Ухвала

від 27.02.2023 по справі 752/17685/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17685/21

Провадження № 6/752/190/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Машкевич К.В.

за участю секретаря- Гненик К.П.

заявника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про встановлення способу та порядку виконання рішення суду, суд

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 в якій вона просить встановити спосіб та порядок виконання судового рішення, а саме:

«Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чіназес» з 11 січня 2021 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням».

Заява обґрунтована тим, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року, визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чіназес» з 11 січня 2021 року на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням.

На підставі вказаного рішення Голосіївським районним судом видано два виконавчі листи про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чіназес» на користь ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 6 000,00 грн. /за вирахуванням необхідних податків та платежів/ та 908,00 грн. судового збору та другий виконавчий лист зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Чіназес» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період роботи з 28.07.2019 року по 11.01.2021 року.

Разом з тим, суд встановив «Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чіназес» з 11 січня 2021 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням».

Звернувшись до виконавчої служби їй було відмовлено, оскільки виконавча служба вважає, що вказана частина рішення не підлягає виконанню, так як не передбачає заходів примусового виконання.

На даний час рішення суду не виконано.

Вважає, що відповідач має видати наказ, яким визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чіназес» з 11 січня 2021 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням та внести відповідні записи в трудову книжку.

На підставі викладеного просить задовольнити заяву.

В судовому засіданні заявник заяву підтримала просила її задовольнити.

Зазначила, що направляла лист на адресу відповідача, однак вказаний лист повернувя на її адресу без вручення адресату. Виконавча служба не виконує судове рішення, оскільки немає механізну його виконання.

В судове засідання представник ТОВ «Чіназес» не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причине неявки суд не повідомив.

Заслухавши думку заявника, оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви за наступних підстав.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (частина п`ята статті 124 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень, судові рішення є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Частиною 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Така ж норма міститься і у статті 435 ЦПК України.

Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України.

Отже, за змістом статті 435 ЦПК України та статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» питання про встановлення способу і порядку виконання рішення суду може бути розглянуто у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

При вирішенні питання щодо встановлення способу та порядку виконання рішення суду суд має з`ясувати обставини, що свідчать про утруднення та неможливість виконання рішення суду. При цьому у будь-якому випадку встановлення способу і порядку виконання рішення суд не може змінювати судове рішення по суті.

Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція), право доступу до суду, що гарантується статтею 6§1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція «захисту прав судом» не працює. Суд зазначив, що право за судовий захист, яке гарантується статтею 6§1 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов`язкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Доступ до суду також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок. На виконавчі процедури може впливати складність виконавчих процедур, поведінка особи-стягувача, поведінка компетентних державних органів та обсяг призначеної до стягнення суми (майна).

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до відповідача та просила зобов`язати відповідача припинити з нею трудові відносини та видати наказ про її звільнення з роботи за ст.38 КЗпП України, стягнути 9 600, 00 гр. заборгованості по заробітній платі, компенсацію за 24 дні невикористаної відпустки та зобов`язати відповідача сплатити єдиний соціальний внесок з жовтня 2019 роу та подату звільнення до Песійного фонду України.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 02 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чіназес» з 11 січня 2021 року на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чіназес» на користь ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 6 000,00 грн. /за вирахуванням необхідних податків та платежів/ та 908,00 грн. судового збору.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Чіназес» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період роботи з 28.07.2019 року по 11.01.2021 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чіназес» 908,00 грн. судового збору на користь держави.

Звертаючись до суду із заявою, заявник вказував що рішення суду не виконується в частині вимог про визнання припиненими трудових відносини між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чіназес» з 11 січня 2021 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням», оскільки рішення суду не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень та не надає суду належних та допустимих доказів на підтвердження утруднення та неможливості виконання рішення суду.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на наведене, заява задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду є вмотивованим, зрозумілим не містить неточностей, які впливають на можливість реалізації судового рішення та заявником не доведено існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», ст.435 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення способу та порядку виконання рішення суду відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 06 березня 2023 року.

Суддя К.В. Машкевич