Ухвала

від 09.03.2023 по справі 916/3269/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"09" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3269/22Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

розглянувши зареєстровану 08.03.2023 р. за вх. № 2-304/23

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-СЕРВІС

про забезпечення позову

по справі № 916/3269/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-СЕРВІС (67843, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Роксолани, вул. Центральна, буд. 45, кв. 12, Код ЄДРПОУ 32059647)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю КАПЕКС (67900, Одеська обл., Окнянський р-н, смт Окни, вул. Ювілейна, буд. 1, кв. 4, Код ЄДРПОУ 35929056)

про стягнення 4014247,15 грн заборгованості,

встановив:

02.12.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКО-СЕРВІС звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю КАПЕКС 4014247,15 грн заборгованості, з яких 1811940,00 грн основного боргу, 1651616,79 грн штрафу, 75999,31 грн 3% річних та 474691,05 грн інфляційних нарахувань, у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе за умовами договорів від 20.03.2019 р. б/н та від 20.01.2021 р. б/н обов`язків в частині своєчасної та остаточної оплати вартості наданих послуг.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2022 р. позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-СЕРВІС присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/3269/22 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.12.2022 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-СЕРВІС до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3269/22, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.12.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2022 р. відкладено підготовче засідання на 02.02.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.02.2023 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/3269/22 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21.02.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 р. відкладено підготовче засідання на 07.03.2023 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2023 р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14.03.2023 р.

08.03.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКО-СЕРВІС звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову (зареєстрована за вх. № 2-304/23), відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на магістральний водовід із зовнішніми мережами водоводу, який розташований за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, буд. 105б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1223544551103 та магістральний трубопровід напірної каналізації із зовнішніми мережами водовідведення, який розташований за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Вокзальна, буд. 64/1, реєстраційний номер майна 1532365751103, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю КАПЕКС.

Обґрунтовуючи звернення із заявою про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКО-СЕРВІС посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю КАПЕКС може вчинити дії щодо відчуження єдиного наявного в нього майна третім особами або може вчинити правочини, які мають ознаки фраудаторності, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКО-СЕРВІС, у випадку задоволення позову не матиме можливості виконати судове рішення. Звертає увагу суду, що розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю КАПЕКС відповідно до зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей становить 442079,40 грн.

У той же час Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКО-СЕРВІС зазначає, що накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача мінімально впливатиме на повсякденну роботу Відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-СЕРВІС про забезпечення позову, суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, законодавець дозволяє суду забезпечити існуючий позов не тільки з мотивів неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, але й у зв`язку з неможливістю чи ускладненням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 3 частини 1 статті 138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до положень статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Зі змісту заяви вбачається, що заявник припускає вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, можливість ускладнення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до усталеної практики господарських судів, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі Суд) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (Рішення у справі "Горнсбі проти Греції", від 19 березня 1997 року).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позовних вимог не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Касаційний господарський суд звертав увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Натомість, господарський суд, здійснивши в межах повноважень, визначених процесуальним законом, оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, а також надавши оцінку долученим заявником до матеріалів справи доказам, дійшов висновку, що подана заявником заява ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо можливого ухилення Товариством з обмеженою відповідальністю КАПЕКС від виконання рішення суду про стягнення заборгованості у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. При цьому заявник не надав належних та допустимих доказів, в розумінні статей 76,77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами частини 1 статті 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до частинами 1-3 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як вбачається із поданої заяви про забезпечення позовної заяви, остання не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю ЕКО-СЕРВІС у задоволенні заяви про забезпечення позову у зв`язку з недоведеністю обставин, з якими заявник пов`язує та обґрунтовує необхідність забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.136-138,140,234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю ЕКО-СЕРВІС у задоволенні заяви (зареєстрована 08.03.2023 р. за вх. № 2-304/23) про забезпечення позову.

Ухвала набрала чинності 09.03.2023 р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.

Суддя С.Ф. Гут