Постанова

від 08.03.2023 по справі 910/5630/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/5630/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 (колегія суддів у складі: Чорногуз М.Г.- головуючий, Агрикова О.В., Мальченко А.О.)

рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 (суддя Бондарчук В.В.)

у справі №910/5630/20

за позовом 1) Приватного підприємства "Медсервіс-партнер"; 2) Фізичної особи-підприємця Цісара Івана Сергійовича

до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ,

про стягнення 432080,58 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позову

1. Приватне підприємство "Медсервіс-партнер" (далі - Позивач-1) та Фізична особа - підприємець Цісар Іван Сергійович (далі - Позивач-2) звернулись до господарського суду з позовом до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (далі - Відповідач) про стягнення 432080,58 грн матеріальної шкоди внаслідок затоплення нежитлових приміщень, у тому числі: 253197,36 грн на користь Позивача-1 та 178883,22 грн на користь Позивача-2.

2. Позов мотивований тим, що з вини Відповідача як особи, що надає комунальні послуги, відбулося залиття приміщень №81-84 у будинку АДРЕСА_1 (далі - Будинок) та заподіяна матеріальна шкода позивачам.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022, позовні вимоги задоволено.

4. Судові рішення мотивовані тим, що на Відповідача як виконавця комунальних послуг нормами чинного законодавства та умовами договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій покладено обов`язок утримання внутрішньо-будинкових мереж, у тому числі й внутрішньо-будинкової мережі гарячого водопостачання, а Відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що спірне затоплення відповідних приміщень сталося не з його вини. При цьому суди визнали доведеним розмір заподіяних позивачам збитків з огляду на надані ними висновки експерта.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

5. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, а в частині задоволення позовних вимог Позивача-2 закрити провадження.

6. В касаційній скарзі Відповідач зазначив, що вказана справа має виняткове значення для нього, оскільки предметом його діяльності, відповідно до Статуту є надання житлово-комунальних послуг споживачам і виходячи з оскаржуваних судових рішень, на нього тільки за порушення зобов`язань щодо надання комунальних послуг буде покладатись обов`язок щодо відшкодування збитків за усі аварії, що стануться на внутрішньобудинкових мережах обслуговуваних скаржником будинків, навіть за відсутності причинно-наслідкового зв`язку між порушенням скаржником зобов`язань та завданням шкоди, що призведе до покладення на скаржника непропорційного тягаря та обов`язку відповідати за шкоду, спричинену інших особами.

7. Доводи Відповідача щодо виняткового значення для нього даної справи Верховний Суд визнав такими, що заслуговують на увагу.

8. Касаційна скарга мотивована наявністю підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

9. Відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України у правовідносинах між виконавцем комунальних послуг та споживачем, які виникли на підставі договору про надання комунальних послуг, укладеного зі споживачем як фізичною особою, що на момент такого укладення була зареєстрована як підприємець.

10. На думку Відповідача, суди порушили вимоги вказаної норми процесуального права, оскільки спір між ним та Позивачем-2 не належить до юрисдикції господарських судів.

11. Також Відповідач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини 2 статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах щодо завдання шкоди внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків виконавцем, якщо між таким невиконанням та завданням шкоди відсутній причинно-наслідковий зв`язок.

12. Відповідач вважає, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, оскільки суди в порушення вимог статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України належним чином не дослідили докази у справі, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про повторне направлення матеріалів справи до експертної установи, а отже унеможливив встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

13. Позивачі подали відзив на касаційну скаргу, в якому просять скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

14. На думку Позивачів, оскаржувані рішення є законними і обґрунтованими, прийнятими відповідно до норм матеріального та процесуального права, тоді як наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, та встановлення обставин у справі.

15. Позивачі наголошують, що Відповідач під час розгляду справи судами не надав належних та допустимих доказів на підтвердження причини спірного залиття та того, що прорив на внутрішньо-будинковій інженерній мережі гарячого водопостачання у квартирі 2 Будинку стався не з його вини.

16. Зокрема, щодо належності позовних вимог Позивача -2 до юрисдикції господарських судів Позивачі зазначають про встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин набуття Цісарем Іваном Сергійовичем статусу фізичної особи - підприємця, посилаючись також на обставини здійснення ним підприємницької діяльності з використанням власного нерухомого майна, які підтверджені наявними в матеріалах справи договорами оренди.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

17. Позивач-1 є власником нежитлових приміщень №81 і №82 у Будинку, що підтверджується свідоцтвами про право власності від 11.09.2008 серія САС №245679 та серія САС №245680, виданими Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

18. Позивач-2 є власником нежитлових приміщень №83 і №84 у Будинку, що підтверджується договорами дарування нежитлового приміщення від 23.07.2014, посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В. за реєстровими №1533 та №1535.

19. Позивач-2 зареєстрований як фізична особа - підприємець 30.04.2014 та використовує нежитлові приміщення №83 і №84 у Будинку у власній господарській діяльності, надаючи їх в оренду, що підтверджується відповідними договорами оренди.

20. Між Позивачем-1 (споживач) і Відповідачем (виконавець) та Позивачем-2 (споживач) і Відповідачем (виконавець) укладені договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно, №608-13 від 01.10.2013 і №683-14 від 01.08.2014.

21. Предметом вказаних договорів є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у Будинку, а споживачами - своєчасної оплати цих послуг з встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених цим договором (п.п. 1 договорів №608-13 і №683-14).

22. Виконавець зобов`язаний: забезпечувати вчасно та відповідної якості надання послуг згідно з розпорядженням КМДА від 09.03.2011 №307 та договором; утримувати внутрішньо-будинкові мережі в належному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень у наданні послуг у строки, відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій; відшкодовувати споживачеві збитки, заподіяні його майну та/або приміщенню, шкоду, заподіяну життю чи здоров`ю споживача внаслідок ненадання послуг або надання послуг неналежної якості в порядку, визначеному Цивільним кодексом України; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинку, квартири, приміщень відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків, Правил утримання жилих будинків та прибудинкової територій, Правил улаштування електроустановок, Правил експлуатації теплового господарства, та інших (п.п. 14 договорів №608-13 і №683-14).

23. Виконавець несе відповідальність згідно із законодавством і договором за неналежне надання або ненадання послуг, що призвело до заподіяння збитків майну та/або приміщенню споживача, шкоди його життю и здоров`ю, - шляхом відшкодування збитків (п.п. 16 договорів №608-13 і №683-14).

24. 04.05.2019 в Будинку в нежитлових приміщеннях №81, №82, №83 і №84 відбулось залиття, про що складено відповідні акти про залиття від 06.05.2019 у складі комісії працівників Відповідача та власників цих приміщень.

25. В цих актах причиною залиття у нежитлових приміщеннях №81, №82, №83 і №84 зазначено аварію на внутрішньо-будинковій інженерній мережі гарячого водопостачання у квартирі НОМЕР_1. Позивач-1 з власної ініціативи виконав переобладнання стояків холодного і гарячого водопостачання у своєму приміщенні та частково у вище розташованій квартирі НОМЕР_1, а саме: замінив частково металеві оцинковані труби на поліпропіленові. З`єднання поліпропіленових стояків з металевими виконано у квартирі НОМЕР_1, проте 04.05.2019 у квартирі НОМЕР_1 прорвало в місці стику металевої труби з поліпропіленовою стоякової труби гарячого постачання.

26. Відповідно до висновків комісії аварія у квартирі НОМЕР_1 сталася, ймовірно, через недбале ставлення робітників, яким Позивач-1 доручив виконання ремонтних робіт з часткової заміни стояків холодного і гарячого водопостачання, до процесу монтажу стикування поліпропіленових труб із металевими.

27. Позивач-1 листом вих. №16/06-9 (вх. №11-01/09) від 13.06.2019 надав Відповідачу зауваження до акту про залиття від 06.05.2019 та запропонував вирішити питання щодо відшкодування пошкодженого майна в результаті залиття.

28. Відповідач листом №110/921-85 від 27.01.2020 у відповідь на вимогу Позивача-1 про відшкодування завданих збитків внаслідок залиття приміщень №81 і №82 повідомив, що не є відповідальною особою за понесені Позивачем-1 збитки.

29. На підтвердження розміру матеріального збитку Позивачі надали висновки №19/19 і №19а/19 від 26.06.2019, виконані судовим експертом Сверидою Олександром Миколайовичем.

30. Відповідно до висновку №19/19 вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень конструктивних елементів та оздоблювальних покриттів в приміщеннях №81, №82 (літ. А) за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок залиття, складає 253197,36 грн з урахуванням ПДВ.

31. Відповідно до висновку №19а/19 вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень конструктивних елементів та оздоблювальних покриттів в приміщеннях №83, №84 (літ. А) за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок залиття, складає 178883,22 грн з урахуванням ПДВ.

32. Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.08.2020 у цій справі призначив судову експертизу для визначення причини прориву, що стався 04.05.2019 на внутрішньо-будинковій інженерній мережі гарячого водопостачання у квартирі НОМЕР_1 та розміру збитків, завданих позивачам внаслідок затоплення нежитлових приміщень №81, №82, №83 і №84.

33. Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України надав висновок №1096/21-43 від 25.11.2021, відповідно до якого:

- встановити причину прориву, що стався 04.05.2019 на внутрішньо-будинковій інженерній мережі гарячого водопостачання в квартирі НОМЕР_1 Будинку згідно з відомостями візуально-інструментального обстеження не вбачається можливим у зв`язку із незабезпеченням доступу до квартири НОМЕР_1 в Будинку;

- встановити вартість ремонтно-відновлювальних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди) для усунення наслідків залиття нежитлових приміщень №81-84 Будинку у зв`язку із проривом, що стався 04.05.2019 на внутрішньо-будинковій інженерній мережі гарячого водопостачання в квартирі НОМЕР_1 , відповідно до вихідних відомостей, що містяться в наданих матеріалах, не вбачається можливим, у зв`язку з відсутністю в матеріалах господарської справи №910/5630/20 всіх необхідних для розрахунку вихідних даних.

34. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що до спірного залиття, яке сталося 04.05.2019, Позивач-1 неодноразово повідомляв Відповідача листами про необхідність проведення робіт із заміни труби через неодноразове залиття приміщень.

35. Зокрема, 27.06.2018 Позивач -1 повідомив Відповідача листом вих. №5, що труба, яка подає гарячу воду на відрізку другий поверх - підвал є непридатною до використання, тому кожного місяця "вода приходить до офісного приміщення".

36. У липні 2018 року Позивач-1 листом повідомив Відповідача про чергове залиття офісу №81 в Будинку та необхідність заміни заіржавілих труб на пластикові з метою уникнення повторного залиття.

37. Згідно з актом про залиття від 30.07.2018, складеним представником Відповідача, 23.07.2018 сталося залиття нежилих приміщень №81 і №82, а 30.07.2018 - нежилого підвального приміщення №84 в Будинку через аварію на внутрішньо будинкових інженерних мережах гарячого та холодного водопостачання. Причиною залиття вказано передчасний, до завершення експлуатації, вихід із ладу інженерних мереж гарячого і холодного водопостачання.

38. У подальшому 01.11.2018 між Позивачем-1 та ОСОБА_2 укладено цивільно-правову угоду №06ЦП, за якою ОСОБА_2 повинен був виконати ремонтні роботи (сантехнічні роботи з демонтажу та монтажу водопровідної труби) з матеріалів замовника.

39. Факт виконання вказаних робіт ОСОБА_2 підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 19.11.2018, згідно з яким ОСОБА_2 здійснив заміну труби між офісними приміщеннями №82 та квартирою

НОМЕР_1 у Будинку. 40 . Матеріали справи не містять доказів на підтвердження проведення Відповідачем як загальних, так і профілактичних оглядів Будинку, зокрема після проведення в листопаді 2018 року заміни труби між офісним приміщенням №82 та квартирою НОМЕР_1 у Будинку.

Позиція Верховного Суду

41. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.

42. Верховний Суд відхиляє доводи Відповідача про порушення судами першої та апеляційної інстанцій положень пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України та неналежність спору між ним та Позивачем-2 до юрисдикції господарських судів з огляду на таке.

43. Згідно з вказаною нормою процесуального права господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

44. Під господарською діяльністю, за визначенням статті 3 Господарського кодексу України, розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

45. Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

46. Суб`єктами господарювання є, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України).

47. Тобто підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. І згідно з положеннями статті 320 Цивільного кодексу України така фізична особа має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

48. У силу частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України фізичні особи - підприємці мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

49. Водночас набуття фізичною особою статусу підприємця не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а всі спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти також як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.

50. Отже, вирішення питання юрисдикційної належності спору за участю фізичної особи - підприємця залежить від того, чи виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими. Подібного за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.02.2020 у справі №916/385/19.

51. Предметом спору в справі, що розглядається, є відшкодування збитків, завданих внаслідок пошкодження, зокрема, нежитлових приміщень у Будинку, що належать Цісарю Івану Сергійовичу , який на момент набуття права власності на це майно та на момент заподіяння шкоди майну був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності. При цьому згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами вказане нерухоме майно Відповідач-2 використовує саме у власній господарській діяльності, надаючи в оренду. Водночас, за доводами Позивача-2, шкода заподіяна вказаному майну внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх обов`язків, пов`язаних з господарською діяльністю з надання житлово-комунальних послуг.

52. Встановивши наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що спір стосовно відшкодування Відповідачу-2 шкоди внаслідок спірного залиття підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

53. Заперечуючи проти такого висновку, Відповідач посилається виключно на обставини укладення договору між ним та Позивачем-2 як фізичною особою, які не спростовують господарсько-правовий характер спору в цій справі, спрямованого на відновлення прав Позивача-2 як підприємця. При цьому Відповідач не наводить конкретних підстав для висновку щодо використання Позивачем-2 належних йому нежитлових приміщень №83 і №84 у Будинку саме для забезпечення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю. Зокрема, у касаційній скарзі відсутні посилання на певні наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують такий факт, але не отримали належної оцінки судів попередніх інстанцій.

54. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно вирішили спір у цій справі як такий, що за змістом спірних правовідносин та суб`єктним складом сторін є господарським.

55. Стосовно висновків судів по суті розгляду заявлених у справі позовних вимог Верховний Суд виходить з такого.

56. Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. До збитків віднесено: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

57. Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

58. Тобто для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (рішення, дії чи бездіяльність) завдавача шкоди; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками (збитки мають бути наслідком саме протиправної поведінки завдавача шкоди, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого потерпілого або третіх осіб); вина правопорушника.

59. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

60. Зокрема, статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.

61. Водночас виконавець комунальної послуги не несе відповідальності за її ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, якщо доведе, що в точці обліку такої послуги (в разі укладення індивідуального договору - на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача) її якість відповідала вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства і договором (ч. 3 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

62. Житлово-комунальні послуги визначені у статті 1 вказаного Закону як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Виконавцем комунальних послуг є суб`єкт господарювання, що надає послугу споживачу відповідно до умов договору.

63. До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, обслуговування внутрішньобудинкових систем (у тому числі сантехнічного обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, комунікацій до обладнання споживача тощо), поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку (ст.ст. 1, 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

64. Згідно з вимогами частини 2 статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством; своєчасно та власним коштом проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з наданням комунальних послуг, що виникли з його вини тощо.

65. Розділом 2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.2005 №76, передбачено, що технічне обслуговування жилих будинків - комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

66. Зі змісту судових рішень у цій справі Верховний Суд вбачає, що дослідивши надані учасниками справи докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, які свідчать про пошкодження належних позивачам нежитлових приміщень у Будинку внаслідок залиття, що відбулось через прорив на внутрішньо-будинковій інженерній мережі гарячого водопостачання Будинку у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем як виконавцем послуг з утримання будинку своїх обов`язків щодо утримання вказаної мережі в належному стані, здійснення її технічного обслуговування та ремонту, вжиття своєчасних заходів до ліквідації аварійних ситуацій тощо.

67. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність належних доказів, які б підтверджували інші причини спірного залиття, зокрема, не визнали такою причиною обставини заміни труби між офісним приміщенням №82 та квартирою НОМЕР_1 в Будинку . Водночас суди врахували відсутність доказів на підтвердження проведення Відповідачем як загальних, так і профілактичних оглядів Будинку з часу проведення вказаної заміни труби в листопаді 2018 року, а також на спростування вини Відповідача у залитті.

68. З огляду на встановлення наведених обставин, які свідчать про наявність у спірних правовідносинах сторін усіх необхідних елементів відповідного цивільного правопорушення, Верховний Суд не вбачає підстав для викладення під час розгляду цієї справи висновку щодо застосування положень статті 1166 Цивільного кодексу України та статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до правовідносин, в яких відсутній причинно-наслідковий зв`язок між неналежним виконанням обов`язків та завданням шкоди.

69. При цьому Верховний Суд не приймає до уваги викладені в касаційній скарзі аргументи (зокрема щодо причин спірного залиття, неякісного виконання робіт із заміни труби, більшої вірогідності певних доказів тощо), які стосуються переоцінки доказів, встановлення обставин, що не були встановлені в рішенні чи постанові суду або відхилені ними, адже в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими тощо.

70. Також Верховний Суд вважає безпідставним твердження Відповідача про наявність правових підстав для визнання встановленими обставин щодо неякісного виконання робіт із заміни труби за цивільно-правовою угодою від 01.11.2018 як причини прориву на внутрішньо-будинковій інженерній мережі гарячого водопостачання НОМЕР_1 у Будинку, зважаючи лише на ухилення від участі в експертизі ОСОБА_1 , яка не є ані позивачем у справі, ані стороною вказаної угоди, адже положення частини 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість визнання встановленою певної обставини чи відмови у визнанні саме в залежності від того, яка особа ухиляється.

71. Крім того, Відповідач не спростував висновок суду першої інстанції про необґрунтованість клопотання про повторне направлення матеріалів справи до експертної установи, адже викладені щодо цього доводи зводяться по суті до того, що висновок судового експерта був би основним доказом на спростування вини Відповідача у завданні шкоди позивачам, а ОСОБА_1 не забезпечила доступ судовому експерту до квартири

НОМЕР_1 у Будинку. 72 . Виходячи з викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для покладення на Відповідача цивільно-правової відповідальності за пошкодження належного позивачам майна у вигляді відшкодування збитків у розмірі, визнаному доведеним на підставі дослідження наданих учасниками справи доказів, що не були спростовані Відповідачем під час вирішення спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. Звертаючись із касаційною скаргою, Відповідач не спростував висновки судів першої та апеляційної інстанцій, не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права до встановлених ними обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

74. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень.

Розподіл судових витрат

75. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва 04.07.2022 у справі №910/5630/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді О. Банасько

В. Пєсков