Постанова

від 07.03.2023 по справі 216/2406/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2583/23 Справа № 216/2406/21 Суддя у 1-й інстанції - БУТЕНКО М. В. Суддя у 2-й інстанції - Мірута О. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - МірутиО.А.,

суддів:Тимченко О.О.,Хейло Я.В.,

за участю секретаря судового засідання - Тимофеєвої В.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Державний університет економіки і технологій,,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в приміщенніДніпровського апеляційногосуду м.Кривого Рогу цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Центрально-Міськогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської областівід 02листопада 2022року усправі запозовом ОСОБА_1 до Державногоуніверситету економікиі технологій,про визнанняправа власностіна нерухомемайно (суддя Бутенко М.В.), ухваленого в приміщенні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, повний текст рішення виготовлено 08 листопада 2022 року

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного університету економіки і технологій, про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позову зазначив, що з 1972 року йому був наданий для користування автомобіль як інваліду війни 1 групи, який неодноразово замінювали.01.12.2006 року він отримав у Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації на пільгових умовах автомобіль ЗАЗ-110206-41 М, 2006 року випуску.

У 1972 році він з дозволу керівництва виконкому Центрально- Міської Ради м. Кривого Рогу за узгодженням з керівництвом КТРА отримав місце під гараж за адресою: АДРЕСА_1 , для того щоб там ставити автомобіль.Він за свої власні кошти збудував цей гараж, яким користувався з 1972 року по теперішній час. За цей час керівництво технікуму змінилося 3 рази і ні одного разу йому ніхто із керівництва не забороняв користуватися цим гаражем, не чинив ніяких перешкод.

Протягом останніх 6 місяців ректор Державного університету економіки і технологій ( університете правонаступником КТРА) ОСОБА_2 усіляко перешкоджає йому у користуванні цим гаражем, шляхом заварювання дверей та воріт у гараж.

Він неодноразово звертався до керівництва відповідача, однак у досудовому порядку цей спір вирішити не вдалося.

Просив суд, визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської областівід 02 листопада 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇСКАРГИ

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги лист директора ВСП « Фаховий коледж «Плітехніка» ДУ економіки і технологій» від 22.06.2021 року де зазначено, що до гаражу самочинно здійснена прибудова, площею 35,15 кв.м., яка не перебуває на їхньому балансі.

Крім того, згідно протоколу засідання тристоронньої робочої наради від 04.02.2021 року університетом розглядалось питання користування даним гаражем. В даному протоколі зазначено, що дана прибудова є самочинним будівництвом, яка не належить університету.

Вважає, що він збудував гараж на земельній ділянці, з дозволу відповідача, а тому має право на визнання за ним права власності на гараж.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідач зазначає, що позивач не має права власності на нерухоме майно та не може набути право постійного користування на землі державної власності, вважає, що справа розглянута з додержанням норм матеріального та процесуального права, рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду, шляхом з`ясування всіх обставинам та дослідження доказів, що підтверджується матеріалами справи.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник Державного університета економіки і технологій у судове засідання не з`явився про день та час слухання справи повідомлений належним чином.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від 04 червня 2020 року №765 «Деякі питання реорганізації закладів освіти» 30 червня 2020 року був утворений Державний університет економіки і технологій шляхом виділу Криворізького економічного інституту Державного вищого навчального закладу «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана» з Державного вищого навчального закладу «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана» та Криворізького металургійного інституту Національної металургійної академії України з Національної металургійної академії України , шляхом приєднання до Державного університету економіки і технологій» як відокремленого структурного підрозділу «Українського політехнічного технікуму».

На виконання даного пункту наказу МОН проведені відповідні реєстраційні дії, а саме: 13.08.2020р. проведена державна реєстрація створення відокремленого підрозділу «Український політехнічний технікум Державного університету економіки і технологій», як структурного підрозділу (філії) без права юридичної особи (ДУЕТ код ЄДРПОУ 43754654).

Пунктом 6 вище зазначеного Наказу МОН встановлено, що Державний університет економіки і технологій є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Українського політехнічного технікуму.

За Актом приймання-передачі від 24.12.2020р. майно, яке було передане в оперативне управління (володіння і користування) Українському політехнічному технікуму переходить до Державного університету економіки і технологій.

Наказом Державного університету економіки і технологій №199 від 24.12.2020р. державне нерухоме та рухоме майно закріплене за відокремленим структурним підрозділом «Українським політехнічним технікумом Державного університету економіки і технологій» згідно додатку.

18.05.2021р. відокремлений підрозділ «Український політехнічний технікум Державного університету економіки і технологій» був переіменований на відокремлений структурний підрозділ «Фаховий коледж «Політехніка» Державного університету економіки і технологій».

24.06.2021р. нерухоме майно, зазначене в Акті приймання-передачі від 24.12.2020р. було зареєстроване за Державним університетом економіки і технологій згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.06.2021р.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.12.2016 р.

земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 є державною власністю і призначена для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти. Відповідно до державного акта № 193 від 17.11.1994земельна ділянка площею 2, 76 га. Передана у постійне користування Українському політехнічному технікуму (а.с.98-104)

З відповіді Голови з реорганізації Українського політехнічного технікуму від 23.06.2021р. №19 вбачається, що «в архіві Українського політехнічного технікуму відсутній наказ про надання ОСОБА_1 дозволу на будівництво гаражу».

Відповідно до технічного паспорту присадибної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 від 14.12.1972р. на території земельної ділянки розташований гараж, площею -162кв.м., на схематичному плані земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 від 14.12.1972р. (повторна інвентаризація була виконана 14.09.2000р.), розташований гараж, площею 162кв.м., в наказі від 24.12.2020р. №199 Державним університетом економіки і технологій передане на баланс відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж «Політехніка» Державного університету економіки і технологій» нерухоме та рухоме майно згідно переліку, в тому числі і гараж, площею 162кв.м. (в склад якого входить слюсарна майстерня, про що зазначено в листі в.о. директора ВСП «Фаховий коледж «Політехніка» від 22.06.2021р. №224(а.с. 95-97).

В листі директора ВСП «Фаховий коледж «Політехніка» Державного університету економіки і технологій» від 22.06.2021р. №224 зазначено, що на балансі Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж «Політехніка» ДУ економіки і технологій» перебуває гараж площею 162 кв.м. фактично до гаражу самочинно здійснена прибудова, площею 35,15кв.м. (площа розрахована за зовнішнім обміром). Дана прибудова не перебуває на балансі ВСП «Фаховий коледж «Політехніка» Державного університету економіки і технологій», право встановлювальні документи на прибудову відсутні, технічний стан незадовільний (а.с. 94).

Відповідно до протоколу №1 засідання тристоронньої робочої наради від 04 лютого 2021 року щодо з`ясування підстав використання прибудови до гаражів технікуму ОСОБА_3 , було встановлено, що прибудову до гаражів побудував ОСОБА_1 , ніяких відповідних документів на цю прибудову до гаражів не мають, рішенням робочої наради постановлено надати можливість ОСОБА_3 розібрати незаконно збудовану прибудову до гаражів(а.с. 105-106) .

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГОСУДУ

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частині третійстатті 3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятоюстаття 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що він є особою, якій належить право вимоги за пред`явленим в суді позовом про визнання права власності на самочинне будівництво на підставі частини третьої статті 376 ЦК України, оскільки відсутні докази того, що саме він здійснив спірне самочинне будівництво, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 12 ЗК України встановлено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Статтею 92 Земельного кодексу України, визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

е) операторгазотранспортної системита операторсистеми передачі.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства освіти і науки від 04 червня 2020 року №765 «Деякі питання реорганізації закладів освіти» 30 червня 2020 року був утворений Державний університет економіки і технологій шляхом виділу Криворізького економічного інституту Державного вищого навчального закладу «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана» з Державного вищого навчального закладу «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана» та Криворізького металургійного інституту Національної металургійної академії України з Національної металургійної академії України.

Згідно з п.3 даного Наказу: «реорганізувати шляхом приєднання до Державного університету економіки і технологій» як відокремленого структурного підрозділу «Українського політехнічного технікуму» (код ЄДРПОУ 00193312).

На виконання даного пункту наказу МОН проведені відповідні реєстраційні дії, а саме: 13.08.2020р. проведена державна реєстрація створення відокремленого підрозділу «Український політехнічний технікум Державного університету економіки і технологій», як структурного підрозділу (філії) без права юридичної особи (ДУЕТ код ЄДРПОУ 43754654).

Пунктом 6 вище зазначеного Наказу МОН встановлено, що Державний університет економіки і технологій є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Українського політехнічного технікуму (код ЄДРПОУ 00193312).

За Актом приймання-передачі від 24.12.2020р. майно, яке було передане в оперативне управління (володіння і користування) Українському політехнічному технікуму переходить до Державного університету економіки і технологій.

Наказом Державного університету економіки і технологій №199 від 24.12.2020р. державне нерухоме та рухоме майно закріплене за відокремленим структурним підрозділом «Українським політехнічним технікумом Державного університету економіки і технологій» згідно додатку.

18.05.2021р. відокремлений підрозділ «Український політехнічний технікум Державного університету економіки і технологій» був переіменований на відокремлений структурний підрозділ «Фаховий коледж «Політехніка» Державного університету економіки і технологій».

24.06.2021р. нерухоме майно, зазначене в Акті приймання-передачі від 24.12.2020р. було зареєстроване за Державним університетом економіки і технологій згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.06.2021р.

Таким чином, відповідач як правонаступник Українського політехнічного технікуму набув право постійного користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , яка є державною власністю і призначена для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти.

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК), землекористувачі (стаття 95 ЗК), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 121 ЗК) або з інших передбачених законом підстав.

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим цризначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених Законом.

Відповідно до ст. 182 ЦК України «право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.»

Статтею 328ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст.. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно необхідно довести: цільове виділення земельної ділянки під забудову, та технічний паспорт, виготовлений до 05 серпня 1992 року.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77-81 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивачем недоведено будь-якиминалежними тадопустимими доказами факт існування об`єкту нерухомості до 05.08.1992 року.

Згідно з частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Отже , встановлення права власності на самочинне збудоване нерухоме майно після 1992 року не має можливості без проходження процедури прийняття в експлуатацію.

Ст. 24 Земельного кодексу (в редакції 1970 року) залежно від цільового призначення кожної земельної ділянки, наданої в користування, землекористувачі мають право в установленому порядку: 1) зводити житлові виробничі, культурно-побутові споруди.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Тому для оформлення права власності (реєстрації) на збудовані до 05.08.1992 р. приватні будинки, дачні будинки, гаражі, сараї, інші господарські будівлі законодавство не вимагало введення таких об`єктів в експлуатацію та отримання від ДАБКу сертифікату відповідності.

Для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, побудоване до 05.08.1992, документом, що свідчить про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Проте, позивачем не надано доказів, що йому надавалась земельна ділянка у користування та технічний паспорт на гараж, що виключає право визнання права власності на нерухоме майно.

Визнання права власності на нерухоме майно, збудоване після 05 серпня 1992 року, існує інший порядок, який передбачає процедуру введення його в експлуатацію.

Крім того, відповідно до першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Згідно з частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

З контексту частин третьої, четвертої статті 376 ЦК України необхідно зробити висновок, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо дотримання цільового призначення земель, а й до випадків, коли відсутнє таке порушення, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. Аналіз норм права, викладених у зазначених частинах статті 376 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником під уже збудоване нерухоме майно.

При цьому необхідно ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, яка здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил під час будівництва об`єкта.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15».

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач по справі ОСОБА_1 не довів, що йому надавалась земельна ділянка та наявність технічного паспорта на гараж, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача по справі.

На підставі викладеного, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з тих підстав, що позивачем не доведено, що саме він здійснив спірне самочинне будівництво.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного університету економіки і технологій, про визнання права власності на нерухоме майно.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374,п.3 ч.1 ст. 376,ст..ст. 381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного університету економіки і технологій, про визнання права власності на нерухоме майно, виклавши в редакції даної постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: