Рішення

від 31.01.2023 по справі 910/1788/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.01.2023Справа № 910/1788/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка"</a>;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"</a>;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

152 Військове представництво Міністерства оборони України (третя особа 1);

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Катана" (третя особа 2);

Міністерство оборони України (третя особа 3);

про стягнення 14 425 042,57 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Тіньков Д.Л., уповноважена особа;

Від відповідача: Гордейчук В.В., адвокат, ордер серії АХ № 1112586 від 10.01.2023;

Від третьої особи 1: не з`явилися;

Від третьої особи 2: не з`явилися;

Від третьої особи 3: Примак А.А., уповноважена особа.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"</a> про стягнення 14 425 042,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 відкрито провадження у справі № 910/1788/22 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, підготовче засідання призначено на 15.03.2022.

У підготовчому засіданні 21.06.2022 розглядалося клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"</a> про відкладення розгляду справи, яке було обґрунтоване введенням і Україні воєнного стану та неможливістю представників відповідача отримати доступ до документів, за наслідком розгляду якого, судом відмовлено у його задоволенні, оскільки представником відповідача не вказано саме причин неможливості прибути у підготовче засідання.

До господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"</a> надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву.

У підготовчому засіданні 19.07.2022 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"</a> було оголошено клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Враховуючи наведене, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив задовольнити клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву та долучав вказаний відзив до матеріалів справи.

До господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка"</a> надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"</a>.

У підготовчому засіданні 13.09.2022 розглядалося клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"</a> про залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Судом, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалено відхилити зазначене клопотання, оскільки представник позивача законодавчо не обґрунтував та не надав суду доказів того, що прийняте рішення у справі може вплинути на права чи обов`язки ОСОБА_1 .

Також у підготовчому засіданні 13.09.2022 розглядалося клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"</a> про витребування доказів.

Відповідач зазначає, що докази, які він просить витребувати є у розпорядженні позивача, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"</a> позбавлена можливості самостійно їх надати суду та вказує, що у відповіді на рекламаційний акт № 4 від 02.08.2021 просило надати документи, однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка"</a> залишило вказане прохання без задоволення.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Як вбачається з поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта" клопотання про витребування доказів, до нього не надано доказів того, що заявник здійснював заходи для отримання цих доказів самостійно та не надано доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання документів, які відповідач просить суд витребувати у позивача, а тому суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 152 Військове представництво Міністерства оборони України та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Катана", підготовче засідання відкладено до 04.10.2022.

До господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Катана" надійшли письмові пояснення.

У підготовчому засіданні 25.10.2022 судом розглядалося клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"</a> про залучення до участі у справі 1285 Головного військового представництва Міністерства оборони України, за наслідком розгляду якого, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив його залишити без розгляду та оскільки відповідач відкликав вказане клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, підготовче засідання відкладено до 15.11.2022.

У підготовчому засіданні 29.11.2022 судом розглядалося клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"</a> про призначення судової експертизи, задовольнити яке просив представник відповідача та проти задоволення якого заперечували представник позивача та представник Міністерства оборони України.

Як роз`яснено у п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Системний аналіз ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що суд призначає експертизу у випадку коли для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи. При цьому за змістом ч. 2 ст. Господарського процесуального кодексу України питання про задоволення клопотання про призначення експертизи не залежить від обґрунтованості підстав для проведення експертизи, якщо сторона не обґрунтовує та не доводить обставини, які перешкоджали самостійному наданню висновків експерта.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 25.02.2021 у справі № 910/1668/19.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"</a> у клопотанні про призначення судової експертизи не обґрунтувало та не довело обставини, які перешкоджали самостійному наданню висновків експерта з поставлених ним питань.

Враховуючи наведене, суд, не виходячи до нарадчої кімнати ухвалив у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи відмовити.

Також у підготовчому засіданні 29.11.2022 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"</a> відкликав клопотання про витребування доказів, подане ним 24.10.2022, у зв`язку з чим суд його залишив без розгляду.

У підготовчому засіданні 29.11.2022 представником Міністерства оборони України подано до суду письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/1788/22 до судового розгляду по суті на 27.12.2022.

У судовому засіданні 27.12.2022 та 17.01.2023 судом оголошувалися перерви.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 31.01.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.01.2023 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Представник Міністерства оборони України у судовому засіданні 31.01.2023 надав свої пояснення по суті спору.

Представники 152 Військового представництва Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Катана" у судове засідання 31.01.2023 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час, дату та місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом враховано, що в силу вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене, з урахуванням строку розгляду справи та того, що учасниками справи надано усі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, а неявка представників 152 Військового представництва Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Катана" не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

31.01.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка" (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта" (далі - відповідач, виконавець) було укладено договір поставки № 10122018/01-М60 (далі - договір), за змістом п. 1.1. якого, виконавець зобов`язується виготовити й поставити на умовах, передбаченим за цим договором додаткові заряди до мінометного пострілу калібру 60 міліметрів за кресленням А631J.P01.301111.000 (надалі - продукція) та іншою конструкторською документацією замовника (надалі - КД), переданою виконавцю замовником.

Відповідно до п. 1.2. договору, постачання продукції у кількості 161 316 (сто шістдесят одна тисяча триста шістнадцять) штук або 53 772 (п`ятдесят три тисячі сімсот сімдесят два) комплекти, здійснюється визначеними календарним планом відвантаження продукції (додаток № 3 до даного договору) партіями. Для виконання зобов`язань, передбачених за цим договором, замовник передає виконавцю складові частини продукції у кількості та за графіком, передбаченим додатком № 1 до даного договору.

Згідно з п. 1.3. договору, продукція по якості, комплектності та спеціальним конструктивним характеристикам (вимогам), має відповідати КД, переданій виконавцю замовником.

Як встановлено п. 1.4. договору, на виготовлену продукцію виконавець видає сертифікати якості, а також надає результати випробувань (у разі вимоги замовника) матеріалів та комплектуючих, що використані при виготовлені продукції.

Зі змісту п. 1.5. договору вбачається, що для виконання робіт, передбачених в п. 1.1. цього договору, замовник передає виконавцю комплект КД для виготовлення продукції та складові частини продукції, згідно з додатком № 1 цього договору. Складові частини продукції передаються виконавцю разом з сертифікатом якості виробника.

Пунктом 2.1. встановлено, що виконавець повинен передати (поставити) замовнику продукцію, якість якої має відповідати умовам державних стандартів та КД, підтверджується відповідними сертифікатами (паспортами). Контроль за якістю продукції, що постачається, здійснюється 152 Військовим представництвом Міністерства оборони України (далі - 152 ВП МОУ).

У пунктах 2.2. та 2.3. договору сторони погодили, що продукція, що відпускається, має відповідати всім нормативним вимогам, що встановлені до цієї продукції згідно з КД. Виконавець має поставити продукцію, якість якої повинна бути засвідчена відмітками відділу технічного контролю виконавця у пономерній документації на продукцію або на партію продукції, що оформлена у відповідності до вимог документів, переданих замовником виконавцю. Об`єм і порядок обов`язкового технічного контролю замовником погоджується сторонами.

Як вбачається з п. 2.5. договору, контроль за виконанням виконавцем умов цього договору, якістю виготовленої продукції та її приймання здійснює 152 ВП МОУ, у порядку передбаченому Положенням про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 року № 1107 (зі змінами). У випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються ГОСТ В 15.307-77.

Пунктом 2.6. договору сторонами встановлено, що приймання та контроль якості продукції, яка виготовляється за договором здійснює 152 ВП МОУ в порядку передбаченому ГОСТ В 15.307-77. 152 ВП МОУ контролює своєчасність поставки продукції відповідно до строків зазначених у календарному плані відвантаження продукції (додаток № 3 до даного договору).

Відповідно до п. 2.8., 2.9. договору, виконавець несе матеріальну відповідальність за складові частини продукції, передані згідно з додатком № 1 цього договору. На продукцію, що постачається за цим договором, розповсюджуються гарантійні зобов`язання, що передбачені КД, наданою замовником виконавцю. У випадку виявлення прихованих недоліків, здійснюється рекламаційна робота згідно з порядком, визначеним ГОСТ B15.703-78.

Як встановлено п. 3.1. договору, поставка кожної партії продукції здійснюється відповідно до умов даного договору, календарного плану відвантаження продукції (додаток № 3 до даного договору), календарного плану передачі складових частин продукції (додаток № 1 до даного договору), що є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно з п. 3.3. договору, відвантаження продукції здійснюється на підставі видаткової накладної.

Як вбачається з п. 3.7. договору, прийом-передача продукції за кількістю та якістю здійснюється за участю представників виконавця, замовника та представника 152 ВП МОУ безпосередньо при передачі продукції на складі виконавця. Після підписання акту технічного приймання продукції (додаток № 4 до даного договору), та накладної про прийом-передачу продукції обома сторонами претензії щодо кількості та якості продукції виключаються, окрім випадків, передбачених п. 2.9. договору.

У п. 4.1. договору сторони погодили орієнтовну ціну договору, яку встановили та зафіксували у протоколі погодження орієнтовної ціни (додаток № 2 до договору) і яка складає 1 548 633,60 грн, в т.ч. ПДВ (20%): 258 105,60 грн.

Відповідно до п. 8.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту отримання виконавцем попередньої оплати від замовника та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе одна перед одною зобов`язань, передбачених даним договором.

01.07.2019 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору.

Так, у додатковій угоді № 1 сторонами викладено п. 1.2. договору в наступній редакції: кількість постачання продукції у кількості 248 556 (двісті сорок вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) шт. або 82 852 (вісімдесят дві тисячі вісімсот п`ятдесят два) комплекти, здійснюється визначеними календарним планом відвантаження продукції додаток № 3 до даного договору) партіями. Для виконання зобов`язань, передбачених за дим договором, замовник передає виконавцю складові частини продукції у кількості та за графіком, передбаченим додатку №1 до даного договору.

Також сторонами у додатковій угоді № 1 викладено в новій редакції п. 4.1. договору та зафіксовано орієнтовну ціну договору і яка складає 2 386 137,60 грн, з урахуванням ПДВ (20%).

04.11.2019 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору.

У додатковій угоді № 2 сторони дійшли згоди та виклали п. 1.2. договору у наступній редакції: кількість постачання продукції у кількості 300 630 (триста тисяч шістсот тридцять) шт. або 100 210 (сто тисяч двісті десять) комплекти, здійснюється визначеними календарним планом відвантаження продукції (додаток № 3 до даного договору) партіями. Для виконання зобов`язань, передбачених за цим договором, замовник передає виконавцю складові частини продукції у кількості та за графіком, передбаченим Додатку № 1 до даного договору.

Також сторонами у додатковій угоді № 2 викладено в новій редакції п. 4.1. договору та зафіксовано орієнтовну ціну договору в протоколі погодження орієнтовної ціни і яка складає 2 886 048,00 грн, з урахуванням ПДВ (20%) у розмірі 481 008,00 грн.

Позивач вказує, що відповідач виготовив та передав йому додаткові заряди до мінометного пострілу калібру 60 міліметрів в загальній кількості 300 630 штук.

В свою чергу, позивачем було укомплектовано продукцією вже свою продукцію для Міністерства оборони України - мінометний постріл калібру 60 міліметрів UB60.

Як зазначає позивач, під час практичних стрільб Міністерством оборони України було виявлено нештатне спрацювання мінометних пострілів. 3 метою виявлення причин було викликано представника постачальника. Також в роботі комісій мали брати участь представники відповідача.

За твердженнями позивача, представники відповідача не однократно викликалися для складання рекламаційного акту, однак представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"</a> на складання рекламаційного акту не з`являлися, у зв`язку з чим 02.08.2021 комісією у складі представників позивача, Міністерства оборони України (далі - третя особа 3) із залученням спеціалістів 2493 військового представництва Міністерства оборони України, був складений рекламаційний акт № 4, яким було зафіксовано, що причиною виникнення дефекту нештатного спрацювання мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60 є наступне:

- порох марки СП 09/01 партій 01-18-КАТАНА та 02-19-КАТАНА, поставлений для виробництва додаткових зарядів до пострілів має інші характеристики у порівнянні з порохом, який використовувався на державних випробуванням; не відповідає ТУ У 20.5-32054434-0012016; має недостатню калорійність для спалювання контейнера додаткового заряду; велика різниця у геометричних розмірах зерен пороху призводить до його неповного згоряння при пострілі. Шляхи вирішення проблеми: заміна додаткових зарядів силами та засобами ТОВ "Вогняна варта".

В свою чергу, позивачем було направлено відповідачеві вказаний рекламаційний акт засобами поштового зв`язку, однак рекламаційний акт № 4 відповідачем не був отриманим, у зв`язку з чим він був вручений представнику відповідача 03.09.2021 особисто.

Однак робота по усуненню недоліків з боку відповідача розпочата не була, в заміні додаткових зарядів було відмовлено.

Як зазначає позивач, висновком Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України з проведення науково-технічної експертизи щодо встановлених причин виникнення дефектів мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60 від 15.11.2021, яким було підтверджено причини дефекту нештатного спрацювання мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60, які вказані у рекламаційному акті № 4.

Позивач зазначає, що ним 29.10.2021 було направлено на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору, в якому було висунуто вимогу про повернення оплаченої суми за продукцію, оплату штрафу та відшкодування збитків, однак відповідачем вказане повідомлення проігнороване, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує, що на виконання договору, позивачем передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"</a> складові частини продукції, а саме целулоїдні контейнери в загальній кількості 300 630 штук, які були споряджені відповідачем порохом СП 09/01 виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Катана" (далі - третя особа 2), ТУ У 20.5-32054434-0012016 у повній відповідності до вимог конструкторської документації.

Як стверджує відповідач, продукція в повній мірі відповідала вимогам договору та конструкторської документації.

Також відповідач стверджує, що всі партії пороху, який було використано для виготовлення додаткових зарядів, отримали висновок 152 ВП МОУ про відповідність вимогам конструкторської документації та рекомендації для спорядження зарядів. Вказані додаткові заряди виготовлені та прийняті у відповідності до діючої технічної документації ТУ У 25.4-31410901-002:2018 та визнані придатними для експлуатації.

Відповідач стверджує, що він не має жодного відношення до вироблення пороху СП 09/01, а тому не може нести відповідальність за його фізико-хімічні характеристики.

Як зазначає відповідач, договором та конструкторською документацією не визначались хімічні, балістичні чи інші характеристики пороху.

Відповідач вказує, що неповне згоряння целулоїдного контейнера та утворення смолянистого липкого нагару на внутрішніх стінках ствола міномету, а також наведені результати досліджень можуть свідчити про те, що поставлені замовником в рамках договору поставки №10122018/01-M60 від 10.12.2018 целулоїдні контейнери мають інші характеристики у порівнянні з контейнерами ДЗ, які використовувався на державних випробуваннях.

Також відповідач стверджує, що дослідження, відображені у рекламаційному акті, проведені не у відповідності із затвердженими раніше програмою та методиками дослідження.

Третя особа 2, надаючи письмові пояснення щодо суті спору зазначає, що відповідач купував у неї мисливський порох, а саме СП 09/01 парт.01-18-КАТАНА та СП 09/01 парт.01-19-КАТАНА та який жодним чином не може використовуватися у військових призначеннях та до військових боєприпасів.

Також третя особа 2 зазначає, що відповідач придбав мисливський порох та використав його з порушенням вказівок щодо використання, використавши його для військового призначення та тих видів боєприпасів, для яких даний порох не призначений.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Катана" вказує, що жодного відношення до господарських відносин між позивачем та відповідачем немає, а є лише продавцем продукції, яку придбав відповідач та в подальшому використовував не за призначенням.

Міністерство оборони України, у своїх письмових поясненнях по суті спору, зазначає, що позивач виконував прямий контракт із Міністерством оборони України від 18.12.2018 №403/1/18/96 на поставку 60 мм мінометного пострілу UB60, в межах якого отримав рекламаційний акт від 11.11.2020 № 97. В якості співвиконавця за контрактом в частині постачання додаткових зарядів до пострілів залучався відповідач.

Однак, вся поставлена позивачем продукція була повернута третьою особою 3 у зв`язку з невідповідністю пороху, який застосовувався при складанні додаткових зарядів поставлених відповідачем вимогам технічних умов на нього, а саме він має основу іншу ніж заявлено технічними умовами та має інші балістичні характеристики у порівнянні із тими, що були отримані під час проведення державних випробувань.

Також третя особа 3 вказує, що за результатами типових випробувань до складу пострілу мінометного калібру 60 мм UB60 введено додатковий заряд нової конструкції, додатковий метальний заряд до пострілу мінометного калібру 60 мм UB60 виробництва відповідача є непрацездатним, а ТОВ "Вогняна варта" у задоволенні рекламаційного акту не співпрацює.

Міністерство оборони України звертає увагу суду, що відповідно до карток-паспортів на партії продукції ТОВ "Вогняна варта" гарантійний термін зберігання становить 5 років з дати виготовлення, а тому на час отримання відповідачем рекламаційного акту № 4 від 02.08.2021 гарантійний строк на продукцію не сплив.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина 2 статті 628 Цивільного кодексу України).

Дослідивши умови договору № 10122018/01-М60 від 10.12.2018 та додатків до нього, судом встановлено, що умовами договору передбачено як виконання робіт по виготовленню продукції з давальницької сировини замовника, які передаються за актами приймання - передачі, так і постачання готової продукції, яке здійснюється на підставі видаткових накладних.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Як вбачається з частин 1-2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 840 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору сторони вчинили дії на виконання вказаного правочину, зокрема, позивачем передано відповідачеві кресленням А631J.P01.301111.000, конструкторську документацію та складові частини продукції, а саме целулоїдні контейнери в загальній кількості 300 630 штук. Вказаний факт сторонами не заперечується.

В свою чергу відповідач виготовив та передав позивачеві додаткові заряди до мінометного пострілу калібру 60 міліметрів в загальній кількості 300 630 штук.

Відповідно до карток-паспортів № 1-4 на партії продукції ТОВ "Вогняна варта" гарантійний термін зберігання становить 5 років з дати виготовлення, а саме квітня 2019 року.

Вказані обставини сторонами не заперечується та підтверджуються матеріалами справи.

Надалі позивач укомплектував додаткові заряди до мінометного пострілу калібру 60 міліметрів своєю продукцією для Міністерства оборони України - мінометний пострій калібру 60 міліметрів UB60.

Проте, під час практичних стрільб Міністерством оборони України було виявлено нештатне спрацювання мінометних пострілів, у зв`язку з чим та з метою виявлення причин нештатного спрацювання було викликано представників позивача та відповідача, однак представники відповідача не з`являлися.

Як вбачається з акту приймання-передачі військового майна (боєприпасів) № 23/4-45 від 21.04.2021 позивачу була передана неякісна продукція.

Відповідно до статті 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

За змістом статті 675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 676 Цивільного кодексу України, гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Частинами 1-2 статті 678 Цивільного кодексу України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Як встановлено частиною 1 статті 679 Цивільного кодексу України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Також сторонами у п. 2.9. договору встановлено, що на продукцію, що постачається за цим договором, розповсюджуються гарантійні зобов`язання, що передбачені КД, наданою замовником виконавцю. У випадку виявлення прихованих недоліків, здійснюється рекламаційна робота згідно з порядком, визначеним ГОСТ B15.703-78.

Повідомленням № 1 про виклик представника постачальника від 20.07.2020, позивач викликав представника відповідача для участі у визначенні причин виникнення дефектів, складання та підписання рекламаційного акту.

Повідомленням № 3 про виклик представника постачальника від 16.06.2021, позивач викликав представника відповідача для участі у визначенні причин виникнення дефектів, складання та підписання рекламаційного акту.

Відповідач, листом № 01-Б від 30.06.2021 повідомив позивача про те, що на має можливості забезпечити присутність компетентного представника в період 01-02.07.2021.

Позивачем було складено та вручено представнику відповідача повідомлення № 4 про виклик представника постачальника від 21.07.2021.

Однак відповідач листом № 20-К від 22.07.2021 повідомив позивача про те, що директор ТОВ "Вогняна варта" перебуває у щорічній плановій відпустці до 30.07.2021, у зв`язку з чим постачальник просив перенести відрядження директора ТОВ "Вогняна варта" для участі у визначенні причин виникнення дефектів, складання та підписання рекламаційного акту на період з 02.08.2021.

Актом дослідження додаткових зарядів до мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60 № 10 від 29.07.2021 встановлено, що порох марки СП 09/01 партій 01-18-КАТАНА та 02-19-КАТАНА, поставлений для виробництва додаткових зарядів до пострілів має інші характеристики у порівнянні з порохом, який використовувався на державних випробуваннях; не відповідає ТУ У 20.5-32054434-0012016; має недостатню калорійність для спалювання контейнера додаткового заряду: велика різниця у геометричних розмірах зерен пороху призводить до його неповного згоряння при пострілі; вказані причини призводять до застрявання міни в каналі ствола та осічок на першому і другому зарядах. Для відновлення пострілу UB60 необхідно:

1. Замінити порох додаткового заряду марки СПІ 09/01 на порох марки СП09/01 з більшою калорійністю та з визначеною товщиною палаючого зводу або замінити додатковий заряд крес. А631 J.P01.301111.000 на додатковий заряд з іншим порохом після проведення типових випробувань заряду.

2. Доповнити РКД на постріл балістичними вимогами на метальний заряд та методикою підбору навіски пороху метального заряду в партії.

Вказаний акт складений представниками позивача та представниками 2493 ВП МОУ у відповідності до програми досліджень мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60 та доповнення № 1 до програми досліджень мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60, погоджених 2493 ВП МОУ, 152 ВП МОУ та затверджених Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка".

Позивач своїм листом № 28072021-04 від 28.07.2021 запропонував представнику відповідача для участі у визначенні причин виникнення дефектів, складання та підписання рекламаційного акту прибути 02.08.2021.

В свою чергу відповідач, листом № 26-К від 02.08.2021 просив позивача перенести дату візиту представників ТОВ "Вогняна варта" з метою складання та підписання акту рекламації на 04.08.2021.

Листом № 04082021-01 від 04.08.2021 позивач повідомив відповідача про початок роботи комісії по рекламаційній роботі 02.08.2021 та звернув увагу, що для розгляду рекламаційного акту участь керівника не є обов`язковою.

02.08.2021 комісією у складі представників позивача, Міністерства оборони України, із залученням спеціалістів 2493 військового представництва Міністерства оборони України, був складений рекламаційний акт № 4, яким було зафіксовано, що причиною виникнення дефекту нештатного спрацювання мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60 є наступне: порох марки СП 09/01 партій 01-18-КАТАНА та 02-19-КАТАНА, поставлений для виробництва додаткових зарядів до пострілів має інші характеристики у порівнянні з порохом, який використовувався на державних випробуванням; не відповідає ТУ У 20.5-32054434-0012016; має недостатню калорійність для спалювання контейнера додаткового заряду; велика різниця у геометричних розмірах зерен пороху призводить до його неповного згоряння при пострілі. Шляхи вирішення проблеми: заміна додаткових зарядів силами та засобами ТОВ "Вогняна варта".

Лист № 04082021-01 від 04.08.2021 та рекламаційний акт № 4 від 02.08.2021 позивачем було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку з описом вкладення в цінний лист.

Також позивачем, 03.09.2021 надано уповноваженому представнику відповідача, а саме Дідківському Антону Анатолійовичу, лист № 04082021-01 від 04.08.2021 та рекламаційний акт № 4 від 02.08.2021. Довіреність на ім`я Дідківського Антона Анатолійовича від 02.09.2021 міститься в матеріалах справи.

Відповідач листом № 32 від 29.09.2021 повідомив позивача, що порушення умов договору та порушення вимог конструкторської документації з його боку відсутні. Також у вказаному лист відповідач зазначив про необхідність проведення додаткового дослідження у відповідності із затвердженою програмою досліджень мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60.

З висновку Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України з проведення науково-технічної експертизи щодо встановлених причин виникнення дефектів мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60 від 15.11.2021 вбачається:

- дослідження про причини відмов мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60, що зафіксовані рекламаційним актом від 11.11.2020 №97дск, постачальником проведені в повному обсязі відповідно до Програми досліджень з Доповненнями №l, №2 та вимог ГОСТ В15.703-78;

- встановлені за результатами аналізу проведених постачальником досліджень причини відмов мають такий характер: виробничий, а саме невідповідність пороху марки СП 09/01 додаткового заряду А631J.P01.301111.000 вимогам ТУ У 20.5-32054434-0012016; виробничий, а саме недостатній натяг посадки основного заряду в стабілізатор міни, що призводить до випадання головки капсуль-запалювача під час стрільби: дефект комплектувального виробу мінометного пострілу UB60 (основному заряду з капсуль-запалювачем FG-150), встановлена кількість відмов якого перевищує допустиму для підтвердження показника надійності, а саме імовірності безвідмовної роботи.

- встановлена ТОВ «Вогняна варта» причина дефекту, а саме зміна фізико-хімічних властивостей матеріалу корпуса 60-2-BG-UA та пробки 60-2-BG-UA додаткових зарядів А631J.P01.301111.000 при зберіганні, що спричиняє затримки при стрільбі, визначена невірно.

Також в матеріалах справи міститься сертифікат відповідності фізико-хімічних характеристик пороха марки СП 09/01 (Заєць), відповідно до балістичних показників якого, вказаний порох є порохом мисливським та не призначений для використання у військових боєприпасах.

З наведеного вище вбачається, що відповідачем було здійснено поставку не якісної продукції та всупереч приписам цивільного законодавства та умов договору відповідачем не виконано своїх гарантійних зобов`язань з заміни неякісної продукції.

А тому суд приходить до висновку, що твердження відповідача, що поставлені ним додаткові заряди до мінометного пострілу калібру 60 мм відповідають діючій технічній документації ТУ У 25.4-31410901-002:2018 та є придатними для експлуатації, спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка"</a> в частині стягнення з відповідача 2 886 048,00 грн є обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"</a> 9 134 820,81 грн суд зазначає наступне.

Як вбачається зі статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Тобто зі змісту статті 623 Цивільного кодексу України вбачається, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

У відповідності з нормами цивільного законодавства притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності, при цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб`єкт та об`єкт правопорушення, а також суб`єктивна та об`єктивна сторони.

Суб`єктом цивільного правопорушення є боржник, а об`єктом правопорушення зобов`язальні правовідносини кредитора та боржника, між тим суб`єктивну сторону становить вина боржника, а об`єктивну протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов`язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, при цьому розмір збитків має довести кредитор, а відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Як було встановлено судом раніше, відповідачем було здійснено поставку неякісної продукції та не виконано гарантійних зобов`язань за договором.

А тому суд приходить до висновку, що вина відповідача полягає у порушенні вимог договору.

У свою чергу, здійснення поставки неякісної продукції та не виконання гарантійних зобов`язань за договором спричинило позивачеві шкоду (причинно-наслідковий зв`язок), під якою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи немайнового блага, а саме 300 630 штук целулоїдних контейнерів.

У зв`язку з наведеним, позивач 29.10.2021 направив на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору, в якому було висунуто вимогу про повернення оплаченої суми за продукцію, оплату штрафу та відшкодування збитків, однак відповідачем вказане повідомлення проігнороване.

Позивач зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"</a> завдала йому збитки у загальному розмірі 9 134 820,81 грн, які складається з: вартості 300 630 штук целулоїдних контейнерів і становлять 9 081 650,76 грн; митного оформлення целулоїдних контейнерів у розмірі 23 856,00 грн; банківських комісій (придбавання валюти, перерахування валюти) у розмірі 27 814,05 грн; послуг транспортування вантажу у розмірі 1 500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач на виконання умов п. 1.5. договору передав відповідачу 300 630 штук целулоїдних контейнерів.

Вказані целулоїдні контейнери були придбані позивачем у компанії Macraft Ltd на підставі контракту № МС2/UAR/S65 від 01.08.2018 (далі - контракт).

Пунктом 2 контракту встановлено, що якість товару, який постачається, повинна відповідати технічній документації, яка постачається разом з товаром (паспорти), встановленим стандартам і технічним умовам виробника. Термін гарантії становить 12 (дванадцять) місяців з моменту приймання товару. Продавець надає сертифікат якості сировини з якої виготовлений товар.

За змістом п. 3 контракту, продавець продає товари за цим договором за умови поставки СРТ - Київ, Україна (Інкотермс- 2010). Товар буде транспортуватися вантажівкою на митний пост і далі на місце покупця (Київ). Про конкретні адреси покупець має повідомити письмово.

Відповідно до специфікації № 1 до контракту, позивачем придбано 306 000 штук целулоїдних контейнерів вартістю 1,00 євро за 1 штуку.

Згідно з актами прийому-передачі № S65-1 та № S65-2 від 28.02.2019 та 08.04.2019 відповідно, компанія Macraft Ltd передала позивачу целулоїдні контейнери у загальній кількості 306 000 штук.

З матеріалів справи, зокрема з виписок по рахункам позивача вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка"</a> витратило на придбавання 300 630 штук целулоїдних контейнерів, разом з банківськими комісіями (придбавання валюти, перерахування валюти) грошові кошти в сумі 9 109 464,81 грн (9 081 650,76 грн + 27 814,05 грн = 9 109 464,81 грн).

Також позивачем, на підтвердження вартості митного оформлення вказаних целулоїдних контейнерів надано виписки по рахункам Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка"</a> та акти надання послуг № 84 від 28.02.2019, № 186 від 08.04.2019, № 187 від 08.04.2019.

Як вбачається з вказаних доказів, позивачем сплачено за послуги митного оформлення целулоїдних контейнерів грошові кошти у розмірі 23 856,00 грн.

Витрати на послуги транспортування вантажу у розмірі 1 500,00 грн підтверджуються виписками по рахунках позивача та актом надання послуг № 97 від 28.02.2019.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка"</a> про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 9 134 820,81 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"</a> штраф у розмірі 2 404 173,76 грн.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2. договору, відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України за порушення зобов`язань щодо якості (комплектності) поставленої продукції, з виконавця стягується штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків ціни неякісної продукції. Сплата штрафу не звільняє виконавця від заміни неякісної продукції. Якщо виконавець у встановлений в даному договорі термін здійснить його заміну, штраф, передбачений у цьому пункті не сплачується.

Отже, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язань щодо якості (комплектності) поставленої продукції.

Також, як вбачається з п. 1.5. договору целулоїдні контейнери у загальній кількості 300 630 штук є складовими частинами продукції.

Вартість целулоїдних контейнерів у загальній кількості 300 630 штук була встановлена судом та складає 9 134 820,81 грн.

Таким чином загальна вартість продукції становить 12 020 868,81 грн.

Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми штрафу, господарський суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 404 173,76 грн штрафу підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пунктом третім частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (№ 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"</a> (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 21, ідентифікаційний код 41411770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка"</a> (03057, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 18 ідентифікаційний код 31410901) сплачені грошові кошти за договором поставки у розмірі 2 886 048 (два мільйона вісімсот вісімдесят шість тисяч сорок вісім) грн 00 коп., грошові кошти витрачені на придбання давальницької сировини у розмірі 9 138 820 (дев`ять мільйонів сто тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять) грн 81 коп. 20 % штрафу у розмірі 2 404 173 (два мільйона чотириста чотири тисячі сто сімдесят три) грн 76 коп. та судовий збір у розмірі 221 999 (двісті двадцять одна тисяча дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 30 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.03.2023.

Суддя О.В. Мандриченко