Рішення

від 06.03.2023 по справі 906/6/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/6/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання: Круглецької А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Жигадло І. Б. (приймає участь в судовому засіданні в режимі

відеоконференції) - довіреність №14-112 від 26.12.2022

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз

України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25"

про стягнення 82013,86грн.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" про стягнення 82 013,86грн, з яких: 49 475,31грн основного боргу, 5 483,95грн пені, 4 504,82грн 3% річних та 22 549,78грн інфляційних втрат, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №6122/1920-ТЕ-10 від 25.09.2019 постачання природного газу.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №906/6/23 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.02.2023.

У зв`язку з тим, що 01.02.2023 суддя Кравець С.Г. перебувала на лікарняному, розгляд справи №906/6/23, призначеної на 01.02.2023 не відбувся.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 13.02.2023 призначено справу для розгляду по суті на 06.03.2023.

Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2023 позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання 06.03.2023 не направив, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить реєстр відправлень рекомендованої кореспонденції від 14.02.2023 (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення - 1000233311980) (а.с.58). Поштове відправлення про направлення відповідачу копії вказаної ухвали згідно відомостей з офіційного сайту "Укрпошта" про відстеження поштового відправлення (за номером ідентифікатора 1000233311980) не вручене під час доставки 22.02.2023 (а.с.59).

Відповідно до п. 4, 5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п.116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

В п.99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі №915/1015/16).

Згідно ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Судом також враховується, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових актів та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості прибути в судове засідання особисто чи направити свого представника.

За викладеного, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на те, що неявка в засідання суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2019 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" (споживач, відповідач) укладено договір №6122/1920-ТЕ-10 постачання природного газу (а.с.15-24).

Пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 договору).

Згідно із пунктом 1.3 договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).

За умовами пункту 2.1 договору, постачальник передає споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений споживачеві обсяг (об`єм) природного газу в кількості 48,0 тис.куб.метрів.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ власного видобутку та/або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), ввезений на митну територію України Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється відповідно до вимог Положення з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 293 (із змінами) та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті па природний газ із ресурсів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" під час виконання Компанією обов`язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Прейскурант). Прейскурант розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника (пункт 4.1 договору).

За змістом пункту 9.3 договору сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років.

Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Судом встановлено, що додатковими угодами №1 від 20.10.2019 року, №2 від 12.11.2019, №3 від 09.12.2019 року, №4 від 20.12.2019 року, №5 від 28.01.2020, №6 від 24.02.2020 року та №7 від 23.03.2020 року сторонами вносилися зміни до вищенаведеного договору щодо ціни, порядку та умов проведення розрахунків та інших умов договору.

Вищенаведені додаткові угоди також підписані повноважними представниками сторін та скріплені відтисками печаток цих юридичних осіб.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №6122/1920-ТЕ-10 постачання природного газу від 25.09.2019 щодо своєчасного проведення оплати за природний газ, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 49 475,31грн основного боргу, 5 483,95грн пені, 4 504,82грн 3% річних та 22 549,78грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачу/абоненту) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач - оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За умовами ч.2 ст.714 ЦК України, до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

На виконання умов Договору, позивачем у період з жовтня 2019 - березень 2020 року передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 188 917,41грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2019 року на суму 14 854,39грн (газ, прийнятий у жовтні 2019 року);

- Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2019 року на суму 34 264,16грн (газ, прийнятий у листопаді 2019 року);

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2019 року на суму 37 134,56грн (газ, прийнятий у грудні 2019 року);

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2020 року на суму 46 504,01грн (газ, прийнятий у січні 2020 року);

- Акт приймання-передачі природного газу від 29 лютого 2020 року на суму 33 918,61грн (газ, прийнятий у лютому 2020 року);

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2020 року на суму 22 241,68грн (газ, прийнятий у березні 2020 року) (а.с.32-37). Зазначені Акти підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Як пояснив представник позивача під час судового засідання 06.03.2023 та, що також вбачається з наданих позивачем документів, відповідачем було частково проведено розрахунки за поставлений газ на загальну суму 139 442,10грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою позивача по договору №6122/1920-ТЕ-10 за період з 31.12.2019 по 04.01.2022 (а.с.11-12).

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 5.1 договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Отже, враховуючи надання відповідачу послуг з постачання природного газу за період жовтня 2019 - березень 2020 року на загальну суму 188 917,41грн та здійснені відповідачем проплати у розмірі 139 442,10грн, неоплаченими станом на час звернення з позовом до суду залишився борг в сумі 49 475,31грн за договором №6122/1920-ТЕ-10 від 25.09.2019.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 49 475,31грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 5 483,95грн пені, 4 504,82грн 3% річних та 22 549,78грн інфляційних втрат.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із пунктом 7.2 договору, у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 нього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою №5 від 28.01.2020 сторонами внесено зміни до п.7.2 договору та викладено з 01.01.2020 року перший абзац пункту 7.2 Розділу 7. "Відповідальність сторін" цього договору у наступній редакції:

"7.2. У разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 нього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення".

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 5 483,95грн (розрахунок а.с.7-10).

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені, суд вважає їх обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення пені в сумі 5 483,95грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наведеної норми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 4 504,82грн 3% річних та 22 549,78грн інфляційних втрат (розрахунок а.с. 7-10).

Господарський суд, перевіривши за допомогою програми "Ліга:Закон" здійснені позивачем нарахування 3% річних встановив, що правомірними за визначені позивачем періоди є нарахування 3% річних в загальній сумі 4 504,81грн, а саме:

- з 26.11.2019 - 23.12.2019 (сума боргу 14 854,39грн, кількість днів прострочення - 28) є нарахування 3% річних в сумі 34,19грн;

- з 27.12.2019 - 23.01.2020 (сума боргу 34 264,16грн, кількість днів прострочення - 28) є нарахування 3% річних в сумі 78,68грн;

- з 28.01.2020 - 23.02.2020 (сума боргу 27 134,56грн, кількість днів прострочення - 27) є нарахування 3% річних в сумі 60,05грн; - з 24.02.2020 - 24.02.2020 (сума боргу 9 134,56грн, кількість днів прострочення - 1) є нарахування 3% річних в сумі 0,75грн;

- з 26.02.2020 - 30.07.2020 (сума боргу 17 438,57грн, кількість днів прострочення - 156) є нарахування 3% річних в сумі 222,98грн;

- з 26.03.2020 - 29.07.2021 (сума боргу 33 918,61грн, кількість днів прострочення - 491) є нарахування 3% річних в сумі 1 366,68грн; - з 30.07.2021 - 30.08.2021 (сума боргу 32 233,63грн, кількість днів прострочення - 32) є нарахування 3% річних в сумі 84,78грн; - з 31.08.2021 - 30.09.2021 (сума боргу 31 233,63грн, кількість днів прострочення - 31) є нарахування 3% річних в сумі 79,58грн; - з 01.10.2021 - 03.01.2022 (сума боргу 29 233,63грн, кількість днів прострочення - 95) є нарахування 3% річних в сумі 228,26грн; - з 04.01.2022 - 31.10.2022 (сума боргу 27 233,63грн, кількість днів прострочення - 301) є нарахування 3% річних в сумі 673,75грн;

- з 28.04.2020 - 31.10.2022 (сума боргу 22 241,68грн, кількість днів прострочення - 917) є нарахування 3% річних в сумі 1 675,11грн.

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 4 504,81грн. В частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 0,01грн (4 504,82грн - 4 504,81грн = 0,01грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань інфляційних втрат, з огляду на вищевикладене, суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних втрат в сумі 21 102,21грн, а саме:

- у період 01.03.2020 по 31.07.2020 на суму боргу 17 438,57грн, сума інфляційних втрат становить 261,99грн;

- у період 01.04.2020 по 30.06.2021 на суму боргу 33 918,61грн, у період 01.07.2021 по 31.07.2021 на суму боргу 32 233,63грн, у період 01.08.2021 по 30.09.2021 на суму боргу 31 233,63грн, у період 01.10.2021 по 31.12.2021 на суму боргу 29 233,63грн, у період 01.01.2022 по 31.10.2022 на суму боргу 27 233,63грн, сума інфляційних втрат становить 11 482,39грн;

- у період 01.05.2020 по 31.10.2022 на суму боргу 22 241,68грн, сума інфляційних втрат становить 9 357,83грн.

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 21 102,21грн (261,99грн+11 482,39грн+9 357,83грн). В частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1 447,57грн (22 549,78грн - 21 102,21грн = 1 447,57грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 49 475,31грн заборгованості, 5 483,95грн пені, 4 504,81грн 3% річних та 21 102,21грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 0,01грн та інфляційних втрат в сумі 1 447,57грн суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" (10001, Житомирська область, м. Житомир, провулок 1-й Київський, буд. 25; ідентифікаційний код 35169576) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720):

- 49 475,31грн заборгованості,

- 5 483,95грн пені,

- 4 504,81грн 3% річних,

- 21 102,21грн інфляційних втрат,

- 2 437,21грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.03.23

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек.),

та на електронну пошту сторін: ngu@naftogaz.com, shatilovich@meta.ua