Постанова

від 07.03.2023 по справі 184/520/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3616/23 Справа № 184/520/18 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В.І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року м.Кривий Ріг

Справа № 184/520/18

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2022 року, яка постановлена суддею Томашем В.І. у місті Покрові Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 19 вересня 2022 року, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, враховуючи останні уточнення, просив визнати за ним право власності на транспортний засіб SKODA OCTAVIA, 2005 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та витребування його у ОСОБА_2 на свою користь. Також просив зобов`язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 транспортний засіб SKODA OCTAVIA, 2005 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 у технічно справному стані, відповідно до його комплектації, в т.ч. два комплекти ключів від цього транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу.

РішеннямОрджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2020 року частково задоволено позовні вимоги.

Витребувано із володіння ОСОБА_2 автомобіль марки SKODA OCTAVIA, 2005 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , та повернуто його ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 січня 2021 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі на загальну суму 22 121, 33 грн., а саме: 1 009, 26 грн. - судового збору, 16 250 грн. витрати на професійну правничу допомогу, 4 707, 07 грн. витрати пов`язані із проведенням експертизи, 155 грн. витрати, необхідні для розгляду справи.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2020 року та додаткове рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 січня 2021 року залишено без змін.

25 серпня 2022 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , звернувся до суду з заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення.

В обґрунтування заяви посилається на те, що, на виконання рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2020 року, яке набрало законної сили, у відповідності до резолютивної частини рішення було видано виконавчий лист, який із 18.08.2021 року перебуває на виконанні у Покровському відділі державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), де було відкрито виконавче провадження №66545811.

У вказаному виконавчому проваджені державним виконавцем вживаються всі визначені законом заходи примусового виконання визначені ЗУ «Про виконавче провадження», проте вони не призвели до виконання судового рішення.

Боржник ОСОБА_2 за викликом до державного виконавця не з`явився і транспортний засіб законному власнику ОСОБА_1 не повернув.

Враховуючи, що транспортний засіб тривалий час перебуває у розшуку і його не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку, у відповідності до п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем буде прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу.

Державним виконавцем вжито всіх можливих заходів проте це не призвело до фактичного виконання судового рішення.

Таким чином, ОСОБА_1 із 2018 року відстоює у національних судах України своє право на мирне володіння належним йому майном - транспортним засобом. Рішення суду ухвалене на його користь на сьогодні не виконано і реального поновлення порушених прав ОСОБА_1 не відбулось в межах національної судової системи, в т.ч. через протиправні дії боржника ОСОБА_2 , які направлені на умисне невиконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Боржник ОСОБА_2 приховує транспортний засіб від стягувача і державного виконавця, а розшук транспортного засобу не дав результатів.

Порушені права позивача (стягувача) ОСОБА_1 не відновлено і не захищено у визначений законом і судом спосіб.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Просив суд змінити порядок виконання рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06.11.2020 року із витребування майна на стягнення його вартості із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 252 895,90 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , третя особа Покровський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення поцивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_4 , ТОВ «Домінанта Інвест», РСЦ МВС в Дніпропетровській області, ОСОБА_5 про визнання права власності на транспортний засіб, його витребування та зобов`язання вчинити певні дії.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про зміну способу виконання рішення суду із витребування майна на стягнення його вартості із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 252 895,90 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування судом обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд розглянув справу за відсутності стягувача та інших учасників справи, формально підійшов до розгляду заяви, не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи і правовідносин, що виникли між сторонами, а тому надав їм неправильну оцінку та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні заяви.

Так, транспортний засіб вибув із володіння ОСОБА_1 з 2015 року та протягом семи років перебуває у і ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , а державою України не забезпечено власнику ОСОБА_1 його право на мирне володіння своїм майном.

Порушені права позивача (стягувача) ОСОБА_1 не відновлено і не захищено у визначений законом і судом спосіб, він залишився без транспортного засобу та не може отримати за нього грошову компенсацію.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вважає, що належним способом захисту його порушених прав буде саме зміна способу виконання рішення суду із витребування майна на стягнення його вартості із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 252 895,90 грн., оскільки рішення суду має бути обов`язкового виконане, а відповідач не збирається повертати транспортний засіб.

При цьому, позивач ОСОБА_1 вважає за доцільне відступити від судової практики щодо застосування норм права у подібних правовідносинах для захисту його порушеного права.

Також, посилається на п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року, згідно якого визначено, що якщо відповідач мав повернути майно в натурі, але з будь-якої причини ухиляється від цього, він, відповідно дост. 203 ЦКУкраїни, зобов`язаний відшкодувати кредитору завдані ним збитки, зокрема, повернути таку суму грошей, яку потрібно на час розгляду заяви витратити, для придбання майна, що належало кредитору і не було повернене боржником у натурі. Коли ж виконання рішення суду буде затримане з вини боржника і за цей час ціни на майно збільшаться, кредитор вправі пред`явити з цих підстав додаткові вимоги про відшкодування збитків.

Наполягає на тому, що резолютивна частина рішення суду має містити відомості про вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконання рішення присудженого майна у наявності не буде, а тому його заява про зміну способу виконання рішення суду є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Прибильський В.Г., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Прибильського В.Г., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішеннямОрджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2020 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_4 , ТОВ «Домінанта Інвест», РСЦ МВС в Дніпропетровській області, ОСОБА_5 про визнання права власності на транспортний засіб, його витребування та зобов`язання вчинити певні дії.

Витребувано із володіння ОСОБА_2 автомобіль марки SKODA OCTAVIA, 2005 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , та повернуто його ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 січня 2021 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі на загальну суму 22 121, 33 грн., а саме: 1 009, 26 грн. - судового збору, 16 250 грн. витрати на професійну правничу допомогу, 4 707, 07 грн. витрати пов`язані із проведенням експертизи, 155 грн. витрати, необхідні для розгляду справи.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2020 року та додаткове рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 січня 2021 року залишено без змін.

25 серпня 2022 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , звернувся до суду з заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення та просив суд змінити порядок виконання рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06.11.2020 року із витребування майна на стягнення його вартості із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 252 895,90 грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що останній просить змінити спосіб виконання судового рішення із витребування майна на стягнення грошових коштів у розмірі вартості цього майна, що фактично змінить рішення суду по суті внаслідок зміни обраного раніше позивачем способу судового захисту, передбаченого статтею 16 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною права на суд та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У зв`язку з цим дійсно, як зазначає заявник, належне виконання рішення суду є важливим і невід`ємним елементом ефективного захисту прав і свобод людини.

Відповідно до частин першої, третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони у справі про встановлення або зміну способу й порядку виконання судового рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті16 ЦКУкраїни способів захисту цивільних прав. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з`ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. Отже, суди дійшли вірно висновку про те, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду не передбачає зміну рішення суду по суті,обрання нового способузахисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення суду. Тобто, слід розрізняти способи захисту цивільного права, передбачені статтею 16 ЦК України, та способи і порядок виконання рішення суду, що суд й здійснив.

При вирішенні питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен з`ясовувати обставини, що свідчать про неможливість такого виконання.

Звертаючись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, заявник, як на підставу заявлених вимог, посилалася на те, що рішеннямОрджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2020 року витребувано із володіння ОСОБА_2 автомобіль марки SKODA OCTAVIA, 2005 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , та повернуто його ОСОБА_1 .

У ході примусового виконання вказаного рішення суду було з`ясовано, що транспортний засіб тривалий час перебуває у розшуку і його не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку, боржник ОСОБА_2 приховує транспортний засіб від стягувача і державного виконавця, а розшук транспортного засобу не дав результатів. З огляду

на вищевикладені обставини вважав, що є всі підстави для зміни способу

і порядку виконання рішення суду, а саме необхідності змінити спосіб виконання рішення суду із зобов`язального - про витребування із володіння ОСОБА_2 автомобіль марки SKODA OCTAVIA та передачу його ОСОБА_1 , на стягнення грошових коштів. При цьому вказував, що запропонований спосібвиконання відповідає встановленим обставинам справи, спрямований на захист порушеного права і не змінює рішення суду по суті та змісту зобов`язання.

Проте, вищенаведені заявником обставини не є підставами для зміни способу та порядку виконання рішення суду, у розумінні статті 435 ЦПК України, оскільки змінюють спосіб захисту порушеного права, що передбачений статтею 16 ЦК України, який при вирішенні спору обирає позивач.

Отже, суд дійшов правильного висновку провідмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки останній просить змінити спосіб виконання судового рішення із витребування майна на стягнення його вартості, що фактично змінить рішення суду по суті внаслідок зміни обраного раніше позивачем способу судового захисту, передбаченого статтею 16 ЦК України.

Аналогічні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 2-749/11/2229, від 11 грудня 2018 року у справі № 757/14092/15-ц, та від 10 червня 2019 року у справі № 350/426/16-ц, й підстав для відступу від цих висновків судом не встановлено.

На думку колегії суддів судове рішення, що переглядається, є достатньо мотивованим та таким, що відповідає нормам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу за відсутності стягувача та інших учасників справи, формально підійшов до розгляду заяви, не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи і правовідносин, що виникли між сторонами, а тому надав їм неправильну оцінку та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні заяви, висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

При цьому, посилання в апеляційній скарзі на п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року, є помилковим, оскільки роз`яснення про те, що якщо відповідач мав повернути майно в натурі, але з будь-якої причини ухиляється від цього, він, відповідно дост. 203 ЦКУкраїни, зобов`язаний відшкодувати кредитору завдані ним збитки, зокрема, повернути таку суму грошей, яку потрібно на час розгляду заяви витратити, для придбання майна, що належало кредитору і не було повернене боржником у натурі, стосуються саме обрання позивачем належного способу захисту при зверненні до суду із відповідними позовними вимогами, а не надають останньому права на зміну способу виконання рішення суду, ухваленого в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням ораного позивачем у справі способу захисту його порушеного права.

Посилання ж на ту обставину, що резолютивна частина рішення суду має містити відомості про вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконання рішення присудженого майна у наявності не буде, не є правовою підставою для зміни способу виконання рішення суду.

На підставі наведеного вище колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін, як така, що постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від19вересня 2022року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 07 березня 2023 року.

Головуючий:

Судді: