Постанова

від 06.06.2023 по справі 950/2625/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року м.Суми

Справа №950/2625/21

Номер провадження 22-ц/816/747/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Лебединський заклад загальної середньої освіти І - ІІІ ступенів № 7 Лебединської міської ради Сумської області, управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області.

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кондратенка Юрія Миколайовича на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 22 лютого 2023 року в складі судді Чхайло О.В., постановлене в м. Лебедин, повний текст судового рішення виготовлено 03 березня 2023 року,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом у грудні 2021 року позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати незаконним та скасувати повністю наказ Лебединського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 7 Лебединської міської ради Сумської області від 05.11.2021 № 59 - К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », виданого відносно неї, та поновити її на роботі вчителя початкових класів Лебединського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 7 з 05.11.2021; стягнути з Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період (з дати відсторонення від роботи, посади) з 05.11.2021 до часу фактичного поновлення на роботі, набрання рішення у справі законної сили, а також стягнути всі судові витрати, в тому числі на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 є вчителем початкових класів Лебединського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №7. 04.11.2021 їй видано повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19», яке вона вважає незаконним, оскільки в Україні таке щеплення згідно чинного законодавства не є обов`язковим. Спірним наказом від 05.11.2021 № 59 - К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » її було відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати. Вважає, що вказаний наказ прийнятий всупереч законодавчим положенням, що визначають порядок відсторонення працівника від роботи, а саме ст. 46 КЗпП України та порушує її право на працю та оплату праці, гарантоване ст. 43 Конституції України, адже її відсторонили від посади за відсутність щеплення, яке є необов`язковим. Наголошує на тому, що жодними нормативно - правовими актами про працю в Україні не передбачена така підстава для відсторонення від роботи як відсутність у працівника щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 або відмова від вакцинації. Також звертає увагу, що вона перебувала у стані вагітності та не відмовляється від вакцинації. Всі наявні (доступні) наразі вакцини від СОVID-19 це «кандидати» в вакцини. Вважає, що держава в особі КМУ через підзаконні нормативно-правові акти фактично у протизаконний спосіб зобов`язує громадян до обов`язкового щеплення проти СОVID-19.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 22 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що право позивачки на працю у навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки остання відмовилася від обов`язкового щеплення та не надала доказів наявності у неї протипоказань проти такого щеплення. Крім того, суд відхилив доводи позивача відносно того, що вона перебувала в стані вагітності та що закладом не впроваджувалися індивідуальні (особливі) умови праці з огляду на те, що такі доводи не були предметом судового розгляду.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Кондратенка Юрій Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд відмовив у поновленні позивачки на роботі в період її вагітності при тому, що вона працювала на посаді вчителя початкових класів у дистанційному режимі. Вказує, що з оскаржуваним наказом позивача не було ознайомлено та надано їй його копію. Зазначає, що дистанційний режим роботи було встановлено для позивача в період з 18.03.2020 року по 07.02.2022 року. Ненадання працівником медичної інформації про себе не може бути підставою для його відсторонення. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів відмови позивача від проведення вакцинації. Вказує, що зважаючи на відсутність інформації про статистику смертності від вакцинації COVID-19, побочних ефектів та ускладнень, обмеження інформації про клінічні дослідження вакцин, не можна вважати, що позивач була поінформована про об`єктивну інформацію про щеплення і що в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, оскільки таке втручання не має об`єктивних підстав та обґрунтувань. Вказує, що щеплення від COVID-19 не є обов`язковим. Обмеження прав людини підзаконними актами є протиправним. Вказує, що оскаржуваний наказ не передбачає жодної індивідуальної оцінки виконуваних позивачем трудових обов`язків. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно не вирішив питання стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 14.02.2022 року позивач оформила соціальну відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами, а тому за 67 робочих днів вимушеного прогулу з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток в сумі 40985 грн. 90 коп.

Від відповідача, управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє не погоджується з доводами викладеними в ній та зазначає, що відсторонення позивача від виконання трудових обов`язків відбулося на законних підставах. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Від відповідача Лебединського закладу загальної середньої освіти І - ІІІ ступенів № 7 Лебединської міської ради Сумської області, відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Позивач та її представник в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Позивач підтвердила той факт, що у вересні 2021 року адміністрація учбового закладу була обізнана про її вагітність, а дистанційну форму навчання вона проводила перебуваючи вдома і в цей період у неї не було виявлені інфекційні захворювання.

Представники відповідачів до суду не прибули, надав заяви проводити розгляд справи за їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, ОСОБА_1 працює в Лебединському ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 7 на посаді вчителя початкових класів (а.с. 16-19).

Відповідно до довідки лікаря акушера - гінеколога № 112 ОСОБА_1 перебуває на обліку у вказаного лікаря по вагітності. (а.с.15)

Наказом Лебединської спеціалізованої школи І - ІІІ ступенів № 7 Лебединської міської ради Сумської області від 20.03.2020 року № 60 «Про організаційні заходи для запобігання поширенню COVID-19» заборонено проведення освітніх, культурних, спортивних та інших масових заходів та відвідування закладів освіти її здобувачами. Запроваджено гнучкий (дистанційний) режим роботи працівників освіти відповідно до Методичних рекомендацій щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2006 року № 359. Учителям школи на період карантини забезпечити виконання програм закладів освіти, зокрема шляхом організації освітнього процесу з використанням технології дистанційного навчання. Додатком до вказаного наказу визначено, що педагогічні працівники здійснюють дистанційну форму навчання. (а.с. 181 - 182).

Наказом Лебединської спеціалізованої школи І - ІІІ ступенів № 7 Лебединської міської ради Сумської області від 20.10.2020 року № 200 «Про посилення карантинних заходів у Лебединської спеціалізованої школи І - ІІІ ступенів № 7» наказано проводити заплановані заходи в он-лайн режимі до нормалізації епідеміологічної ситуації та розробити заходи щодо часткового переведення працівників на дистанційну роботу (а.с.183).

Наказом Лебединської спеціалізованої школи І - ІІІ ступенів № 7 Лебединської міської ради Сумської області від 26.01.2022 року № 45 - ОД «Про роботу закладу загальної середньої освіти в умовах епідеміологічної небезпеки поширення COVID-19 та ГРВІ» продовжено дистанційну форму здобуття освіти учнів 1-11 класів закладу загальної середньої освіти до 31.01.2022 року включно. (а.с. 184).

Наказом Лебединської спеціалізованої школи І - ІІІ ступенів № 7 Лебединської міської ради Сумської області від 04.02.2022 року № 51 - ОД «Про відновлення освітнього процесу в очній формі по Лебединському закладу загальної середньої освіти № 7 з 07.02.2022 року» відновлено освітній процес для учнів 1-11 класів в очному режимі з понеділка 07.02.2022 року.

Повідомленням від 04.11.2021 № 296 (а.с. 10-11) позивачку повідомлено про те, що з 08.11.2021 на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників закладу освіти. До 05.11.2021 їй запропоновано надати документ, який підтверджуватиме наявність такого профілактичного щеплення або довідку про абсолютні протипоказання та попереджено, якщо до 05.11.2021 один із зазначених документів не буде надано, 08.11.2021 вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати.

Оскільки позивачка не надала роботодавцю довідки про абсолютні протипоказання до проведення щеплення від COVID-19 чи документ, який підтверджує проведення такого щеплення, наказом керівника Лебединського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 7 від 05.11.2021 № 59 - К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », ОСОБА_1 було відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_1 народила доньку ОСОБА_3 (а.с.189).

Відповідно до листа Лебединського закладу загальної середньої освіти І - ІІІ ступенів № 7 Лебединської міської ради Сумської області ОСОБА_1 наказом від 01.03.2022 року № 11 К-ТР поновлена на роботі з 01.03.2022 року (а.с.118).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

За правилами встановленими ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення 1 ч. 6 ст. 12 цього Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 ( в редакції постанови КМУ від 26.03.2022 року № 372) на території України встановлено карантин та запроваджено обмежувальні протиепідемічні заходи з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Пунктом 416 вказаної постанови визначено, що керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік); 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу" ; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану.

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Наказом МОЗ від 01 листопада 2021 року № 2393 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 09 грудня 2021 року, Перелік № 2153 було доповнено пунктами 4-6, відповідно до яких у Перелік увійшли також працівники: підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку № 83.

Наказом МОЗ від 30 листопада 2021 року № 2664 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 31 січня 2022 року, Перелік № 2153 доповнено пунктами 7-9, згідно з якими до Переліку увійшли працівники органів місцевого самоврядування, закладів охорони здоров`я державної та комунальної форми власності, комунальних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи, організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Частиною 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» встановлено, що обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

На виконання вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» Міністерством охорони здоров`я України прийнято наказ від 14.04.1995 року № 66, яким затверджено Інструкцію про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 66 з урахуванням змін, внесених наказом МОЗ від 30 серпня 2011 року № 544, подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції № 66 особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 66 право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам Державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкції № 66 визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання. Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 2.7 Інструкції № 66 термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком № 2 до цієї Інструкції.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що положення абзацу шостого частини першої статті 7 Закону № 4004-XII та Інструкції № 66 не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19, оскільки обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» № 4004-XII, але й постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096, якою передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».

На підставі викладеного, колегія суддів відхиляє доводи викладені в апеляційній скарзі відносно того, що процедура відсторонення від роботи може бути реалізована виключно на підставі закону, а не підзаконного нормативно - правового акту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 року по справі № 130/3548/21 (див п. 11.34, 11.35)

Також, колегія суддів відхиляє доводи, що викладені в апеляційній скарзі відносно того, що єдиним визначеним нормативно-правовим актом, який містить перелік видів обов`язкового щеплення, в тому числі, і за епідемічними показниками є Календар профілактичних щеплень, затверджений наказом МОЗ України від 16.09.2011 року № 595, а тому щеплення від COVID-19 не можуть вважатися обов`язковими, оскільки COVID-19 на підставі наказу МОЗ від 05.02.2020 року № 521 було внесено шляхом доповнення розділу «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» пунктом 39 такого змісту: «COVID-19» до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який також затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, а наказом МОЗ від 04.10.2021 року № 2153, тобто аналогічним по юридичній силі спеціальним нормативно - правовим актом вакцинацію проти COVID-19 включено до обов`язкових профілактичних щеплень для працівників окремих видів професій.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що при розгляді подібних справ необхідно враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті).

Обов`язковому профілактичному щепленню проти COVID-19 підлягають працівники окремих професій, виробництв та організацій, передбачених Переліком № 2153 і діяльність яких створює суспільну небезпеку у вигляді зараження COVID-19 і його розповсюдження.

При цьому слід виходити не тільки із зазначеного Переліку, а й суспільної загрози, яку потенційно може нести працівник в силу своєї роботи. Зокрема, слід враховувати й інші обставини, зокрема: кількість контактів працівника на робочому місці (прямих / непрямих); форму організації праці працівника (дистанційна / надомна); умови, в яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19; контакт із продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач працює вчителем початкових класів у Лебединському ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 7, однак оскаржуваний наказ не містить підстави відсторонення та строку відсторонення позивача. Також, з матеріалів цивільної справи вбачається, що позивача з 20.03.2020 року переведено на дистанційну форму роботи, що фактично не передбачає особистого спілкування з іншими учасниками освітнього процесу і на момент прийняття оскаржуваного наказу, остання працювала дистанційно.

Разом з тим, із оскаржуваного наказу відповідача та наявних в матеріалах справи доказів не вбачається обґрунтованості та необхідності застосування до позивача передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів, оскільки оскаржуваний наказ не передбачає жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції не встановлено жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. При цьому позивача було відсторонено від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в Лебединський заклад загальної середньої освіти І - ІІІ ступенів № 7 Лебединської міської ради Сумської області на посаді вчителя початкових класів, всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, тільки тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим.

Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що частиною шостою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

У статті 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 27 Конституції України гарантує кожній людині невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Згідно зі статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 284 Цивільного кодексу України надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

Одним з основних принципів охорони здоров`я в України згідно зі статтею 4 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основи законодавства про охорону здоров`я України» (далі - Закон № 2801-XII) є дотримання прав і свобод людини і громадянина у сфері охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій.

У статті 10 Закону № 2801-XII передбачено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, серед яких, зокрема, передбачено: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

За частиною першою статті 43 Закону № 2801-XII для застосування методів діагностики, профілактики та лікування необхідна згода інформованого відповідно до статті 3 цього Закону пацієнта.

Частиною шостою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

У пункті 5 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу МОЗ України 11 серпня 2014 року № 551), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 року за № 1238/26015, передбачено, що щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами / анатоксинами згідно з календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу МОЗ України від 11 серпня 2014 року № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку.

Таким чином, для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.

Поряд з цим, 13 листопада 2021 року набрав чинності Закон України від 02 листопада 2021 року № 1843-IX «Про внесення змін до статті 92 Закону України «Про лікарські засоби» щодо державної реєстрації лікарських засобів під зобов`язання», у пункті 6 якого звільнено виробників вакцин та залучених до щеплення медиків від відповідальності за негативні наслідки вакцинації проти COVID-19.

Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що, зокрема, становить суспільний інтерес.

Відповідно до статті 13 зазначеного Закону розпорядниками інформації визнаються суб`єкти владних повноважень та особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків, які зобов`язані оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, зокрема таку, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідну інформацію).

Відповідно до офіційної статистики Ізраїлю, 60 % населення якого вакциновано, влітку 2021 року відбувся черговий спалах COVID-19 і половина з госпіталізованих пацієнтів була щеплена.

Станом на 12 листопада 2021 року згідно з даними офіційної Європейської статистики OpenVAERS кількість офіційно зареєстрованих смертей від вакцинації проти COVID-19 становить 19 205.

Серед побічних ефектів та ускладнення у вакцин проти COVID-19 зареєстровані такі: судоми; втрата свідомості; блювання; висип на тілі; сильний біль; температура понад 38° C; сплутаність мови. Можливі алергійні реакції, зокрема набряк Квінке , анафілактичний шок. Разом з тим, в України відповідна статистка відсутня, що порушує передбачене і гарантоване статтею 34 Конституції України право позивача на доступ до інформації, враховуючи, що остання на момент прийняття оскаржуваного наказу перебувала в стані вагітності та не в зв`язку з викладеним вище не могла оцінити всі ризики пов`язані з вакцинацією для себе та своєї дитини..

Зважаючи на відсутність інформації про статистику смертності від вакцинації проти COVID-19, побічних ефектів та ускладнень, обмеження інформації про клінічні дослідження вакцин, не можна вважати, що позивач була належним чином поінформований про об`єктивну інформацію про щеплення і що в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, оскільки таке втручання не має об`єктивних підстав та обґрунтування.

Крім того, враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуваний наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи є протиправним та підлягає скасуванню, то наявні підстави для зобов`язання відповідача - Лебединського закладу загальної середньої освіти І - ІІІ ступенів № 7 Лебединської міської ради Сумської області виплатити позивачу середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у зв`язку із відстороненням від роботи, а саме з 08.11.2021 по 11.02.2022 року (останній робочий день перед оформленням соціальної відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), тобто за 67 робочих днів в розмірі 40985 грн. 91 коп. (середньоденний заробіток складає 611 грн. 73 коп., розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу: 67х611,73 грн.)

Оскільки як підтвердила позивач в судовому засіданні апеляційного суду її порушено право на працю відновлено і наказом від 01.03.2022 року № 11 К-ТР вона поновлена на роботі з 01.03.2022 року, тому у задоволені її вимоги про поновлення на роботі слід відмовити.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог та складності справи, колегія суддів, вирішуючи питання розподілу судових витрат, стягує з учбового закладу на користь позивача фактично понесені нею витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1362 грн. і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. Також підлягає стягненню з цього відповідача на користь держави судовий збір в сумі 908 грн за розгляд справи в суді першої інстанції і 1362 грн. за апеляційний перегляд справи.

Відповідно до статей 374, 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кондратенка Юрія Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 22 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове.

Визнати незаконним та скасувати наказ Лебединського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 7 Лебединської міської ради Сумської області від 05.11.2021 № 59 - К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнути з Лебединського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 7 Лебединської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2021 по 11.02.2022 року в розмірі 40985 грн. 91 коп. з подальшим утримання податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Лебединського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 7 Лебединської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи в сумі 1362 грн. 00 коп. та професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Стягнути з Лебединського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 7 Лебединської міської ради Сумської області на користь держави понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 908 грн. та апеляційний перегляд справи в сумі 1362 грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст рішення складено 06 червня 2023 року.

Головуючий - С. С. Ткачук

Судді: О. Ю. Кононенко

В. І. Криворотенко