ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
18 травня 2023 року Справа № 924/699/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного податкового університету
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2023
(ухвалене о 11:42 год. у м. Хмельницькому, повний текст складено 08.03.2023)
у справі № 924/699/22 (суддя Заярнюк І.В.)
за позовом Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби
до Державного податкового університету
про стягнення 26 046 грн 28 коп. заборгованості
Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
ВСТАНОВИВ:
Департамент спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби звернувся до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Державного податкового університету про стягнення 26 046 грн 28 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що між Університетом Державної фіскальної служби України (правонаступником якого є відповідач) та Департаментом спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби укладено договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 27.06.2018 №60.
Позивач вказує, що у відповідача існує заборгованість за січень-червень 2022 року в сумі 26 046 грн 28 коп., яка підтверджується актами наданих (спожитих послуг).
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2023 у справі № 924/699/22 позов задоволено. Стягнуто з Державного податкового університету на користь Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби 26 046 грн 28 коп. заборгованості та 1 984 грн 80 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 25.05.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (орендодавцем) та Університетом Державної фіскальної служби України (орендарем) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1996, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частина приміщень, загальною площею 269 кв. м., які розміщені за адресою: вул. Тернопільська, 13/3, м. Хмельницький, 29018, на четвертому поверсі адміністративної будівлі, та надані в оперативне управління Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС.
Згідно з п. 5.10. такого договору на Університет ДФС покладено обов`язок здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, та протягом 15 робочих днів після підписання зазначеного договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
25.05.2018 між Департаментом спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби (балансоутимувачем) та Університетом Державної фіскальної служби України (орендарем), на підставі п. 5.10. договору оренди, укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 60.
23.12.2021 між Департаментом спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби (балансоутимувачем) та Університетом Державної фіскальної служби України (орендарем), на підставі п. 5.10. договору оренди, укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання, який набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2021, відповідно до ч. 3 статті 631 ЦК України поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2021.
Суд вказав, що позивачем на адресу відповідача направлялись акти наданих (спожитих послуг) за період січень-червень 2022 року на загальну суму 26 046 грн 28 коп.
Судом встановлено, що сторонами не надано доказів існування між ними договірних відносин з приводу відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна за спірний в цій справі період та вказано про відсутність укладеного договору як єдиного підписаного документа.
Водночас, з огляду на обов`язки орендаря відшкодовувати витрати балансоутримувача передбачений п. 5.10 договору оренди та укладення договору на утримання є обов`язком орендаря та не спростування орендарем споживання послуг з утримання орендованого майна, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 3, 11, 509, 526, 627, 628, 629, 759, 795 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду звернувся Державний податковий університет із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2023 у справі № 924/699/22 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована таким.
Позивач посилався на Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 27.05.2022 № 60, як на доказ існування договірних відносин.
Разом з тим, відповідач звертав увагу суду першої інстанції на те, що у 2021 році сторони на заміну Договору №60 від 25.05.2018 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю уклали новий Договір №7 від 23.12.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю із строком дії з 01.01.2021 до 31.12.2021 (п.6.1. Договору). Тобто, Договір № 60 від 25.05.2018 втратив свою чинність.
У 2022 році сторони не досягли всіх істотних умов договору, а як наслідок, Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю на 2022 рік між відповідачем та позивачем укладено не було.
Отже, підстави для відшкодування за надані комунальні послуги за період з січня 2022 по червень 2022, яких вимагав позивач відсутні через відсутність між сторонами договірних відносин та через відсутність перебування працівників в орендованому приміщенні
Крім того, 18.07.2022 № 1031/01-23 Університетом було направлено лист - відповідь Позивачеві на його претензію від 08.07.2022 № 2 та повідомлено про те, що затверджені довідки змін кошторису на період з 01.07.2021 по 30.06.2022 Науково-дослідного інституту фіскальної політики не передбачали фінансування наукових тем для Науково-дослідного центру митної справи. У листі також зазначено, що з 01.01.2021 по 30.06.2022 в орендованому приміщенні Науково-дослідного центру митної справи не перебували працівники Університету, відповідно не використовували комунальні послуга.
Суд помилково встановив наявність господарських відносин між позивачем та відповідачем на підставі актів наданих (спожитих) послуг, що не були підписані відповідачем.
В таких актах відсутнє посилання на Договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна, а тому не зрозуміло яким чином були здійснені розрахунки вартості послуг та на яких підставах.
Інших доказів, які б доводили факт надання комунальних послуг відповідачу за січень - червень 2022 та за вартістю 26 046 грн 28 коп. позивач не надав.
З огляду на викладене, скаржник вважає оскаржене рішення незаконним та необґрунтованим у зв`язку з тим, що судом було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушення норм процесуального права.
Позивач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, однак, всупереч нормам ст. 263 ГПК України не надав доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Вказане підтверджується Актом Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2023, за яким під час розкриття конверта (пакета), який надійшов від директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби Галини Поташнікової не виявилось вказаних у додатку документів, до відзиву на апеляційну скаргу відповідача по справі № 924/699/22 за № 7.18-1/7.18-25/14/329 від 14.04.2023, а саме: додатку №2 опису вкладення про направлення відповідачу копії відзиву на апеляційну скаргу на 1- аркуші в 1- примірнику.
Таким чином, суд не приймає відзив Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби на апеляційну скаргу Державного податкового університету, оскільки відзив не відповідає вимогам ст. 263 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 25.05.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (орендодавцем) та Університетом Державної фіскальної служби України (орендарем; правонаступником якого є відповідач) укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1996 (а. с. 9-10; далі Договір №1996), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частина приміщень, загальною площею 269 кв. м., які розміщені за адресою: вул. Тернопільська, 13/3, м. Хмельницький, 29018, на четвертому поверсі адміністративної будівлі, та надані в оперативне управління Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС.
Згідно з п. 5.10. Договору № 1996 на Університет ДФС покладено обов`язок здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, та протягом 15 робочих днів після підписання зазначеного договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
25.05.2018 між Департаментом спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби (балансоутимувачем) та Університетом Державної фіскальної служби України (орендарем), на підставі п. 5.10. Договору № 1996, укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 60 (а. с. 11-12; далі Договір № 60).
Згідно із п. 4.2. Договору № 60 балансоутримувач щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяцем, виставляє рахунок-фактуру орендарю за надані комунальні послуги та спожитої електроенергії та надає акти виконаних робіт (акти наданих (спожитих) послуг).
Відповідно до п. 4.4. Договору № 60 відшкодування витрат за надання комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, передбачених Договором за період 2019-2023 роки визначається додатковими угодами до цього Договору.
Цей Договір діє в межах Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1996 від 25.05.2018, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області та орендарем, а саме з 25.08.2018 по 25.05.2023 (п. 6.1. Договору № 60).
Окрім того, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2022р. по справі №924/212/22 задоволено позов Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби до Державного податкового університету про стягнення 34 593 грн 12 коп. заборгованості. Стягнуто з Державного податкового університету на користь Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби 34 593 грн 12 коп. заборгованості та 1 984 грн 80 коп. судового збору.
Під час розгляду справи № 924/212/22, судом встановлено таке:
"23.12.2021р. між Департаментом спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби (балансоутимувачем) та Університетом Державної фіскальної служби України (орендарем), на підставі п. 5.10. договору оренди, укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 7 (далі договір).
Згідно із пп. 2.2.3. договору орендар зобов`язується до кінця поточного місяця, а за грудень не пізніше 20 грудня поточного року відшкодовувати балансоутримувачу здійснені ним витрати по сплаті рахунків за надані постачальними організаціями комунальні послуги та вартість експлуатаційних витрат пропорційно орендованій площі, згідно виставлених рахунків та актів виконаних робіт або наданих послуг.
Цей договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2021р., відповідно до ч. 3 статті 631 ЦК України поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2021р. (п. 6.1.).
Між Департаментом спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби (балансоутимувачем) та Університетом Державної фіскальної служби України (орендарем) укладено додаткову угоду № 1 від 23.12.2021р. до договору про відшкодування витрат балансоутримувача № 7 від 23.12.2021р., відповідно до якої сторони домовились викласти пп. 4.1. п. 4 договору в наступній редакції: пп. 4.1. п. 4. Відшкодування витрат за спожиті орендарем комунальні послуги та енергоносії проводиться на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків та актів виконаних робіт (наданих послуг) у розмірі, фактично спожитому орендарем. Загальна сума цього договору складає (згідно з розрахунком вартості комунальних послуг, тарифів на електроенергію на день укладання договору) - 54823,41 грн., у тому числі: КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» - відшкодування за засоби для миття та прибирання санвузлів - 285,72 грн.;
КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних) - послуги дератизації - 192,94 грн.;
КЕКВ 2271 «Оплата теплопостачання» - 52049,63 грн.;
КЕКВ 2272 «Оплата водопостачання та водовідведення» - 1837,33 грн.;
КЕКВ 2275 «Оплата інших енергоносіїв та інших комунальних послуг», у тому числі: вивезення твердих побутових відходів - 457,79 грн.
Відшкодування вартості експлуатаційних послуг, послуг з ремонту приміщень будівлі, що спільно використовуються, здійснюється орендарем окремо у випадку фактичного надання цих послуг.
Згідно із п. 2 додаткової угоди орендар зобов`язується відшкодувати збитки і компенсувати витрати, які поніс балансоутримувач у зв`язку з тим, що до моменту укладення договору відшкодування не здійснювалось (у тому числі сплачений судовий збір).".
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивачем на адресу відповідача направлялись акти наданих (спожитих послуг) за період січень-червень 2022 на загальну суму 26 046 грн 28 коп. (а. с. 16-21)
08.07.2022 позивач направив на адресу Університету ДФС претензію №2 із вимогою про відшкодування вартості комунальних послуг на загальну суму 26 046 грн 28 коп. (а. с. 22-25).
У відповідь на претензію відповідач повідомив позивача листом від 18.07.2022 за вих.№1031/01-23 про те, що згідно наказу Мінфіну "Про деякі питання утворення Державного податкового університету" від 01.11.2022 №574 Університет ДФС перебуває в процесі реорганізації шляхом приєднання до Державного податкового університету, тому здійснити оплату зазначених у справі рахунків-фактур не є можливим у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань (а. с. 24).
Листом від 30.06.2022 за вих.№57/01-23 Університет ДФС повідомив позивача про те, що з метою розірвання договору оренди від 25.05.2018 №1996 направив акт повернення майна з оренди від 30.06.2022 разом із анкетою про майновий стан і розрахунків за договором оренди (а. с. 25).
14.07.2022 за вих.№7.18-1/7.18-10/14/510 позивач повідомив відповідача про те, що при заповнені Анкети в п. 4.5 не було відображено фактичної заборгованості по відшкодуванню витрат, пов`язаних з утриманням орендованого майна: придбання миючих та дезінфікуючих засобів - 285 грн 72 коп., послуг по дератизації - 300 грн 04 коп., послуг по теплопостачанню 77 154 грн 33 коп., послуг по водопостачанню та водовідведенню 2 671 грн 81 коп. та послуг вивозу твердих побутових відходів на суму 457 грн 79 коп. Також повідомлялось, що Департаментом було підписано Акт повернення з оренди нерухомого майна разом з анкетою про стан майна і розрахунків за договором оренди з додаванням протоколу розбіжностей від 13.07.2022 в редакції балансоутримувача. (а. с. 26-29).
Оскільки заборгованість в розмірі 26 046 грн 28 коп., позивач звернувся до суду із цим позовом.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
У відповідності до положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або немайнового права та інтересу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).
У силу ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
За умовами ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. ст. 628-629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Вище встановлено, що 25.05.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області та Університетом державної фіскальної служби України укладено Договір №1996 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне, окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - частина приміщень площею 269,0 кв. м, яке розміщене за адресою: вул. Тернопільська, 13/3, м.Хмельницький, на четвертому поверсі адміністративної будівлі, що обліковується на балансі Державної фіскальної служби України, ідентифікаційний код 39292197 і надане в оперативне управління Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС, ідентифікаційний код 39774638, відповідно до наказу Державної фіскальної служби від 19.06.2017 №426.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" реорганізовано Департамент спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС шляхом приєднання до Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У частині 1 статті 759 ЦК України вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 795 ЦК України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Актом приймання-передавання індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 25.05.2018 підтверджується факт користування відповідачем орендованим згідно Договору оренди нерухомим майном, в тому числі за період з січня по червень 2022 року.
Положеннями п. 3 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 передбачено, що до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов`язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно.
Наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 №1774 затверджено Типовий договір оренди індивідуально визначеного майна (нерухомого або іншого), що належить до державної власності та відповідно до п. 5.13 якого орендар зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Крім того, орендаря зобов`язано протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Аналогічні положення вміщено у п. 5.10 Договору № 1996, згідно якого орендар зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна та протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат баланстоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Як убачається із попередньо встановлених обставин справи, 25.05.2018 між (балансоутимувачем) та (орендарем), на підставі п. 5.10. Договору № 1996, укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 60, за яким балансоутримувач щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяцем, виставляє рахунок-фактуру орендарю за надані комунальні послуги та спожитої електроенергії та надає акти виконаних робіт (акти наданих (спожитих) послуг).
В той же час, відповідно до п. 4.4. Договору № 60 відшкодування витрат за надання комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, передбачених Договором за період 2019-2023 роки визначається додатковими угодами до цього Договору. Цей Договір діє в межах Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1996 від 25.05.2018, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області та орендарем, а саме з 25.08.2018 по 25.05.2023 (п. 6.1. Договору № 60).
Матеріали справи не містять доказів укладання додаткових угод до Договору № 60.
Натомість, 23.12.2021 між балансоутимувачем та орендарем, на підставі п. 5.10. Договору № 1996, укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 7, який діяв в період з 01.01.2021 по 31.12.2021.
При цьому, сторони не надали доказів існування між ними договірних відносин з приводу відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна за спірний в цій справі період (січень-червень 2022 року).
Водночас, обов`язок орендаря відшкодовувати витрати балансоутримувача передбачений п.5.10 договору оренди, окрім того, укладення договору на утримання є обов`язком орендаря.
Тобто, посилання скаржника на відсутність окремого договору між позивачем на відшкодування витрат у 2022 році не спростовує наявного відповідача, як орендаря відповідного обов`язку із відшкодування таких витрат, взятого ним на себе при укладанні Договору № 1996.
Вище встановлено, що в період січень-червень 2022 позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 26 046 грн 28 коп., що підтверджується актами наданих (спожитих послуг) за відповідні періоди (а. с. 16-21).
Посилання відповідача на відсутність актів приймання-передачі, підписаних відповідачем, як на обставину, що підтверджує факт невиконання позивачем своїх зобов`язань, які він сам же і не погоджує, без надання доказів істотності недоліків, є безпідставними та до уваги не приймаються.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суду від 25.06.2020 у справі №910/2683/19.
Окрім того відповідачем не спростовано самого факту надання таких послуг, їх не споживання останнім в контексті існування протягом спірного періоду орендних правовідносин та користування орендованим приміщенням.
Доводи скаржника про невикористання орендованого приміщення, як підстава для звільнення від сплати відповідних платежів, є помилковими, оскільки відсутність працівників не є тотожним неотриманню послуг.
Також, з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд встановив, що позивач неодноразово звертався з позовами до орендаря з вимогами про стягнення заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача за загальний період з січня 2019 по грудень 2021 (справи № № 911/1485/19, 911/306/20, 911/3142/20, 911/457/21, 911/3308/21, 924/212/22) та відповідними судовими рішеннями господарських судів, відповідні суми стягувалися з орендаря.
Підсумовуючи усе вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 26 046 грн 28 коп.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2023 у справі № 924/699/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного податкового університету - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного податкового університету залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2023 у справі № 924/699/22 - без змін.
2. Справу № 924/699/22 надіслати Господарському суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 18.05.2023 |
Оприлюднено | 22.05.2023 |
Номер документу | 110959338 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди |
Господарське
Північно-західний апеляційний господарський суд
Петухов М.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні