Рішення

від 15.02.2023 по справі 911/1757/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/1757/22

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СОЦІОСТРІМ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДР.РЕДДІ`С ЛАБОРАТОРІЗ"

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача: Тарасун О.І. - адвоката (посвідчення КВ №4409 від 01.07.2016 року);

відповідача: Печенюка Р.В. - адвоката (посвідчення №10859/10 від 31.10.2022 року),

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2022 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "СОЦІОСТРІМ" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ДР.РЕДДІ`С ЛАБОРАТОРІЗ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 96 498,60 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору №10-06/1 про надання маркетингових послуг від 10.06.2021 року, згідно з якими позивач зобов`язувався надавати відповідачу послуги з проведення досліджень кон`юктури ринку відносно продукції позивача (далі - послуги), а відповідач зобов`язувався їх прийняти та оплатити.

Відповідач послуги, отримані від позивача, не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 64 875,00 грн. основного боргу, 16 995,47 грн. пені, 1 722,30 грн. трьох процентів річних, 12 905,83 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 26.09.2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 21 жовтня 2022 року.

21 жовтня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без її участі.

Представник відповідача в засіданні проти задоволення вищевказаного клопотання не заперечував.

Представник позивача у засідання не з`явилась.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника позивача про проведення судового засідання без її участі, визнав його таким, що підлягало задоволенню.

Ухвалою суду від 21.10.2022 року підготовче засідання відкладено на 23 листопада 2022 року.

21 жовтня 2022 року, після засідання, на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

27 жовтня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала відповідь на відзив на позовну заяву, а також клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив.

03 листопада 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій вона просила суд стягнути з відповідача 64 875,00 грн. основного боргу, 4 354,62 грн. пені, 261,28 грн. трьох процентів річних та 1 232,63 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, яка була прийнята до розгляду судом.

17 листопада 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, а також клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою суду від 23.11.2022 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 14 грудня 2022 року.

29 листопада 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про зобов`язання відповідача надати відповіді на запитання, поставлені позивачем, у порядку письмового опитування учасників справи, відповідно до ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

01 грудня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

14 грудня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання, поставлені відповідачем, у порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представник позивача у засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

14 грудня 2022 року підготовче засідання відкладено на 11 січня 2022 року, про що постановлена ухвала суду.

11 січня 2023 року в засіданні представник позивача просила суд поновити пропущені процесуальні строки для подання відповіді на відзив на позовну заяву, додаткових пояснень, клопотання про зобов`язання відповідача надати відповіді на запитання, поставлені позивачем, у порядку письмового опитування учасників справи, на підставі ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача проти задоволення клопотань про поновлення пропущених процесуальних строків для подання відповіді на відзив на позовну заяву та додаткових пояснень не заперечував, у поновленні пропущеного процесуального строку для подання клопотання про зобов`язання відповідача надати відповіді на запитання, поставлені позивачем, у порядку письмового опитування учасників справи на підставі ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, просив суд відмовити.

Суд, розглянувши у засіданні вищевказані клопотання представника позивача про поновлення пропущених процесуальних строків, визнав їх такими, що підлягали задоволенню, причини їх пропуску поважними, поновив пропущені процесуальні строки, прийняв до розгляду відповідь на відзив на позовну заяву та долучив до матеріалів справи додаткові пояснення щодо обставин справи.

Крім цього, суд, заслухавши пояснення представників сторін, визнав клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання клопотання про зобов`язання відповідача надати відповіді на запитання, поставлені позивачем, у порядку письмового опитування учасників справи, на підставі ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, таким, що підлягало задоволенню, причини пропуску процесуального строку для подання цього клопотання поважними, поновив його та прийняв до розгляду клопотання представника позивача.

Представник відповідача в засіданні також просив поновити пропущений процесуальний строк для подання клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання, поставлені відповідачем, на підставі ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача проти вищевказаного клопотання заперечувала.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання, поставлені відповідачем, на підставі ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, визнав його таким, що підлягало задоволенню, причини пропуску процесуального строку для подання клопотання представника відповідача поважними, поновив його та прийняв до розгляду вищевказане клопотання.

Представник позивача у засіданні клопотання про зобов`язання відповідача надати відповіді на запитання, поставлені позивачем, на підставі ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, підтримала, просила суд зобов`язати представника відповідача надати відповіді на запитання, поставлені позивачем у клопотанні.

Представник відповідача проти вищевказаного клопотання заперечував.

Судом у задоволенні клопотання представника позивача про зобов`язання відповідача надати відповіді на запитання, поставлені позивачем, у порядку письмового опитування учасників справи, на підставі ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, було відмовлено.

Представник відповідача у засіданні клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання, поставлені відповідачем, на підставі ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, підтримав, просив суд зобов`язати представника позивача надати відповіді на запитання, поставлені відповідачем у клопотанні.

Представник позивача проти вищевказаного клопотання заперечувала.

Судом у задоволенні клопотання представника відповідача про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання, поставлені відповідачем у порядку письмового опитування учасників справи, на підставі ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, також було відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.01.2023 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 15 лютого 2023 року.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

03 лютого 2023 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду позивача та відповідача в справі №911/1757/22 у засідання, призначене на 15 лютого 2023 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Крім цього, подав письмові пояснення для долучення до матеріалів справи. Також, до закінчення судових дебатів, представник відповідача заявив клопотання про вирішення судом питання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу після прийняття рішення у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 15 лютого 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

10 червня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СОЦІОСТРІМ" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДР.РЕДДІ`С ЛАБОРАТОРІЗ" (далі - відповідач) був укладений договір №10-06/1 про надання маркетингових послуг (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору, за цим договором відповідач доручає, а позивач зобов`язується протягом строку дії цього договору надавати відповідачу послуги з проведення досліджень кон`юктури ринку відносно продукції позивача. Методи досліджень (опитування, фокус-групові дискусії, глибинні інтерв`ю) узгоджуються сторонами перед кожним проектом у брифах та визначаються у додатках до цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, відповідач зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та в строки, передбачені даним договором та додатками до нього.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що вартість, строки та порядок надання послуг визначаються сторонами у додатках до цього договору, що укладаються сторонами в кожному окремому випадку надання послуг і є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору, вартість послуг та порядок оплати за цим договором визначається в кожному окремому випадку надання послуг у додатках та актах до цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору, валютою платежу за цим договором є гривня.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата наданих послуг здійснюється після фактичного надання послуг позивачем, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін актом приймання-передачі послуг, на підставі виставленого позивачем рахунку на оплату.

Згідно з п. 4.1 договору, факт надання послуг за цим договором та додатками до нього підтверджується актами приймання - передачі послуг, які підписуються протягом 5 календарних днів після надання послуг повноважними представниками сторін.

Відповідно до п. 4.2 договору, відповідач приймає надані послуги (виконані роботи) та повертає другий примірник підписаного акту позивачу протягом п`яти робочих днів з дати його отримання (вручення).

Якщо надані послуги (виконані роботи) не відповідають чинному законодавству України та умовам цього Договору, Замовник зобов`язаний протягом двох робочих днів з дати надання (вручення) Акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) для узгодження (на підпис), надати Виконавцю письмову мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків надання послуг (виконання робіт) (п. 4.3 договору).

Згідно з п. 4.4 договору, у такому разі в строки передбачені абзацом першим цього пункту, сторони узгоджують порядок та строки виправлення недоліків позивачем.

Відповідно до п. 4.5 договору, якщо відповідач не поверне позивачу належним чином оформлений акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) в порядку, передбаченому п. 4.2. цього договору, або не вчинить дії передбачені п. 4.3. цього договору протягом двох робочих днів з дня отримання (вручення), надані послуги (виконані роботи) будуть вважатися прийнятими з дотриманням позивачем всіх умов цього договору.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021 року.

25 серпня 2021 року сторонами був підписаний додаток №4 до договору №10-06/1 про надання маркетингових послуг від 10 червня 2021 року (далі - додаток №4).

Згідно з п. 2.6 додатку №4, строки надання послуг становить 30 (тридцять) календарних днів з моменту надання відповідачем всіх необхідних матеріалів, а саме: погодження методології (гайду та скринеру), але в будь-якому випадку, такий строк не може обраховуватись раніше підписання даного додатку.

Відповідно до п. 2.7 додатку №4, з урахуванням строків надання послуг, визначених в п. 2.6. даного додатку, сторони погодили, що надання послуг за цим додатком мають надаватись відповідно до наступних етапів:

-1 й етап; розробка методології (гайд ГІ та скринінгова анкета для рекрутингу); протягом 2-х днів з моменту підписання додатку;

- 2 й етап; затвердження методології; до моменту погодження відповідачем;

- 3 й етап; рекрутинг учасників дослідження; 7 днів з моменту завершення попереднього етапу;

- 4 й етап; проведення ГІ; 12 днів з моменту завершення попереднього етапу;

- 5 й етап; написання аналітичного звіту; 9 днів з моменту завершення попереднього етапу.

Згідно з п. 3 додатку №4, вартість послуги. Сторони домовились, що вартість послуг за даним додатком складає 64 875,00 грн. (шістдесят чотири тисячі вісмсот сімдесят п`ять гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 20% 10 812,50 грн. та визначається з сукупної вартості всіх складових проведення глибинних інтерв`ю, а саме:

- вартість робіт, в грн.: методологія дослідження - терапевти та травматологи; кількість одиниць: 1; ціна за одиницю: 2000; загалом: 2 000; примітка: фіксована частина;

- вартість робіт, в грн.: методологія дослідження - пацієнти; кількість одиниць: 1; ціна за одиницю: 2000; загалом: 2 000; примітка: фіксована частина;

- вартість робіт, в грн.: рекрут респондентів: терапевти (5 ГІ); кількість одиниць: 5; ціна за одиницю: 900; загалом: 4 500; примітка: змінна частина (може бути скорегована у відповідності до фактичної кількості проведених ГІ);

- вартість робіт, в грн.: рекрут респондентів: травматологи (5 ГІ); кількість одиниць: 5; ціна за одиницю: 950; загалом: 4 750; примітка: змінна частина (може бути скорегована у відповідності до фактичної кількості проведених ГІ);

- вартість робіт, в грн.: рекрут респондентів: пацієнти (5 ГІ); кількість одиниць: 5; ціна за одиницю: 600; загалом: 3 000; примітка: змінна частина (може бути скорегована у відповідності до фактичної кількості проведених ГІ);

- вартість робіт, в грн.: модерація (проведення 15 ГІ); кількість одиниць: 15; ціна за одиницю: 900; загалом: 13 500; примітка: змінна частина (може бути скорегована у відповідності до фактичної кількості проведених ГІ);

- вартість робіт, в грн.: аналітичний звіт (проведення 15 ГІ); кількість одиниць: 15; ціна за одиницю: 900; загалом: 13 500; примітка: змінна частина (може бути скорегована у відповідності до фактичної кількості проведених ГІ).

- вартість робіт, в грн.: витрат; загалом: 43 250.

- вартість робіт, в грн.: агентська комісія; загалом: 10 813;

Разом з ПДВ: 64 875.

Пунктом 4 додатку №4 встановлено, що сторони погодили наступний порядок оплати послуг: відповідач сплачує повну вартість послуг за фактом їх надання, протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі послуг на підставі виписаного позивачем рахунку.

За твердженнями представника позивача, позивач виконав роботи на суму 64 875,00 грн., після чого направив на адресу відповідача рахунок на оплату №21 від 27 жовтня 2021 року, на суму 64 875,00 грн., а також акт надання послуг №21 від 27 жовтня 2021 року, на суму 64 875,00 грн.

Проте відповідач роботи, виконані позивачем, не оплатив.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №17.08/1 від 17.08.2022 року, просив сплатити заборгованість у сумі 93 201,53 грн.

Відповідач вищевказану претензію отримав, проте заборгованість не оплатив.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до Господарського суду Київської області, просив стягнути з відповідача 64 875,00 грн. основного боргу, 16 995,47 грн. пені, 1 722,30 грн. трьох процентів річних, 12 905,83 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

03 листопада 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій вона просила суд стягнути з відповідача 64 875,00 грн. основного боргу, 4 354,62 грн. пені, 261,28 грн. трьох процентів річних та 1 232,63 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

21 жовтня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити, послався на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б направлення позивачем на адресу відповідача акту надання послуг №21 від 27 жовтня 2021 року, на суму 64 875,00 грн., вважав, що період нарахування пені позивачем визначений не вірно.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №10-06/1 про надання маркетингових послуг від 10.06.2021 року, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався надавати відповідачу послуги з проведення досліджень кон`юктури ринку відносно продукції позивача (далі - послуги), а відповідач зобов`язувався їх прийняти та оплатити.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата наданих послуг здійснюється після фактичного надання послуг позивачем, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін актом приймання-передачі послуг, на підставі виставленого позивачем рахунку на оплату.

Згідно з п. 4.1 договору, факт надання послуг за цим договором та додатками до нього підтверджується актами приймання - передачі послуг, які підписуються протягом 5 календарних днів після надання послуг повноважними представниками сторін.

Відповідно до п. 4.2 договору, відповідач приймає надані послуги (виконані роботи) та повертає другий примірник підписаного акту позивачу протягом п`яти робочих днів з дати його отримання (вручення).

Згідно з п. 4.5 договору, якщо відповідач не поверне позивачу належним чином оформлений акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) в порядку, передбаченому п. 4.2. цього договору, або не вчинить дії передбачені п. 4.3. цього договору протягом двох робочих днів з дня отримання (вручення), надані послуги (виконані роботи) будуть вважатися прийнятими з дотриманням позивачем всіх умов цього договору.

За твердженнями представника позивача, після виконання позивачем робіт, 27 жовтня 2021 року на електронну адресу: olha.novosolova@drreddys.com та 01 листопада 2021 року на поштову адресу відповідача був направлений рахунок на оплату №21 від 27 жовтня 2021 року, на суму 64 875,00 грн., а також акт надання послуг №21 від 27 жовтня 2021 року, на суму 64 875,00 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача послався на те, що сторонами не був погоджений порядок направлення кореспонденції на електронну адресу відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11.06.2019 року в справі №904/2882/19 зазначено, що у договорі, укладеному між сторонами, повинні бути наведені умови щодо можливості електронного листування під час його виконання, погодження сторонами відповідних адрес, а також переліку осіб, уповноважених вести зазначене листування.

Представник позивача документів, що підтверджували б узгодження сторонами електронного листування із зазначенням переліку уповноважених осіб, а також документів, що підтверджували б направлення вищевказаних документів на поштову адресу відповідача, суду не надала.

Разом з цим, судом встановлено, що 23 серпня 2022 року позивач направив відповідачу претензію №17.08/1 від 17.08.2022 року з додатками, зокрема, рахунком на оплату №21 від 27 жовтня 2021 року, на суму 64 875,00 грн., а також актом надання послуг №21 від 27 жовтня 2021 року, на суму 64 875,00 грн., що підтверджується копією чеку від 23.08.2022 року, накладної №0302809076012 від 23.08.2022 року, а також копією опису вкладення у цінний лист від 23.08.2022 року.

За твердженнями представника відповідача, претензію №17.08/1 від 17.08.2022 року з додатками відповідач не отримував.

Доводи представника відповідача спростовуються долученою до матеріалів справи копіює договору №10-06/1 про надання маркетингових послуг від 10.06.2021 року, укладеного між позивачем та відповідачем, з якого вбачається, що адресою відповідача для листування є: 03131, місто Київ, Столичне шосе, 103, офіс 11 А, 11 поверх, БЦ "Європа" (адреса та реквізити сторін).

Згідно із відомостями інформаційного ресурсу Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", поштове повідомлення зі штрих - кодовим ідентифікатором №0302809076012 було отримано відповідачем за вищевказаною адресою 31 серпня 2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, у листі від 17 лютого 2022 року відповідач повідомив позивача про затримку оплати наданих послуг, у зв`язку із проведенням міжнародного аудиту.

Аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб`єкта господарювання задля висловлення незалежної думки аудитора про її вірогідність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб`єктів господарювання), згідно з вимогами користувачів.

Як уже зазначалось, відповідно до п. 3.3 договору, оплата наданих послуг здійснюється після фактичного надання послуг позивачем, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін актом приймання-передачі послуг, на підставі виставленого позивачем рахунку на оплату.

Так, умовами договору оплата наданих позивачем послуг не була пов`язана із попереднім проведенням відповідачем аудиту.

Крім цього, за твердженнями представника відповідача, позивач не надав відповічу аналітичний звіт, відповідно до п. 2.8 додатку №4, згідно з яким, сторони погодили, що маркетингові послуги, визначені в п. 1 даного договору мають відповідати наступним вимогам зміст послуги:

- розробка методології дослідження (гайд ГІ та скринінгова анкета для рекрутингу) які затверджуються відповідачем електронною поштою на адресу office@sociostrem.com перед початком проведення глибинних інтерв`ю;

проведення глибинних інтерв`ю з лікарями та кінцевими споживачами;

- надання аналітичного звіту, структура якого відповідає зазначеним цілям, розкриває всі питання зафіксовані в затвердженому гайді, на електронну адресу відповідача, зазначену у брифі у форматі презентації в power point українською або російською мовою за погодженням сторін.

Разом з цим, документів, що підтверджували б звернення відповідача до позивача щодо неотримання аналітичного звіту, представник відповідача суду не надав, зауважень до акта виконаних робіт на адресу позивача не направляв.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, що підтверджували б оплату наданих позивачем послуг, суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 64 875,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 8 945,04 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 5.3 договору, у випадку несвоєчасної оплати вартості послуг позивача, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання по оплаті вартості послуг за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вже було зазначено, відповідно до умов договору, відповідач приймає надані послуги (виконані роботи) та повертає другий примірник підписаного акту позивачу протягом п`яти робочих днів з дати його отримання (вручення).

Сторони погодили наступний порядок оплати послуг: відповідач сплачує повну вартість послуг за фактом їх надання, протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі послуг на підставі виписаного позивачем рахунку (п. 4 додатку №4).

23 серпня 2022 року позивач направив на адресу відповідача претензію №17.08/1 від 17.08.2022 року, разом із актом надання послуг №21 від 27 жовтня 2021 року, на суму 64 875,00 грн., яку відповідач отримав 31 серпня 2022 року, що підтверджується витягом із інформаційного ресурсу Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", долученим до матеріалів справи, тому відповідач зобов`язаний був сплатити суму боргу не пізніше 12 вересня 2022 року.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості з 13.09.2022 року до 31.10.2022 року, суму боргу в розмірі 64 875,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 25,0%, складає 4 354,62 грн., які підлягають стягненню.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 261,28 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 232,63 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Три проценти річних, враховуючи період заборгованості з 13.09.2022 року до 31.10.2022 року, що складає 49 днів, від суми 64 875,00 грн., становлять 261,28 грн., які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 13.09.2022 року до 31.10.2022 року: у вересні 2022 року - 101,9%; жовтні - 102,5%, від суми 64 875,00 грн., складає 2 885,32 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 1 232,63 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 253, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ст. 629, ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14 - 15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 6 ст. 75, ст. 79, ст. 86, ч. ч. 2, 3 ст. 120, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "СОЦІОСТРІМ" до товариства з обмеженою відповідальністю "ДР.РЕДДІ`С ЛАБОРАТОРІЗ" про стягнення заборгованості.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДР.РЕДДІ`С ЛАБОРАТОРІЗ" (08320, Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Київський шлях, будинок 121-А, ідентифікаційний код 37560808) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СОЦІОСТРІМ" (02088, місто Київ, вулиця Дяченка, будинок 12, офіс 24, ідентифікаційний код 36482730) 64 875,00 грн. (шістдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят п`ять грн. 00 коп.) основного боргу; 4 354,62 грн. (чотири тисячі триста п`ятдесят чотири грн. 62 коп.) пені; 261,28 грн. (двісті шістдесят одну грн. 28 коп.) трьох процентів річних; 1 232,63 грн. (одну тисячу двісті тридцять дві грн. 63 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 08.03.2023 року.

Суддя С. Грабець