Рішення

від 09.03.2023 по справі 308/7023/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/7023/17

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судових засідань Бокотей А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгороді питання про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Холмківська сільська рада, Ужгородська районна державна адміністрації Закарпатської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Холмківської територіальної громади Ужгородського району про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

в с т а н о в и в:

28.02.2023 від Закарпатського апеляційного суду до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла вищевказана цивільна справа для ухвалення додаткового рішення суду.

Передання справи до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області мотивоване тим, що суд першої інстанції не ухвалив рішення щодо позовних вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 у редакції змінених позовних вимог від 11.05.2018, з приводу яких сторони подавали докази і надавали пояснення.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подали.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення по суті питання про ухвалення додаткового рішення, суд встановив таке.

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов первісний позов ОСОБА_1 (далі позивач за первісним позовом або відповідач-1 за зустрічним позовом) до ОСОБА_2 (далі відповідач-1 за первісним позовом або позивач за зустрічним позовом), Управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі відповідач-2 за первісним позовом), Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (далі відповідач-3 за первісним позовом), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Холмківська сільська рада (далі третя особа-1 за первісним позовом), Ужгородська районна державна адміністрації Закарпатської області (далі третя особа-2 за первісним позовом) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

18.12.2017 до сулу надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Холмківської міської ради Ужгородського району про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування акту на право власності на земельні ділянку.

Надалі представником позивача за зустрічним позовом подано заяву про зміну предмета зустрічного позову, в якій остання просила суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою позивачу за зустрічним позовом (кадастровий номер 2124887400:14:011:0025) за адресою АДРЕСА_1 шляхом скасування у державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2124887404:01:001:0018 після відновлення меж у натурі в 2016 році, яка належить на праві власності відповідачу-1 за зустрічним позовом.

Ухвалою від 11.02.2020 суд прийняв до розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Холмківської сільської ради Ужгородського району про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою в редакції від 11.05.2018 та об`єднав його з первісним в одне провадження.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2021 первісний позов залишено без задоволення, тоді як рішення щодо позовних вимог, заявлених у зустрічному позові в редакції від 11.05.2018, не прийнято.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за первісним позовом, суд виходив із того, що земельна ділянка позивача за зустрічним позовом отримана нею у спадок від чоловіка ОСОБА_3 , тобто набута правомірно, межі вказаної земельної ділянки, як і право приватної власності на неї виникли до моменту оформлення права власності позивача за первісним позовом, а тому земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , сформована незалежно від присвоєння їй кадастрового номеру. Таким чином, право приватної власності на вказану земельну ділянку у померлого чоловіка відповідача за первісним позовом, виникло до моменту оформлення права власності позивача за первісним позовом.

У ході розгляду справи суд з`ясував те, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК №016176, виданого Холмківською сільською радою 01.02.2006, позивач за первісним позовом ( ОСОБА_1 ) є власником земельної ділянки за кадастровим номером 2124887404:01:001:0018, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

У свою чергу, згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №891497475 від 09.06.2017, земельна ділянка, за кадастровим номером 2124887400:14:011:0025, площею 0,1037 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

При цьому суд встановив, що фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1 накладаються на суміжну земельну ділянку ОСОБА_2 . Частина земельних ділянок, що накладається, площею 0,0475 га, має наступні геометричні розміри по периметру в метрах: 13,5; 35,0; 13,67; 35,0. Вказане підтверджується висновком №3012 від 21.11.2019 за наслідками проведення земельно-технічної експертизи.

Також суд зауважив про відсутність у матеріалах справи відомостей, які би спростовували згаданий висновок експерта.

Виходячи з необхідності ухвалення додаткового рішення щодо нерозглянутих позовних вимог позивача за зустрічним позовом, суд апеляційною інстанції зняв цивільну справу з розгляду та направив до суду першої інстанції.

Вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі, суд виходив із такого.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення і може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2019 року в справі № 464/944/17, від 26 жовтня 2020 року у справі № 755/16935/15-ц.

У свою чергу, частиною 1 статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд з`ясував, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2021 первісний позов залишено без задоволення, тоді як рішення щодо позовних вимог, заявлених у зустрічному позові в редакції від 11.05.2018, не прийнято.

За таких обставин суд констатує наявність достатніх підстав для ухвалення додаткового рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Отже, судовому захисту підлягає виключно порушене право. У свою чергу, відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц).

Суд з`ясував, що позивач за первісним та позивач за зустрічним позовом є власниками суміжних земельних ділянок за кадастровими номерами 2124887400:14:011:0025 та 2124887404:01:001:0018. Вказані земельні ділянки частково накладаються, що підтверджується висновком №3012 від 21.11.2019 за наслідками проведення земельно-технічної експертизи, площа накладання становить 0,0475 га та має наступні геометричні розміри по периметру в метрах: 13,5; 35,0; 13,67; 35,0.

Поряд із цим, суд встановив, що право приватної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2124887400:14:011:0025 позивач за зустрічним позовом набула на підставі рішення суду після смерті її чоловіка. Своєю чергою, у померлого чоловіка відповідача за первісним позовом право власності на згадану земельну ділянку виникло до моменту оформлення права власності позивача за первісним позовом.

Наведені обставини зумовлюють висновок про те, що накладання вказаних земельних ділянок порушує право позивача за зустрічним позовом.

За правилами статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а)визнання прав; б)відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в)визнання угоди недійсною; г)визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ)відшкодування заподіяних збитків; д)застосування інших, передбачених законом, способів.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 у справі № 921/591/20 зауважив, що додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частина 4 цитованої норми встановлює, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

У відповідності до частини 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно з частиною 13 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Системний аналіз наведеного правового регулювання дозволяє суду стверджувати про те, що питання стосовно скасування реєстрації на земельну ділянку вирішується одночасно з питанням про речове право на таку земельну ділянку.

Як убачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом разом із вимогами про скасування державної реєстрації земельної ділянки не заявляла вимоги про вирішення питання щодо речового права на земельну ділянку за кадастровим номером 2124887404:01:001:0018 чи щодо площі накладання земельних ділянок з кадастровими номерами 2124887400:14:011:0025 та 2124887404:01:001:0018.

Суд наголошує на тому, що згідно з частиною 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відтак наслідки не заявлення позовної вимоги або заявлення в тій чи іншій редакції, лежать у площині відповідальності самого позивача, який сам визначає спосіб та обсяг судового захисту.

На переконання суду, обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту не є ефективним, а тому задоволення зустрічного позову в редакції від 11.05.2018 не відновить право позивача. Неправильно обраний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд доходить до переконання про те, що позовні вимоги за зустрічним позовом у редакції від 11.05.2018 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 12, 13, 18, 81, 131, 270 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Холмківської територіальної громади Ужгородського району про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_2 кадастровий номер 2124887400:14:011:0025 за адресою АДРЕСА_1 шляхом скасування у державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2124887404:01:001:0018 після відновлення меж у натурі в 2016 році, яка належить на праві власності ОСОБА_1 відмовити повністю.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Й. Данко