Рішення

від 23.02.2023 по справі 911/2504/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/2504/22

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Приватного підприємства «Агрофірма «САДКО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп»

про стягнення 191 923,09 грн.

Без виклику учасників судового процесу;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Агрофірма «САДКО» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп» стягнення 191 923,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні зобов`язання щодо виконання умов договору № 165-Т/21 від 24.09.2021 в частині поставки товару. У зв`язку із чим позивачем було подану зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 131 974,82 грн неустойки, 5 014,13 грн 3% річних та 54 934,14 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 12.12.2022 було відкрито провадження у справі № 911/2504/22. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.12.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Каштанова, 9-Б, м. Обухів, Київська обл., 08701.

Зазначене поштове відправлення було вручено адресату особисто 01.02.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення поштового конверту, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.12.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

23.02.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

24.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ТЕМП» (далі - продавець, відповідач) та Приватним підприємством «САДКО» (далі - покупець, позивач) укладено договір № 165-Т/21 (далі - договір) за умовами п. 1.1 якого сторони узгодили, що продавець зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку, а саме мобільна зерносушарка Mecmar D20/153Т (далі по тексту - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму згідно умов даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, вартість (ціна) товару за цим договором встановлюється в національній валюті, на день укладення договору складає за згодою 2001280,00 грн (два мільйони одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 20 % - 333546,67 грн (триста тридцять три тисячі п`ятсот сорок шість гривень 67 копійок), яка на день укладення договору, відповідно до середнього обмінного курсу, еквівалентна 64000,00 (шістдесят чотири тисячі євро 00 центів).

За умовами пп. 2.2-2.3 договору, курс євро до національної валюти на день укладення договору складає 31,27 грн. за 1 євро, відповідно до середнього обмінного курсу, встановленому п. 2.3.1 даного договору.

Сторони домовились про наступні правила визначення валютного еквіваленту кожного платежу та перерахунку ціни (вартості) товару в національну валюту:

Середній обмінний курс євро для цілей цього договору розуміється курс продажу (котировок на продаж) євро на момент закриття у відповідний день торгів на міжбанківському валетному ринку України. Сторони погоджуються, що достатнім доказом значення середнього обмінного курсу є надалі продавцю дані веб-ресурсу www.minfin.com.ua.

Грошовий еквівалент ціни товару в євро визначається за середнім обмінним курсом євро на робочий день, що передує дню здійснення оплати. Якщо у день, що передує дню платежу, встановленого відповідно до умов оплати цього договору середній курс продажу євро зміниться порівняно з середнім курсом продажу євро, який передував дню підписання цього договору, то сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов`язань за цим договором, визначається шляхом перерахунку відповідно до середнього курсу продажу євро який передує дню фактичного здійснення платежу покупцем, але не нижче ніж вказано в п. 2.2.

Відповідно до п. 4.1 договору, покупець зобов`язуються сплатити 30 % від загальної суми товару за курсом євро до національної валюти, розрахованим відповідно до умов, встановлених п. 2.2. даного договору, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на рахунок продавця, в строк до 24 вересня 2021 р.

Покупець зобов`язуються сплатити 70% від загальної суми товару за курсом євро до національної валюти, розрахованим відповідно до умов, встановлених п. 2.2. даного договору, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на рахунок продавця, в строк до 08 жовтня 2021 р (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 4.3 договору, сплатою за товар вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Разом із договором сторонами складено та підписано Додаток № 1 до договору, що є Специфікацією Додаток № 1 до договору, що є Специфікацією.

Відповідно до змісту Специфікації, назва товару: мобільна зерносушарка Mecmar D20/153T (перфорація 2,5 мм; дизельний пальник; 1 ел. двигун + ВВП ; пелюстковий захист; дах ПВХ; система аспірації; стандартний циклон) в кількості 1 одиниця загальною вартістю 2 001 280,00 грн, у т.ч. 20 % ПДВ - 333 546,67 грн.

Враховуючи загальну вартість товару та положення п. 4.1 договору, суд дійшов висновку, що 30% від загальної суми товару складає 600 384,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач виставив позивачу рахунок на оплату товару згідно договору № 3227 від 24.09.2021 на загальну суму 600 384,00 грн (копія наявна в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2021 позивач, на виконання умов п. 4.1 договору, сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 600 384,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 579 від 24.09.2021 на суму 600 384,00 грн із призначенням платежу: «згідно рахунку на оплату № 3227 від 24.09.2021, у т.ч. ПДВ 100 064,00 грн» (копія наявна в матеріалах справи).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця після повної оплати ціни (вартості) товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. У разі несвоєчасної та/або неповної оплати ціни (вартості) товару - після виконання зобов`язань розділу 4 та оплати штрафних санкцій.

Документом, який є підставою для передачі товару у власність є видаткова накладна, яку виписує продавець на ім`я покупця після повної оплати (підпункт 3.1.1 договору).

Одержання товару відбувається після виконання умов розділу 4 цього договору, у разі одержання представником - після подання належним чином оформленого доручення. Передача товару здійснюється комісією у складі уповноважених представників продавця і покупця. У випадку часткової оплати товару на кожну передачу оформляється окрема податкова накладна на товар (підпункт 3.1.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору, продавець повідомляє покупцю про день та час поставки товару (за допомогою електронної пошти, факсимільного зв`язку, тощо). При умові виконання пункту 4.1 цього договору продавець передає покупцю товар не пізніше 08 жовтня 2021 р.

Згідно з п. 3.4 договору, умови поставки - товар поставляється за рахунок продавця, за адресою: Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Підністряни.

Відповідно до п. 8.1 договору, продавець зобов`язаний, зокрема своєчасно поставити товар згідно умов цього договору; повідомити (за допомогою засобів зв`язку) покупця про дату отримання ним товару.

Як зазначає позивач, всупереч умовам договору, відповідач неналежним чином виконав умови договору та не поставив йому товар мобільна зерносушарка Mecmar D20/153T у строки, погоджені сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 19.01.2022 відповідач направив позивачу лист № б/н зі змісту якого вбачається, що для підтвердження облікових даних по заборгованості відповідно до даних бухгалтерського обліку зазначено, що між відповідачем та позивачем було укладено договір № 165-Т/21 від 24.09.2021 на поставку мобільної зерносушарки Macmar D20/153Т. Листом підтверджено, що відповідачем було отримано передоплату у розмірі 600 384,00 грн. Однак листом повторно проінформовано позивача, що замовлений товар не може бути поставлений у жовтні 2021 з незалежних від відповідача причин, оскільки замовленого товару немає в наявності (копія листа наявна в матеріалах справи).

31.01.2022 позивач направив відповідачу лист № б/н зі змісту якого вбачається, що у продовження усних заяв менеджера Олексія Мишака про готовність повернути передоплату до кінця лютого 2022, позивач просив відповідача повернути передоплату в сумі 600 384,00 грн згідно договору № 165-/21 від 24.09.2021 згідно платіжного доручення № 579 від 24.09.2021, у зв`язку із нездійсненням поставки товару в жовтні 2021 (копія листа наявна в матеріалах справи).

Судом встановлено, що відповідач частково повернув суму попередньої оплати згідно листа позивача б/н від 31.01.2022 у розмірі 120 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1645 від 18.02.2022 на суму 80 000,00 грн із призначенням платежу: «повернення коштів згідно листа віл 31.01.2022» та № 2370 від 08.09.2022 на суму 40 000,00 грн із призначенням платежу: «повернення коштів згідно листа віл 31.01.2022» (копії наявні в матеріалах справи).

05.10.2022 позивач направив відповідачу повторну претензію вих. № 1 від 01.09.2022 в порядку досудового врегулювання спору, якою позивач вимагав оплатити заборгованість згідно договору № 165-Т/21 від 24.09.2021 протягом 3 днів з моменту отримання претензії в сумі 495 495,00 грн пені, 54 934,14 грн інфляційних втрат, 5 014,13 грн 3 % річних та основну заборгованість в сумі 85 385,00 грн. На підтвердження надсилання претензії позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист № 8070003707676 та поштова накладна від 05.10.2022 (копії наявні в матеріалах справи). Відповіді на претензію відповідач не надав.

Як зазначає позивач, відповідач остаточно повернув передоплату лише 22.09.2022.

У зв`язку із тим, що відповідачем неналежним чином виконано умови договору в частині своєчасної поставки товару, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 131 974,82 грн неустойки за період з 08.10.2021 до прийняття відповідачем відмови від договору. А також у зв`язку із тим, що відповідач тривалий час не повертав суму передоплати на вимогу позивача, останній звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача 5 014,13 грн 3 % річних та 54 934,14 грн інфляційних втрат.

Відповідно до п. 12.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін, його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 року, а в частині виконання сторонами зобов`язань, що виникли в період дії цього договору й випливають із його - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Додатки, які додаються до цього договору є його невід`ємною частиною і мають силу основного договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 165-Т/21 від 24.09.2021, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказувалось вище, сторонами передбачено поетапну оплату товару.

У пункті 4.1 договору закріплено, що покупець зобов`язуються сплатити 30 % від загальної суми товару за курсом євро до національної валюти, розрахованим відповідно до умов, встановлених п. 2.2. даного договору, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на рахунок продавця, в строк до 24 вересня 2021 р.

Відповідно до п. 4.2 договору, покупець зобов`язуються сплатити 70% від загальної суми товару за курсом євро до національної валюти, розрахованим відповідно до умов, встановлених п. 2.2. даного договору, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на рахунок продавця, в строк до 08 жовтня 2021 р.

Сплатою за товар вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.3 договору).

Відповідно до Специфікації, що є Додатком № 1 до договору, загальна сума товару - мобільної зерносушарки Mecmar D 20/153NТ складає 2 001 280,00 грн.

Отже 30 % від загальної вартості товару складає 600 384,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач виставив позивачу рахунок на оплату товару згідно договору № 3227 від 24.09.2021 на загальну суму 600 384,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2021 позивач, на виконання умов п. 4.1 договору, сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 600 384,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 579 від 24.09.2021 на суму 600 384,00 грн із призначенням платежу: «згідно рахунку на оплату № 3227 від 24.09.2021, у т.ч. ПДВ 100 064,00 грн» (копія наявна в матеріалах справи).

Отже, позивач виконав умови п. 4.1 договору належним чином.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п. 3.1 договору,право власності на товар переходить від продавця до покупця після повної оплати ціни (вартості) товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. У разі несвоєчасної та/або неповної оплати ціни (вартості) товару - після виконання зобов`язань розділу 4 та оплати штрафних санкцій.

Відповідно до підп. 3.1.1 договору, документом, який є підставою для передачі товару у власність є видаткова накладна, яку виписує продавець на ім`я покупця після повної оплати.

Одержання товару відбувається після виконання умов розділу 4 цього договору, у разі одержання представником - після подання належним чином оформленого доручення. Передача товару здійснюється комісією у складі уповноважених представників продавця і покупця. У випадку часткової оплати товару на кожну передачу оформляється окрема податкова накладна на товар (підпункт 3.1.2 договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, продавець повідомляє покупцю про день та час поставки товару (за допомогою електронної пошти, факсимільного зв`язку, тощо). При умові виконання пункту 4.1 цього договору продавець передає покупцю товар не пізніше 08 жовтня 2021 р.

Отже, з урахуванням вищенаведеного пункту 3.3 договору, судом встановлено, що сторонами погоджено кінцевий строк поставки товару 08.10.2021.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд встановив, що строк здійснення поставки товару є таким, що настав.

Водночас, станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем товару - мобільної зерносушарки Macmar D20/153Т у строк, погоджений сторонами в п. 3.3. договору. Протилежного суду не доведено, доказів своєчасної поставки до суду не надано. Вказані відомості відповідачем не спростовані.

З матеріалів справи вбачається, що 19.01.2022 відповідач направив позивачу лист № б/н зі змісту якого вбачається, що для підтвердження облікових даних по заборгованості відповідно до даних бухгалтерського обліку зазначено, що між відповідачем та позивачем було укладено договір № 165-Т/21 від 24.09.2021 на поставку мобільної зерносушарки Macmar D20/153Т. Листом підтверджено, що відповідачем було отримано передоплату у розмірі 600 384,00 грн. Однак листом повторно проінформовано позивача, що замовлений товар не може бути поставлений у жовтні 2021 з незалежних від відповідача причин, оскільки замовленого товару немає в наявності (копія листа наявна в матеріалах справи).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання повернути кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В свою чергу, як було встановлено судом раніше та не спростовано відповідачем, станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем товару - мобільної зерносушарки Macmar D20/153Т у строк, погоджений сторонами в п. 3.3. договору. Протилежного суду не доведено, доказів своєчасної поставки до суду не надано. Вказані відомості відповідачем не спростовані.

У зв`язку із простроченням поставки товару, 31.01.2022 позивач направив відповідачу лист № б/н, зі змісту якого вбачається, що у продовження усних заяв менеджера Олексія Мишака про готовність повернути передоплату до кінця лютого 2022, позивач просив відповідача повернути передоплату в сумі 600 384,00 грн згідно договору № 165-/21 від 24.09.2021 згідно платіжного доручення № 579 від 24.09.2021, у зв`язку із нездійсненням поставки товару в жовтні 2021 (копія листа наявна в матеріалах справи).

Таким чином, враховуючи зміст листа позивача № б/н від 31.01.2022 та відсутність заперечень позивача щодо повернення позивачем передоплати до кінця лютого 2022, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що строк повернення передоплати є таким, що настав 28.02.2022.

Судом було встановлено, що відповідач частково повернув суму попередньої оплати згідно листа позивача б/н від 31.01.2022 у розмірі 120 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1645 від 18.02.2022 на суму 80 000,00 грн із призначенням платежу: «повернення коштів згідно листа від 31.01.2022» та № 2370 від 08.09.2022 на суму 40 000,00 грн із призначенням платежу: «повернення коштів згідно листа від 31.01.2022» (копії наявні в матеріалах справи).

05.10.2022 позивач направив відповідачу повторну претензію вих. № 1 від 01.09.2022 в порядку досудового врегулювання спору, якою позивач вимагав оплатити заборгованість згідно договору № 165-Т/21 від 24.09.2021 протягом 3 днів з моменту отримання претензії в сумі 495 495,00 грн пені, 54 934,14 грн інфляційних втрат, 5 014,13 грн 3 % річних та основну заборгованість в сумі 85 385,00 грн. на підтвердження надсилання претензії позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист № 8070003707676 та поштова накладна від 05.10.2022 (копії наявні в матеріалах справи).

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, відповідач остаточно повернув передоплату лише 22.09.2022.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку із тим, що відповідачем неналежним чином виконано договірні зобов`язання та не здійснено поставку товару у погоджені сторонами строки, позивачем нараховано на підставі п. 11.2 договору та заявлено до стягнення з відповідача неустойки в сумі 131 974,82 грн за період з 08.10.2021 (кінцева дата поставки товару) до моменту прийняття відповідачем відмови від договору (лист позивача № б/н від 31.01.2022).

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 11.1 договору, у випадку порушення своїх зобов`язати за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та відповідним чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Продавець несе відповідальність за затримку з передачею товару покупцю, сплачуючи неустойку на користь останнього в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданого товару/частини товару, за кожен день такого прострочення (п. 11.2 договору).

З огляду на порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині поставки товару, який було передоплачено позивачем, останнім було нараховано та заявлено до стягнення 131 974,82 грн пені за період з 08.10.2021 до 18.02.2022.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов`язку з поставки позивачу товару у погоджений сторонами строк, наявні підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Наразі суд зазначає, що позивачем невірно визначено період виникнення прострочення та його припинення.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як встановлено сторонами в п. 3.3. договору, продавець повідомляє покупцю про день та час поставки товару (за допомогою електронної пошти, факсимільного зв`язку, тощо). При умові виконання пункту 4.1 цього договору продавець передає покупцю товар не пізніше 08 жовтня 2021 р.

Враховуючи, що кінцевою датою поставки товару є 08.10.2021, то прострочення з поставки товару почалося з 09.10.2021.

Крім того, враховуючи лист позивача № б/н від 31.01.2022 про повернення попередньої оплати, що є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання повернути кошти, суд вважає, що нарахування пені припиняється днем, що передує даті складання вказаної вимоги, тобто до 30.01.2022 включно.

Здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням умов договору, дати виникнення прострочення по поставці товару, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 110 207,47 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що у зв`язку із реалізацією покупцем передбаченого ст. 693 Цивільного кодексу України права вимоги про повернення суми попередньої оплати від продавця, у відповідача, як постачальника припинилось зобов`язання з поставки товару та виникло грошове зобов`язання перед позивачем, як покупцем, щодо повернення суми попередньої оплати на вимогу позивача у встановлений строк.

У зв`язку із несвоєчасним поверненням суми попередньої оплати, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 5 014,13 грн та інфляційних втрат в сумі 54 934,14 грн, що нараховані на суму попередньої оплати за період з 01.03.2022 до 31.08.2022.

Як було зазначено судом раніше, враховуючи зміст листа позивача № б/н від 31.01.2022 та відсутність заперечень позивача щодо повернення позивачем передоплати до кінця лютого 2022, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що строк повернення передоплати є таким, що настав 28.02.2022. Отже, прострочення з повернення суми попередньої оплати почалося з 01.03.2022.

Водночас, суд зазначає, що у разі часткового повернення суми попередньої оплати, якщо період нарахування припиняється частковою оплатою, то фактична дата оплати не враховується у період нарахування.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням дати прострочення повернення попередньої оплати (прострочення почалось з 01.03.2022) та часткових оплат (повернення передоплати), приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 4 744,38 грн, а інфляційні втрати підлягають задоволенню повністю в сумі 54 934,14 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 375,82 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 12 475,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи надано копії:

- Договору про надання правової допомоги № б/н від 14.07.2020;

- Додаткової угоди № 1 від 20.11.2022 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 14.07.2020;

- Акту виконаних робіт №1/10 від 20.02.2023 на суму 12 475,00 грн;

- Платіжного доручення № 780 від 05.12.2022 на суму 5 000,00 грн;

- Свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 000643 від 14.07.2017.

- Ордеру на надання правничої (правової допомоги) серія ВС № 1173328 від 30.11.2022.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу відповідачем надано не було, клопотань про зменшення суми відшкодування витрат представник відповідача не заявляв.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про відшкодування позивачу відповідачем витрат на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 11 042,59 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп» (місцезнаходження: вул. Каштанова, буд. 9-Б, м. Обухів, Київська обл., 08700; код ЄДРПОУ 36348755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «САДКО» (місцезнаходження: вул. Ходорівська, буд. 48, с. Піддністряни, Жидачівський р-н, Львівська обл., 81722; адреса для листування: 80751, Львівська обл., Золочівський район, с. Вороняки, вул. Вишнева, 1; код ЄДРПОУ 32028383) 110 207,47 грн пені, 4 744,38 грн 3 % річних, 54 934,14 грн інфляційних втрат, 2 375,82 грн судового збору та 11 042,59 грн адвокатських витрат.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.03.2022.

Суддя Л.В. Сокуренко