Постанова

від 11.08.2023 по справі 911/2504/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2023 р. Справа№ 911/2504/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Темп"

на рішення господарського суду Київської області від 23.02.2023 (повний текст рішення складено та підписано 09.03.2022)

у справі № 911/2504/22 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "САДКО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Темп"

про стягнення 191 923,09 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В грудні 2022 року Приватне підприємство «Агрофірма «САДКО» (ПП «Агрофірма «САДКО»; позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп» (ТОВ «Компанія Агро-Темп»; відповідач) про стягнення 191 923,09 грн, з яких: 131 974,82 грн неустойки; 5 014,13 грн 3 % річних; 54 934,14 грн інфляційних втрат; 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 165-Т/21 від 24.09.2021 в частині поставки товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.02.2023 у справі №911/2504/22 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 110 207,47 грн пені, 4 744,38 грн 3 % річних, 54 934,14 грн інфляційних втрат, 2 375,82 грн судового збору та 11 042,59 грн адвокатських витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у зв`язку із реалізацією покупцем передбаченого ст. 693 Цивільного кодексу України права вимоги про повернення суми попередньої оплати від продавця, у відповідача, як постачальника припинилось зобов`язання з поставки товару та виникло грошове зобов`язання перед позивачем, як покупцем, щодо повернення суми попередньої оплати на вимогу позивача у встановлений строк. У зв`язку із несвоєчасним поверненням суми попередньої оплати, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 5 014,13 грн та інфляційних втрат в сумі 54 934,14 грн, що нараховані на суму попередньої оплати за період з 01.03.2022 до 31.08.2022.

При цьому судом враховано зміст листа позивача № б/н від 31.01.2022 та відсутність заперечень позивача щодо повернення позивачем передоплати до кінця лютого 2022, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що строк повернення передоплати є таким, що настав 28.02.2022, а відтак, прострочення з повернення суми попередньої оплати почалося з 01.03.2022.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 23.02.2023 у справі № 911/2504/22, ТОВ «Компанія Агро-Темп» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 205, 530, 626, 628, 631, 638, 629, 655, 692, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 180, 181, 193, 265 ГК України, ст.ст. 164, 172, 178 ГПК України ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача нараховані проценти за користування чужими коштами у розмірі 3 % та нарахованих розмір інфляційних втрат, витрати на сплату судового збору за подання позову покласти на позивача, витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги покласти на відповідача. Прийняти рішення щодо співмірності витрат на послуги адвоката та обсяг їх віднесення для стягнення з відповідача. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та іншій частині позовних вимог про відповідач просив відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що між сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. При цьому судом без належних правових підстав, всупереч вимогам ст. 205 ЦК України, прийнято наданий відповідачем для ознайомлення проект договору як належну підставу в розумінні ст. 11 ЦК України. Таким чином, на думку скаржника, отримані від позивача грошові кошти в розмірі 600 384, 00 грн не є передоплатою за неукладеним договором.

Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін. Також, позивач просить виправити технічну помилку у зазначенні найменування організаційно-правової форми Приватне підприємство «Агрофірма Садко», замість якої судом зазначено - «Товариство з обмеженою відповідальністю». При цьому позивач зазначає, що надані ним докази, зокрема, листування між сторонами, акт звірки взаємних рахунків від 18.01.2022, підписаний сторонами, який містить посилання, саме на договір поставки від 24.09.2021 № 165-Т/21, свідчать про укладення такого договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Компанія Агро-Темп" у справі №911/2504/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2023 витребувано з господарського суду Київської області матеріали справи №911/2504/22 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Компанія Агро-Темп" на рішення господарського суду Київської області від 23.02.2023 у справі №911/2504/22 до надходження матеріалів із суду першої інстанції.

Після надходження до суду матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Компанія Агро-Темп" на рішення господарського суду Київської області від 23.02.2023 у справі № 911/2504/22; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору від 24.09.2021 № 165-Т/21, ТОВ «АГРО-ТЕМП» взяло на себе зобов`язання передати у власність покупця - ПП «САДКО» сільськогосподарську техніку - мобільну зерносушарку Mecmar D20/153Т, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму згідно умов даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору вартість (ціна) товару за цим договором встановлюється в національній валюті, на день укладення договору складає за згодою 2 001 280,00 грн (два мільйони одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 20 % - 333 546,67 грн (триста тридцять три тисячі п`ятсот сорок шість гривень 67 копійок), яка на день укладення договору, відповідно до середнього обмінного курсу, еквівалентна 64000,00 (шістдесят чотири тисячі євро 00 центів).

Пунктами 2.2-2.3 договору визначено, що курс євро до національної валюти на день укладення договору складає 31,27 грн. за 1 євро, відповідно до середнього обмінного курсу, встановленому п. 2.3.1 даного договору.

Сторони домовились про наступні правила визначення валютного еквіваленту кожного платежу та перерахунку ціни (вартості) товару в національну валюту:

Середній обмінний курс євро для цілей цього договору розуміється курс продажу (котировок на продаж) євро на момент закриття у відповідний день торгів на міжбанківському валетному ринку України. Сторони погоджуються, що достатнім доказом значення середнього обмінного курсу є надалі продавцю дані веб-ресурсу www.minfin.com.ua.

Грошовий еквівалент ціни товару в євро визначається за середнім обмінним курсом євро на робочий день, що передує дню здійснення оплати. Якщо у день, що передує дню платежу, встановленого відповідно до умов оплати цього договору середній курс продажу євро зміниться порівняно з середнім курсом продажу євро, який передував дню підписання цього договору, то сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов`язань за цим договором, визначається шляхом перерахунку відповідно до середнього курсу продажу євро який передує дню фактичного здійснення платежу покупцем, але не нижче ніж вказано в п. 2.2.

За положеннями п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору покупець зобов`язуються сплатити 30 % від загальної суми товару за курсом євро до національної валюти, розрахованим відповідно до умов, встановлених п. 2.2. даного договору, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на рахунок продавця, в строк до 24 вересня 2021 р.

Покупець зобов`язуються сплатити 70% від загальної суми товару за курсом євро до національної валюти, розрахованим відповідно до умов, встановлених п. 2.2. даного договору, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на рахунок продавця, в строк до 08 жовтня 2021 року.

Сплатою за товар вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Також, сторонами складено та підписано додаток № 1 до договору, що є специфікацією, у якій визначено назву товару: мобільна зерносушарка Mecmar D20/153T (перфорація 2,5 мм; дизельний пальник; 1 ел. двигун + ВВП ; пелюстковий захист; дах ПВХ; система аспірації; стандартний циклон) в кількості 1 одиниця загальною вартістю 2 001 280,00 грн, у т.ч. 20 % ПДВ - 333 546,67 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору право власності на товар переходить від продавця до покупця після повної оплати ціни (вартості) товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. У разі несвоєчасної та/або неповної оплати ціни (вартості) товару - після виконання зобов`язань розділу 4 та оплати штрафних санкцій.

Документом, який є підставою для передачі товару у власність є видаткова накладна, яку виписує продавець на ім`я покупця після повної оплати (підпункт 3.1.1 договору).

Згідно з п. 3.1.2 договору одержання товару відбувається після виконання умов розділу 4 цього договору, у разі одержання представником - після подання належним чином оформленого доручення. Передача товару здійснюється комісією у складі уповноважених представників продавця і покупця. У випадку часткової оплати товару на кожну передачу оформляється окрема податкова накладна на товар.

В п. 3.3 договору встановлено, що продавець повідомляє покупцю про день та час поставки товару (за допомогою електронної пошти, факсимільного зв`язку, тощо). При умові виконання пункту 4.1 цього договору продавець передає покупцю товар не пізніше 08 жовтня 2021 р.

Відповідно до п. 3.4 договору умови поставки - товар поставляється за рахунок продавця, за адресою: Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Підністряни.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що продавець зобов`язаний, зокрема, своєчасно поставити товар згідно умов цього договору; повідомити (за допомогою засобів зв`язку) покупця про дату отримання ним товару.

Відповідно до п. 11.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язати за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та відповідним чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Продавець несе відповідальність за затримку з передачею товару покупцю, сплачуючи неустойку на користь останнього в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданого товару/частини товару, за кожен день такого прострочення (п. 11.2 договору).

Строк дії договору - з моменту його підписання повноважними представниками сторін, його скріплення печатками та до 31.12.2021, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату товару № 3227 від 24.09.2021 відповідно до зазначеного вище договору на загальну суму 600384,00 грн.

24.09.2021 позивач на виконання умов п. 4.1 договору, сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 600 384,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 579 від 24.09.2021 на суму 600 384,00 грн із призначенням платежу: «згідно рахунку на оплату № 3227 від 24.09.2021, у т.ч. ПДВ 100 064,00 грн».

Звертаючись з позовом у даній справі, ПП «Агрофірма Садко» послалось на те, що відповідач належним чином не виконав умови договору та не поставив йому товар мобільна зерносушарка Mecmar D20/153T у строки, погоджені сторонами.

Листом від 19.01.2022 відповідач підтвердив отримання передоплати у розмірі 600 384,00 грн. на підставі укладеного між відповідачем та позивачем договору № 165-Т/21 від 24.09.2021 на поставку мобільної зерносушарки Macmar D20/153Т. Однак, замовлений товар не може бути поставлений у жовтні 2021 з незалежних від відповідача причин, оскільки замовленого товару немає в наявності (копія листа наявна в матеріалах справи).

31.01.2022 позивач направив відповідачу лист у якому просив відповідача повернути передоплату в сумі 600 384,00 грн згідно договору № 165-/21 від 24.09.2021 згідно платіжного доручення № 579 від 24.09.2021, у зв`язку із нездійсненням поставки товару в жовтні 202.

Відповідач частково повернув суму попередньої оплати у розмірі 120 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1645 від 18.02.2022 на суму 80 000,00 грн із призначенням платежу: «повернення коштів згідно листа віл 31.01.2022» та № 2370 від 08.09.2022 на суму 40 000,00 грн із призначенням платежу: «повернення коштів згідно листа віл 31.01.2022».

Також, 05.10.2022 позивач направив відповідачу повторну претензію вих. № 1 від 01.09.2022, якою вимагав сплатити за договором № 165-Т/21 від 24.09.2021 протягом 3 днів з моменту отримання претензії 495 495,00 грн неустойки, 54 934,14 грн інфляційних втрат, 5 014,13 грн 3 % річних та основну заборгованість в сумі 85 385,00 грн. Відповіді на претензію відповідач не надав, проте, остаточно повернув передоплату 22.09.2022.

Вказані вище обставини і стали підставою для звернення ПП «Агрофірма Садко» з позовом у даній справі щодо стягнення неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що ним на виконання умов п.4.1 договору № 165-Т/21 виставлено позивачу рахунок на оплату товару № 3227 від 24.09.2021 на загальну суму 600384,00 грн., що складає 30 % вартості передбаченого договором товару.

Зазначений рахунок було оплачено позивачем 24.09.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 579 від 24.09.2021 на суму 600 384,00 грн із призначенням платежу: «згідно рахунку на оплату № 3227 від 24.09.2021, у т.ч. ПДВ 100 064,00 грн».

Також, матеріали справи містять копію підписаного обома сторонами договору від 24.09.2021 № 165-Т/21.

Окрім того, листом від 19.01.2022 відповідач підтвердив отримання передоплати у розмірі 600 384,00 грн. на підставі укладеного між відповідачем та позивачем договору №165-Т/21 від 24.09.2021 на поставку мобільної зерносушарки Macmar D20/153Т. При цьому повідомив, що замовлений товар не може бути поставлений у жовтні 2021 з незалежних від відповідача причин, оскільки замовленого товару немає в наявності (копія листа наявна в матеріалах справи).

Разом з цим, згідно з приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою, другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

Водночас, у силу приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає доведеним факт укладення та подальшого виконання сторонами спірного договору № 165-Т/21 від 24.09.2021, зокрема, в частині здійснення передоплати позивачем та прийняття її відповідачем.

Відповідно зі ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 3.3. договору визначено, що продавець повідомляє покупцю про день та час поставки товару (за допомогою електронної пошти, факсимільного зв`язку, тощо). При умові виконання пункту 4.1 цього договору продавець передає покупцю товар не пізніше 08 жовтня 2021 р.

Відповідно до п. 11.2 договору продавець несе відповідальність за затримку з передачею товару покупцю, сплачуючи неустойку на користь останнього в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданого товару/частини товару, за кожен день такого прострочення.

За таких обставин обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про задоволення вимог в частині стягнення з відповідача неустойки за період прострочення поставки товару з 09.10.2021 по 30.01.2022 (з огляду на лист позивача від 31.01.2022 про повернення попередньої оплати) в сумі 110 207,47 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

Відповідна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №921/27/21 та від 14.12.2021 у справі №911/3150/20. Також у цих постановах зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

З огляду на зазначене вище також правомірним є стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 4 744,38 грн та інфляційних втрат в сумі 54 934,14 грн.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 042, 59 грн, апеляційний господарський суд зважає на наступне.

Згідно з статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

На підтвердження понесених витрат позивачем було надано договір про надання правової допомоги № б/н від 14.07.2020; додаткову угоду № 1 від 20.11.2022 до договору, акт виконаних робіт №1/10 від 20.02.2023 на суму 12 475,00 грн; платіжне доручення № 780 від 05.12.2022 на суму 5 000,00 грн; свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 000643 від 14.07.2017; ордеру на надання правничої (правової допомоги) серія ВС № 1173328 від 30.11.2022.

Апеляційний господарський суд в даному випадку зважає на те, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено неспівнірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Отже висновки місцевого суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу колегія вважає обґрунтованими.

Щодо посилань сторін на наявність у резолютивній частині оскарженого рішення технічних помилок, слід зазначити, що питання виправлення описок та арифметичних помилок у судових рішеннях регламентується нормами статті 243 ГПК України, аналіз яких дає підстави для висновку, що повноважним судом у вирішенні процесуального питання щодо внесення виправлень у судове рішення є суд, який таке рішення ухвалив, у даному випадку, це суд першої інстанції. Сторони у справі не позбавлені права звернутися до господарського суду Київської області, в порядку зазначеної статті, із заявами про виправлення описки (описок) у тексті рішення господарського суду Київської області від 23.03.2023.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 23.02.2023 у справі №911/2504/22 залишити без змін.

Судові витрати за апеляційне оскарження судового рішення покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп».

Матеріали справи №911/2504/22 повернути господарському суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко