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання у відзиві на правові позиції Верховного Суду у справах № 806/449/15 від 22.11.2018 та № 910/5640/18 від 23.06.2020, у яких наголошено на відсутності законодавчих вимог надання правовстановлюючих документів на водний об`єкт та відповідну земельну ділянку для погодження режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, оскільки вказані обставини у цій справі №922/4806/22 не оспорюються. До того ж, позовні вимоги у даних справах стосувалися дотримання порядку оформлення і погодження режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта та набуття права користування водними біоресурсами, а не законності фактичного використання водного об`єкта земельної ділянки, як об`єктів цивільних прав.

Згіднозі ст. 4 Водного кодексу Українита ч. 1ст. 58 Земельного кодексу України, землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами належать до земель водного фонду. Одним із суб`єктів права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади (ст. 80 ЗК України).

Частиною 1ст. 85 Водного кодексу Українивизначено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Як встановлено вище, використання водного об`єкта із земельною ділянкою водного фонду під ним може здійснюватися фізичними та юридичними особами на правах власності або ж на умовах користування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12.08.2021 № 10-20-10-6535/0/19-21, наданого за дорученням Харківської обласної державної адміністрації, щодо зазначених земельних ділянок у 2012 році Державним підприємством "Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду за межами населених пунктів на території Великобурлуцької селищної та Червонохвильської сільської рад Великобурлуцького району Харківської області. Вказаний проект розроблено на підставі договору, укладеного з Харківським обласним виробничим управлінням меліорації і водного господарства від 02.08.2005 № 1693, та розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації від 07.08.2002 № 133. На даний час зазначений проект землеустрою не затверджений. Згідно даних Національної кадастрової системи, державна реєстрація земельних ділянок із зазначеними кадастровими номерами у Державному земельному кадастрі відсутня.

Вказані обставини підтверджуються інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки від 04.11.2021 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.11.2021 № 282530202 та №282530592.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки за ТОВ "Агрофірма "Промтех" податковий номер 31645524 не значаться, про що свідчить лист Головного управління ДПС у Харківській області від 13.08.2021 № 21357/5/20-40-04-03-12 та інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 19.10.2021 № 279982307.

Відповідно до даних Держгеокадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 6321455100:03:000:0622 250.5514 га та 6321485300:01:000:0026 площею 140.753 га перебувають у державній власності. Інформація стосовно орендарів або користувачів відсутня, про що свідчить лист Головного управління ДПС у Харківській області від 13.08.2021 № 21357/5/20-40-04-03-12.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28.04.2021 № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, Перехідні положення Земельного кодексу України (розділ X) доповнено п. 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук.

При цьому земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Враховуючи викладене, у тому числі відсутність державної реєстрації права державної власності на земельні з кадастровими номерами 6321455100:03:000:0622 та 6321485300:01:000:0026 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вказані земельні ділянки з 27.05.2021 перейшли до земель комунальної власності Великобурлуцької селищної ради, на користь якої вони і повинні бути повернуті.

Отже, Великобурлуцька селищна рада, як суб`єкт владних повноважень, виконує функції власника спірного водного об`єкта, а відповідачем неправомірним використанням водного об`єкту та земельної ділянки під ним, порушуються її права.

Згідно ч. 3ст. 79 ЗК України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, які на них знаходяться.

Відповідно до статей125та126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".Статтею 206 ЗК Українивизначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Системний аналіз вищевказаних норм права дає підстави вважати, що використання водосховища для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об`єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.

У даному ж випадку, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем речові права на земельну ділянку водного фонду не зареєстровані.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснює свою рибогосподарську діяльність на водному об`єкті - Великобурлуцьке водосховище неправомірно, зокрема без отримання водного об`єкта та земель водного фонду в користування та без погодження власника земельної ділянки.

За таких обставин, судом не береться до уваги посилання у відзиві на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 у справі № 820/2397/15, якою задоволено адміністративний позов ТОВ "АФ "Промтех" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання дій незаконними та скасування припису за результатами позапланової перевірки ТОВ "АФ "Промтех" з питань дотримання земельного законодавства у період з 09.02.2015 по 11.02.2015, у якій наголошено, що у діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Промтех" відсутні будь-які ознаки самовільного зайняття земельної ділянки під Великобурлуцьким водосховищем.

За змістом положень ст. 317, 319 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Статтею 190 ЦК України встановлено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Об`єктами цивільних прав є речі, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст. 179 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ст. 190 ЦК України).

Відповідно дост. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як передбачено ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Установленими у справі фактичними обставинами підтверджено факт неправомірного використання відповідачем водного об`єкта та земельної ділянки під ним.

Так, за вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зважаючи, що правопорушення є таким, що триває у часі, власник майна може звернутися за захистом свого права протягом всього часу, поки воно триває.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи спричиняли позивачу збитки. Достатньо, щоб такі дії хоча б і не позбавляли власника володіння майном, але об`єктивно порушували його права і були протиправними.

Об`єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що збереглося до моменту подання позову до суду.

Позивачем у негаторному позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний власник).

Відповідачем у негаторному позові є особа, яка власними протиправними діями перешкоджає позивачу здійснювати правомірність щодо користування чи розпорядження майном.

Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до майна та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 суд зробив висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

У постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц Велика Палата Верховного Суду визначила, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України необхідно розглядати як непов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц зазначає, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, у пункті 70 постанови від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, у пункті 80 постанови від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц та у пункті 96 постанови від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц).

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України розглядається як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Позовна вимога - зобов`язати повернути земельну ділянку, розглядається як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, пункт 97 постанови від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц).

У постановах Великої Палати Верховного Суду у справі №487/10128/14 від 12.06.2019 у справі №469/1044/17 від 15.09.2020 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

З урахуванням наведеного слід зробити висновок, що позовна вимога про повернення земель водного фонду, відповідає критерію належності способу захисту порушеного права.

Щодо порушень інтересів держави у даному спорі та підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України №3-рп/99 у справі №1-1/99 від 08.04.99 зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

В зазначеному рішенні вказано, що оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

За приписами Конституції України (стаття 13) земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Водні об`єкти є виключною власністю українського народу і надаються тільки у користування (ст. 6 Водного кодексу України).

У Преамбулі Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" зазначено, що охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров`я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Користування водним об`єктом всупереч встановленому законодавством порядку, суперечить інтересам держави у сфері ефективного і раціонального використання природних ресурсів.

Інтереси держави у даному спорі полягають у забезпеченні правомірного обігу майнових прав на водні об`єкти, додержання законодавчо визначеного порядку їх використання.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення державної, а також суспільної потреби у відновленні законності та вирішення питання щодо повернення державі водного об`єкта та зайнятої ним земельної ділянки водного фонду, які відповідач використовує з порушенням закону.

Згідно даних Публічної кадастрової карти України спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6321455100:03:000:0622 площею 250.5514 га та 6321485300:01:000:0026 площею 140.753 га є землями державної власності, цільове призначення: 10.01 Для експлуатації та догляду за водними об`єктами.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до Концепції розвитку водного господарства України, схваленої Постановою Верховної Ради України від 14 січня 2000 року № 1390-ХІV, водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

З вищенаведеного вбачається, що чинне законодавство розрізняє поняття водне господарство, як галузі, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у воді, та аквакультура, саме як рибництво.

Статтею 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації визначено, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Згідно з пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 16 цього Закону місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за: збереженням і раціональним використанням державного майна; використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації Харківська обласна державна адміністрація здійснює повноваження в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28.04.2021 № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, Перехідні положення Земельного кодексу України (розділ X) доповнено п. 24, відповідно до умов якого з 27.05.2021 вказані земельні ділянки перейшли до земель комунальної власності Великобурлуцької селищної ради, на користь якої вони і повинні бути повернуті.

Листами Куп`янської окружної прокуратури Харківської області № 60/3-4074вих-21 від 09.11.2021 та № 60/3-4075вих-21 від 09.11.2021 позивачів у справі - Великобурлуцьку селищну раду та Харківську обласну державну адміністрацію проінформовано про виявлені порушення вимог земельного та водного законодавства під час використання ТОВ Агрофірма Промтех Великобурлуцького водосховища та земельних ділянок з кадастровими номерами 6321455100:03:000:0622 та 6321485300:01:000:0026 та запропоновано самостійно вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, в тому числі в судовому порядку.

Листом від 23.11.2021 № 04-22/2331 Великобурлуцька селищна рада повідомила Куп`янську окружну прокуратуру про невжиття органом місцевого самоврядування будь-яких заходів щодо усунення порушень вимог земельного та водного законодавства під час використання ТОВ Агрофірма Промтех Великобурлуцького водосховища та земельних ділянок з кадастровими номерами 6321455100:03:000:0622 та 6321485300:01:000:0026.

Листом від 17.11.2021 № 04-48/1208 Харківська обласна державна адміністрація повідомила окружну прокуратуру про невжиття будь-яких заходів з метою усунення наведених порушень та захисту інтересів держави.

Враховуючи те, що позивачі тривалий час не вживали заходів до повернення спірного майна, у прокурора виникли обґрунтовані підстави для звернення до суду з даним позовом.

При цьому, постановою Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 визначено, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Розглядаючи справу № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді, зважаючи на те, що прокурор відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру, просив обласну державну адміністрацію надати інформацію, зокрема, з приводу того, чи вживала вона заходи з повернення майна у власність держави, повідомив облдержадміністрацію про звернення до суду з позовом, а остання цього не оскаржувала, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави в особі цієї ОДА не висловлювала.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 №903/129/18 зазначено, що сам факт не звернення до суду уповноваженого суб`єкта з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення майна, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлені обставини та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 та від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, що зверненню прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування з позивачами з дотриманням процедури встановленої ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та нездійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, суд дійшов висновку про доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду з цим позовом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача звільнити водний об`єкт - Великобурлуцьке водосховище, що розташований на території Куп`янського району Харківської області, разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками з кадастровими номерами 6321455100:03:000:0622 площею 250.5514 га та 6321485300:01:000:0026 площею 140.753 га та повернути його у відання Великобурлуцької селищної ради (код ЄДРПОУ 04399192, адреса: 62602, Харківська область, Куп`янський район, селище міського типу Великий Бурлук, вул. Центральна, 40), є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що судом задоволено позов повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі у розмірі 2270 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 13, 14, 19, 124, 129, 131-1 Конституції України, ст. 13-1, 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 1, 3, 4, 6 Земельного кодексу України, ст. 1, 11, 14 Закону України "Про аквакультуру", ст. 1, 23, 25, 27, 34, 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", ст. 17, 20, 25 Закону України "Про тваринний світ", ст. 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 190, 317, 319, 391, 395 Цивільного кодексу України, ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Промтех" (код ЄДРПОУ 31645524, адреса: 61118, місто Харків, пр. Тракторобудівників, будинок 102 Б, квартира 42) звільнити водний об`єкт - Великобурлуцьке водосховище, що розташований на території Куп`янського району Харківської області, разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками з кадастровими номерами 6321455100:03:000:0622 площею 250.5514 га та 6321485300:01:000:0026 площею 140.753 га та повернути його у відання Великобурлуцької селищної ради (код ЄДРПОУ 04399192, адреса: 62602, Харківська область, Куп`янський район, селище міського типу Великий Бурлук, вул. Центральна, 40).

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2270,00 грн покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Промтех" (код ЄДРПОУ 31645524, адреса: 61118, місто Харків, пр. Тракторобудівників, будинок 102 Б, квартира 42).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Промтех" (код ЄДРПОУ 31645524, адреса: 61118, місто Харків, пр. Тракторобудівників, будинок 102 Б, квартира 42) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4; код ЄДРПОУ: 02910108; банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "07" березня 2023 р.

СуддяІ.О. Чистякова