Ухвала

від 08.03.2023 по справі 522/4412/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/4412/23

Провадження № 2/522/3369/23

УХВАЛА

08 березня 2023 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Косіцина В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «ПМК-2019» про визнання договору іпотеки недійсним, визнання права власності на частину майна, визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2023 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «ПМК-2019» про визнання договору іпотеки недійсним, визнання права власності на частину майна, визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Косіциній В.В.

Позивач звернувся з позовом до Приморського районного суду м. Одеси, посилаючись на ч. 15 ст. 28 ЦПК України за місцезнаходженням відповідача ОСОБА_2 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

За загальним правилом, визначеним ч. 1ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 15 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Проте заявлені позивачем позовні вимоги стосуються прав на нерухоме майно, а отже підсудність не залежить від місця знаходження відповідачі.

Згідно із пунктом 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Відповідно до пункту 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннямистатті 181 ЦК Українидо нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Частина першастатті 30 ЦПК Українипередбачає, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).

Виключна підсудністьособливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Також у постанові від 07 липня 2020 року у справа № 910/10647/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Поряд з цим, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 11 липня 2019 року у справі № 462/7217/18 зазначив, що правиластатті 30ЦПК Українипро виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).

Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини» інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленомустаттею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (стаття 32 ЦПК України).

За наведених обставин, враховуючи, що позивачем заявлено позовну вимогу, яка сосується нерухомого майна, на дану категорію справ поширюється дія правила про виключну підсудність, підстави для застосування правил підсудності справ за місцем знаходження відповідача, визначеністаттею 27 ЦПК України, - відсутні, а відтак дана справа не підсудна Приморському районному суду міста Одеси.

Суддя встановивши, що місцезнаходженням спірного майна є територія Комінтернівського району Одеської області, вважає, що справу необхідно передати до Комінтернівського районного суду Одеської області.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 30, 31, 260 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «ПМК-2019» про визнання договору іпотеки недійсним, визнання права власності на частину майна, визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності передати за підсудністю до Комінтернівського районного суду Одеської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Суддя Косіцина В.В.