Постанова

від 07.03.2023 по справі 460/4055/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/4055/21 пров. № А/857/18688/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача: Судова-Хомюк Н.М.,

суддів: Онишкевича Т.В.,

Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Рівненської міської ради на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року про забезпечення позову у справі № 460/4055/21 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

05 грудня 2022 року до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

На обґрунтування вимог поданої заяви позивач зазначив, що у разі можливого примусового знесення споруди існує великий ризик заподіяння майнової шкоди його інтересамвнаслідок руйнуваннячи пошкодження споруди під час демонтажу. Позивач також зазначає, що демонтаж тимчасової споруду типу, що знаходиться за адресою: м. Рівне,вул. Театральна район шляхопроводув подальшому може суттєво ускладнити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог у даному позові. Вказує, що існує очевидна небезпека того, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо примусового знесення належних позивачу тимчасових споруд до розгляду зазначеного спору судом по суті, то захист прав та інтересів позивача стане неможливим або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, оскільки існує великий ризик заподіяння шкоди майновим правам позивача внаслідок суттєвого зменшення вартості належного йому майна (тимчасових споруд) в зв`язку із його пошкодженням/руйнуванням в результаті демонтажу.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову від 05 грудня 2022 року задоволено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, її оскаржив відповідач - Виконавчий комітет Рівненської міської ради, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в оскаржуваній ухвалі не наведено доказів та мотивів, якими суд обґрунтовує свої висновки про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Апелянт вказує на те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, однак конкретних фактів порушення прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, очевидність заподіяння шкоди таким інтересам прийняттям оскаржуваного рішення в ухвалі про забезпечення позову не наведено, оскільки йдеться лише про ймовірність та припущення можливості настання таких порушень без посилання на конкретні факти. Апелянт звертає увагу на те, що у даній справі позивач уже звертався до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного рішення до набрання законної сили судовим рішенням у справі, однак у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено, а тому судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали було порушено принципи преюдиції.

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 312 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує із матеріалів справи позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 5 від 26.01.2021р. «Про звільнення території міста Рівного від незаконно встановленої тимчасової споруд» в частині демонтажу належних позивачу тимчасових споруд (з продажу промтоварів та електроніки) по АДРЕСА_1 .

05.12.2022 позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 5 від 26.01.2021 року «Про звільнення території міста Рівного від незаконно встановлених тимчасових споруд» в частині, що стосується тимчасової споруди (з продажу промтоварів) по АДРЕСА_2 до цього рішення, тимчасової споруди (з продажу електроніки) АДРЕСА_3 до цього рішення, що належать ФОП ОСОБА_1 , до набрання рішенням суду законно сили;

- заборонити до набрання рішенням суду законної сили Виконавчому комітету Рівненської міської ради, його структурним підрозділам та виконавчим органам, в тому числі, але не виключено, Управлінню житлово-комунального господарства, вживати будь-які заходи, спрямовані на демонтаж тимчасової споруди (з продажу промтоварів) по АДРЕСА_2 до цього рішення, та тимчасової споруди (з продажу електроніки) по АДРЕСА_3 до цього рішення, що належать ФОП ОСОБА_1 (а.с.1-4).

Позивач зазначає, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову в подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення заявлених вимог. Позивач вказує, що у разі примусового демонтажу належних позивачу тимчасових споруд останні будуть опечатані, перевезені на майданчик тимчасового зберігання, при цьому позивач змушений буде оплатити значні суми на відшкодування вартості робіт по демонтажу, перевезенню, зберіганню цих споруд. Окрім того, вважає, що існує ризик пошкодження або знищення належного позивачу майна під час виконання робіт по його демонтажу, перевезенню та зберіганню. Просить вжити заходів забезпечення адміністративного позову.

Згідно оскаржуваної ухвали мотивами задоволення вищевказаної заяви і вжиття судом заходів забезпечення позову слугувало те, що управлінням містобудування та архітектурипозивачу як власнику тимчасової споруди винесено попередженнявід 28.11 2022 01-22/409 згідно якого надано термін на виконання і попереджено, що у разі невиконання в строк даного попередженнядемонтаж встановленої споруди буде здійснено в примусовому порядку комунальними службами міста, а також те, що демонтаж тимчасової споруду типу, що знаходиться за адресою: м. Рівне,вул. Театральна район шляхопроводув подальшому може суттєво ускладнити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог у даному позові. Суд першої інстанції зазначає, що управління містобудування та архітектури та комунальні служби міста можуть здійснити в примусовому порядку демонтаж/ знесення тимчасової споруди на що будуть витрачені кошти місцевого бюджету. При цьому у випадку подальшого визнання судомпротиправним та скасування рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо спірної споруди - витрати по демонтажу, відновленню спорудита заподіяні збиткибудуть віднесені за рахунок бюджету територіальноїгромади. При цьому, суд наголосив, що не намагається вирішити спір в цілому,що розміщена споруда встановлена згідно паспортів прив`язки, які пройшли певне погодження, хоча останнє і ставиться під сумнів відповідачем. Проте очевидних доказів що ця споруда перешкоджає проїзду, руху транспорту, в т. ч.спеціальних служб,порушує протипожежні норми чи загрожує безпеці громадян,- в матеріалах справи не міститься. Відтак, на думку суду,слід уникнути безпідставного витрачаннякоштів територіальної громади особливо в період військового стану запровадженого внаслідок російськоївійськової агресії та енергетичних проблем що виниклипісля ворожих обстрілів об`єктівінфраструктури -до остаточного вирішення спірної ситуації в судовому порядку.

Враховуючи в сукупності обставини справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про безпідставність та необґрунтованість вжитих заходів забезпечення позову і недотримання судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали вимог ст.150 КАС України.

Наведений висновок обґрунтовується наступним.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Із змісту вимог ч.2 ст.151 КАС України слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Системний аналіз ст.150 КАС України дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19.

Окрім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Судом встановлено, що позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21 вересня 2021 року №52527 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Як слідує з матеріалів справи, що позивач ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з використанням тимчасових споруд, які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 .

26.01.2020 Виконавчим комітетом Рівненської міської ради прийнято рішення № 5 від 26.01.2021р. «Про звільнення території міста Рівного від незаконно встановлених тимчасових споруд», яким вирішено демонтувати належні позивачу тимчасову споруду (з продажу промтоварів) по АДРЕСА_2 до цього рішення, тимчасову споруду (з продажу електроніки) вул.Театральній (район шляхопроводу) - п.10 Додатку 1 до цього рішення. Позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 5 від 26.01.2021р. «Про звільнення території міста Рівного від незаконно встановлених тимчасових споруд» в частині, що стосується демонтажу належних йому тимчасових споруд.

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 5 від 26.01.2021р. «Про звільнення території міста Рівного від незаконно встановлених тимчасових споруд» в частині, що стосується демонтажу належних йому тимчасових споруд.

Під час вирішення апеляційної скарги, колегія суддів підкреслює, що заходи забезпечення такого позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п.1 ч.2 ст.150 КАС України. В контексті співмірності суд також перевіряє не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надає оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Колегія суддів зазначає, що конкретних фактів порушення прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, очевидність заподіяння шкоди таким інтересам прийняттям оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради в заяві про забезпечення позову не наведено, оскільки йдеться лише про ймовірність та припущення можливості настання таких порушень без посилання на конкретні факти. Крім того, в заяві про забезпечення адміністративного позову не наведено конкретних обґрунтувань порушення прав позивача із обов`язковим підтвердженням цього відповідними доказами, а також посилання на явну протиправність оскаржуваного рішення відповідача, яка може бути встановлена лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.

Викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність запропонованих позивачем заходів забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції враховує співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить позивач, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову та зазначає, що застосування даного заходу забезпечення позову фактично призведе до вирішення по суті позовних вимог. Крім того, посилання позивача на протиправність даного рішення суд розцінює передчасним, оскільки вказана обставина підлягає встановленню під час судового розгляду справи. Доказів очевидної протиправності спірних рішень матеріали позовної заяви не містять.

З огляду на вищевказане суд вважає, що вимоги заяви про забезпечення позову є занадто широкими і невизначеними, що явно виходить за межі позовних вимог та за предмет судового розгляду, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.

Отже, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених заявником у її обґрунтування, суд приходить до висновку що заявником не наведено обставин, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому суд зазначає, що правовий інститут забезпечення позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Позивач обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову покликався також на очевидність протиправності оскаржуваного рішення відповідача.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку наявність ознак протиправності оскаржуваного правового акту може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018р. у справі № 800/521/17 зазначила, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Даючи оцінку вказаним обставинам в сукупності, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність і необґрунтованість винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вважає, що ухвала судом постановлена з порушенням норм процесуального права, що привело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст.308, 311, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року про забезпечення позову у справі № 460/4055/21 - скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 07 березня 2023 року