Рішення

від 27.02.2023 по справі 924/699/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2023 р. Справа № 924/699/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюк І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби, м. Хмельницький

до Державного податкового університету, м. Ірпінь Київська область

про стягнення 26 046,28 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача - Мозолюк Г.В. згідно наказу

відповідача Ворощук А.О. в режимі ВКЗ

В судовому засіданні 27.02.2023р. відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

20.09.2022р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби до Державного податкового університету про стягнення 26 046,28 грн. заборгованості за період січень-червень 2022 року.

Ухвалою суду від 23.09.2022р. відкрито провадження у справі №924/699/22 та призначено підготовче засідання на 13.10.2022р.

У підготовчому засіданні 13.10.2022р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження у справі №924/699/22 на 30 днів та оголошення перерви у підготовчому засіданні до 10 год. 00 хв. „09 листопада 2022 року.

09.11.2022р. суд постановив ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 12:00 год. 23.11.2022р.

У зв`язку із тим, що 23.11.2022р. на призначений час засідання суду не відбулось, ухвалою від 28.11.2022р. судове засідання було призначено на 12:00 год. 07.12.2022р.

Натомість 07.12.2022р. на призначений час засідання суду не відбулось у зв`язку із відсутністю електроенергії в будівлі суду, що підтверджено Актом щодо знеструмлення електромережі суду від 07.12.2022р., та вплинуло на безперебійність та функціонування автоматизованої системи суду.

Відтак, суд ухвалою від 07.12.2023р. повідомив представників сторін про дату та час судового засідання, яке відбудеться о 12:00 год. 12.01.2023р. Ухвалою від 12.01.2023р. судове засідання по справі було відкладено на 11:00 год. 26.01.2023р.

Натомість 26.01.2023р. судове засідання не було проведено у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги на території міста Хмельницького та Хмельницької області в час, на який воно призначалось, із подальшим відключенням електроенергії в будівлі суду (Акт від 26.01.2023р. про знеструмлення).

Ухвалою від 26.01.2023р. було повідомлено представників сторін про призначення судового засідання по справі на 11:00 год. 23.02.2023р., яке не відбулось з технічних причин. Ухвалою від 23.02.2023р. судове засідання по справі було призначено на 27.02.2023р.

Виклад позиції сторін, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказується на те, що 25.05.2018 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області уклало з Університетом Державної фіскальної служби України (згодом змінено назву на Державний податковий університет) договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 25.05.2018р. №1996, а саме: частина приміщень, загальною площею 269 м.кв., які розміщені за адресою: вул. Тернопільська, 13/3, м. Хмельницький, 29018, на четвертому поверсі адміністративної будівлі, та надані в оперативне управління Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС.

Крім того, між Університетом ДФС та Департаментом на підставі п. 5.10 договору оренди укладено договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 27.06.2018р. №60.

Позивач вказує, що заборгованість за січень-червень 2022р. в сумі 26 046,28 грн. підтверджується актами наданих (спожитих послуг), які направлялись на адресу відповідача, а також вживались заходи досудового врегулювання спору: направлялись листи із наданням актів виконаних робіт та згідно ст. 222 ГК України було направлено претензію Про відшкодування вартості комунальних послуг на загальну суму 26046,28 грн., спожитих відповідачем.

При цьому, відповідач у відповідь на претензію повідомив про те, що згідно наказу Мінфіну „Про деякі питання утворення Державного податкового університету від 01.11.2022р. №574 Університет ДФС перебуває в процесі реорганізації шляхом приєднання до Державного податкового університету, тому здійснити оплату зазначених у справі рахунків-фактур не є можливим у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань.

Позивач посилається на те, до Департаменту від Університету ДФС надійшов лист від 30.06.2022р., в якому зазначено про направлення до Департаменту акту повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності та анкети про стан майна і розрахунків за договором оренди з метою розірвання договору оренди від 25.05.2018р. №1996.

Опрацювавши згадані вище документи Департаментом було виявлено, що при заповнені Анкети в п. 4.5 не було відображено фактичної заборгованості по відшкодуванню витрат, пов`язаних з утриманням орендованого майна: придбання миючих та дезінфікуючих засобів - 285,72 грн; послуг по дератизації - 300,04 грн; послуг по теплопостачанню - 77154,33 грн; послуг по водопостачанню та водовідведенню - 2671,81 грн та послуг вивозу твердих побутових відходів на суму 457,79 грн.

Тому Департаментом було підписано Акт повернення з оренди нерухомого майна разом з анкетою про стан майна і розрахунків за договором оренди з додаванням протоколу розбіжностей від 13.07.2022р. в редакції балансоутримувача, про що повідомлено Університет ДФС листом Департаменту від 14.07.2022 № 7.18-1/7.18-10/14/510.

Позивач вказує, що відповіді на вказаний лист не отримано, заборгованість не сплачена, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Відповідач у поданому відзиві від 13.10.2022р. проти позову заперечує посилаючи на те, що дійсно, 25.05.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області як орендодавцем та Університетом ДФС України як орендарем було укладено договір №1996 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, що надане в оперативне управління Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС.

В подальшому між сторонами у 2018 році підписаний договір №60 від 25.05.2018р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.11.2018 по справі №924/650/18 про врегулювання розбіжностей по договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за позовом Університету державної фіскальної служби України до Департаменту СПКЗ ДФС.

При цьому, в 2021 році сторони на заміну договору №60 від 25.05.2018р. уклали новий договір №7 від 23.12.2021р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю із строком дії з 01.01.2021 до 31.12.2021 (п.6.1. договору).

Оскільки договір №60 від 25.05.2018р. втратив свою чинність, відповідач вважає безпідставним посилання позивача на нього як на підставу для стягнення коштів. При цьому, посилаючись на вимоги ст. ст. 638, 641 ЦК України, ст.181 ГК України відповідач вказує, що у 2022 р. сторони не досягли всіх істотних умов договору, тому договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю на 2022 рік між сторонами не укладено.

Відтак, відповідач вважає, що відсутні підстави для відшкодування за надані комунальні послуги за період з січня 2022р. по червень 2022р., яких вимагає позивач відсутні через відсутність між сторонами договірних відносин. З огляду на вищевикладене, відповідач просить відмовити в позові.

Позивач у відповіді від 14.10.2022р. із позицією відповідача, викладеною у відзиві, не погоджується, посилаючись на те, що позивач відповідно до ст. 181 ГК України надсилав на адресу Університету ДФС ініціативний лист щодо необхідності укладання договору на відшкодування витрат на 2022 рік, який відповідач проігнорував та відповіді не надав.

Відтак, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить про задоволення позову.

Представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві, просить відмовити в позові.

Перелік обставин, які є предметом доказування, доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

25.05.2018р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (орендодавцем) та Університетом Державної фіскальної служби України (орендарем) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1996 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частина приміщень, загальною площею 269 м.кв., які розміщені за адресою: вул. Тернопільська, 13/3, м. Хмельницький, 29018, на четвертому поверсі адміністративної будівлі, та надані в оперативне управління Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС.

Згідно з п. 5.10. договору на Університет ДФС покладено обов`язок здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, та протягом 15 робочих днів після підписання зазначеного договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

25.05.2018р. між Департаментом спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби (балансоутимувачем) та Університетом Державної фіскальної служби України (орендарем), на підставі п. 5.10. договору оренди, укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 60 (далі договір).

Згідно із п. 4.2. договору балансоутримувач щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяцем, виставляє рахунок-фактуру орендарю за надані комунальні послуги та спожитої електроенергії та надає акти виконаних робіт (акти наданих (спожитих) послуг).

23.12.2021р. між Департаментом спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби (балансоутимувачем) та Університетом Державної фіскальної служби України (орендарем), на підставі п. 5.10. договору оренди, укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №7 (далі договір).

Згідно із пп. 2.2.3. договору орендар зобов`язується до кінця поточного місяця, а за грудень не пізніше 20 грудня поточного року відшкодовувати балансоутримувачу здійснені ним витрати по сплаті рахунків за надані постачальними організаціями комунальні послуги та вартість експлуатаційних витрат пропорційно орендованій площі, згідно виставлених рахунків та актів виконаних робіт або наданих послуг.

Цей договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2021р., відповідно до ч. 3 статті 631 ЦК України поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2021р. (п. 6.1.).

Між Департаментом спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби (балансоутимувачем) та Університетом Державної фіскальної служби України (орендарем) укладено додаткову угоду №1 від 23.12.2021р. до договору про відшкодування витрат балансоутримувача №7 від 23.12.2021р., відповідно до якої сторони домовились викласти пп. 4.1. п. 4 договору в наступній редакції:

- пп. 4.1. п. 4. Відшкодування витрат за спожиті орендарем комунальні послуги та енергоносії проводиться на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків та актів виконаних робіт (наданих послуг) у розмірі, фактично спожитому орендарем. Відшкодування вартості експлуатаційних послуг, послуг з ремонту приміщень будівлі, що спільно використовуються, здійснюється орендарем окремо у випадку фактичного надання цих послуг.

Згідно із п. 2 додаткової угоди орендар зобов`язується відшкодувати збитки і компенсувати витрати, які поніс балансоутримувач у зв`язку з тим, що до моменту укладення договору відшкодування не здійснювалось.

Із матеріалів справи слідує, що 34593,12 грн. витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю за серпень - грудень 2021р. було стягнуто з відповідача відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 17.08.2022р. по справі №924/212/22, яке у встановленому законом порядку набуло чинності.

Позивачем на адресу відповідача направлялись акти наданих (спожитих послуг) від 27.01.2022р. на суму 13104,89 грн., від 23.02.2022р. на суму 7572,08 грн., від 31.03.2022р. на суму 4998,82 грн., від 28.04.2022р. на суму 50,84 грн., від 31.05.2022р. на суму 173,72 грн., від 29.06.2022р. на суму 145,93 грн., всього на загальну суму 26 046,28 грн.

08.07.2022р. позивач направив на адресу Університету ДФС претензію №2 із вимогою про відшкодування вартості комунальних послуг на загальну суму 26046,28 грн.

У відповідь на претензію позивач повідомив (від 18.07.2022р. за вих.№1031/01-23) про те, що згідно наказу Мінфіну „Про деякі питання утворення Державного податкового університету від 01.11.2022р. №574 Університет ДФС перебуває в процесі реорганізації шляхом приєднання до Державного податкового університету, тому здійснити оплату зазначених у справі рахунків-фактур не є можливим у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань.

Листом від 30.06.2022р. за вих.№57/01-23 Університет ДФС повідомив позивача про те, що з метою розірвання договору оренди від 25.05.2018р. №1996 направив акт повернення майна з оренди від 30.06.2022р. разом із анкетою про майновий стан і розрахунків за договором оренди.

14.07.2022р. за вих.№7.18-1/7.18-10/14/510 позивач повідомив відповідача про те, що при заповнені Анкети в п. 4.5 не було відображено фактичної заборгованості по відшкодуванню витрат, пов`язаних з утриманням орендованого майна: придбання миючих та дезінфікуючих засобів - 285,72 грн., послуг по дератизації - 300,04 грн., послуг по теплопостачанню - 77154,33 грн., послуг по водопостачанню та водовідведенню - 2671,81 грн. та послуг вивозу твердих побутових відходів на суму 457,79 грн.

Також повідомлялось, що Департаментом було підписано Акт повернення з оренди нерухомого майна разом з анкетою про стан майна і розрахунків за договором оренди з додаванням протоколу розбіжностей від 13.07.2022р. в редакції балансоутримувача.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.01.2023р. замінено відповідача у справі №924/699/22 - Університет Державної фіскальної служби України (Київська область, м. Ірпінь, вул. Університетська, 31, ідентифікаційний код 40233365) на його правонаступника Державний податковий університет (Київська область, м. Ірпінь, вул. Університетська, 31, ідентифікаційний код 44550814).

Заслухавши пояснення представників учасників спору, дослідивши подані до справи докази та давши їм оцінку в сукупності при аналізі норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд врахував таке.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов і вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 Цивільного кодексу України).

Із матеріалів справи слідує, що 25.05.2018р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області та Університетом державної фіскальної служби України укладено Договір №1996 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне, окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - частина приміщень площею 269,0 кв. м, яке розміщене за адресою: вул. Тернопільська, 13/3, м.Хмельницький, на четвертому поверсі адміністративної будівлі, що обліковується на балансі Державної фіскальної служби України, ідентифікаційний код 39292197 (далі - балансоутримувач) і надане в оперативне управління Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС, ідентифікаційний код 39774638, відповідно до наказу Державної фіскальної служби від 19.06.2017 року №426.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" реорганізовано Департамент спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС шляхом приєднання до Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби.

Тобто, повноваження балансоутримувача за договором №1996 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 25.05.2018 року, з огляду також на положення наказу Державної фіскальної служби №426 від 19.06.2017 року "Про надання права оперативним управлінням нерухомим майном" та наказу Державної митної служби №587 від 21.12.2020 року "Про закріплення державного нерухомого майна на праві оперативного управління територіальними органами Держмитслужби", належать Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби, чим спростовуються відповідні заперечення Університету Державної фіскальної служби України.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України та статей 283 - 291 Господарський кодекс України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У частині 1 статті 759 Цивільного кодексу України вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Актом приймання-передавання індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 25.05.2018 року підтверджується факт користування відповідачем орендованим згідно Договору оренди нерухомим майном, в тому числі за період з січня по червень 2022р., що не заперечується сторонами.

Положеннями п. 3 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 передбачено, що до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов`язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно.

Наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000р. №1774 затверджено Типовий договір оренди індивідуально визначеного майна (нерухомого або іншого), що належить до державної власності та відповідно до п. 5.13 якого орендар зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Крім того, орендаря зобов`язано протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Аналогічні положення вміщено у п. 5.10 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна від 25.05.2018 року, що належить до державної власності, згідно якого орендар зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна та протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат баланстоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Судом встановлено, що сторонами не надано доказів існування між ними договірних відносин з приводу відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна за спірний в даній справі період та стверджується про відсутність укладеного договору як єдиного підписаного документа. Водночас, обов`язок орендаря відшкодовувати витрати балансоутримувача передбачений п. 5.10 договору оренди, окрім того, укладення договору на утримання є обов`язком орендаря.

Із актів наданих (спожитих) послуг від 27.01.2022р. на суму 13104,89 грн., від 23.02.2022р. на суму 7572,08 грн., від 31.03.2022р. на суму 4998,82 грн., від 28.04.2022р. на суму 50,84 грн., від 31.05.2022р. на суму 173,72 грн., від 29.06.2022р. на суму 145,93 грн., які надсилались на адресу відповідача із рахунками-фактурами та підтверджуючими документами щодо надання послуг вбачається нарахування Університету Державної служби 26046,28 грн. відшкодування витрат балансоутримувача за період зсічень-червень 2022 року.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві стосовно того, що у 2022 р. сторони не досягли всіх істотних умов договору, а акти наданих (спожитих) послуг, як і сам договір про відшкодування таких витрат на 2022 рік, між сторонами не підписані, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки не спростовують самого факту отриманих відповідачем послуг в обсягах та на суми, вказані у них, а відтак і не спростовують обов`язку відповідача відшкодувати такі витрати.

Посилання відповідача на відсутність акта приймання-передачі як на обставину, що підтверджує факт невиконання позивачем своїх зобов`язань, які він сам же і не погоджує, без надання доказів істотності недоліків, є безпідставними та до уваги не приймаються.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суду від 25.06.2020 року у справі №910/2683/19. При цьому, сама наявність чи відсутність акту приймання-передачі (підписаного чи не підписаного), не підтверджує надання чи ненадання послуги за договором. Докази оцінюються судом у їх сукупності (постанова Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі 927/986/17.

Судом також враховується, що відповідачем не спростовано самого факту надання таких послуг, їх неспоживання останнім в контексті існування протягом спірного періоду орендних правовідносин та користування приміщенням, відповідно, суд приходить до висновку про підтвердження надання Університету послуг по утриманню приміщення за період з січня 2022р. по червень 2022р. на зазначену в актах суму, які в силу п. 5.10. договору підлягають відшкодуванню балансоутримувачу.

Згідно зі статтею 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27 жовтня 1993 року (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 року (пункт 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що позивачем у встановленому законом порядку доведено наявність тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а відповідачем, в свою чергу, не спростовано самого факту споживання послуг з утримання орендованого майна на заявлену до стягнення суму, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби, м.Хмельницький до Державного податкового університету, м. Ірпінь Київська область про стягнення 26046,28 грн. заборгованості задовольнити.

Стягнути з Державного податкового університету, 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Університетська, 31 (код ЄДРПОУ 44550814) на користь Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби, 29018, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/3 (код ЄДРПОУ 43363415) 26 046,28 грн. (двадцять шість тисяч сорок шість гривень 28 коп.) заборгованості, 1984,80 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 80 коп.) відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.03.2023 року

СуддяІ.В. Заярнюк

Віддрук. у 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (29018, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/3) - рек. з пов. про вручення;

3 - відповідачу (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Університетська, 31) - рек. з пов. про вручення