Рішення

від 10.03.2023 по справі 420/25222/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25222/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Дочірнього підприємства «ЛИДЕР» (код ЄДРПОУ 34168990; адреса: вул. Вільямса Академіка, 93, Таїровська селищна рада, Одеська область, 65496) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) (код ЄДРПОУ 39816845; адреса: пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01136), Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області (ЄДРПОУ 39816845; адреса: вул.Успенська, буд. 4, м. Одеса, 65014) про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «ЛИДЕР» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 313181 від 11 жовтня 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу;

- визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 313182 від 11 жовтня 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.10.2021 року, адміністративна справа № 420/25222/21 розподілена на суддю Балан Я.В.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року позовну заяву залишено без руху з підстав необхідності визначитись позивачем з суб`єктом владних повноважень, до якого звернуті позовні вимоги, та зазначення повного найменування відповідача по справі з урахуванням пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України.

23 грудня 2021 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій відповідачем зазначена - Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), а також заявлено про відшкодування орієнтовно 3000грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

17.05.2022 року представник Державної служби України з безпеки на транспорті подав до суду заяву, в якій просив суд замінити неналежного відповідача на Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області; у разі відмови у задоволенні заяви розглянути питання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача цей Відділ.

Розпорядженням керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду №780 від 16.09.2022 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №420/25222/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2022 року, визначено головуючого суддю Аракелян М.М. для розгляду справи.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 року прийнято до провадження адміністративну справу № 420/25222/21, визначено, що розгляд справи буде проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано у Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) належним чином засвідчені копії матеріалів, що слугували підставою для прийняття постанов № 313181 та № 313182 від 11 жовтня 2021 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 року заяву представника Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.05.2022 року про заміну відповідача на належного залишено без задоволення, залучено до участі у справі в якості другого відповідача Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області.

18.10.2022 року представником відповідачів поданий відзив на позовну заяву, до якого додані копії матеріалів, що слугували підставою для прийняття постанов № 313181 та № 313182 від 11 жовтня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при здійсненні габаритно-вагового контролю були допущені порушення чинного законодавства, вагові параметри автомобіля визначено невірно, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складено безпідставно, а постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів є протиправними. Так, на думку позивача, рейдова перевірка здійснювалась незаконно посадовими особами, які не мали направлення на перевірку, на підставі щотижневого графіку, не затвердженого уповноваженою особою. Також, позивач зазначає, що талон зважування транспортного засобу не підписаний особою, яка здійснювала зважування, а тому, цей талон не може вважатися допустимим та достовірним доказом реальної ваги ТЗ. Крім того, позивач вказує, що акт перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт проведення перевірки не підписані водієм, ці документи йому на підпис не надавались. Окрім цього, позивач посилається на відсутність методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо рідких та сипучих вантажів. Позивач також зазначає, що в акті перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів особою, яка здійснювала габаритно-ваговий контроль, не зазначено відстані між осями автомобіля позивача, а отже, такі відстані не вимірювалися, а тому, висновок, що дві осі утворюють здвоєну вісь, є лише припущеннями, що суперечать усім іншим складеним цією особою документам, згідно яких, вказані осьові навантаження окремо, тобто, особа, що здійснювала зважування вважала осі ТЗ одиночними. Позивач звертає увагу на те, що загальна маса транспортного засобу не перевищує нормативно-допустимі параметри. Позивач вказує на відсутність свідоцтва на вагове обладнання. Позивач зазначає, що отримання дозволу на рух ТЗ з перевищенням вагових норм відповідно до чинного законодавства при перевезенні сипучих вантажів неможливе. Окрім викладеного, позивач зазначає, що не надавав будь-яких послуг з перевезення вантажів, а перевозив щебінь для власних потреб, а тому, ТТН для нього не є обов`язковою. На підставі наведеного, позивач вважає, що оскаржувані постанови про накладення на нього штрафу за перевищення вагових параметрів транспортного засобу та відсутність товарно-транспортної накладної є протиправними та підлягають скасуванню.

Заперечуючи проти позову, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) та Відділ у відзиві на позовну заяву зазначили, що щотижневий графік проведення рейдових перевірок у спірному випадку підписаний заступником начальника територіального органу Укртрансбезпеки та відповідно до виданого направлення особи, що здійснювали рейдову перевірку, уповноважені на її здійснення. Вказують, що відповідно до результатів габаритно-вагового контролю транспортного засобу параметри ТЗ позивача перевищують на 20%, а тому, правомірно винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу згідно абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Також, зазначають, що водій відповідні акти габаритно-вагового контрою відмовився підписати. Відсутність методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо рідких та сипучих вантажів не є підставою для звільнення перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушень норм чинного законодавства. Що стосується відстаней між осями, відповідач вказав на те, що відповідно до технічних характеристик спірного транспортного засобу відстань між першою та другою осями становить 2050 см, між другою та третьою 3050 см, між третьою та четвертою осями 1350, тобто, ТЗ має здвоєну вісь. Крім того, належний позивачу транспортний засіб здійснював рух автомобільними дорогами загального користування з подільним вантажем, що призвело до неправомірного розподілу вантажу та до перевищення навантаження на вісь, при забороні руху за таких умов, визначений у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, що не звільняє позивача від відповідальності згідно абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Щодо невідповідності приладу зважування відповідачем повідомлено, що ваги автоматичні для зважування у русі, якими здійснювалось зважування відповідають встановленим вимогам, що підтверджується сертифікатом відповідності від 17.09.2022 року. Крім викладеного, на думку відповідача, надані позивачем договір та накладна, за якими, як вказує позивач, здійснювалось перевезення вантажу для власних потреб, не змінюють суті вчиненого позивачем порушення.

Розглянувши наявні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

08.09.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на підставі направлення від 06.09.2021 року № 001525, на автодорозі Н-24 «Благовіщенське - Миколаїв», проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки FORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ДП «ЛИДЕР», встановлено факт перевищення габаритно-вагових параметрів понад 20% при перевезенні вантажів без відповідного дозволу, а також встановлено перевезення вантажів без оформлення товарно-транспортної накладної.

Згідно акту від 08.09.2021 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, фактична маса ТЗ - 33,45 т, а згідно довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 08.09.2021 року, результати вагового контролю навантаження на осі (т): 1) 7,2; 2) 6,08; 3) 9,71; 4) 10,46.

У відповідності до розрахунку плати за проїзд від 08.09.2021 року, навантаження на здвоєну ось 20,17 т.

За результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складено акт від 08.09.2021 року № 295473, яким зафіксовано порушення:

- абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу;

- абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажу без оформлення товарно-транспортної накладної.

У наведеному акті міститься відмітка про те, що водій з актом перевірки ознайомлений, від письмових пояснень та підпису відмовився.

Враховуючи встановлені порушення, Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанови від 11.10.2021 року № 313181 про застосування до ДП «ЛИДЕР» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000 грн. на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та № 313182 про застосування до ДП «ЛИДЕР» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700 грн. на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись із вказаними постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною сьомою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III (далі Закон № 2344-III, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Згідно з пунктами 12-14 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку № 1567 рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю. Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис «Укртрансбезпека»; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення. Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

За обставинами даної справи, рейдова перевірка посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки була проведена на автодорозі Н-24 «Благовіщенське - Миколаїв» 240км+810м. у відповідності до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок, який затверджений заступником начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки А. Драгоміровим 06.09.2021 року.

Тобто, у спірному випадку щотижневий графік проведення рейдових перевірок затверджений заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки.

Разом з цим, згідно наведених вимог п. 13 Порядку № 1567, графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що у спірному випадку при проведенні рейдової перевірки не дотримані вимоги п. 13 Порядку № 1567 та проведено перевірку на підставі щотижневого графіку, який всупереч наведених положень Порядку № 1567 затверджений заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки, а не керівником цього територіального органу.

У відзиві на позовну заяву відповідачем жодним чином не обґрунтовано, на якій підставі та у відповідності до яких повноважень заступник Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки затверджував щотижневий графік рейдових перевірок.

Відповідач вказує, що дії заступника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки щодо затвердження щотижневого графіку рейдових перевірок відповідають вимогам п. 13 Порядку № 1567, якими надано повноваження заступникам керівника територіального органу Укртрансбезпеки на затвердження щотижневого графіку рейдових перевірок.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що доходячи висновку про наявність повноважень у заступника керівника територіального органу Укртрансбезпеки на затвердження щотижневого графіку рейдових перевірок, відповідач посилається на норми п. 13 Порядку № 1567, які не діяли на час проведення спірної перевірки.

Так, пункт 13 Порядку № 1567 після слів «рейдових перевірок» доповнено словами «(перевірок на дорозі)», а після слова «керівником» - словами «або заступником керівника» було доповнено лише постановою КМУ № 79 від 02.02.2022 року.

В свою чергу, до внесення змін постановою КМУ № 79 від 02.02.2022 року, п. 13 Порядку № 1567 надавав повноваження на затвердження щотижневого графіку рейдових перевірок лише керівнику Укртрансбезпеки або її територіального органу.

Таким чином, доводи відповідача щодо проведення рейдової перевірки на підставі щотижневого графіку, який затверджений уповноваженою особою, є безпідставними та заснованими на вимогах Порядку № 1567, які не діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Також, згідно акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів, складений відносно транспортного засобу позивача, рейдова перевірка проведена старшими державними інспекторами О. Марченко та Я. Панченко згідно направлення на перевірку від 06.09.2021 року № 001525.

Водночас, досліджуючи направлення на рейдову перевірку від 06.09.2021 року № 001525, копія якого додана до позовної заяви, судом встановлено, що у цьому направленні відсутні прізвища державних інспекторів, які проводили рейдову перевірку у спірному випадку (Дмитрик А., Шуть О, Зотов Р.).

В свою чергу, до відзиву на позовну заяву відповідачем додано направлення на рейдову перевірку від 06.09.2021 року № 001524, в якому містяться прізвища державних інспекторів, які могли проводити рейдову перевірку у спірному випадку, а також визначено, що місцем проведення перевірки є, зокрема, автодорога Н-24 «Благовіщенське - Миколаїв», 210км+840м.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що за змістом наведених вимог п. 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті шляхом проведення рейдових перевірок здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення та направлення на перевірку.

У спірному випадку посадовими особами відповідача самостійно зазначено, що рейдова перевірка ними проведена на підставі наявного у них направлення №001525, яке не містить ПІБ перевіряючих, які склали Акт від 08.09.2021 року.

За таких обставин, суд вважає, що посилання відповідача на те, що наявне інше направлення № 001524 на рейдову перевірку, яке стосується саме інспекторів, що проводили дану перевірку, не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки це направлення не визначено в якості підстав для проведення рейдової перевірки ТЗ позивача в Акті від 08.09.2021р.

Крім того, суд зазначає, що підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу оскаржуваною постановою від 11.10.2021 року № 313181 стали результати перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, якими зафіксовані порушення абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону № 2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (далі - Порядок № 879, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Згідно акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, фактична маса транспортного засобу позивача складає 33,45 т при нормативно допустимій 40 т, тобто, в межах норми.

Крім того, відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, фактичне навантаження на осі транспортного засобу становлять (т): 1) 7,2; 2) 6,08; 3) 9,71; 4) 10,46.

Тобто, також в межах норми, визначеною п. 22.5 ПДР.

Водночас, в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів вказано осьове навантаження: 13,78 т, нормативне 16 т, фактичне 20,17 т, нормативне 15,5.

При цьому, в розрахунку плати за проїзд зазначено, що навантаження на здвоєну вісь 20,17 т, перевищення 26,1%.

Разом з тим, за змістом пункту 22.5 ПДР осі транспортного засобу є здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Проте, матеріали перевірки не містять відомостей про відповідні заміри відстаней між осями належного позивачу транспортного засобу.

Так, в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів графа 9 «Відстані між осями, метрів» є незаповненою.

Отже, за відсутності замірів відстаней між осями неможливо встановити, що осі транспортного засобу є саме здвоєними та як наслідок встановити факт перевантаження на вісь.

Висновки суду відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені, зокрема, в постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 540/383/21.

Що стосується посилань відповідача на те, що відповідно до технічних характеристик спірного транспортного засобу відстань між першою та другою осями становить 2050 см, між другою та третьою 3050 см, між третьою та четвертою осями 1350, тобто, ТЗ має здвоєну вісь, суд зазначає наступне.

Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів не містить будь-яких посилань на наведені відповідачем технічні характеристики ТЗ та виміри щодо відстаней між осями.

Також, в ході розгляду справи відповідачем жодним чином не обґрунтовано, яким чином розраховано навантаження на здвоєну вісь 20,17 т.

Суд наголошує, що в акті про перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів вказано осьове навантаження: фактичне - 13,78 т, нормативне - 16 т; фактичне - 20,17 т, нормативне - 15,5 т.

Однак, п. 22.5 ПДР не містить такого нормативу навантаження на осі, як 15,5 т, як визначено у наведеному акті.

Крім того, суд зазначає, що згідно довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, зважування у спірному випадку здійснювалось, як ТЗ з одиночними осями та визначено параметри зважування - 1) 7,2; 2) 6,08; 3) 9,71; 4) 10,46, які не перевищують нормативні параметри.

Суд звертає увагу на те, що оскаржуваною постановою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

В свою чергу, згідно абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III (у редакції, станом на 08.09.2021 року - дату здійснення габаритно-вагового контролю та складення акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, відповідач виходив з того, що у спірному випадку при перевезенні позивачем вантажу з перевищенням вагових обмежень останній мав отримати відповідний дозвіл на участь у дорожньому русі транспортного засобу та відсутність у позивача дозволу на участь у дорожньому русі транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, стала підставою для прийняття оскаржуваної постанови та застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

Проте, доходячи вказаних висновків, відповідачем помилково не враховано, що у спірному випадку позивачем здійснювалось перевезення вантажу - щебню, тобто, вантажу, який за своїми характеристиками є подільним і може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодження його властивостей, а тому, перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено (у редакції, станом на 08.09.2021 року - дату здійснення габаритно-вагового контролю та складення акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів).

Так, згідно п. 22.5 ПДР (у редакції, станом на 08.09.2021 року - дату здійснення габаритно-вагового контролю та складення акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів), рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Тобто, чинним законодавством на дату здійснення габаритно-вагового контролю та складення акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів була встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає необхідність отримання перевізником відповідного дозволу.

Суд зазначає, що головна мета такої заборони - збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням габаритно-вагових норм без будь-яких винятків. Законодавець з метою збереження автомобільних доріг чітко встановив порядок перевезення таких вантажів, оскільки можливо безперешкодно розділити такий вантаж по різних автомобілях не перевищуючи їх технічні характеристики та не пошкоджуючи автомобільні дороги. Натомість, для неподільних вантажів така можливість відсутня, а тому, законодавством допускається перевезення таких вантажів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, але за умови отримання відповідного дозволу.

Таким чином, оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, станом на 08.09.2021 року - дату здійснення габаритно-вагового контролю та складення акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, не була передбачена, то на перевізника не може бути накладений штраф відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, у вказаній редакції, за відсутність такого дозволу.

На користь такого висновку свідчать і подальші зміни внесені Законом № 1534-IX від 03.06.2021 року до абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III. Так, законодавцем викладено абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-IIІ у новій редакції із визначенням окремо відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу та окремо відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні подільного вантажу.

Тобто, тільки з 01.10.2021 року законодавцем встановлена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу за перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезення подільного вантажу.

За встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно оскаржуваною постановою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф згідно абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за відсутність дозволу на участь у дорожньому русі транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, оскільки станом на 08.09.2021 року - дату здійснення габаритно-вагового контролю та складення акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм заборонено та видача відповідного дозволу на перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових не передбачена, що свідчить про відсутність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-IIІ, у вказаній редакції.

Висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 814/1460/16, згідно якої, чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

На підставі наведеного у сукупності, суд приходить до висновку про протиправність постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 313181 від 11 жовтня 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000грн. до ДП «Лидер».

Разом з цим, доходячи вказаного висновку, суд відхиляє доводи позивача про відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, що є підставою для виникнення об`єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 скасовано пункт 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики у спірних правовідносинах.

Висновки суду відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 420/3371/21.

Також, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності свідоцтва на вагове обладнання, оскільки відповідачем до матеріалів справи надано копію свідоцтва відповідності на ваги автомобільні для зважування в русі, яке видано 17.09.2020 року ННЦ «Інститут Метрології».

Що стосується постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 313182 від 11 жовтня 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, слід зазначити наступне.

Так, оскаржуваною постановою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 34 Закону № 2344-IIІ автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Також, статтею 48 Закону № 2344-IIІ встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 (далі - Перелік документів № 207; був чинним на час виникнення спірних правовідносин), для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах одним із обов`язкових документів є товарно-транспортна накладна.

Згідно абз 2 п. 2 вказаного Переліку документів № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

У спірному випадку до позивача застосований адміністративно-господарський штрафів за відсутність товарно-транспортної накладної на вантаж.

Разом з цим, за наведених вимог Переліку документів № 207, товарно-транспортна накладна є обов`язковим документом для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Однак, в ході перевірки відповідачем не встановлено обставин щодо перевезення вантажу ТЗ позивача на договірних умовах.

В свою чергу, як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, перевезення вантажу здійснювалось для власних потреб ДП «ЛИДЕР» на підставі договору від 04.01.2021 року, згідно якого ДП «ЛИДЕР» придбав у ТОВ «Корпорація Бугські Кар`єри», зокрема, щебінь, а також у відповідності до накладної на відпуск щебня від 08.09.2021 року, що цілком відповідає наведеній постанові КМУ № 207.

На підставі наведеного, оскільки в ході перевірки відповідачем не встановлено обставин щодо перевезення вантажу на договірних умовах, а позивачем підтверджені обставини щодо перевезення вантажу для власних потреб, суд приходить до висновку про відсутність підстав для накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за відсутність ТТН, оскільки при перевезенні вантажу для власних потреб товарно-транспортна накладна не є обов`язковим документом для водія згідно Переліку документів № 207.

Враховуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку про протиправність постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 313182 від 11 жовтня 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700 грн.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частино 1 статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Виходячи з цих критеріїв, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Суд дійшов висновку про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) суми сплаченого судового збору у розмірі 2270 грн. на користь позивача.

Стосовно орієнтовних витрат на правничу допомогу у сумі 3000грн. суд зазначає, що станом на 10.03.2023 року позивачем не подано докази, що визначаються згідно ч.4 ст.134, ч.7 ст.139 КАС України, проте позивач має право подати відповідні докази суду у строк, визначений ч.7 ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «ЛИДЕР» (код ЄДРПОУ 34168990; адреса: вул. Вільямса Академіка, 93, Таїровська селищна рада, Одеська область, 65496) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) (код ЄДРПОУ 39816845; адреса: пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01136), Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (ЄДРПОУ 39816845; адреса: вул. Успенська, буд. 4, м. Одеса, 65014) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 11 жовтня 2021 року № 313181 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000 грн. до Дочірнього підприємства «ЛИДЕР».

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 11 жовтня 2021 року № 313182 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700 грн. до Дочірнього підприємства «ЛИДЕР».

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) (код ЄДРПОУ 39816845; адреса: пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01136) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Дочірнього підприємства «ЛИДЕР» (код ЄДРПОУ 34168990; адреса: вул. Вільямса Академіка, 93, Таїровська селищна рада, Одеська область, 65496) судовий збір у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян