Постанова

від 04.05.2023 по справі 914/1940/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/1940/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Ербелідзе А.О. (адвокат), Мельник О.С. (адвокат),

відповідача - не з`явився,

третьої особи- Коваль Н.Т. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу комунального підприємства "Бродитеплоенерго",

на рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2022 та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023

за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до комунального підприємства "Бродитеплоенерго"

про стягнення 3 465 085,35 грн,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У серпні 2022 року акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", позивач) звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до комунального підприємства "Бродитеплоенерго" (далі - КП "Бродитеплоенерго", відповідач) про стягнення 3 079 189,75 грн основної заборгованості, інфляційних втрат у розмірі 339 328,13 грн та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 46 567,47 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

1.2. В обґрунтування позовних вимог АТ "Укртрансгаз" посилалося на те, що до 31.12.2019 здійснювало функції оператора газотранспортної системи, а відповідач у деяких періодах 2016, 2017, 2018 років здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи позивача без поданих постачальником (публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") номінацій загальним об`ємом 2 504,051 тис. м3.

1.3. На підставі частини другої статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" у відповідача виник обов`язок упродовж 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати позивачу вартість відібраних без номінацій на споживання обсягів природного газу.

1.4. Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.09.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", третя особа).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Львівської області від 30.11.2022 у справі №914/1940/22 (суддя Рим Т.Я.) позовні вимоги задоволено повністю; суд стягнув з відповідача на користь позивача 3 079 189,75 грн основного боргу, 339 328,13 грн інфляційних втрат, 46 567,47 грн 3% річних, 51 976,28 грн та витрати на оплату судового збору.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 зі справи (колегія суддів: Кравчук Н.М., Кордюк Г.Т., Плотніцький Б.Д.) апеляційну скаргу КП "Бродитеплоенерго" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2022 у справі №914/1940/22 - без змін.

2.3. Рішення та постанову мотивовано тим, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження факту здійснення відповідачем у спірний період відбору природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником та підтверджених оператором ГТС номінацій. Такі дії є порушенням приписів статті 1 розділу 3 глави І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС). З урахуванням вимог частини другої статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (далі - Закон №1730-VIII) у редакції Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі - Закон №1639-IX) такі обставини є підставою для виникнення у КП "Бродитеплоенерго" обов`язку оплатити позивачу вартість спожитого природного газу в строки, визначені законом.

2.4. Встановивши відсутність доказів оплати вартості відібраного природного газу без поданих постачальником газу номінацій та відсутність підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язання щодо сплати грошових коштів у порядку, визначеному законом, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі КП "Бродитеплоенерго" (далі - скаржник), з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 зі справи №914/1940/22; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.2. Зокрема, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми: статей 8, 58, 150 Конституції України, статті 1, 11, 12 Закону України "Про ринок природного газу", статті 4, 5, 6, 11, 177, 202, 204, 321, 328, 509, 525, 638-640, 651, 652, 655, 656, 692, 712, 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173, 174, 179, 181, 188, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 5, 7, 9, 14, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 01.10.2015 №758, від 22.03.2017 №187, від 19.10.2018 №867 та розпоряджень КМУ "Про деякі питання опалювальних сезонів 2016/2017; 2017/2018; 2018/2019 років", без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/292/18, від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, від 29.06.2022 у справі №477/874/19 та постанові Верховного суду від 20.10.2020 у справі №826/3694/16.

4.1.3. Також обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, відповідач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ у подібних правовідносинах. Зокрема, скаржник наголошує на неможливості застосування положень цієї норми з огляду на загальновизнані принципи права, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

4.1.4. Відповідач зазначає про безпідставність тверджень судів попередніх інстанцій про те, що правовідносини між сторонами спору щодо відбору природного газу без поданих постачальником номінацій виникли та існували до моменту ухвалення Закону №1639-ІХ і залишалися неврегульованими до часу ухвалення цього закону, оскільки на час виникнення спірних правовідносин відбір природного газу відповідачем відбувався на підставі договорів постачання природного газу, укладених між КП "Бродитеплоенерго" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення частини четвертої статті 75 ГПК України та не враховано обставин, встановлених у рішення суду у справах №914/1945/19 та №914/341/1.

4.1.5. Крім того скаржник стверджує, що оскаржувані судові рішення не ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному дослідженні наявних у справі доказів. Зокрема, судами необґрунтовано відхилені та проігноровані докази і доводи відповідача.

4.1.6. За твердженням КП "Бродитеплоенерго", частина друга статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ не вносить зміни у ПК України та не визначає постачальником (продавцем) товару АТ "Укртрансгаз" в розумінні цього Кодексу, а тому, відповідно, КП "Бродитеплоенерго" не можуть бути сформовані податкові накладні з дотриманням вимог ПК України. Таким чином, відповідач зазначає про те, що у випадку залишення рішень попередніх судових інстанцій в силі, він не зможе зарахувати до свого податкового кредиту сплачену суму податку на додану вартість, яка включена до ціни природного газу. Такі дії призведуть до покладення на КП "Бродитеплоенерго" надмірного тягаря сплати податку, який у даному випадку 10% річного обороту підприємства. З огляду на наведене відповідач вважає, що положення частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ суперечать чинному законодавству та не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" доводи касаційної скарги не визнає та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5. Розгляд клопотань

5.1. КП "Бродитеплоенерго" 10.04.2023 подало клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки вважає, що справа містить виключну правову проблему стосовно "конфлікту норм матеріального права", зокрема, положень частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ на противагу положенням статей 8, 58, 150 Конституції України, статей 1, 11, 12 Закону України "Про ринок природного газу", статей 4, 5, 6, 11, 177, 202, 204, 321, 328, 509, 525, 638-640, 651, 652, 655, 656, 692, 712, 714 ЦК України, статей 173, 174, 179, 181, 188, 265 ГК України, статей 5, 7, 9, 14, 187, 198, 200, 201 ПК України та постанов і розпоряджень КМУ "Про деякі питання опалювальних сезонів 2016/2017; 2017/2018; 2018/2019 років".

5.2. Однак, Верховний Суд вважає, що наведені в клопотанні обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не створює підстави для передачі справи №914/1940/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

5.3. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

5.4. За якісним критерієм про виключність правової проблеми свідчать такі обставини: 1) касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; 2) норми матеріального права були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі.

5.5. Водночас сама лише відсутність сформованого правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм права до певних правовідносин, на яку посилається скаржник, не може бути підставою для висновку про існування виключної правової проблеми та про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики Великою Палатою Верховного Суду.

5.6. Подане КП "Бродитеплоенерго" клопотання не містить належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, не обґрунтована відсутність сталої судової практики у відповідних питаннях та наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників, не доведено існування різних позицій у застосуванні наведених норм матеріального права, що, у свою чергу, унеможливлює надання правової оцінки передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. АТ "Укртрансгаз" до 31.12.2019 було оператором газотранспортної системи, тобто суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

6.2. КП "Бродитеплоенерго" (споживач) юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини, тобто є захищеним споживачем природного газу у розумінні пункту 10 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

6.3. Судами встановлено, що відповідно до положень статті 11 Закону "Про ринок природного газу" постановами КМУ від 01.10.2015 №758 та від 22.03.2017 №187 затверджено "Положення про покладення на суб`єктів ринку природного газу покладатися для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - Положення). Зокрема, вказаними Положеннями було покладено спеціальні обов`язки на ПАТ "НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цими Положеннями.

6.4. Суди встановили, що КП "Бродитеплоенерго" здійснювало діяльність з виробництва теплової енергії на основі укладених договорів з різними учасниками ринку природного газу. Зокрема, постачання природного газу відповідачем відбувалося на підставі укладених договорів з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", розподіл природного газу відбувався на підставі договору укладеного з публічним акціонерним товариством "Львівгаз", а його транспортування на підставі договорів, укладених з позивачем.

6.5. Між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та КП "Бродитеплоенерго" (Споживач) укладено значну кількість договорів постачання природного газу: від 30.09.2016 №5135/1617-ТЕ-21, від 27.10.2016 №5242/1618-БО-21, від 20.01.2017 №5325/1617-КП-21, від 24.10.2017 №6312/1718-ТЕ-21, від 24.10.2017 №6313/1718-БО-21, від 24.10.2017 №6314/1718-КП-21, від 24.10.2017 №6315/1718-РО-21, за умовами яких Постачальник природного газу взяв на себе обов`язок поставити Споживачеві упродовж 2016-2017 років природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити його вартість.

6.6. Як встановлено судами, упродовж визначеного позивачем періоду (деякі періоди 2016, 2017, 2018 років) КП "Бродитеплоенерго" здійснило відбір природного газу з газотранспортної системи позивача без поданих постачальником (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") номінацій загальним об`ємом 2 504,054 тис.м3.

6.7. Судами попередніх інстанцій надано оцінку актам приймання-передачі природного газу та встановлено, зокрема:

- акта від 31.10.2016 про поставку у жовтні 2016 року 3,402 тис.м3, 53,851 тис.м3 та 151,260 тис.м3 природного газу. При цьому, Постачальник природного газу погодив лише акти на обсяг 53,851 тис.м3 та 151,260 тис.м3. Водночас акт на поставку об`ємом 3,402 тис.м3 підписаний лише відповідачем;

- акта від 31.12.2016 про поставку у грудні 2016 року 267,994 тис.м3 та 194,745 тис.м3 природного газу. Зазначені акти не погоджено Постачальником та підписані лише відповідачем;

- акта від 01.02.2017 про поставку у січні 2017 року 10,089 тис.м3, 331,575 тис.м3 та 221,209 тис.м3 природного газу. При цьому Постачальник природного газу листом від 16.02.2017 №26-1634/1.2-17 відмовився підписувати ці акти з огляду на порушення вимог пункту 17 Постанови КМУ №758 та відсутності підтвердження планових обсягів (номінацій) природного газу на січень 2017 року;

- акта від 01.12.2017 про поставку у листопаді 2017 року 0,271 тис.м3, 11,905 тис.м3, 208,040 тис.м3 та 163,303 тис.м3 природного газу. При цьому Постачальник природного газу листом від 14.12.2017 №26-10077/1.2-17 відмовився підписувати ці акти з огляду на порушення вимог пункту 12 Постанови КМУ №187, повідомив, що не постачав природного газу у вказаних обсягах відповідачу в листопаді 2017 року.

- акта від 02.01.2018 про поставку у грудні 2017 року 0,436 тис.м3, 10,493 тис.м3, 183,239 тис.м3 та 143,893 тис.м3 природного газу. При цьому Постачальник природного газу листом від 22.01.2018 №26-302/1.2-18 відмовився підписувати ці акти з огляду на порушення вимог пункту 12 Постанови КМУ №187, повідомив, що не постачав природного газу у вказаних обсягах відповідачу в грудні 2017 року;

- акта від 02.02.2018 про поставку у січні 2018 року 1,254 тис.м3, 10,872 тис.м3, 213,669 тис.м3 та 192,344 тис.м3 природного газу. При цьому Постачальник природного газу листом від 15.02.2018 №26-914/1.2-18 відмовився підписувати ці акти з огляду на порушення вимог пункту 12 Постанови КМУ №187, повідомив, що не постачав природного газу у вказаних обсягах відповідачу в січні 2018 року;

- акта від 28.02.2018 про поставку у лютому 2018 року 7,377 тис.м3, 236,737 тис.м3 та 91,207 тис.м3 природного газу. Зазначений акт не погоджено Постачальником та підписаний лише відповідачем.

6.8. Так, судами встановлено, що відповідачем здійснено відбір природного газу з газотранспортної системи позивача без поданих Постачальником (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") номінацій: у жовтні 2016 року - 3,402 тис.м3; у грудні 2016 року - 462,739 тис.м3; у січні 2017 року - 562,873 тис.м3; у листопаді 2017 року - 383,519 тис.м3; у грудні 2017 року - 338,061 тис.м3; у січні 2018 року - 418,139 тис.м3; у лютому 2018 року - 335,321 тис.м3.

6.9. Також суди попередніх інстанцій надали оцінку укладеному між ПАТ "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) та КП "Бродитеплоенерго" (замовник) договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.04.2016 №1604000010 та встановили, що факт надання позивачем послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами за цим договором у спірний період підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу: від 31.10.2016 №10-16-1604000010 про транспортування 208,513 тис.м3 природного газу у жовтні 2016 року; від 31.12.2016 №12-16-1604000010 про транспортування 462,739 тис.м3 природного газу у грудні 2016 року; від 31.01.2017 №01-17-1604000010 про транспортування 562,873 тис.м3 природного газу у січні 2017 року; від 30.11.2017 №11-17-1604000010 про транспортування 383,519 тис.м3 природного газу у листопаді 2017 року; від 31.12.2017 №12-17-1604000010 про транспортування 338,061 тис.м3 природного газу у грудні 2017 року; від 31.01.2018 №01-18-1604000010 про транспортування 418,139 тис.м3 природного газу у січні 2018 року; від 28.02.2018 №02-18-1604000010 про транспортування 335,321 тис.м3 природного газу у лютому 2018 року.

6.10. Факт надання послуг з розподілу природного газу відповідачу у спірний період підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу за договором від 01.01.2016, укладеним між АТ "Львівгаз" та КП "Бродитеплоенерго": від 31.10.2016 №ЛВ000078839 про розподіл 208,513 тис.м3 природного газу у жовтні 2016 року; від 31.12.2016 №ЛВ000089949 про розподіл 462,739 тис.м3 природного газу у грудні 2016 року; від 31.01.2017 №ЛВ000013120 про розподіл 562,873 тис.м3 природного газу у січні 2017 року; від 30.11.2017 №ЛВ000096487 про розподіл 383,519 тис.м3 природного газу у листопаді 2017 року; від 31.12.2017 №ЛВ000107930 про розподіл 338,061 тис.м3 природного газу у грудні 2017 року; від 31.01.2018 №ЛВ000012122 про розподіл 418,139 тис.м3 природного газу у січні 2018 року; від 28.02.2018 №ЛВ000024937 про розподіл 335,321 тис.м3 природного газу у лютому 2018 року.

6.11. У рішеннях суду зі справ №914/1945/19 та №910/341/17 також встановлено обставини щодо факту самого відбору природного газу та обставини щодо обсягів відібраного відповідачем природного газу з газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз", зокрема: відбір у січні 2017 року 562,873 тис.м3, у листопаді 2017 року 383,519 тис.м3, у грудні 2017 року 338,061 тис.м3 - справа №914/1945/19; відбір у жовтні 2016 року 3,402 тис.м3, у грудні 2016 року 462,739 тис.м3, у січні 2018 року 418,139 тис.м3 та у лютому 2018 року 335,321 тис.м3 - справа №910/341/17.

6.12. Звертаючись до суду з позовом АТ "Укртрансгаз" зазначало про те, що встановивши обставини щодо здійснення відповідачем відбору природного газу з газотранспортної системи без поданих будь яким постачальником природного газу номінацій у загальному обсязі 2 504,054 тис.м3, товариство звернулося до КП "Бродитеплоенерго" із запитом про надання інформації та документів, які підтверджують чи спростовують наведені обставини. У відповідь на вказаний запит КП "Бродитеплоенерго" надало позивачу докази на підтвердження відбору обсягів спожитого природного газу у спірний період. Однак доказів оплати вартості відібраного без номінацій природного газу ні на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" ні на користь АТ "Укртрансгаз" відповідачем не надано.

6.13. Позивач, з посиланням на положення частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ зазначає про обов`язок відповідача протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати позивачу вартість відібраних у період з 2016-2018 роки без номінацій обсягів природного газу. За розрахунками АТ "Укртрансгаз" вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 2 504,054 тис.м3 за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом складає 17 053 973,98 грн. Однак, відповідачем в порушення наведених положень Закону не здійснено оплату вартості відібраних обсягів природного газу без поданих постачальником газу номінацій та допущено прострочення строків оплати.

6.14. З огляду на наведене, на думку позивача, підлягає до стягнення з відповідача на користь АТ "Укртрансгаз" основна заборгованість за період з жовтня 2021 року по жовтень 2022 року на суму 3 079 189,75 грн (із розрахунку 236 862,75 грн щомісяця), 3% річних у розмірі 46 567,47 грн та інфляційні втрати у розмірі 339 328,13 грн.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.3. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на:

- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що апеляційним господарським судом в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування положень частини першої статті 58 Конституції України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/292/18, від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, від 29.06.2022 у справі №477/874/19 та постанові Верховного суду від 20.10.2020 у справі №826/3694/16 (принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів);

- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ у подібних правовідносинах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення вартості відібраного з газотранспортної системи природного газу без поданих постачальником номінацій та 3% річних і інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов`язань.

8.2. За узагальненими доводами скаржника, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, які полягають, на його думку, у застосуванні частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ, за умов того, що вказана норма Закону (на думку відповідача) є такою, що не відповідає Конституції України, ГК України та ЦК України.

8.3. У контексті доводів касаційної скарги, встановлених у справі обставин та висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначає таке.

8.4. Щодо посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить з такого.

8.5. Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", ЦК України та ГК України.

8.6. Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс ГТС, який визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

8.7. У статті 5 розділу 1 глави І Кодексу ГТС визначено, що номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.

8.8. Відповідно до статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій. Пунктом 4 глави 3 розділу І Кодексу ГТС визначено, що експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.

8.9. Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї.

8.10. Для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку (пункт 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС).

8.11. Наведені вище положення Кодексу ГТС дають підстави дійти висновку, що укладання договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для відбору природного газу в межах газотранспортної системи.

8.12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у визначені позивачем спірні періоди та до 31.12.2019 АТ "Укртрансгаз" виконувало функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

8.13. Частиною першою статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

8.14. КМУ відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" прийнято постанови від 01.10.2015 №758, від 22.03.2017 №187 та від 19.10.2018 №867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - Положення). Указані постанови зобов`язували ПАТ "НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів, у тому числі і виробнику - КП "Бродитеплоенерго".

8.15. Разом з тим, 30.11.2016 набрав чинності Закон №1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, а згодом 29.08.2021 також набрав чинності Закон №1639-IX.

8.16. За змістом статті 1 Закону №1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.

8.17. Відповідно до статті 2 Закону №1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.

8.18. Так, Законом №1639-IX внесені численні зміни до Закону №1730-VIII зокрема, розширивши сферу його дії, у тому числі шляхом викладення статті 2 в новій редакції та доповнено статтю 8 частиною другою.

8.19. Відповідно до частини другої 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих номінацій, зобов`язані протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

8.20. Аналіз наведених приписів Закону №1730-VIII дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень статті 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно; 2) заборгованість складається з вартості об`ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019; 4) строк оплати настав з 01.10.2021.

8.21. Як встановлено судами попередніх інстанцій: відбір природного газу відповідачем відбувся без поданих постачальником газу (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів у період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року (листи ПАТ "НАК "Нафтогаз України", адресовані КП "Бродитеплоенерго", акти приймання-передачі природного газу та договори постачання природного газу, укладені між відповідачем та третьою особою; звіти [алокації] про фактичні обсяги природного газу по постачальниках та акти наданих послуг з розподілу природного газу за договором, укладеним між АТ "Львівгаз" та КП "Бродитеплоенерго"); вказані обставини також встановлено у рішеннях суду зі справи №914/1945/19 та справи №910/341/17 (щодо самого факту відбору природного газу та обсягів відібраного відповідачем природного газу з газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз") та які в силу положень статті 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню; розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 2 504,054 тис.м3 позивачем здійснено за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів, які були чинні протягом періоду таких відборів; між сторонами відсутні суперечності стосовно того, що відповідачем здійснювався такий відбір природного газу без поданих та підтверджених номінацій у спірний період у вказаному об`ємі; відсутні докази оплати відповідачем вартості відібраного без номінацій природного газу ні на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ані на користь АТ "Укртрансгаз".

8.22. Таким чином, з урахуванням вставлених судом апеляційної інстанції обставин в аспекті порушених у касаційній скарзі питань, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ та, відповідно про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

8.23. У контексті спірних правовідносин та з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин, Суд також зазначає, що згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

8.24. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

8.25. Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц).

8.26. З урахуванням встановлених обставин щодо порушення відповідачем визначених у частині другій статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ строків оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу і вказали про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

8.27. З огляду на наведене Суд зазначає про те, що надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суди попередніх інстанцій, дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

8.28. Щодо доводів касаційної скарги в частині неможливості застосування положень цієї норми з огляду на загальновизнані принципи права, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, Суд зазначає таке.

8.29. Так, місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції ухвалено рішення у справі відповідно до норм чинного законодавства на момент розгляду справи, зокрема, застосовано положення статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ.

8.30. Суд виходить з того, що закріплений у статті 58 Конституції України принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі "lex ad praeterian non valet" полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

8.31. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

8.32. Статтею 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

8.33. Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного/господарського законодавства: 1) коли акт законодавства пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

8.34. Суд також враховує, що за вимогами частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

8.35. Таким чином у контексті спірних правовідносин колегія суддів зазначає про те, що внесення змін до законодавства шляхом його доповнення щодо особливостей врегулювання відносин підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води) на ринку природного газу, свідчить про те, що по-перше, такі зміни поширюються на правовідносини, що виникли з 01.12.2015 по 31.12.2019, тобто підлягають обов`язковому застосуванню виключно до правовідносин які виникли до набрання ними законної сили; по-друге, що до їх запровадження, ці відносини не були врегульовані таким чином.

8.36. Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

8.37. Отже, виходячи із загально-дозвільного принципу, який закріплений у частині першій статті 19 Конституції України висновки судів першої та апеляційної інстанції про на явність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ та про наявність підстав для задоволення позову відповідають принципам справедливого судового розгляду у контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

8.38. Щодо доводів касаційної скарги в частині того, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права у застосуванні частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ, яка, на його думку, не відповідає Конституції України, ГК України та ЦК України, Суд зазначає таке.

8.39. Зважаючи на зміст спірних правовідносин, правове врегулювання спірних правовідносин, висновки судів попередніх інстанцій та враховуючи те, що обґрунтованих та переконливих доводів, яким саме нормам загального законодавства суперечать наведені положення Закону №1730-VIII касаційна скарга не містить, доводи в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими.

8.40. Крім того, як вже було зазначено у розділі 4 цієї постанови, постанова суду апеляційної інстанції у справі оскаржується позивачем також з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

8.41. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.42. Ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.43. Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Відтак, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

8.44. Проаналізувавши висновки, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду, які, за твердженням скаржника, не були враховані апеляційним господарським судом, Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування таких висновків, оскільки справа, що розглядається та справи, наведені скаржником суттєво різняться як за об`єктом спору так і за змістовним критерієм.

8.45. Так, у справі, що розглядається предметом спору є стягнення вартості відібраного з газотранспортної системи природного газу без поданих постачальником номінацій.

8.46. Водночас, у справі №812/292/18 предметом спору було скасування рішення ГУ ДФС у Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску і висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 стосуються питань щодо застосування частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" стосовно платників єдиного внеску які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

У справі №334/3161/17 предметом спору було визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру і висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 стосуються питань щодо застосування статті 334 ЦК України (у контексті спірних правовідносин, які виникли щодо придбаного до 01.01.2013 нерухомого майна) та за висновками Суду, застосуванню підлягають ЦК України (чинні на момент виникнення правовідносин), які визначають умови та момент виникнення права власності в набувача нерухомого майна за відповідним правочином, а також містять правило щодо обов`язкової реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

У справі №910/17048/17 предметом спору було стягнення кредитної заборгованості і висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.01.2022 стосуються питань щодо застосування положень статей 33, 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03.07.2018 №2478-VIII) та статей 546, 590, 598, 599 ЦК України.

У справі №477/874/19 предметом спору було відшкодування майнової шкоди (витрат, пов`язаних із лікуванням) та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки і висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.06.2022 стосуються питань щодо застосування частини другої статті 1188 ЦК України.

У справі №826/3694/16 предметом спору було визнання протиправними і скасування наказів Державної фіскальної служби України, які прийнято щодо ліквідації, створення та зміни назв окремих митних постів митниць і Висновки Верховного Суду у постанові від 20.10.2020 стосуються питань щодо впливу дійсного адміністративного договору на реалізацію компетенції митного органу в частині прийняття рішень про ліквідацію, створення та зміну назв окремих митних постів митниць.

8.47. Отже, у Верховного Суду немає підстав вважати, що висновки Верховного Суду щодо застосування приписів частини першої статті 58 Конституції України у подібних правовідносинах не були враховані у розгляді справи судом апеляційної інстанції. Верховний Суд зазначає, що висновки у наведених скаржником постановах та у цій справі не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаній справі скаржник послався, виокремивши їх із контексту судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору.

8.48. Таким чином детальний аналіз наведеної практики та рішень судів попередніх судових інстанції у контексті аргументів касаційної скарги дають підстави дійти висновку, що скаржником не наведено аргументів, які згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК можуть бути підставою для касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції у справі в установленому процесуальним законом порядку.

8.49. Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.50. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

8.51. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

8.52. Водночас суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

8.53. Зважаючи на викладене у розділі 8 цієї постанови, наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішень попередніх інстанцій.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою КП "Бродитеплоенерго" у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження за касаційною скаргою КП "Бродитеплоенерго" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу відповідача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою комунального підприємства "Бродитеплоенерго" на рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі №914/1940/22 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу комунального підприємства "Бродитеплоенерго" в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі №914/1940/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова