Постанова

від 23.05.2023 по справі 910/1788/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2023 р. Справа№ 910/1788/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 23.05.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"

на рішення Господарського суд міста Києва

від 31.01.2023 (повний текст складено 09.03.2023)

у справі №910/1788/22 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 152 Військове представництво Міністерства оборони України,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Катана",

Міністерство оборони України

про стягнення 14 425 042, 57 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта" про стягнення 14 425 042,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач на виконання умов договору виготовив та поставив позивачу неякісну продукцію, вартість якої, а також вартість целулоїдних контейнерів (одноразова сировина), що були передані ТОВ «Українська бронетехніка» до ТОВ «Вогняна варта» як давальницька сировина в розмірі 9 134820,81 грн, а також штраф у розмірі 20% від вартості неякісної продукції в розмірі 2404173,76 грн мають бути сплачені позивачу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 у справі № 910/1788/22 позов задоволено повністю.

На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта" підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка" сплачені грошові кошти за договором поставки у розмірі 2886048,00 грн, грошові кошти витрачені на придбання давальницької сировини у розмірі 9138820,81 грн, 20 % штрафу у розмірі 2404173,76 грн та судовий збір у розмірі 221999,30 грн.

Суд першої інстанції виходив з встановлених обставин справи щодо порушення відповідачем зобов`язання за договором та поставку позивачу неякісної продукції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вогняна варта» звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати повністю, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем було виконано усі роботи з виготовлення й поставки відповідачу продукції у суворій відповідності до умов конструкторської документації замовника. Водночас, ТОВ «Вогняна варта» не має жодного відношення до виробництва пороху (постачальником було ТОВ «Катана», застосування пороху марки СП 09/01 було вимогою замовника), а тому не може нести відповідальність за його фізико-хімічні характеристики, а також за відповідність партій пороху умовам ТУ У20.5-32054434-001:2016.

Крім того, скаржник вказує, що договором поставки та конструкторською документацією не визначались хімічні, балістичні чи інші характеристики пороху, а також не регламентувались аналогічні параметри якості пороху.

Відповідач також не погоджується з розрахунком позовних вимог позивача, та вказує, що позивач у відповідності до наданих ним доказів може вимагати повернення лише 2386137,60 грн.

На думку скаржника позивач не довів належним чином наявність збитків у розмірі 9134820,00 та у зв`язку з чим їх завдано, причинно-наслідкового зв`язку між сумою вартості целулоїдних контейнерів, наявністю додаткових втрат та виявленими недоліками у рекламаційному акті №4 від 02.08.2021

Апелянт також зазначає, що про виявлення та встановлення невідповідності продукції умовам договору, як на це вказує позивач, останнім було виявлено 17.07.2020, а відтак, строк позовної давності за неякісний товар сплинув 17.07.2021, а ТОВ «Українська бронетехніка» звернулось до суду з позовом 07.02.2022, тобто після спливу строку позовної давності, а тому на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Скаржник вказує, що експертний висновок Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України з проведення науково-технічної експертизи щодо встановлення причин виникнення дефектів продукції від 15.11.2021, поданий позивачем, не містить усіх реквізитів, передбачених частинами 6, 7 статті 98 ГПК України, та попередження експерта про кримінальну відповідальність, а тому не можу бути визнаний судом як висновок експертизи у розумінні ГПК України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, Міністерство оборони України подало відзив, у якому третя особа-3 зазначає, що під час досліджень в межах рекламаційного акту доведено невідповідність пороху, який застосовується при складанні додаткових зарядів вимогам технічних умов на нього, що призвело до неправильної роботи самих додаткових зарядів, а саме неповному загорянні в каналі ствола міномету та нестабільним балістичним характеристикам 60мм мінометного пострілу UF60 та стало однією із причин повернення готової продукції за державним контрактом від 18.12.2018 №403/1/18/96, укладеним між ТОВ «Українська бронетехніка» та Міністерством оборони України.

Позивач, у поданому відзиві, також заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, у зв`язку з чим просить апеляційну скаргу ТОВ «Вогняна варта» залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Так, позивач, серед іншого зазначає, що поставка відповідачем позивачу неякісної продукції документально підтверджена, а недоліки продукції мають прихований характер, який неможливо було виявити під час приймання продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, іншими учасниками справи не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання від 25.05.2023 представники відповідача та третіх осіб не з`являлися, про час, місце та дату судового засідання повідомлено завчасно та належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа, роздруківками з електронної пошти та повідомленням з веб-сайту Судової влади України.

Водночас, 22.05.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від представників ТОВ «Вогняна варта» надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, мотивовані тим, що представники відповідача, адвокати Романенко С.В. та Гордейчук В.В., не зможуть прибути у судове засідання з огляду на зайнятість у слідчих діях в рамках кримінального провадження №62022000000000078 від 01.02.2022, які будуть проводитись за адресою: Сумська область, місто Шостка, вул.. Садовий бульвар, 36.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Слід також зазначити, що представники ТОВ «Вогняна варта» були присутні у попередньому судовому засіданні 16.05.2023, надавали пояснення по суті спору та вимог апеляційної скарги, а доказів на підтвердження викладених у клопотаннях про відкладення розгляду справи обставин не надали, як і не навели необхідності участі у слідчих діях обох адвокатів - представників ТОВ «Вогняна варта».

З огляду на викладене та враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, з огляду на те, що їх явка обов`язковою не визнавалась, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та перейшла до здійснення апеляційного перегляду судового рішення за наявними матеріалами справи за відсутності представників відповідача та третіх осіб.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 10.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта" (виконавець) було укладено договір поставки №10122018/01-М60 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов`язується виготовити й поставити на умовах, передбаченим за цим договором додаткові заряди до мінометного пострілу калібру 60 міліметрів за кресленням А631J.P01.301111.000 (надалі - продукція) та іншою конструкторською документацією замовника (надалі - КД), переданою виконавцю замовником.

Умовами договору сторони погодили наступне:

- постачання продукції у кількості 161 316 (сто шістдесят одна тисяча триста шістнадцять) штук або 53 772 (п`ятдесят три тисячі сімсот сімдесят два) комплекти, здійснюється визначеними календарним планом відвантаження продукції (додаток № 3 до даного договору) партіями. Для виконання зобов`язань, передбачених за цим договором, замовник передає виконавцю складові частини продукції у кількості та за графіком, передбаченим додатком № 1 до даного договору (п. 1.2.);

- продукція по якості, комплектності та спеціальним конструктивним характеристикам (вимогам), має відповідати КД, переданій виконавцю замовником (п. 1.3.);

- на виготовлену продукцію виконавець видає сертифікати якості, а також надає результати випробувань (у разі вимоги замовника) матеріалів та комплектуючих, що використані при виготовлені продукції ( п. 1.4.);

- для виконання робіт, передбачених в п. 1.1. цього договору, замовник передає виконавцю комплект КД для виготовлення продукції та складові частини продукції, згідно з додатком № 1 цього договору. Складові частини продукції передаються виконавцю разом з сертифікатом якості виробника (п. 1.5.);

- виконавець повинен передати (поставити) замовнику продукцію, якість якої має відповідати умовам державних стандартів та КД, підтверджується відповідними сертифікатами (паспортами). Контроль за якістю продукції, що постачається, здійснюється 152 Військовим представництвом Міністерства оборони України (далі - 152 ВП МОУ) (2.1.);

- продукція, що відпускається, має відповідати всім нормативним вимогам, що встановлені до цієї продукції згідно з КД. Виконавець має поставити продукцію, якість якої повинна бути засвідчена відмітками відділу технічного контролю виконавця у пономерній документації на продукцію або на партію продукції, що оформлена у відповідності до вимог документів, переданих замовником виконавцю. Об`єм і порядок обов`язкового технічного контролю замовником погоджується сторонами (п.п. 2.2., 2.3.);

- контроль за виконанням виконавцем умов цього договору, якістю виготовленої продукції та її приймання здійснює 152 ВП МОУ, у порядку передбаченому Положенням про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 року № 1107 (зі змінами). У випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються ГОСТ В 15.307-77 (п. 2.5.);

- приймання та контроль якості продукції, яка виготовляється за договором здійснює 152 ВП МОУ в порядку передбаченому ГОСТ В 15.307-77. 152 ВП МОУ контролює своєчасність поставки продукції відповідно до строків зазначених у календарному плані відвантаження продукції (додаток № 3 до даного договору) (п. 2.6.);

- виконавець несе матеріальну відповідальність за складові частини продукції, передані згідно з додатком № 1 цього договору. На продукцію, що постачається за цим договором, розповсюджуються гарантійні зобов`язання, що передбачені КД, наданою замовником виконавцю. У випадку виявлення прихованих недоліків, здійснюється рекламаційна робота згідно з порядком, визначеним ГОСТ B15.703-78 (п.п. 2.8., 2.9.);

- поставка кожної партії продукції здійснюється відповідно до умов даного договору, календарного плану відвантаження продукції (додаток № 3 до даного договору), календарного плану передачі складових частин продукції (додаток № 1 до даного договору), що є невід`ємними частинами даного договору (п. 3.1.);

- відвантаження продукції здійснюється на підставі видаткової накладної (п. 3.3.);

- прийом-передача продукції за кількістю та якістю здійснюється за участю представників виконавця, замовника та представника 152 ВП МОУ безпосередньо при передачі продукції на складі виконавця. Після підписання акту технічного приймання продукції (додаток № 4 до даного договору), та накладної про прийом-передачу продукції обома сторонами претензії щодо кількості та якості продукції виключаються, окрім випадків, передбачених п. 2.9. договору (п. 3.7.);

- орієнтовна вартість продукції, що встановлена сторонами та зафіксована у протоколі погодження орієнтовної ціни на продукцію (додаток № 2 до договору), складає 1548633,60 грн, в т.ч. ПДВ (20%): 258105,60 грн (п. 4.1.);

- цей договір набуває чинності з моменту отримання виконавцем попередньої оплати від замовника та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе одна перед одною зобов`язань, передбачених даним договором (п. 8.1.).

01.07.2019 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою викладено п. 1.2. договору в наступній редакції: « 1.2. Кількість постачання продукції у кількості 248 556 (двісті сорок вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) шт. або 82 852 (вісімдесят дві тисячі вісімсот п`ятдесят два) комплекти, здійснюється визначеними календарним планом відвантаження продукції додаток № 3 до даного договору) партіями. Для виконання зобов`язань, передбачених за дим договором, замовник передає виконавцю складові частини продукції у кількості та за графіком, передбаченим додатку №1 до даного договору.»

Також сторонами у додатковій угоді № 1 викладено в новій редакції п. 4.1. договору та зафіксовано орієнтовну ціну договору і яка складає 2386137,60 грн, з урахуванням ПДВ (20%).

04.11.2019 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, у якій сторони дійшли згоди та виклали п. 1.2. договору у наступній редакції: « 1.2. кількість постачання продукції у кількості 300 630 (триста тисяч шістсот тридцять) шт. або 100 210 (сто тисяч двісті десять) комплекти, здійснюється визначеними календарним планом відвантаження продукції (додаток № 3 до даного договору) партіями. Для виконання зобов`язань, передбачених за цим договором, замовник передає виконавцю складові частини продукції у кількості та за графіком, передбаченим Додатку № 1 до даного договору.»

Також сторонами у додатковій угоді № 2 викладено в новій редакції п. 4.1. договору та зафіксовано орієнтовну ціну договору в протоколі погодження орієнтовної ціни і яка складає 2886048,00 грн, з урахуванням ПДВ (20%) у розмірі 481008,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач виготовив та передав позивачу додаткові заряди до мінометного пострілу калібру 60 міліметрів в загальній кількості 300 630 штук, що підтверджується видатковими накладними №РН-0051501 від 15.05.2019, №РН-0071601 від 16.07.2019, №РН-0091701 від 17.09.2019 та №РН-0121201 від 12.12.2019.

В свою чергу, позивачем було укомплектовано продукцією вже свою продукцію для Міністерства оборони України - мінометний постріл калібру 60 міліметрів UB60.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що під час практичних стрільб Міністерством оборони України було виявлено нештатне спрацювання мінометних пострілів. 3 метою виявлення причин було викликано представника постачальника. Також в роботі комісій мали брати участь представники відповідача.

За твердженнями позивача, представники відповідача не однократно викликалися для складання рекламаційного акту, однак представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта" на складання рекламаційного акту не з`являлися, у зв`язку з чим 02.08.2021 комісією у складі представників позивача, Міністерства оборони України (далі - третя особа 3) із залученням спеціалістів 2493 військового представництва Міністерства оборони України, був складений рекламаційний акт № 4, яким було зафіксовано, що причиною виникнення дефекту нештатного спрацювання мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60 є наступне:

- порох марки СП 09/01 партій 01-18-КАТАНА та 02-19-КАТАНА, поставлений для виробництва додаткових зарядів до пострілів має інші характеристики у порівнянні з порохом, який використовувався на державних випробуванням; не відповідає ТУ У 20.5-32054434-0012016; має недостатню калорійність для спалювання контейнера додаткового заряду; велика різниця у геометричних розмірах зерен пороху призводить до його неповного згоряння при пострілі. Шляхи вирішення проблеми: заміна додаткових зарядів силами та засобами ТОВ "Вогняна варта".

Позивачем було направлено відповідачеві вказаний рекламаційний акт засобами поштового зв`язку, однак рекламаційний акт № 4 відповідачем не був отриманим, у зв`язку з чим він був вручений представнику відповідача 03.09.2021 особисто.

Однак робота по усуненню недоліків з боку відповідача розпочата не була, в заміні додаткових зарядів було відмовлено.

Позивач зазначає, що висновком Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України з проведення науково-технічної експертизи щодо встановлених причин виникнення дефектів мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60 від 15.11.2021 було підтверджено причини дефекту нештатного спрацювання мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60, які вказані у рекламаційному акті № 4.

Позивач також вказує, що 29.10.2021 ним було направлено на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору, в якому було висунуто вимогу про повернення оплаченої суми за продукцію, оплату штрафу та відшкодування збитків, однак відповідачем вказане повідомлення проігнороване, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, вказує таке:

- на виконання договору, позивачем передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта" складові частини продукції, а саме целулоїдні контейнери в загальній кількості 300630 штук, які були споряджені відповідачем порохом СП 09/01 виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Катана" (третя особа-2), ТУ У 20.5-32054434-0012016 у повній відповідності до вимог конструкторської документації;

- продукція в повній мірі відповідала вимогам договору та конструкторської документації;

- всі партії пороху, який було використано для виготовлення додаткових зарядів, отримали висновок 152 ВП МОУ про відповідність вимогам конструкторської документації та рекомендації для спорядження зарядів. Вказані додаткові заряди виготовлені та прийняті у відповідності до діючої технічної документації ТУ У 25.4-31410901-002:2018 та визнані придатними для експлуатації;

- ТОВ «Вогняна варта» не має жодного відношення до вироблення пороху СП 09/01, а тому не може нести відповідальність за його фізико-хімічні характеристики;

- договором та конструкторською документацією не визначались хімічні, балістичні чи інші характеристики пороху;

- неповне згоряння целулоїдного контейнера та утворення смолянистого липкого нагару на внутрішніх стінках ствола міномету, а також наведені результати досліджень можуть свідчити про те, що поставлені замовником в рамках договору поставки №10122018/01-M60 від 10.12.2018 целулоїдні контейнери мають інші характеристики у порівнянні з контейнерами ДЗ, які використовувався на державних випробуваннях;

- дослідження, відображені у рекламаційному акті, проведені не у відповідності із затвердженими раніше програмою та методиками дослідження.

За поясненнями третьої особи-2 (ТОВ «Фірма «Катана») слідує наступне:

- відповідач купував у неї мисливський порох, а саме СП 09/01 парт.01-18-КАТАНА та СП 09/01 парт.01-19-КАТАНА та який жодним чином не може використовуватися у військових призначеннях та до військових боєприпасів;

- відповідач придбав мисливський порох та використав його з порушенням вказівок щодо використання, використавши його для військового призначення та тих видів боєприпасів, для яких даний порох не призначений;

- жодного відношення до господарських відносин між позивачем та відповідачем немає, а є лише продавцем продукції, яку придбав відповідач та в подальшому використовував не за призначенням.

Міністерство оборони України (третя особа-3) зазначило:

- позивач виконував прямий контракт із Міністерством оборони України від 18.12.2018 №403/1/18/96 на поставку 60 мм мінометного пострілу UB60, в межах якого отримав рекламаційний акт від 11.11.2020 № 97. В якості співвиконавця за контрактом в частині постачання додаткових зарядів до пострілів залучався відповідач.

Однак, вся поставлена позивачем продукція була повернута третьою особою-3 у зв`язку з невідповідністю пороху, який застосовувався при складанні додаткових зарядів поставлених відповідачем вимогам технічних умов на нього, а саме він має основу іншу ніж заявлено технічними умовами та має інші балістичні характеристики у порівнянні із тими, що були отримані під час проведення державних випробувань;

- за результатами типових випробувань до складу пострілу мінометного калібру 60 мм UB60 введено додатковий заряд нової конструкції, додатковий метальний заряд до пострілу мінометного калібру 60 мм UB60 виробництва відповідача є непрацездатним, а ТОВ "Вогняна варта" у задоволенні рекламаційного акту не співпрацює;.

- відповідно до карток-паспортів на партії продукції ТОВ "Вогняна варта" гарантійний термін зберігання становить 5 років з дати виготовлення, а тому на час отримання відповідачем рекламаційного акту № 4 від 02.08.2021 гарантійний строк на продукцію не сплив.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши встановлені фактичні обставини справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Укладений між сторонами договір № 10122018/01-М60 від 10.12.2018 за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки умовами договору передбачено як виконання робіт по виготовленню продукції з давальницької сировини замовника, які передаються за актами приймання - передачі, так і постачання готової продукції, яке здійснюється на підставі видаткових накладних.

Так, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 840 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу.

Як зазначалось вище, відповідно до умов договору № 10122018/01-М60 від 10.12.2018 сторони вчинили дії на його виконання, зокрема, позивачем передано відповідачеві кресленням А631J.P01.301111.000, конструкторську документацію та складові частини продукції, а саме целулоїдні контейнери в загальній кількості 300630 штук. Вказаний факт сторонами не заперечується.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач виготовив та передав позивачеві додаткові заряди до мінометного пострілу калібру 60 міліметрів в загальній кількості 300630 штук.

Відповідно до карток-паспортів № 1-4 на партії продукції ТОВ "Вогняна варта" гарантійний термін зберігання становить 5 років з дати виготовлення, а саме з квітня 2019 року.

Надалі, позивач укомплектував додаткові заряди до мінометного пострілу калібру 60 міліметрів своєю продукцією для Міністерства оборони України - мінометний постріл калібру 60 міліметрів UB60 за контрактом із Міністерством оборони України від 18.12.2018 №403/1/18/96 на поставку 60 мм мінометного пострілу UB610.

Проте, під час практичних стрільб Міністерством оборони України було виявлено нештатне спрацювання мінометних пострілів, у зв`язку з чим та з метою виявлення причин нештатного спрацювання було викликано представників позивача та відповідача, однак представники відповідача не з`являлися.

Як встановлено судом першої інстанції, за актом приймання-передачі військового майна (боєприпасів) № 23/4-45 від 21.04.2021 позивачу була передана неякісна продукція.

Відповідно до статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

За змістом статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 676 Цивільного кодексу України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Частинами 1-2 статті 678 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Відповідно до частини 1 статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

У п. 2.9. договору сторони погодили, що на продукцію, що постачається за цим договором, розповсюджуються гарантійні зобов`язання, що передбачені КД, наданою замовником виконавцю. У випадку виявлення прихованих недоліків, здійснюється рекламаційна робота згідно з порядком, визначеним ГОСТ B15.703-78.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомленням № 1 про виклик представника постачальника від 20.07.2020, позивач викликав представника відповідача для участі у визначенні причин виникнення дефектів, складання та підписання рекламаційного акту.

Повідомленням № 3 про виклик представника постачальника від 16.06.2021, позивач викликав представника відповідача для участі у визначенні причин виникнення дефектів, складання та підписання рекламаційного акту.

Відповідач, листом № 01-Б від 30.06.2021 повідомив позивача про те, що на має можливості забезпечити присутність компетентного представника в період 01-02.07.2021.

Позивачем було складено та вручено представнику відповідача повідомлення № 4 про виклик представника постачальника від 21.07.2021.

Однак, відповідач листом № 20-К від 22.07.2021 повідомив позивача про те, що директор ТОВ "Вогняна варта" перебуває у щорічній плановій відпустці до 30.07.2021, у зв`язку з чим постачальник просив перенести відрядження директора ТОВ "Вогняна варта" для участі у визначенні причин виникнення дефектів, складання та підписання рекламаційного акту на період з 02.08.2021.

Згідно з актом дослідження додаткових зарядів до мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60 № 10 від 29.07.2021 порох марки СП 09/01 партій 01-18-КАТАНА та 02-19-КАТАНА, поставлений для виробництва додаткових зарядів до пострілів має інші характеристики у порівнянні з порохом, який використовувався на державних випробуваннях; не відповідає ТУ У 20.5-32054434-0012016; має недостатню калорійність для спалювання контейнера додаткового заряду: велика різниця у геометричних розмірах зерен пороху призводить до його неповного згоряння при пострілі; вказані причини призводять до застрявання міни в каналі ствола та осічок на першому і другому зарядах. Для відновлення пострілу UB60 необхідно:

1. Замінити порох додаткового заряду марки СПІ 09/01 на порох марки СП09/01 з більшою калорійністю та з визначеною товщиною палаючого зводу або замінити додатковий заряд крес. А631 J.P01.301111.000 на додатковий заряд з іншим порохом після проведення типових випробувань заряду.

2. Доповнити РКД на постріл балістичними вимогами на метальний заряд та методикою підбору навіски пороху метального заряду в партії.

Вказаний акт був складений представниками позивача та представниками 2493 ВП МОУ у відповідності до програми досліджень мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60 та доповнення № 1 до програми досліджень мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60, погоджених 2493 ВП МОУ, 152 ВП МОУ та затверджених Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка".

Позивач своїм листом № 28072021-04 від 28.07.2021 запропонував представнику відповідача для участі у визначенні причин виникнення дефектів, складання та підписання рекламаційного акту прибути 02.08.2021.

В свою чергу відповідач, листом № 26-К від 02.08.2021 просив позивача перенести дату візиту представників ТОВ "Вогняна варта" з метою складання та підписання акту рекламації на 04.08.2021.

Листом № 04082021-01 від 04.08.2021 позивач повідомив відповідача про початок роботи комісії по рекламаційній роботі 02.08.2021 та звернув увагу, що для розгляду рекламаційного акту участь керівника не є обов`язковою.

З матеріалів справи вбачається, що 02.08.2021 комісією у складі представників позивача, Міністерства оборони України, із залученням спеціалістів 2493 військового представництва Міністерства оборони України, був складений рекламаційний акт № 4, яким було зафіксовано, що причиною виникнення дефекту нештатного спрацювання мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60 є наступне: порох марки СП 09/01 партій 01-18-КАТАНА та 02-19-КАТАНА, поставлений для виробництва додаткових зарядів до пострілів має інші характеристики у порівнянні з порохом, який використовувався на державних випробуванням; не відповідає ТУ У 20.5-32054434-0012016; має недостатню калорійність для спалювання контейнера додаткового заряду; велика різниця у геометричних розмірах зерен пороху призводить до його неповного згоряння при пострілі. Шляхи вирішення проблеми: заміна додаткових зарядів силами та засобами ТОВ "Вогняна варта".

Лист № 04082021-01 від 04.08.2021 та рекламаційний акт № 4 від 02.08.2021 позивачем було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку з описом вкладення в цінний лист.

Також позивачем, 03.09.2021 надано уповноваженому представнику відповідача, а саме Дідківському Антону Анатолійовичу, лист № 04082021-01 від 04.08.2021 та рекламаційний акт № 4 від 02.08.2021 (довіреність на ім`я Дідківського Антона Анатолійовича від 02.09.2021 міститься в матеріалах справи).

Відповідач, у свою чергу, листом № 32 від 29.09.2021 повідомив позивача, що порушення умов договору та порушення вимог конструкторської документації з його боку відсутні, а також зазначив про необхідність проведення додаткового дослідження у відповідності із затвердженою програмою досліджень мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60.

Позивачем також надано висновок Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України з проведення науково-технічної експертизи щодо встановлених причин виникнення дефектів мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60 від 15.11.2021, з якого вбачається наступне:

- дослідження про причини відмов мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60, що зафіксовані рекламаційним актом від 11.11.2020 №97дск, постачальником проведені в повному обсязі відповідно до Програми досліджень з Доповненнями №l, №2 та вимог ГОСТ В15.703-78;

- встановлені за результатами аналізу проведених постачальником досліджень причини відмов мають такий характер: виробничий, а саме невідповідність пороху марки СП 09/01 додаткового заряду А631J.P01.301111.000 вимогам ТУ У 20.5-32054434-0012016; виробничий, а саме недостатній натяг посадки основного заряду в стабілізатор міни, що призводить до випадання головки капсуль-запалювача під час стрільби: дефект комплектувального виробу мінометного пострілу UB60 (основному заряду з капсуль-запалювачем FG-150), встановлена кількість відмов якого перевищує допустиму для підтвердження показника надійності, а саме імовірності безвідмовної роботи.

- встановлена ТОВ «Вогняна варта» причина дефекту, а саме зміна фізико-хімічних властивостей матеріалу корпуса 60-2-BG-UA та пробки 60-2-BG-UA додаткових зарядів А631J.P01.301111.000 при зберіганні, що спричиняє затримки при стрільбі, визначена невірно.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Разом з тим, наданий позивачем висновок Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України з проведення науково-технічної експертизи щодо встановлених причин виникнення дефектів мінометних пострілів калібру 60 міліметрів UB60 від 15.11.2021 не є висновком за наслідком проведення судової експертизи, однак, даний доказ в силу положень частин 1, 2 статті 86 Господарського кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, означений висновок з проведення науково-технічної експертизи від 15.11.2021 оцінюється судом у загальному порядку у сукупності з іншими доказами, наданими сторонами.

Також в матеріалах справи міститься сертифікат відповідності фізико-хімічних характеристик пороха марки СП 09/01 (Заєць), відповідно до балістичних показників якого, вказаний порох є порохом мисливським та не призначений для використання у військових боєприпасах.

З наведеного вище вбачається, що відповідачем було здійснено поставку не якісної продукції та всупереч приписам цивільного законодавства та умов договору відповідачем не виконано своїх гарантійних зобов`язань з заміни неякісної продукції.

З огляду на викладене, твердження відповідача, що поставлені ним додаткові заряди до мінометного пострілу калібру 60 мм відповідають діючій технічній документації ТУ У 25.4-31410901-002:2018 та є придатними для експлуатації, спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка" в частині стягнення з відповідача 2 886 048,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта" 9134 820,81 грн.

Так, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Тобто, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як було встановлено вище, відповідачем було здійснено поставку неякісної продукції та не виконано гарантійних зобов`язань за договором, а тому, за правильними висновками суду першої інстанції, вина відповідача полягає у порушенні вимог договору.

У свою чергу, здійснення поставки неякісної продукції та не виконання гарантійних зобов`язань за договором спричинило позивачеві шкоду (причинно-наслідковий зв`язок), під якою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи немайнового блага, а саме 300630 штук целулоїдних контейнерів.

У зв`язку з наведеним, позивач 29.10.2021 направив на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору, в якому було висунуто вимогу про повернення оплаченої суми за продукцію, оплату штрафу та відшкодування збитків, яке відповідачем проігнороване.

Позивач вказує, що у зв`язку з неналежним виконанням договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта" завдала йому збитки у загальному розмірі 9134820,81 грн, які складається з: вартості 300630 штук целулоїдних контейнерів і становлять 9081650,76 грн; митного оформлення целулоїдних контейнерів у розмірі 23856,00 грн; банківських комісій (придбавання валюти, перерахування валюти) у розмірі 27814,05 грн; послуг транспортування вантажу у розмірі 1 500,00 грн.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивач на виконання умов п. 1.5. договору передав відповідачу 300630 штук целулоїдних контейнерів.

Вказані целулоїдні контейнери були придбані позивачем у компанії Macraft Ltd на підставі контракту № МС2/UAR/S65 від 01.08.2018 (далі - контракт).

Пунктом 2 контракту встановлено, що якість товару, який постачається, повинна відповідати технічній документації, яка постачається разом з товаром (паспорти), встановленим стандартам і технічним умовам виробника. Термін гарантії становить 12 (дванадцять) місяців з моменту приймання товару. Продавець надає сертифікат якості сировини, з якої виготовлений товар.

За змістом п. 3 контракту, продавець продає товари за цим договором за умови поставки СРТ - Київ, Україна (Інкотермс- 2010). Товар буде транспортуватися вантажівкою на митний пост і далі на місце покупця (Київ). Про конкретні адреси покупець має повідомити письмово.

Відповідно до специфікації № 1 до контракту, позивачем придбано 306 000 штук целулоїдних контейнерів вартістю 1,00 євро за 1 штуку.

Згідно з актами прийому-передачі № S65-1 та № S65-2 від 28.02.2019 та 08.04.2019 відповідно, компанія Macraft Ltd передала позивачу целулоїдні контейнери у загальній кількості 306000 штук.

З виписок по рахункам позивача вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка" витратило на придбавання 300630 штук целулоїдних контейнерів, разом з банківськими комісіями (придбавання валюти, перерахування валюти) грошові кошти в сумі 9109464,81 грн (9081650,76 грн + 27814,05 грн = 9109464,81 грн).

Також позивачем, на підтвердження вартості митного оформлення вказаних целулоїдних контейнерів надано виписки по рахункам Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка" та акти надання послуг № 84 від 28.02.2019, № 186 від 08.04.2019, № 187 від 08.04.2019.

Як вбачається з вказаних доказів, позивачем сплачено за послуги митного оформлення целулоїдних контейнерів грошові кошти у розмірі 23856,00 грн.

Витрати на послуги транспортування вантажу у розмірі 1500,00 грн підтверджуються виписками по рахунках позивача та актом надання послуг № 97 від 28.02.2019.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка" про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 9 134 820,81 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта" штрафу у розмірі 2 404 173,76 грн, слід зазначити таке.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так пунктом п. 5.3. договору передбачено, що відповідно до статті 231 Господарського кодексу України за порушення зобов`язань щодо якості (комплектності) поставленої продукції, з виконавця стягується штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків ціни неякісної продукції. Сплата штрафу не звільняє виконавця від заміни неякісної продукції. Якщо виконавець у встановлений в даному договорі термін здійснить його заміну, штраф, передбачений у цьому пункті не сплачується.

Отже, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язань щодо якості (комплектності) поставленої продукції.

Також, як вбачається з п. 1.5. договору целулоїдні контейнери у загальній кількості 300630 штук є складовими частинами продукції.

Вартість целулоїдних контейнерів у загальній кількості 300630 штук була встановлена судом та складає 9134820,81 грн.

Таким чином загальна вартість продукції становить 12020868,81 грн.

З огляду на викладене, вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 2 404 173,76грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреного судом.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову у повному обсязі.

Стосовно доводів відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності при зверненні з даним позовом до суду, колегія суддів зазначає, що з огляду на пункт 12 Прикінцевих та перехідних положення Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Оскільки строк дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», станом на дату звернення з даним позовом до суду не скасовано, позивач у будь-якому випадку не пропустив строку позовної давності.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 у справі № 910/1788/22 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи ви ще викладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняна варта" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 у справі № 910/1788/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 у справі № 910/1788/22 залишити без змін.

Матеріали справи №910/1788/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 26.06.2023.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська