Постанова

від 07.03.2023 по справі 326/789/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 07.03.2023 Справа № 326/789/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 326/789/21 Головуючий у 1 інстанції: Каряка Д.О.

Провадження № 22-ц/807/57/23 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» березня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Подліянової Г.С.,

Кочеткової І.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Комунальної установи «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, третя особа: ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, третя особа: ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 03.01.2019 року була прийнята на роботу до КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради на посаду головного бухгалтера.

30.03.2021 року нею була написана заява про звільнення з займаної посади за п. 1 ст. 36 КЗпП України, яку вона відкликала заявою від 31.03.2021 року.

Крім того 31.03.2021 року нею були написані дві заяви щодо відбуття щорічних відпусток за попередній рік (тривалість 17 днів) з 01.04.2021 року та за поточний рік (тривалістю 7 днів) з 18.04.2021 року з виплатою матеріальної допомоги.

31.03.2021 року її було ознайомлено з наказом № 24 від 29.03.2021 року про проведення службової перевірки за фактом виявлених невідповідностей чинному законодавству нарахування заробітної плати працівникам установи у термін з 29.03.2021 року по 29.04.2021 року та відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати.

В доповідній записці від 31.03.2021 року на ім`я заступника директора закладу ОСОБА_3 вона написала про те, премія була нарахована нею та виплачена працівникам 26.03.2021 року згідно наказу № 22 від 24.03.2021 року, що ОСОБА_2 раніше надав їй за таким же номером і датою інший варіант наказу, в якому список осіб на преміювання відрізнявся від наказу, який вона виконала ще 24.03.2021 року. Посилалась на те, що 26.03.2021 року заступником директора закладу Журавльовим О.М. затверджувались розрахунково-платіжні відомості по підрозділам за березень 2021 року, з яких вбачається, що премія нараховувалась та виплачувалась працівникам установи, які були зазначені в наказі № 22 від 24.03.2021 року.

31.03.2021 року вона за станом здоров`я пішла на лікарняний, на якому пробувала до 12.04.2021 року.

06.04.2021 року в період своєї тимчасової непрацездатності, знаходячись на амбулаторному лікуванні, вона отримала листа від КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, в якому було повідомлення з посиланням на наказ № 17-к від 31.03.2021 року про її звільнення з займаної посади за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП, самого наказу в листі не було. Також вона отримала виплати при звільненні в розмірі 669,35 грн.

Після закінчення її тимчасової непрацездатності 12.04.2021 року вона прийшла на роботу з метою надати свій листок непрацездатності та отримала наказ від 12.02.2021 № 20-к. про скасування попереднього наказу про її звільнення та звільнення її за тією ж підставою - п. 1, ч. 1 ст. 41 КЗпП. Трудову книжку та наказ про її звільнення вона отримала на руки в той же день 12.04.2021 року.

Вважала п. 2 наказу № 20-к від 12.04.2021 року про звільнення незаконним, необґрунтованим, безпідставним та таким, що порушує її права, як працівника. Оскільки в ньому відсутнє посилання на те, яке саме одноразове грубе порушення трудових обов`язків було здійснено, вчинення такого порушення не доведено.

Не допускається звільнення в період перебування у відпустці. Оскільки 31.03.2021 року вона подала заяву про отримання щорічної відпуски за минулий рік тривалістю 17 днів та 7 днів поточного року з 01.04.2021 року керівництво повинно було перенести строк відпустки після її виходу з лікарняного.

За час вимушеного прогулу їй повинно бути сплачено за весь період вимушеного прогулу шляхом множення середньоденної заробітної плати - 1175,62 грн. на кількість робочих днів за весь час вимушеного прогулу.

Вказаними діями їй були заподіяні моральні страждання, вона залишилася без засобів для існування, є особою, яка з 05.06.2021 року досягла пенсійного віку, її звільнення за вказаною підставою зменшило стаж роботи, який враховується при обрахуванні пенсії, принижено її гідність як фахового працівника, в селі обговорюють її звільнення, як начебто некваліфікованого робітника та людини, яка начебто не може працювати в колективі та є конфліктною та некваліфікованою, хоча за всю її трудову діяльність протягом 42 роки вона жодного разу не була в подібних несприятливих обставинах, як робітник. Вона страждає на гіпертонічну хворобу та принизливе ставлення до неї керівництва та незаконне звільнення спричиняє хвилювання. Моральну шкоду оцінила в 30 000 грн.

На підставі зазначеного просила: визнати незаконним та скасувати п.2 наказу заступника директора КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради Журавльова О.М. від 12.04.2021 № 20-К «Про звільнення ОСОБА_1 » за п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпП; поновити її на посаді головного бухгалтера КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, допустивши негайне виконання рішення; стягнути з КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2021 року по день винесення рішення по справі з розрахунку 1175,62 грн. за один робочий день та моральну шкоду в сумі 30 000 грн., судові витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2021 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано п.2 наказу заступника директора КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради Журавльова О.М. від 12.04.2021 № 20-К «Про звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради.

Стягнуто з КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13квітня 2021року по24листопада 2021року з розрахунку 1175,62 грн. за один робочий день - в сумі 182221 грн. 10 коп.; моральну шкоду в сумі 2000 грн.; судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 60 грн. 53 коп.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнуто з КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на надання позивачем в якості доказу проекту наказу про преміювання працівників, який не був підписаний керівником установи, здійснення досудового розслідування щодо неправомірних дій позивача шляхом службового підроблення наказу, ознайомлення позивача з результатами проведеного службового розслідування, доведеність вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов`язків, зазначення в наказі формулювання причин звільнення відповідно до КЗпП України, ненадання невикористаної відпустки при звільненні у випадку звільнення за порушення трудової дисципліни, відсутність підстав для стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, вирішити питання про судові витрати.

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що апеляційна скарга відповідача підписана ОСОБА_2 як представником установи, проте він одночасно є третьою особою у справі, наказ директора установи № 22 від 24 березня 2021 року є належним доказом, у відношенні позивача не виносився обвинувальний вирок за службове підроблення, їй не оголошено підозру, керівник установи повинен підписувати документи, впевнившись в правильності їх складання, в п. 2 наказу №20-к від 12 квітня 2021 року відсутнє посилання яке саме одноразове грубе порушення трудових обов`язків було нею здійснено, її було звільнено в період непрацездатності, після скасування звільнення її звільнили в період, коли їй повинна була бути надана щорічна відпустка, судом першої інстанції було правильно обраховано середній заробіток за час вимушеного прогулу, розмір компенсації моральної шкоди нею не оспорюється.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунальної установи «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, третя особа: ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку та моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позовних вимог.

З таким висновком не погоджується колегія суддів.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 147КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (ст. 147-1 КЗпП України).

Статтею 148КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, нерахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно зі ст.149КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Аналіз вказаних норм трудового права дає підстави для висновку, що дисциплінарні стягнення застосовуються у разі порушення саме трудової дисципліни, тобто невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків. Виходячи із засад ратифікованої Україною 04.02.1994 року Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, положень Конституції України та чинного трудового законодавства, обов`язок доведення правомірності притягнення працівника до відповідальності покладається на роботодавця.

Порушенням трудової дисципліни вважається недотримання під час виробничого процесу правил поведінки, встановлених чинним законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, наказами і розпорядженнями роботодавця.

Під вчиненням дисциплінарного проступку мається на увазі невиконання чи неналежне виконання працівником з його вини обов`язків, покладених на нього законодавством, колективним договором, трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо за ці діяння не передбачається кримінальна відповідальність. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об`єкта, суб`єкта, об`єктивної сторони, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо), на чому акцентує увагу Верховний Суд в постановах від 18.04.2018 року по справі №359/3507/17 та від 11.04.2018 року по справі №804/8092/16.З урахуваннямвимог трудовогозаконодавства усправах,у якихоспорюється незаконністьзвільнення,саме відповідачповинен довести,що звільненнявідбулося безпорушення законодавствапро працю (постанова Верховного Суду від 23.01.2018 року по справі № 273/212/16-ц).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 41КЗпП трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 20.06.2019 року у справі № 759/105616-ц, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, суди з`ясовують, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149КЗпП України правилаі порядокзастосування дисциплінарнихстягнень,зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 року по справі № 296/576/17, провадження № 61-46199св18 зазначений висновок про те, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідно до ч. 2 ст. 235Кодексу законівпро працюУкраїни при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Матеріалами справи підтверджено, що 03.01.2019 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу в Комунальну установу «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради (далі - КУ «Преславський психоневрологічний інтернат») на посаду головного бухгалтера (т.1, а.с.8).

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 24.03.2021 року заступником директора КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Журавльовим О.А. видано наказ № 22 «Про преміювання працівників», яким передбачено преміювання працівників за високий рівень виконання посадових обов`язків та за результатами роботи у березні 2021 року, з переліком працівників, яким повинна нараховуватись премія за березень 2021 року та розміром відповідних доплат.

Відповідно до п.2 рішення 31 сесії Запорізької обласної ради №5 від 19.09.209 року «Про звільнення ОСОБА_5 директора комунальної установи «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради виконання обов`язків директора комунальної установи «Преславський психоневрологічний інтернат» покладено на ОСОБА_2 , заступника директора комунальної установи до призначення керівника цієї комунальної установи (т.1, а.с.165-166).

26.03.2021 року завідуюча підсобним господарством ОСОБА_6 звернулася до заступника директора КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради Журавльова О.А. із заявою про проведення перевірки нарахування заробітної плати за березень поточного року у зв`язку зі значним зменшенням заробітної плати, оскільки порушень трудової дисципліни не допускала, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася (т.1, а.с.44).

До відзивуна позовнузаяву заступникомдиректора КУ«Преславський психоневрологічнийінтернат» Запорізькоїобласної радиЖуравльовим О.А.надана належнимчином засвідченакопія наказувід 24.03.2021року №22«Про преміюванняпрацівників» зпереліком працівників,яким повиннанараховуватись преміяза березень2021року тавідповідними розмірамипремій,за змістомякого,зокрема,передбачено преміюванняза результатамироботи: ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у розмірі 100% до посадового окладу, ОСОБА_1 в розмірі 50% до посадового окладу. Прізвище ОСОБА_8 у вказаному наказі відсутнє (т.1, а.с.42). Примирник наказу містить погодження голови профспілкового комітету ОСОБА_9 та його підпис.

За змістом Доповідної записки провідного бухгалтера ОСОБА_10 від 29.03.2021 року вбачається, що нарахування по преміям у березні 2021 року не відповідають наказу КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради від 24.03.2021 року № 22, а саме:

1) не нарахована премія у розмірі 100% до посадового окладу (5473,75 грн.) ОСОБА_7 та 100% посадового окладу (4229,71 грн.) ОСОБА_6 ;

2)нарахована премія50%посадового окладу(2570грн.)Топаловій, хоча в наказі про це не зазначено;

3) нарахована премія 100% посадового окладу (9642,50 грн.) ОСОБА_1 , в наказі зазначено 50% посадового окладу (т.1,а. с.49).

Наказом заступника директора КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради Журавльова О.А. №24 від 29.03.2021 року призначено проведення службового розслідування за фактом виявлених невідповідностей нарахування заробітної плати працівникам установи. Для проведення службового розслідування призначено комісію в складі голови комісії юрисконсульта Панченко О.В., членів комісії: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

За поясненнями заступника директора КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради Журавльова О.А від 29.03.2021 року, наданими на ім`я голови комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_7 , вбачається, що 29.03.2021 року до нього звернулася головний бухгалтер інтернату ОСОБА_13 з проханням підписати проект наказу «Про преміювання працівників» від 24.03.2021 року № 22, але ним було відмовлено головному бухгалтеру, оскільки аналогічний за номером, датою та назвою наказ вже був підписаний та зареєстрований раніше, а наданий проект попередньому не відповідав за змістом.

До вказаних пояснень ОСОБА_2 долучив проект наказу «Про преміювання працівників» від 24.03.2021 року №22, наданий головним бухгалтером 29.03.2021 року йому на підпис, який не містив серед переліку працівників, які підлягали преміюванню ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , проте містили прізвище ОСОБА_8 , яка в наказі не зазначена, а також премія головному бухгалтеру зазначена 100% замість вказаної в наказі в розмірі 50% (т.1, а.с.50). При цьому копія проекту наказу «Про преміювання працівників» №22 від 29.03.2021 року, яку долучив ОСОБА_2 до пояснювальної записці, за змістом аналогічна копії наказу, яку позивачка в якості додатків надала до позовної заяви.

30.03.2021 року позивач звернулась із заявою про звільнення з займаної посади за п. 1 ст. 36 КЗпП України, з 01.04.2021 року.

З письмових пояснень позивача ОСОБА_1 вбачається, що наказ про преміювання був замінений, зокрема в наказі змінено деякі позиції, номер і дата, її екземпляр наказу зник, про що вона повідомила поліцію, та був сфальсифікований інший наказ, який вонапобачила 31.03.2021року тане змоглайого виконати (т.1, а.с.22).

Згідно з Висновком за матеріалами службового розслідування за фактом невідповідності чинному законодавству нарахування заробітної плати за березень 2021 року працівникам КУ «Преславський ПНІ» ЗОР від 31.03.2021 року (далі - Висновок за матеріалами службового розслідування) за допущене грубе порушення трудових обов`язків, а саме - порушення наказу заступника директора КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради ОСОБА_2 «Про преміювання працівників» від 24.03.2021 року №22, пункту 2.11 «Посадової інструкції головного бухгалтера КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» ЗОР», затвердженої 03.01.2019 року, здійснення нарахування заробітної плати за березень 2021 року у підвищеномурозмірі собіособисто та ОСОБА_14 -особі,з якоюперебуває уродинних відносинах,за рахунокзменшення заробітноїплати іншихпрацівників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , головний бухгалтер комунальної установи «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради ОСОБА_1 заслуговує звільнення з займаної посади за п. 1. ч. 1.ст 41 КЗпП України, як головний бухгалтер, що скоїла грубе одноразове порушення трудових обов`язків (т.1, а.с.45-47).

За результатами службового розслідування адміністрації КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради рекомендовано провести перерахунок заробітної плати працівників інтернату за березень 2021 року з урахуванням вимог наказу «Про преміювання працівників» від 24.03.2021 року №22, з утриманням надлишково виплачених коштів з винної особи. Заробітну плату ОСОБА_1 за період проведення службового розслідування з 29.03.2021 року до 31.03.2021 року не виплачувати.

Актом перевірки державного інспектора з праці Головного управління Держпраці у Запорізькій області з праці ОСОБА_15 від 30.07.2021 року встановлено правильність розміру визначеної під час службового розслідування шкоди, яку заподіяно установі (в сумі 17 094,71 грн.) (т.1, а.с.71-79).

31.03.2021 року ОСОБА_1 звернулась до заступника директора КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Журавльова О.А із наступними заявами: про відкликання заяви про звільнення від 30.03.2021 року з 01.04.2021 року; про надання частини основної щорічної відпустки за 2021-2022 роки тривалістю 7 днів з 18.04.2021 року з наданням матеріальної допомоги (т.1, а.с.19-21).

Наказом заступника директора КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради № 25 від 31.03.2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » за результатами службового розслідування ОСОБА_1 звільнено за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України за грубе порушення трудових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, п.п. 2.9,6.1,6.2 Правил внутрішнього розпорядку КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради (Додаток №4 до Колективного договору між адміністрацією і профспілковим комітетом), здійснення нарахування заробітної плати працівникам установи без дотримання при цьому вимог наказу по Інтернату від 24.03.2021 року №22 «Про преміювання працівників» (т.1, а.с.48).

Отже,Висновок заматеріалами службовогорозслідування від31березня 2021року танаказ №25від 31.03.2021року «Пропритягнення додисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »містять посиланняна те,яке самеодноразове грубепорушення трудовихобов`язківбуло здійсненоголовним бухгалтером ОСОБА_1 та підставиприпинення трудовогодоговору увідповідності зформулюванням законодавствапро працюз посиланнямна пунктта статтюзакону.

Листом КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради № 205 від 01.04.2021 року позивачку повідомлено, що наказом комунальної установи «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради від 31.03.2021 року № 17-к її звільнено із займаної посади головного бухгалтера установи з 31.03.2021 року за п. 1 ч. 1 ст. 41КЗпП України (т.1, а.с.24).

Відповідно до Листка непрацездатності серія АЛБ №851804 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 31.03.2021 року до 05.04.2021 року та з 06.04.2021 року до 09.04.2021 року, до роботи стати з 10.04.2021 року (т.1, а.с.23).

У постанові Великої ПалатиВерховного Судувід 15.09.2020року,прийнятій усправі №205/4196/18(провадження №14-670цс19), наведені наступні висновки: Пункт 55. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 ст.40 КЗпП України), а також у період перебування працівника у відпустці (перше речення частини третьої ст.40 КЗпП України). Пункт 56. Ця гарантія поширюється на випадки припинення трудового договору (договору контракту) з працівником за п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України, тобто з підстав, передбачених контрактом. Наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні ч.3 ст.40 КЗпП України, усуваються шляхом зміни дати припинення трудових відносин на перший день після закінчення періоду непрацездатності чи відпустки».

Згідно з наказом заступника директора КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» №20-к від 12.04.2021 року:

1. Визнано таким, що втратив чинність в частині дати звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за п. 1 ч. 1 ст. 41КЗпП України з 31 березня 2021 року наказ КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» ЗОР від 31.03.2021 року № 17-к.

2. Звільнено ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» ЗОР за п. 1 ч. 1 ст. 41КЗпП України за скоєння одноразового грубого порушення трудових обов`язків з 12 квітня 2021 року.

3. Бухгалтерію КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» ЗОР зобов`язано провести перерахунок заробітної плати та розрахункових виплат ОСОБА_1 з урахуванням зміни дати звільнення. 4. Старшого інспектора з кадрів ОСОБА_11 зобов`язано внести відповідні записи щодо зміни дати звільнення до трудової книжки ОСОБА_1 (т.1, а.с.16).

За приписами ч.1 ст.3 Закону України « Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Відповідно до графіку відпусток робітників КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» на 2021 рік, затвердженого заступником директора та узгодженого з головою профспілки, відпустка ОСОБА_13 передбачена у травні 2021 року (т.1, а.с.43).

Згідно з Довідкою про доходи загальна сума доходу за період з 01.05.2020 року по 12.04.2021 року отриманого ОСОБА_1 за основним місцем роботи в КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, на посаді головного бухгалтера, становить 268 163,80 грн. (т.1, а.с.10).

У Довідцівід 27.04.2021року №324вказано,що відповіднодо п.2наказу від31.03.2021року №17-к ОСОБА_1 нараховано компенсацію відпустки за період з 03.01.2020 року по 02.01.2021 року за 17 календарних днів та у період з 03.01.2021 року по 02.01.2021 року за 17 календарних днів у сумі 18469 грн.68 коп.Відповідно доп.2зазначеного наказу ОСОБА_1 було здійсненоперерахунок заробітноїплати працівниківІнтернату заберезень 2021року зурахуванням вимогнаказу від24.03.2021року №22. Згідно з п. 3 наказу від 31.03.2021 року № 25 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 заробітну плату ОСОБА_1 за період проведення службового розслідування з 29.03.2021 року по 31.03.2021 року не нараховано (т.1, а.с.17).

Таким чином, як вбачається зі змісту Довідки від 27.04.2021 року № 324, ОСОБА_1 замість надання невикористаної відпустки було нараховано відповідну компенсацію, що відповідає вимогам ч.1 ст.3 Закону України « Про відпустки» в частині надання відпустки з наступним звільненням за порушення трудової дисципліни за п1.ч.1 ст.41 КЗпП України.

Довідка від 27.04.2021 року № 325 містить відомості про те, що у зв`язку зі звільненням головного бухгалтера ОСОБА_1 згідно наказів від 12.04.2021 року № 20-к, від 31.03.2021 року № 17-к, від 31.03.2021 року № 25 та листка непрацездатності № АЛВ861804 від 31.03.2021року по 09.04.2021 року були проведені остаточні розрахунки щодо заробітної плати. Виплата по лікарняному листу № АЛВ861804 буде проведена після надходження допомоги по тимчасовій непрацездатності з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Заборгованість по заробітній платі підприємства перед ОСОБА_1 відсутня (т.1, а.с.18).

Згідно з Розрахунковим листом ОСОБА_1 всього нараховано 9721,96 грн., усього утримано на податки та збори 2586,15 грн., сума до видачі - 7135,81 грн.(т.1, а.с.17).

Згідно з листом заступника начальника СВ ВП №2 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області Библіна Д.О №3211/52-2021 від 04.06.2021 року матеріали щодо притягнення головного бухгалтера КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та з приводу проведення перевірки щодо наявності в її діях ознак кримінального правопорушення, які надійшли до СВ ВП №2 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області, були долучені до матеріалів кримінального провадження №42020081120000012, досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, триває. Рішення у кримінальному провадженні не прийнято (т.1, а.с.57).

Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 08.04.2021 року надано дозвіл заступнику начальника слідчого відділення ВП № 2 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області Библіну Дмитру Олеговичу, а також слідчим цього ж відділення Глінському Руслану Миколайовичу, Єльцовій Анастасії Володимирівні та Нечипорук Юрію Олександровичу на тимчасовий доступ до оригіналів документів, що перебувають у володінні Комунальної установи «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради адреса: Запорізька область, Приморська ОТГ, с. Преслав, вул. Центральна, буд. 137А), а саме: 1) оригіналів фінансових документів за період 2019-2021 роки, в яких містяться оригінали табелів обліку робочого часу, відомості про нарахування заробітної плати, рахункові-платіжні відомості щодо нарахування заробітної плати, відомості щодо обліку робочого часу працівників КУ ППНІ помісячно за період з 01.01.2019 року по 31.03.2021 року; 2) матеріалів особових справ головного бухгалтера КУ ППНІ ОСОБА_1 , заступника директора КУ ППНІ Журавльова О.А., в яких містяться їх посадові інструкції та відомості про ознайомлення з ними; 3) штатного розпису КУ ППНІ за період часу 01.01.2019року по 31.03.2021 року, з можливістю їх вилучення (здійснити їх виїмку) до СВ ВП № 2 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області з метою проведення судових експертиз на час проведення вказаних слідчих дій (т.1, а.с.58-59).

22.04.2021 року відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів вилучено документи, що перебувають у володінні Комунальної установи «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, вказані в ухвалі суду від 08.04.2021 року (т.1, а.с.60-62).

Отже,оригінал наказупо КУ«Преславський психоневрологічнийінтернат» від24.03.2021року №22 «Про преміювання працівників» вилучений 22квітня 2021року та з цього часу зберігається у відділенні ВП № 2 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області.

Копія наказу від 24.03.2021 року № 22 «Про преміювання працівників», яку долучає до позовної заяви ОСОБА_1 та 11травня 2021року завіряє підписом «з оригіналом згідно» представник позивачки ОСОБА_16 , не містить підпису заступника директора ОСОБА_2 (т.1, а.с.25).

Відповідно до пункту 1 наказу «Про використання Інструкції з діловодства в КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» та деякі інші питання щодо документообігу» складання службових документів та роботу з ними здійснювати у відповідності до Інструкції з діловодства в апараті Запорізької обласної державної адміністрації, затвердженої розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 08.08.2019 року №383 (т.1, а.с.41).

Згідно з п.2.4 наказу «Про використання Інструкції з діловодства в КУ «Преславський психоневрологічний інтернат» та деякі інші питання щодо документообігу» №134 від 03.12.2020 року відповідальним за складання наказів із встановленням надбавок та преміювання із загальною нумерацію є юрисконсульт, секретар-друкарка, відповідальним за облік юрисконсульт.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів на підтвердження тих обставин, що підготовка, складання наказу про преміювання, його облік входить до повноважень головного бухгалтера, колегія суддів критично ставиться до тверджень позивачки, щодо наявності в неї саме «електронного варіанту» спірного наказу.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що вивченням Бухгалтерських документів касового та меморіального порядку зі всіма додатками за січень-березень 2021 року по КУ «Преславський психоневрологічний інтернат», встановлено, що в матеріалах бухгалтерських документів наявні Пропозиції щодо преміювання персоналу комунальної установи за березень 2021 року, які є Додатком до Положення про преміювання персоналу Комунальної установи «Преславський психоневрологічний інтернат» ЗОР та які немістять впереліку прізвищ ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як осіб відносно яких вносяться пропозиції щодо преміювання, однак містять прізвище ОСОБА_14 (а.с.250-254).

Проте, як вбачається з вищезазначених бухгалтерських документів, Пропозиції щодо преміювання персоналу комунальної установи за березень 2021 року не містять відповідного погодження керівникаустанови ЖуравльоваО.А. зрезолюцією відділукадрів:«До наказу»(відповіднодо Положенняпро преміюванняперсоналу КУ«Преславський психоневрологічнийінтернат») та якемістять інші Пропозиції щодопреміювання персоналукомунальної установи,наявні убухгалтерських документах,зокрема,за лютий2021року (а.с.149-153). Зазначене спростовує той факт, що на виконанні у головного бухгалтера знаходився той примірник наказу, на зміст якого вона посилалась в своєї пояснювальній записці та копію якого без підписи керівника долучала до позовної заяви.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996) визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до п.8. ст.9 Закону №996 відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Завдання та функціональні обов`язки бухгалтерських служб, повноваження керівника бухгалтерської служби в бюджетних установах України визначається Типовим положенням про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2011 року (далі - Типове положення №59).

У ч.7 ст.8 Закону №996 та пункті 13 Типового положення №59 визначено коло обов`язків головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку установи. Так, головний бухгалтер, зокрема, забезпечує дотримання в установі єдиних методологічних засад бух обліку, складання і подання у встановлені строки фін звітності, а також організовує контроль за відображенням на рахунках бух обліку всіх операцій.

Відповідно до п.п.10,11 пункту 13 Типового положення №59 саме до обов`язків головного бухгалтеру входить здійснення контролю та погодження документів, пов`язаних з витрачанням фонду заробітної плати, встановленням окладів, надбавок працівникам.

За вказанихобставин,не заслуговуютьна увагупосилання позивачана те,що розрахунково-платіжнівідомості попідрозділам заберезень 2021року,які містятьінформацію щодоосіб,яким нарахованопремію зацей період,підписані крімнеї,заступником директораЖуравльовим О.А.,оскільки самедо функційголовного бухгалтера,входить перевірката контрольвідомостей,викладених уцих документах, пов`язаних з витрачанням фонду заробітної плати, та саме вона, як особа, яка складала та підписувала відповідні документи, несе відповідальність за недостовірність відображених у них даних.

Враховуючи відсутністьв матеріалахсправи обвинувальноговироку щодо ОСОБА_2 ,колегія суддіввважає недоведенимиті обставини,що наказпро преміюваннябув сфальсифікованийзаступником директораустанови ЖуравльовимО.А.,а пізнішеекземпляр наказупро преміювання,який знаходивсяна виконанняу бухгалтерії,був заміненийна сфабрикованийта зник.

Відповідно до ч. 2 ст. 235Кодексу законівпро працюУкраїни при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За приписами ст. 23ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; спричинення працівникові моральних страждань, або втрата ним нормальних життєвих зв`язків, або виникнення у нього необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя; існування причинного зв`язку між вказаними цими двома умовами.

Статтею 237-1КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними від вимог про визнання наказу про звільнення та поновлення на роботі, а тому вони також не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги КП «Преславський психоневрологічний інтернат» про те, що порушення, яке скоєне посадовою особою-головним бухгалтером має грубий характер, оскільки завдало шкоду працівникам установи, внаслідок зазначеного порушення працівники інтернату ОСОБА_17 та ОСОБА_7 відчули суттєве погіршення матеріального стану.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Комунальної установи «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради про незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального і процесуального права, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду, а тому рішення суду першої інстанції згідно з п.2,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунальної установи «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, третя особа: ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку та моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунальної установи «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради задовольнити.

Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2021 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунальної установи «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, третя особа: ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку та моральної шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 10 березня 2023 року.

Головуючий А.В. Дашковська

Судді: Г.С. Подліянова

І.В. Кочеткова