Постанова

від 28.02.2023 по справі 914/1940/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2023 р. Справа №914/1940/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

розглянувшиапеляційну скаргу Комунального підприємства Бродитеплоенерго вих №215/03-06 від 29.12.2022 (вх № ЗАГС 01-05/12/23 від 02.01.2023)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 30.11.2022 (суддя Рим Т.Я., повний текст складено 14.12.2022)

у справі № 914/1940/22

за позовом:Акціонерного товариства Укртрансгаз (надалі АТ Укртрансгаз або позивач)

до відповідача: Комунального підприємства Бродитеплоенерго (надалі КП Бродитеплоенерго або відповідач)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні

відповідача:Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі ПАТ НАК Нафтогаз України),

про стягнення 3 465 085,35 гривень

за участю учасників справи:

від позивача: Мельник О.С.

від відповідача: Слобода С.Г.

від третьої особи: Коваль Н.Т.

ВСТАНОВИВ:

АТ "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до КП "Бродитеплоенерго", за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ НАК Нафтогаз України про стягнення 3 079 189,75 грн основної заборгованості, інфляційних втрат у розмірі 339 328,13 грн та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 46 567,47 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог а.с. 225-232 том ІІ).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.11.2022 у справі №914/1940/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з КП Бродитеплоенерго 3 079 189,75 грн основного боргу, 339 328,13 грн інфляційних утрат, 46 567,47 грн 3 % річних, 51 976,28 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суду виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт здійснення відповідачем у спірний період відбору природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником та підтверджених оператором ГТС номінацій, що порушує приписи статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 8 Закону № 1730 (в редакції Закону № 1639), наведені обставини є підставою для виникнення в КП Бродитеплоенерго обов`язку оплатити АТ Укртрансгаз вартості спожитого природного газу в строки, визначені законом. Однак, відповідачем належних та допустимих доказів оплати 3 079 189,75 грн основного боргу суду не подав. За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення вказаної суми. Оскільки відповідач порушив обов`язок зі сплати грошових коштів у порядку, визначеному законом, перевіривши розрахунок додаткових нарахувань, суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 46 567,47 грн 3 % річних, та 339 328,13 грн інфляційних втрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, КП "Бродитеплоенерго" подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, судове рішення винесено з неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Зокрема, зазначає, що він здійснював діяльність з виробництва теплової енергії на основі укладених договорів з різними учасниками ринку природного газу. Постачання природного газу відбувалося на підставі укладених з ПАТ НАК Нафтогаз України договорів, його розподіл на підставі укладеного з ПАТ Львівгаз, а його транспортування на підставі укладених з позивачем договорів. Відповідач провів розрахунки у повному обсязі за поставлений природний газ та надані послуги, надані йому в рамках укладених договорів. Щодо доводів АТ «Укртрансгаз», відповідач зазначає, що для того, що стверджувати про відбір відповідачем природного газу із ресурсу позивача, останній обов`язково мав здійснити комплекс заходів, передбачених розділами ХІІІ та XIV кодексу ГТС, частково договорами постачання природного газу, укладеними між КП «Бродитеплоенерго» та ПАТ НАК «Нафтогаз України», й договорами транспортування природного газу магістральними трубопроводами, укладеними між ПАТ «Укртрансгаз» та КП «Бродитеплоенерго». Однак, на думку апелянта, відповідних доказів позивачем суду не надано. Окрім того, укладений між ПАТ «Укртрансгаз» та КП «Бродитеплоенерго» договір від № 01.04.2016 не містив умов щодо покладення на позивача обов`язку з балансування обсягів природного газу. Навпаки, п.6.3.9 договору обов`язок з врегулювання небалансу (позитивного чи негативного) покладено на КП «Бродитеплоенерго», яке замовляє послугу для транспортування газу власним споживачам, а не на АТ «Укртрансгаз». А відтак, висновок суду першої інстанції про існування у позивача обов`язку з балансування обсягів природного газу у спірний період не відповідає дійсності. Відповідно позовні вимоги про стягнення вартості відібраних без номінацій в період 2016-2018 років обсягів природного газу є безпідставними.

Представник скаржника в судовому засідання доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скарги (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/310/23 від 17.01.2023), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а відтак просить суд апеляційної інстанції залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/564/23 від 27.01.2023), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а відтак просить суд апеляційної інстанції залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

АТ «Укртрансгаз» (оператор ГТС) до 31.12.2019 був оператором газотранспортної системи - суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

КП «Бродитеплоенерго» (споживач) юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Як стверджує позивач, КП «Бродитеплоенерго» є захищеним споживачем природного газу у розумінні п.10 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» Кабінет Міністрів України затверджував своїми постановами від 01.10.2015 № 758, від 22.03.2017 № 187 Положення про покладення на суб`єктів ринку природного газу покладатися для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу.

Зокрема, вказаними Положеннями було покладено спеціальні обов`язки на ПАТ НАК «Нафтогаз України» постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цими Положеннями.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Бродитеплоенерго» здійснював діяльність з виробництва теплової енергії на основі укладених договорів з різними учасниками ринку природного газу. Постачання природного газу відбувалося на підставі укладених з ПАТ НАК Нафтогаз України договорів, його розподіл на підставі укладеного з ПАТ Львівгаз, а його транспортування на підставі укладених з АТ «Укртрансгаз» договорів.

Так, між ПАТ НАК Нафтогаз України (постачальник) та КП Бродитеплоенерго (споживач) укладено значну кількість договорів постачання природного газу: № 5135/1617-ТЕ-21 від 30.09.2016, № 5242/1618-БО-21 від 27.10.2016, № 5325/1617-КП-21 від 20.01.2017, № 6312/1718-ТЕ-21 від 24.10.2017, № 6313/1718-БО-21 від 24.10.2017, № 6314/1718-КП-21 від 24.10.2017, № 6315/1718-РО-21 від 24.10.2017, за умовами яких постачальник природного газу взяв на себе обов`язок поставити споживачеві упродовж 2016-2017 років природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його вартість (а.с. 8-16, 22-30, 36-44, 53-72, 78-87 том І, а.с. 55-59 том ІІ).

Упродовж зазначеного періоду КП Бродитеплоенерго споживало природний газ, про що свідчать акти приймання-передачі природного газу:

- від 31.10.2016 про поставку у жовтні 2016 року 3,402 тис. м3, 53,851 тис. м3 та 151,260 тис. м3 природного газу (а.с.73, 268 том ІІ). Постачальник природного газу погодив лише акти обсягом 53,851 тис. м3 та 151,260 тис. м3. Акт на поставку об`ємом 3,402 тис. м3 підписаний лише КП Бродитеплоенерго.

- від 31.12.2016 про поставку у грудні 2016 року 267,994 тис. м3 та 194,745 тис. м3 природного газу (а.с.74,75 том ІІ). Зазначені акти підписані лише КП Бродитеплоенерго.

- від 01.02.2017 про поставку у січні 2017 року 10,089 тис. м3, 331,575 тис. м3 та 221,209 тис. м3 природного газу (а.с.46-48 том І). Постачальник природного газу листом № 26-1634/1.2-17 від 16.02.2017 (а.с.49 том І) відмовився підписувати ці акти з огляду на порушення вимог п. 17 Постанови №758 та відсутності підтвердження планових обсягів (номінацій) природного газу на січень 2017 року.

- від 01.12.2017 про поставку у листопаді 2017 року 0,271 тис. м3, 11,905 тис. м3, 208,040 тис. м3 та 163,303 тис. м3 природного газу (а.с.73-76 том І). Постачальник природного газу листом № 26-10077/1.2-17 від 14.12.2017 (а.с. 77 том І) відмовився підписувати ці акти з огляду на порушення вимог п. 12 Постанови № 187, повідомив, що не постачав природного газу у вказаних обсягах відповідачу в листопаді 2017 року.

- від 02.01.2018 про поставку у грудні 2017 року 0,436 тис. м3, 10,493 тис. м3, 183,239 тис. м3 та 143,893 тис. м3 природного газу (а.с.88-91 том І). Постачальник природного газу листом № 26-302/1.2-18 від 22.01.2018 (а.с. 93 том І) відмовився підписувати ці акти з огляду на порушення вимог п 12 Постанови № 187, повідомив, що не постачав природного газу у вказаних обсягах відповідачу в грудні 2017 року.

- від 02.02.2018 про поставку у січні 2018 року 1,254 тис. м3, 10,872 тис. м3, 213,669 тис. м3 та 192,344 тис. м3 природного газу (а.с.87-90 том ІІ). Постачальник природного газу листом № 26-914/1.2-18 від 15.02.2018 (а.с.94 том І) відмовився підписувати ці акти з огляду на порушення вимог п.12 Постанови № 187, повідомив, що не постачав природного газу у вказаних обсягах відповідачу в січні 2018 року.

- від 28.02.2018 про поставку у лютому 2018 року 7,377 тис. м3, 236,737 тис. м3 та 91,207 тис. м3 природного газу (а.с.91-93 том ІІ). Зазначений акт підписаний лише КП Бродитеплоенерго.

Таким чином, відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи позивача без поданих постачальником (НАК Нафтогаз України) номінацій загальним об`ємом 2 504,054 тис. м3, а саме:

жовтень 2016 року 3,402 тис. м3.

грудень 2016 року 462,739 тис. м3.

січень 2017 року 562,873 тис. м3.

листопад 2017 року 383,519 тис. м3.

грудень 2017 року 338,061 тис. м3.

січень 2018 року 418,139 тис. м3.

лютий 2018 року 335,321 тис. м3.

Про зазначені обсяги відбору природного газу свідчать і інші докази.

Так, 01.04.2016 між ПАТ «Укргазтранс» (газотранспортне підприємство) та КП Бродитеплоенерго (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000010, за умовами якого АТ газотранспортне підприємство зобов`язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, а замовник зобов`язався внести плату за надані послуги у строки та порядку, передбачені умовами договору (а.с. 70-71 том ІІ).

Факт надання позивачем послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами у спірний період підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу:

№10-16-1604000010 від 31.10.2016 про транспортування 208,513 тис.м3 природного газу у жовтні 2016 року (а.с.13 том ІІ);

№12-16-1604000010 від 31.12.2016 про транспортування 462,739 тис.м3 природного газу у грудні 2016 року (а.с.14 том ІІ);

№01-17-1604000010 від 31.01.2017 про транспортування 562,873 тис.м3 природного газу у січні 2017 року (а.с.50 том І);

№11-17-1604000010 від 30.11.2017 про транспортування 383,519 тис.м3 природного газу у листопаді 2017 року (а.с.50 том І);

№12-17-1604000010 від 31.12.2017 про транспортування 338,061 тис.м3 природного газу у грудні 2017 року (а.с.17 том ІІ);

№01-18-1604000010 від 31.01.2018 про транспортування 418,139 тис.м3 природного газу у січні 2018 року (а.с.18 том ІІ);

№02-18-1604000010 від 28.02.2018 про транспортування 335,321 тис.м3 природного газу у лютому 2018 року (а.с.19 том ІІ).

Також 01.01.2016 між АТ Львівгаз та КП Бродитеплоенерго був укладений договір розподілу природного газу. Факт надання послу по даному договору у спірний період підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу:

№ ЛВ000078839 від 31.10.2016 про розподіл 208,513 тис. м3 природного газу у жовтні 2016 року (а.с.20 том ІІ);

№ ЛВ000089949 від 31.12.2016 про розподіл 462,739 тис. м3 природного газу у грудні 2016 року (а.с.21 том ІІ);

№ ЛВ000013120 від 31.01.2017 про розподіл 562,873 тис. м3 природного газу у січні 2017 року (а.с.51 том І);

№ЛВ000096487 від 30.11.2017 про розподіл 383,519 тис. м3 природного газу у листопаді 2017 року (а.с.51 том І);

№ЛВ000107930 від 31.12.2017 про розподіл 338,061 тис. м3 природного газу у грудні 2017 року (а.с.92 том І);

№ ЛВ000012122 від 31.01.2018 про розподіл 418,139 тис. м3 природного газу у січні 2018 року (а.с.25 том ІІ);

№ЛВ000024937 від 28.02.2018 про розподіл 335,321 тис. м3 природного газу у лютому 2018 року (а.с.26 том ІІ).

Також, як доказ на підтвердження обсягів відбору природного газу та самого факту відбору таких обсягів позивач покликається на судові рішення у господарських справах № 914/1945/19 (відбір у січні 2017 року 562,873 тис. куб. м, у листопаді 2017 року 383,519 тис куб м природного газу, у грудні 2017 року в обсязі 338,061 тис. куб м) та № 910/341/17 (у жовтні 2016 року обсягом 3,402 тис. м куб., у грудні 2016 року обсягом 462,739 тис. м куб., у січні 2018 року обсягом 418,139 тис. куб. м та у лютому 2018 року обсягом 335,321 тис. м куб.).

Окрім того, АТ «Укртрансгаз», встановивши, що КП «Бродитеплоенерго» було здійснено відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих будь-яким постачальником природного газу номінацій в обсязі 2 504,054 тис.куб.м., звернулося до відповідача із запитом № 16 про надання інформації та документів, що підтверджують чи спростовують наведені обставини (а.с. 17-18 том І).

У відповідь КП «Бродитеплоенерго» надало докази на підтвердження відбору обсягів спожитого природного газу у спірний період (а.с. 19-21 том І).

Проте, доказів оплати вартості відібраного без номінацій природного газу ПАТ НАК Нафтогаз України або АТ Укртрансгаз відповідач не надав.

А відтак, з посиланням на ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», позивач стверджує, що на відповідача було покладено обов`язок протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати позивачу вартість відібраних у період з 2016-2018 роки без номінацій обсягів природного газу.

У зв`язку з зазначеним, за розрахунками позивача, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 2 504,054 тис.куб.м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом складає 17 053 973,98 грн, яку відповідач зобов`язаний сплатити протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами, а саме по 236 862,75 грн (а.с. 95-96 том І).

Однак, відповідач в порушення наведених положень закону не здійснив оплату вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, чим допустив прострочення строку для оплати.

В зв`язку з чим, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з КП «Бродитеплоенерго» на користь АТ Укртрансгаз основної заборгованості за період з жовтня 2021 по жовтень 2022 в розмірі 3 079 189,75 грн, 46 567,47 грн 3 % річних та 339 328,13 грн інфляційних втрат (а.с. 96 том І, а.с.225-229 том ІІ).

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Відносини, які виникли між сторонами, врегульовані приписами ЦК України, ГК України, Закону України Про ринок природного газу, Кодексу ГТС, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

Згідно зі ст.5 розділу 1 глави І Кодексу ГТС номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу відбір природного газу за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період.

Відповідно до ст.1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Отже, подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для споживання природного газу.

Зазначене мотивовано тим, що газотранспортна система є технологічним комплексом, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу (ч.1 ст.1 Закону України Про ринок природного газу). А функції з транспортування, розподілу та постачання природного газу розділені між різними суб`єктами ринку. Зазначене зумовлює необхідність координації та співпраці таких суб`єктів.

Судом встановлено, що у спірний період та до 31.12.2019 (часу створення та початку функціонування окремого суб`єкта на ринку природного газу України оператора ГТС) АТ Укртрансгаз виконував функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Частиною 1 статті 11 Закону України Про ринок природного газу передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Такі спеціальні обов`язки були визначені Кабінетом Міністрів України у постановах Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу від 01.10.2015 № 758, від 22.03.2017 № 187 та від 19.10.2018 № 867.

Указані постанови зобов`язували ПАТ НАК Нафтогаз України постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів. Як зазначалося вище, до таких виробників належав і КП «Бродитеплоенерго».

Колегія суддів звертає увагу на те, що, незважаючи на вказані зобов`язання, постачання природного газу повинно було відбуватися з урахуванням вимог, які визначалися чинними нормативно-правовими актами: Законом України Про ринок природного газу та Кодексом ГТС.

З метою запровадження комплексу організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, в Україні ухвалено Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730-VIII, а згодом Закон України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу від 14.07.2021 №1639-IX.

Оскільки на практиці виникали ситуації, коли ПАТ НАК Нафтогаз України не подавав номінацій оператору ГТС, а виробники теплової енергії продовжували споживати природний газ, АТ Укртрансгаз довелося балансувати газотранспортну систему за рахунок власного природного газу. Враховуючи ці обставини, законодавець визначив умови та суб`єкта ринку природного газу, якому споживач повинен сплатити вартість спожитого природного газу за відсутності підтверджених номінацій. Адже не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте, нікому не оплатила його вартості.

Тож, ч. 2 ст. 8 Закону № 1730 встановлено, що підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, …, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України Про ринок природного газу, чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

Аналіз наведеного припису Закону дає підстави для висновку, що підприємства, які виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, мають обов`язок оплатити особі, яка виконувала функції оператора ГТС до 31.12.2019, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за наявності таких умов:

Як вбачається з матеріалів справи, відбір природного газу відбувся без поданих постачальником газу номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів у період з жовтня 2016 по лютий 2018 роки.

Тобто, відбір природного газу КП Бродитеплоенерго відбувся упродовж періоду, визначеного ч. 2 ст. 8 Закону № 1730, а саме у період з 01.12.2015 по 31.12.2019.

Так, на підтвердження відбору природного газу без поданих номінацій в спірних місяцях та обсягах, які заявлені позивачем, долучено договори постачання ПАТ НАК Нафтогаз України природного газу упродовж 2016-2017 років КП Бродитеплоенерго та акти приймання-передачі природного газу, які не підписані зі сторони постачальника (ПАТ НАК Нафтогаз України):

- від 31.10.2016 про поставку у жовтні 2016 року 3,402 тис. м3 (підписаний лише КП Бродитеплоенерго а.с. 73 том ІІ);

- від 31.12.2016 про поставку у грудні 2016 року 267,994 тис. м3 та 194,745 тис. м3 (підписані лише КП Бродитеплоенерго а.с. 74-75 том ІІ);

- від 01.02.2017 про поставку у січні 2017 року 10,089 тис. м3, 331,575 тис. м3 та 221,209 тис. м3 (підписані лише КП Бродитеплоенерго а.с. 46-48 том І);

- від 01.12.2017 про поставку у листопаді 2017 року 0,271 тис. м3, 11,905 тис. м3, 208,040 тис. м3 та 163,303 тис. м3 (підписані лише КП Бродитеплоенерго а.с. 73-76 том І);

- від 02.01.2018 про поставку у грудні 2017 року 0,436 тис. м3, 10,493 тис. м3, 183,239 тис. м3 та 143,893 тис. м3 (підписані лише КП Бродитеплоенерго а.с.88-91 том І).

- від 02.02.2018 про поставку у січні 2018 року 1,254 тис. м3, 10,872 тис. м3, 213,669 тис. м3 та 192,344 тис. м3 (підписані лише КП Бродитеплоенерго а.с. 87-90 том ІІ).

- від 28.02.2018 про поставку у лютому 2018 року 7,377 тис. м3, 236,737 тис. м3 та 91,207 тис. м3 (підписані лише КП Бродитеплоенерго а.с.91-93 том ІІ).

В матеріалах справи наявні листи ПАТ НАК Нафтогаз України, адресовані КП Бродитеплоенерго, зі змісту яких вбачається, що причиною відмови від підписання зазначених вище актів приймання-передачі природного газу зі сторони постачальника було те, що не було виконано вимоги п. 12 Постанови КМУ № 187 від 22.03.2017 і КП Бродитеплоенерго не були підтвердженні планові обсяги (номінації) природного газу, відповідно постачальник не здійснював постачання природного газу у зазначених у актах об`ємах та місяцях (а.с. 49, 77, 93-94 том ІІ).

Обставини споживання КП "Бродитеплоенерго" у грудні 2016 року, у січні, листопаді та грудні 2017 року природного газу без поданих номінацій, а також відмови ПАТ НАК Нафтогаз України підписати представлені акти було встановлено судами при розгляду господарських справ № 914/1945/19 та №914/341/17.

Також, що у визначений у законі період КП Бродитеплоенерго здійснювало відбір природного газу свідчать укладений між АТ Укртрансгаз та КП Бродитеплоенерго договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000010 від 01.04.2016 (а.с. 70-71 том ІІ), а також акти наданих послуг з транспортування природного газу (а.с. 50, том І, а.с.13-14, 17-19 том ІІ).

АТ Львівгаз надавав послуги з розподілу природного газу, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу (а.с. 51, 92 том І, а.с. 20-21, 25-26 том ІІ).

Врешті, відповідач визнає обсяги спожитого природного газу упродовж спірних місяців, що підтверджується його відповіддю на запит АТ Укртрансгаз та додатком №1 до відповіді про обсяги природного газу відібрані КП «Бродитеплоенерго» у жовтні 2016 року, грудні 2016 року, січні 2017 року, листопаді 2017 року, грудні 2017 року, січні 2018 року та лютому 2018 року у загальному об`ємі 2 504,054 тис. куб.м. (а.с. 17-21 том І).

Тобто, між сторонами нема суперечностей стосовно того, що КП Бродитеплоенерго здійснило відбір природного газу без поданих та підтверджених номінацій у спірний період у вказаному об`ємі.

Підсумовуючи наведене вище, суд констатує, що упродовж спірних періодів відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником та підтверджених оператором ГТС номінацій, що порушує приписи статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС. Акти приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів не були підписані обома сторонами.

У частинах 1, 2 ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Водночас КП Бродитеплоенерго не сплатило вартості відібраного без номінацій природного газу ані ПАТ НАК Нафтогаз України, ані АТ Укртрансгаз.

Оскільки матеріали справи не мстять відповідних доказів оплати вартості відібраного без номінацій природного газу у спірний період, то колегія суддів вважає безпідставним твердження скаржника про відсутність у нього заборгованості за природний газ, відібраний у вказаний вище обсягах у спірний період.

Позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 2 504,054 тис.куб.м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів на загальну суму 17 053 973,98 грн (а.с. 95 том І).

Відтак, беручи до уваги вищенаведені норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідача виникли зобов`язання, передбачені ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», вимоги якого є обов`язковими для відповідача, а саме відповідач зобов`язаний протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати позивачу вартість відібраних у період з 2016-2018 роки без номінацій обсягів природного газу, а саме по 236 862,75 грн на загальну суму 17 053 973,98 грн.

Оскільки станом на момент розгляду даної справи доказів оплати вартості відібраних у період з 2016-2018 роки без номінацій обсягів природного газу матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача в примусовому порядку 3 079 189,75 грн основного боргу (борг станом на 01.11.2022 а.с. 227 том ІІ) є обґрунтованою, та такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, частина 2 статті 8 Закону №1730 визначає обов`язок споживача природного газу зі сплати грошових коштів та встановлює графік такої сплати: щомісяця рівними частинами упродовж 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року.

Згідно поданого розрахунку позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 46 567,47 грн та інфляційних втрат в розмірі 339 328,13 грн за період з 01.11.2021 по 01.11.2022 (а.с. 228-229 томи ІІ).

Враховуючи факт прострочення виконання грошового зобов`язання, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими. Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 46 567,47 грн та 339 328,13 грн інфляційних втрат.

Твердження скаржник про безпідставність заявлено позову в зв`язку з тим, що умовами договору, укладеного 01.04.2016 між ПАТ «Укртрансгаз» та КП «Бродитеплоенерго», не передбачено покладення на позивача обов`язку з балансування обсягів природного газу, а навпаки, такий обов`язок з врегулювання небалансу (позитивного чи негативного) покладено на КП «Бродитеплоенерго», яке замовляє послугу для транспортування газу власним споживачам, колегія суддів вважає помилковим та не є предметом даного спору, оскільки постачання природного газу за цим договором не здійснювалося, що виключає застосування положень цього договору до спірних правовідносин. Проте, акти, які були підписані на виконання договору транспортування природного газу та договору на послуги з розподілу природного газу, слугували доказами на підтвердження факту отримання відповідачем спірних обсягів природного газу. Суд звертає увагу скаржника на те, що підставою даного позову визначено не умови договору, а порушення відповідачем обов`язку, визначеного ч.2 ст. 8 Закону України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу в частині щомісячної оплати вартості відібраного без номінацій обсягу природного газу.

Щодо посилання скаржника на те, що до спірних правовідносин немає застосовуватися ст. 8 Закону України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу, оскільки така не відповідає ст.58 Конституції України стосовно заборони зворотної дії нормативно-правових актів у часі. Аналізована норма фактично врегульовує відносини, які виникли та існували до ухвалення цього законодавчого акта, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-7/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) було зроблено висновок про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи), а не юридичної особи.

Водночас, схожі за змістом норми містяться і в статті 5 Цивільного кодексу України: акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак, очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).

У цій справі відносини з відбору природного газу без поданих номінацій виникли та існували до моменту ухвалення Закону № 1639 та залишалися неврегульованими до часу ухвалення останнього. Відповідач, знаючи, що спожив природний газ без номінацій, при цьому нікому не сплативши за нього коштів, навпаки повинен був розуміти та розраховувати на врегулювання такої ситуації (в тому числі законодавче).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що ч. 2 ст.8 Закону № 1730 не суперечить ч.1 ст. 58 Конституції України та не порушує такий елемент верховенства права, як правова визначеність.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Водночас, частини 1,3,4 ст. 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, в свою чергу відповідачем не спростовані, а відтак правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства Бродитеплоенерго залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2022 у справі № 914/1940/22 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст постанови складено 06.03.2023

Головуючий суддяКравчук Н.М.

судді Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.