Ухвала

від 08.03.2023 по справі 914/568/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/568/22

Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Онпера Текнолоджіз"

на постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Зварич О.В., судді - Гриців В.М., Малех І.Б.)

від 23.01.2023

у справі за позовом Фізичної особи підприємця Мусій Юлії Романівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онпера Текнолоджіз"

про стягнення 59 057,75 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онпера Текнолоджіз"

до Фізичної особи підприємця Мусій Юлії Романівни

про стягнення 181 241,68 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У березні 2022 року Фізична особа підприємець Мусій Юля Романівна (далі - ФОП) звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онпера Текнолоджіз" (далі - Товариство) про стягнення 59 057,75 грн, з яких: 55 258,35 грн основної заборгованості, 1 537,75 грн неустойки, 2 261,65 грн інфляційних втрат.

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про надання послуг у сфері ІТ за № 2021-32 від 03.08.2021 (далі - Договір) щодо своєчасної та повної сплати наданих послуг.

3. У травні 2022 року Товариство подало до суду першої інстанції зустрічну позовну заяву про стягнення з ФОП 181 241,68 грн, з яких: 30 689,13 грн основної заборгованості, 459,07 грн 3% річних, 3 818,98 грн інфляційних збитків, 146 247,50 грн компенсації за порушення умов конфіденційності та невиконання обов`язку, передбаченого п. 11.5 Договору.

4. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що ФОП порушила пункт 11.9.1 Договору, оскільки не компенсувала Товариству всіх виплат, проведених в межах перших трьох календарних місяців, не виконала обов`язку, встановленого пунктом 11.5 Договору щодо повернення ноутбука з конфіденційною інформацією, а також пункт 3 (h) Договору про безпеку від 02.08.2021.

5. Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.10.2022 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь ФОП 15 109,00 грн основного боргу, 755,45 грн пені, 534,61 грн інфляційних втрат, 688,97 грн відшкодування витрат на оплату судового збору. У задоволенні решти вимог за первісним позовом відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з ФОП на користь Товариства 146 247,50 грн штрафу та 2 193,70 грн відшкодування витрат на оплату судового збору. У задоволенні решти вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Проведено зустрічне зарахування стягнутих грошових сум, стягнуто з ФОП на користь Товариства 129 848,44 грн штрафу та 1 504,73 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

6. Суд першої інстанції встановив, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

ФОП реалізувала своє право на одностороннє розірвання договору на підставі пункту 11.9 Договору та в порядку, визначеному пунктом 11.3 Договору, який припинив свою дію 14.01.2022.

Оскільки Товариство не погодило розірвання договору у двадцятиденний строк, він не припинив свою дію за згодою сторін 21.10.2021, тому у задоволенні зустрічного позову в частині стягнення 30 689,13 грн основного боргу, 3 818,98 грн інфляційних збитків та 459,07 грн 3% річних, як похідних нарахувань слід відмовити.

Упродовж жовтня 2021 року ФОП мала можливість надавати послуги згідно з Договором. Відмова Товариства погодити акт наданих послуг від 01.11.2021 на суму 15 109,00 грн суд визнав безпідставною, а первісний позов у цій частині - обґрунтованим.

Щодо оплати Товариством решти актів суд вважав такі вимоги позивачки за первісним позовом безпідставними, адже ФОП втратила доступ до системи Jira 09.11.2021, без якого неможливо виконання договору від 03.08.2021, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення вартості наданих послуг за актами від 01.12.2021 та 19.01.2022.

Суд погодився з правильністю визначення ФОП пені за порушення строків оплати акта від 01.11.2021 та стягнув з відповідача 755,45 грн пені.

Встановив, що ФОП помилилася в розрахунку інфляційних втрат за листопад 2021 року, оскільки заборгованість у цьому місяці виникла після 15.11.2021, тому до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 534,61 грн.

Після припинення дії договору від 03.08.2021 ФОП не повернула Товариству ноутбук, не повідомила про знищення конфіденційної інформації та її носіїв, чим порушила пункт 11.5 Договору від 03.08.2021, пункт 3(h) Договору про безпеку, тому суд визнав обґрунтованими позовні вимоги Товариства про стягнення 5 000,00 євро, які станом на час подання зустрічного позову складають 146 247,50 грн.

7. 23.01.2023 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував у частині задоволення зустрічного позову щодо стягнення 146 247,50 грн компенсації за порушення умов конфіденційності та невиконання обов`язку, передбаченого пунктом 11.5 Договору та проведення зустрічного зарахування стягнутих грошових сум. Прийняв у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовив повністю.

8. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 11.5 Договору Товариство повинно було прийняти рішення щодо повернення виконавцем або знищення носіїв конфіденційної інформації, і лише протягом 10 днів залежно від рішення замовника ФОП повинна була повернути або знищити носії конфіденційної інформації.

Договором не врегульовано питання щодо майнової (чи іншої) відповідальності виконавця за неповернення ноутбуку замовнику.

Оскільки відсутнє рішення замовника про те, які саме дії повинна вчинити позивачка з конфіденційною інформацією, то подання зустрічного позову є передчасним.

Вимога зустрічного позову не спрямована на забезпечення захисту конфіденційної інформації замовника від доступу та використання третіми особами, а лише на стягнення з виконавця за спірним договором на свою користь грошових коштів. У випадку задоволення зустрічного позову за відсутності рішення замовника про долю носіїв конфіденційної інформації, зокрема ноутбука ThinkPad E15, питання захисту конфіденційної інформації, обумовленого сторонами в Договорі, залишається відкритим.

9. 16.02.2023 Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

10. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції:

- не застосував норми статті 7 ЦК України (в частині врахування звичаїв ділового обороту), пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України щодо принципу "favor contractus", і відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм права у правовідносинах пов`язаних із використанням конфіденційної інформації;

- не застосував норми статті 549 ЦК України та не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц щодо правової природи неустойки;

- порушив норми статей 86, 269 ГПК України, оскільки проігнорував окремі ключові докази, а також порушив вимоги статті 269 цього Кодексу з огляду на вихід суду за межі вимог апеляційної скарги.

11. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

12. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

13. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

14. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

15. Предметом первісного позову у справі є вимога про стягнення 59 057,75 грн, а предметом зустрічного позову є вимога про стягнення 181 241,68 грн, що в загальному розмірі становить менше п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 (1 240 500,00 грн).

16. Так у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку справи з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

17. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що справа є малозначною, проте має виняткове значення для учасника справи (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України) та матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у сфері обігу конфіденційної інформації (підпункт "а" пункту 2 частини третьої цієї статті).

18. В обґрунтування зазначає, що за наслідками апеляційного перегляду справи, Товариство отримало два взаємовиключні висновки різних судів, які не дають змогу розуміти, як саме йому необхідно врегульовувати правовідносини у сфері ІТ. Єдиним виходом для ІТ Компанії є зміна цілого переліку вже укладених договорів, орієнтуючись на окремі висновки суду апеляційної інстанції, проте Товариство не може добросовісно розраховувати на висновки суду апеляційної інстанції, як єдино правильні, оскільки відсутній висновок Верховного Суду, який підтверджував або спростовував застосування норм права у подібних правовідносинах.

Скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає, що тлумачення судом пункту 11.5 Договору суперечить принципу "favor contractus".

19. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

20. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

21. Натомість у касаційній скарзі відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які би свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.

22. Доводи касаційної скарги зводяться до тлумачення змісту договору, що не є питанням права, яке має суттєве значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тому не містить випадку, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

23. За оцінкою Суду касаційна скарга також не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення для скаржника, оскільки незгода з ухваленим рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

24. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

25. У касаційній скарзі скаржник фактично заперечує встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи. Однак в контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову цього спору, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення, що не перевищує п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

26. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

27. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 914/568/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Онпера Текнолоджіз" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2023.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко