Ухвала

від 09.03.2023 по справі 398/1012/23

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/1012/23

провадження №: 2/398/1292/23

УХВАЛА

Іменем України

"09" березня 2023 р. Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Дубровська Н.М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Першого заступника керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Олександрівської сільської ради №472 від 22.10.2020 року «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність»; витребування у ОСОБА_1 на користь Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області земельну ділянку з кадастровим номером 3520380400:51:000:0334 площею 0,2713 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнення з відповідачів на користь Кіровоградської обласної прокуратури судові витрати в розмірі 5386 грн00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 будучи депутатом сьомого скликання Олександрівської сільської ради не вжив заходів щодо недопущення конфлікту інтересів, не повідомив про наявність в нього реального конфлікту інтересів у спосіб та строки визначені Законом, перед голосуванням 22.10.2020 року на сесії Олександрівської сільської ради проголосував за рішення №472 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність», яким затверджено ОСОБА_1 , який є його батьком, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,5212 га, з яких 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) під одно- та двоповерховою житловою забудовою із земель житлової та громадської забудови та 0,2713 га ріллі для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-7 КУпАП.

Дослідивши позовну заяву та додані матеріали, приходжу до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 371/957/16-а від 22.01.2019 року сформувала правовий висновок про те, що справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. За правилами п. 1 ч. 2 ст.19 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичнихчи юридичнихосіб ізсуб`єктом владнихповноважень щодооскарження йогорішень (нормативно-правовихактів чиіндивідуальних актів),дій чибездіяльності,крім випадків,коли длярозгляду такихспорів закономвстановлено інший порядок судового провадження;.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

За змістом положень ст. 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За приписами ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для (…) ведення садівництва (…), подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

З аналізу наведених норм убачається, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання. Законодавчі норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до належних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ЗК України органи приймають одне з вищезазначених рішень.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її власність.

Конституційний Суд України у Рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, п. «а», «б», «в», «г» ст. 12 ЗК України, п. 1 ч. ст. 17 КАС України вирішив, що:

положення п. «а», «б», «в», «г» ст. 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень;

положення п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно зі ст. 151? Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернуласяособа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто, якщо особа звертається до органу місцевого самоврядування із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду якої орган приймає відповідні рішення, зокрема, й про скасування рішення щодо надання відповідного дозволу, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові наголосила, що позивач в своєму позові не порушує питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкту владних повноважень,яке перешкоджає йому в реалізації законодавчо закріпленого права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність. Приватний інтерес позивача на час звернення до суду з цим адміністративним позовом відсутній, і може виникнути лише після реалізації права на безоплатне отримання земельної ділянки (підготовки проектної документації, її затвердження та прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення).

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово вирішувала питання предметної юрисдикції у подібних справах.

Зокрема, в постанові від 17.10.2018 року по справі №380/624/18 ВП ВС зазначила наступне: Велика Палата Верховного Суду приходить до висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом. Відтак правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб. При прийнятті такого рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах. Тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим.

Відповідно до ч.4 ст. 53 КАС прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначенихстаттею 169цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляєу відкриттіпровадження усправі,якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене та той факт, що в позовних вимогах не порушується питання щодо визнання права власності на земельну ділянку, а вимоги про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, тому приходжу до висновку, що виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями/бездіяльністю відповідача Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, а тому спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому приходжу до висновку про відмову у відкриття провадження у справі, оскільки позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.19, 186 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Олександрійської міської ради Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ПП «Гео-кадастровий центр», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Олександрійської міської ради Кіровоградської області Авраменко Наталія Михайлівна, Управління Держгеокадастру у Олександрійському районі Кіровоградської області, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, скасування рішення, скасування державної реєстрації, визнання недійсним результату аукціону, визнання недійсними договорів.

Роз`яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Дубровська Н.М.