Ухвала

від 08.03.2023 по справі 160/7735/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 березня 2023 року м. Дніпросправа № 160/7735/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши заяву представника позивача адвоката Шерекіної А.О. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №160/7735/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області; Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 160/7735/22 у задоволенні позову відмовлено.

Адвокат Шерекіна Анна Олександрівна в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 160/7735/22.

В апеляційній скарзі та у відповіді на відзив на апеляційну скаргу представник позивача просив стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи, у тому числі витрати на правову допомогу з посиланням на ст.139 КАС України.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 160/7735/22 скасовано.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 045550012747 від 15.04.2022 року про відмову в перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати (доходу) за період з 01.09.1987 року до 31.12.1990 року згідно з довідкою про заробітну плату №32-к від 01.03.1994 року, виданою радгоспом «Квіти Дніпропетровська»; а також за період 01.01.1991 року до 25.02.1994 року згідно з довідкою про заробітну плату №33-к від 01.03.1994 року, виданою радгоспом «Квіти Дніпропетровська», з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 12.11.2021 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2481 грн..

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2023 року також відмовлено у стягненні коштів на правничу допомогу, оскільки представником позивача письмових доказів щодо підтвердження витрат на правову допомогу не надано і суму таких витрат не зазначено.

01.03.2023 року до Третього апеляційного адміністративного суду від представника позивача - адвоката Шерекіної А.О. надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій заявник просила стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати на правову допомогу у загальному розмірі 6500,00 грн..

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2023 року зазначена вище заява призначена до розгляду в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що заява про стягнення судових витрат у вигляді витрат на надання правової допомоги підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В обґрунтування заяви про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу представником позивача надано наступні документи:

- договір про надання правової допомоги від 23.05.2022 року №23/05;

- додаткова угода №1 від 08.11.2022 року до договору про надання правової допомоги №23/05;

- копія квитанції від 23.05.2022 року №0.0.2555586212.1;

- копія квитанції від 08.11.2022 року №0.0.2733408669.1.

Ордер на надання правової допомоги та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю додано до апеляційної скарги та долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п.п.1.1 п.1 «Предмет договору» Договору від 23.05.2022 року Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно підпункту 2.2 пункту 2 вказаного Договору, адвокат в межах своїх зобов`язань надає наступну правову допомогу:

- консультування клієнта, аналіз наданих документів, законодавства та судової практики щодо порушених прав та інтересів Клієнта;

- підготовка заяви по суті: складання позовної заяви;

- підготовка додатків (копіювання та завірювання) до заяви по суті;

- подання позовної заяви та додатків до суду;

- здійснення супроводження справи в суді першої інстанції, що включає: моніторинг руху справи, представництво в суді, забезпечення зв`язку із судом, підготовка процесуальних заяв/клопотань, ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до п.п. 4.2 п.4 цього Договору, вартість (гонорар) за надання юридичної допомоги є фіксованою та становить 4000,00 грн.

Згідно змісту додаткової угоди №1 до договору від 23.05.2022 року, правова допомога адвоката в суді апеляційної інстанції складає той же перелік послуг, а вартість (гонорар) за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції становить 2500,00 грн.

Вказана додаткова угода також не містить а ні обсягу витраченого адвокатом часу на надання послуг, а ні детального опису виконаних робіт, які були здійсненні адвокатом під час представництва інтересів позивача в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що вказані суми гонорару не підтверджені належними доказами, оскільки відсутні як детальний опис робіт, виконаних адвокатом та обсяг витраченого часу, так і акти приймання-передачі наданих послуг з детальним переліком фактично наданих адвокатом послуг з правової допомоги.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

Аналізуючи наведені вище докази стосовно правничої допомоги, апеляційний суд зазначає, що вказані в договорі та додаткові угоди послуги є загальними та неконкретизованими, без визначення конкретних дій, які вчинені адвокатом в судах першої та апеляційної інстанції.

Крім того, слід зауважити, що вказана справа розглядалась як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції порядку письмового провадження, будь-яких додаткових доказів або пояснень суд не витребовував, справа є незначною, а спірні правовідносини - поширеними та типовими. Доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу дублюють позицію позивача, викладену у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Відтак, наданими доказами не підтверджено обґрунтованість та фактичний обсяг витрат позивача на правничу допомогу у цій справі.

Таким чином, зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, яка не є складною та відсутність належного обґрунтування зазначеної в заяві суми, апеляційний суд вважає що заявлені в заяві витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 6500 гривень не є співмірними зі складністю адміністративної справи та часом, витраченим адвокатом на надання правової допомоги, а також не підтверджені належним чином, у зв`язку із чим колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення, судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись статтями 77, 134, 139, 143, 243, 250, 313, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Шерекіної А.О. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №160/7735/22 відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Чабаненко

суддяС.Ю. Чумак