Рішення

від 22.02.2023 по справі 950/2625/21

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 950/2625/21

Номер провадження 2/950/29/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Лебедин

22 лютого 2023 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Чхайло О. В.,

при секретарі судового засідання - Сивоконь А.І.,

за участю: позивачки - ОСОБА_1 , представників відповідачів - Харченко І.А. , Гримайло Т.О. ,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лебединського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 7 Лебединської міської ради Сумської області, Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, поновлення на посаді;

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, в особі свого представника, звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просила: визнати незаконним та скасувати повністю наказ Лебединського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 7 Лебединської міської ради Сумської області від 05.11.2021 № 59 - К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », виданого відносно неї, та поновити її на роботі вчителя початкових класів Лебединського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 7 з 05.11.2021; стягнути з Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період (з дати відсторонення від роботи, посади) з 05.11.2021 до часу фактичного поновлення на роботі, набрання рішення у справі законної сили, а також стягнути всі судові витрати, в тому числі на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є вчителем початкових класів Лебединського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 7. 04.11.2021 їй видано повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19», яке вона вважає незаконним, оскільки в Україні таке щеплення згідно чинного законодавства не є обов`язковим. Спірним наказом від 05.11.2021 № 59 - К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » її було відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати. Позивачка не погоджується із вказаним наказом, оскільки такий наказ прийнятий всупереч законодавчим положенням, що визначають порядок відсторонення працівника від роботи, а саме ст. 46 КЗпП України та порушує її право на працю та оплату праці, гарантоване ст. 43 Конституції України, адже її відсторонили від посади за відсутність щеплення, яке є необов`язковим. Наголошує на тому, що жодними нормативно - правовими актами про працю в Україні не передбачена така підстава для відсторонення від роботи як відсутність у працівника щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 або відмова від вакцинації. Також позивачка звертає увагу, що вона перебувала у стані вагітності та не відмовляється від вакцинації. Всі наявні (доступні) наразі вакцини від СОVID-19 це «кандидати» в вакцини. Вважає, що держава в особі КМУ через підзаконні нормативно-правові акти фактично у протизаконний спосіб зобов`язує громадян до обов`язкового щеплення проти СОVID-19.

Позивачка в судовому засіданні свої вимоги підтримала повністю.

Представниця Лебединського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 7 в судовому засіданні проти позову заперечила, пославшись на те, що вимога про поновлення позивачки на роботі не стосується обставин справи, оскільки ОСОБА_1 не звільнено, а лише відсторонено від посади. Необхідність вакцини від СОVID-19 прямо передбачена чинним законодавством України. В свою чергу керівник закладу освіти має діяти відповідно до Законів України «Про повну загальну середню освіту», «Про освіту» та інших законодавчих актів, а також забезпечувати та контролювати їх виконання працівниками закладу. Зауважує, що інфікування хоча б одного працівника несе ризик інфікування усіх інших працівників закладу та учнів, що ставить під загрозу дотримання основних конституційних прав всіх учасників освітнього процесу, а тому відсторонення нещепленого працівника є виправданою мірою. У зв`язку з цим директором Лебединського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 7 був виданий наказом від 05.11.2021 р. №59 - К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », яким позивачку відсторонено від роботи на час відсутності у неї щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати, підстави для скасування якого відсутні.

Представниця Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області в судовому засіданні зазначила, що позивачка була відсторонена від роботи у зв`язку з відмовою від проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти СОVID-19. Наказом про її відсторонення прийнятий керівником Лебединського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 7 згідно вимог чинного законодавства. Відсторонення ОСОБА_1 мало місце без збереження заробітної плати. Кабінет Міністрів України у постанові «Про внесення змін до постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236» від 20.10.2021 № 1096 зазначає, що на час відсторонення за невакцинацію оплата праці працівників здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП України. Будучи відстороненим, працівник не виконує жодної роботи, тож і заробітна плата йому не належить. Зважаючи на це, вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати є необґрунтованими. Так само є безпідставними та необґрунтованими й вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки підстави для скасування спірного наказу відсутні. Тому представниця управління у позові просить відмовити повністю.

Заслухавши позивачку, представників відповідачів, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 працює в Лебединському ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 7 на посаді вчителя початкових класів (а.с. 16-19).

Повідомленням від 04.11.2021 № 296 (а.с. 10) позивачку повідомлено про те, що з 08.11.2021 на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників закладу освіти. До 05.11.2021 їй запропоновано надати документ, який підтверджуватиме наявність такого профілактичного щеплення або довідку про абсолютні протипоказання та попереджено, якщо до 05.11.2021 один із зазначених документів не буде надано, 08.11.2021 вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати.

Оскільки позивачка не надала роботодавцю довідки про абсолютні протипоказання до проведення щеплення від COVID-19 чи документ, який підтверджує проведення такого щеплення, наказом керівника Лебединського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 7 від 05.11.2021 № 59 - К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », ОСОБА_1 було відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати (а.с. 8).

Не погодившись з наказом про своє відсторонення, позивачка звернулася до суду, оскільки вважає, що таке рішення закладу освіти є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд не знаходить обґрунтованими доводи ОСОБА_1 та при ухваленні рішення враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Стаття 10 Основ законодавства України про охорону здоров`я передбачає, що громадяни України зобов`язані: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначає Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Відповідно до ст. 11 указаного Закону організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Частинами 1-3 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими.

Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 19 грудня 2020 до 31 грудня 2021 на території України установлено карантин, продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Пунктом 41-6 указаної вище постанови, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України 04.10.2021 № 2153 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Відповідно до зазначеного наказу обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають в тому числі працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності,

Обов`язковим профілактичним щепленням підлягають працівники в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 № 2070).

Слід зазначити, що вищевказаний наказ Міністерства охорони здоров`я зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 за № 1306/36928.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади. Пункт 4 зазначеного положення передбачає, що державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Оскільки наказ МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 пройшов державну реєстрацію, він відповідає як Конституції України так і міжнародному законодавству.

При ухваленні рішення суд також зазначає, що наказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011 № 595 затверджено Календар профілактичних щеплень в Україні.

Відповідно до пунктів 1-3 розділу І Календар профілактичних щеплень в Україні (далі - Календар) - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення.

Цей Календар включає обов`язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз.

Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби.

Відсутність посилання у Календарі на необхідність щеплення від певної інфекційної хвороби не означає відсутності практичної необхідності у щепленні за умов поширення особливо небезпечної інфекційної хвороби якою відповідно до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженого наказом МОЗ України від 19.07.1995 № 133 є COVID-19.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні по справі «Соломахін проти України» Європейський суд з прав людини, розглядаючи порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказав, що відповідно до його прецедентної практики фізична недоторканність особи охоплюється поняттям «приватне життя», яке охороняється статтею 8 Конвенції. Фізична недоторканність особи стосується найінтимніших аспектів її приватного життя, і примусове медичне втручання, навіть якщо воно має незначне значення, є втручанням у це право (YF проти Туреччини, № 24209/94).

Примусова вакцинація - як примусове медичне лікування - означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи, як це гарантується п. 1 статті 8. Отже - у цій справі, як це не заперечували сторони, мало місце втручання в приватне життя заявника. Таке втручання було чітко передбачено законом і переслідувало законну мету - захист здоров`я.

Щодо того, чи було це втручання необхідним у демократичному суспільстві, суд зазначив, що втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні. Отже Суд не встановив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у цій справі.

Досліджуючи питання наявності закону, ЄСПЛ в ухваленому 08.04.2021 рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» зазначив: «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії». ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, задля якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи: «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8». «Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

Стосовно порушення права на працю, про що зазначає позивачка, ЄСПЛ зазначив: «Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Отже, право позивачки на працю у навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки ОСОБА_1 відмовилася від обов`язкового щеплення та не надала доказів наявності у неї протипоказань проти такого щеплення.

Щодо доводів позивачки про неврахування Лебединським ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 7 тієї обставини, що вона на час відсторонення перебувала в стані вагітності та, що закладом не впроваджувалися індивідуальні (особливі) умови праці, то такі доводи ОСОБА_1 предметом судового розгляду не були.

За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Тому при ухваленні рішення суд до уваги вищенаведене не приймає.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування спірного наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Оскільки ОСОБА_1 у позові відмовлено, суд також відмовляє у стягненні на її користь понесених судових витрат на правову допомогу, які згідно з положеннями ч. 2 ст. 141 ЦПК України покладає на позивачку.

Розподіляючи судові витрати в частині судового збору, суд зауважує, що даний позов містить вимоги немайнового та майнового характеру, а також те, що такі витрати при зверненні до суду позивачкою не сплачувалися. З огляду на прийняте судове рішення про відмову в позові, судовий збір суд покладає на ОСОБА_1 та стягує його на користь держави за ставками, що діяли на час звернення до суду, по 908 грн. за кожну вимогу, а всього 1816 грн.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до Лебединського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 7 Лебединської міської ради Сумської області, Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, поновлення на посаді - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 1816 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.03.2023.

Суддя Олександр ЧХАЙЛО