Постанова

від 08.06.2023 по справі 420/25222/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/25222/21

Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.,

повний текст судового рішення

складено 10.03.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Джабурія О.В.,судді -Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року по справі за позовом Дочірнього підприємства «ЛИДЕР» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2021 року Дочірнє підприємство «ЛИДЕР» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №313181 від 11.10.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу;

- визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №313182 від 11.10.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався як на порушення порядку організації та проведення Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки перевірки габаритно-вагового контролю, за наслідками якої позивача було притягнуто до відповідальності, так і на помилковість висновків контролюючого органу щодо допущених позивачем порушень Закону України «Про автомобільний транспорт», які стали підставою для застосування до позивача штрафів спірними постановами.

23.12.2021 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій відповідачем зазначена - Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), а також заявлено про відшкодування орієнтовно 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, Укртрансбезпека подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

08.09.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на підставі направлення від 06.09.2021 року №001525, на автодорозі Н-24 «Благовіщенське - Миколаїв», проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки FORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ДП «ЛИДЕР», встановлено факт перевищення габаритно-вагових параметрів понад 20% при перевезенні вантажів без відповідного дозволу, а також встановлено перевезення вантажів без оформлення товарно-транспортної накладної.

Згідно акту від 08.09.2021 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, фактична маса ТЗ - 33,45 т, а згідно довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 08.09.2021 року, результати вагового контролю навантаження на осі (т): 1) 7,2; 2) 6,08; 3) 9,71; 4) 10,46.

У відповідності до розрахунку плати за проїзд від 08.09.2021 року, навантаження на здвоєну ось 20,17 т.

За результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складено акт від 08.09.2021 року №295473 (надалі - Акт перевірки), яким зафіксовано порушення:

- абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу;

- абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажу без оформлення товарно-транспортної накладної.

У наведеному акті міститься відмітка про те, що водій з актом перевірки ознайомлений, від письмових пояснень та підпису відмовився.

Враховуючи встановлені порушення, Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанови від 11.10.2021 року №313181 про застосування до ДП «ЛИДЕР» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн. на підставі абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та №313182 про застосування до ДП «ЛИДЕР» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись з вказаними постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку як про порушення контролюючим органом нормативних положень з організації та проведення перевірки габаритно-вагового контролю, так і про помилковість висновків контролюючого органу щодо відображених в акті перевірки порушень Закону України «Про автомобільний транспорт».

Стосовно процедурних порушень, суд першої інстанції зазначив наступне:

- всупереч пункту 13 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), який був чинним в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, перевірку було проведено на підставі щотижневого графіку, який затверджений заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки, а не керівником цього територіального органу;

- згідно Акту перевірки рейдова перевірка була проведена старшими державними інспекторами О. Марченко та Я. Панченко на підставі направлення на перевірку від 06.09.2021 року №001525, однак зі змісту цього направлення, копія якого додана до позовної заяви, слідує, що в цьому направленні вказані прізвища інших державних інспекторів (Дмитрик А., Шуть О, Зотов Р.).

Обґрунтовуючи безпідставність притягнення позивача до відповідальності за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», суд першої інстанції зазначив наступне:

- матеріали перевірки не містять відомостей про відповідні заміри відстаней між осями належного позивачу транспортного засобу, і в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів графа 9 «Відстані між осями, метрів» є незаповненою, що не дає можливості встановити, що осі транспортного засобу є саме здвоєними та як наслідок встановити факт перевантаження на вісь;

- в ході розгляду справи відповідачем жодним чином не обґрунтовано, яким чином розраховано навантаження на здвоєну вісь 20,17 т.;

- в акті про перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів вказано осьове навантаження: фактичне - 13,78 т., нормативне - 16 т.; фактичне - 20,17 т., нормативне - 15,5 т., однак п.22.5 ПДР не містить такого нормативу навантаження на осі, як 15,5 т., як визначено у наведеному акті;

- в ході розгляду справи відповідачем жодним чином не обґрунтовано, яким чином розраховано навантаження на здвоєну вісь 20,17 т.;

- позивача притягнуто до відповідальності згідно абз.16 ч.1 ст.60 Закону №2344-III (у редакції, станом на 08.09.2021 року) за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, однак позивачем здійснювалось перевезення - щебню, тобто подільного вантажу, а відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху заборонено (у редакції, станом на 08.09.2021 року) перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм заборонено взагалі, що виключає можливість отримання відповідного дозволу на перевезення такого вантажу;

Апелянт не погоджується з наведеними позиціями суду першої інстанції, зазначаючи наступне:

- в Акті перевірки допущена технічна помила в номері направлення на перевірку №001525 від 06.09.2021 року, оскільки правильним номером направлення є №0015524, копія якого була надана суду першої інстанції, і в якому вказані прізвища перевіряючих, які зазначені в Акті перевірки;

- правомірність застосування штрафу на підставі абз.16 ч.1 ст.60 Закону №2344-III за перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% було підтверджено в постанові Верховного Суду від 22.12.2021 року по справі №420/3371/21;

- відсутні докази надання водієм під час перевірки документів на вантаж, якій перевозився;

- вантаж перевозився автомобілем Ford Cargo 4142D, відповідно до технічних параметрів якого відстань між першою та другою осями становить 2050 см, між другою та третьою 3050 см, між третьою та четвертою осями 1350 см;

- в довідці за результатами здійснення габаритно-вагового контролю зазначено навантаження на кожну вісь, що підтверджує перевищення навантаження на здвоєну вісь на 26,6%.

Колегія суддів звертає увагу, що апелянт в апеляційній скарзі не навів жодних заперечень проти висновків суду першої інстанції про проведення перевірки на підставі щотижневого графіку, який затверджений заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки, а не керівником цього територіального органу; про відсутність проведення під час перевірки замірів відстаней між осями вантажного автомобіля; про спосіб визначення навантаження на здвоєну вісь вагою 20,17 т.; про наявність у п.22.5 ПДР такого нормативного показника навантаження як 15,5 т..

Колегія суддів погоджується з правильністю визначення судом першої інстанції обсягу нормативно-правового регулювання, яке підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

Частиною 7 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно з ч.ч.14, 17 ст.6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Згідно з пунктами 12-14 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку №1567 рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю. Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис «Укртрансбезпека»; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення. Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що момент проведення посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки рейдової перевірки належного позивачу транспортного засобу, проведення такої перевірки було можливим на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок, який підлягав затвердженню лише керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу, а не його заступником.

При цьому, суд першої інстанції вірно зауважив, що право на затвердження щотижневого графіку рейдових перевірок у заступника керівника територіального органу Укртрансбезпеки з`явилось лише після внесення відповідних змін до пункт 13 Порядку №1567 постановою КМУ №79 від 02.02.2022 року, тобто вже після виникнення спірних відносин.

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що при складанні Акту перевірки була допущена технічна помилка в направленні на перевірку, яка полягає в тому, що замість направлення з №0015524 від 06.09.2021 року, було зазначено направлення з №001525, і дана помилка сама по собі не призводить до визнання такої перевірки неправомірною.

При наданні правової оцінки спірним постановам про застосування до позивача штрафів на підставі абзаців 3 та 16 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, суд першої інстанції вірно виходив з наступних нормативних положень.

Згідно абз.16 ч.1 ст.60 Закону №2344-III (у редакції, станом на 08.09.2021 року - дату здійснення габаритно-вагового контролю та складення акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 22.5 ПДР (у редакції, станом на 08.09.2021 року - дату здійснення габаритно-вагового контролю та складення акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів), встановлено, що рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т., здвоєні осі - понад 16 т., строєні осі - понад 22 т. або фактичною масою понад 40 т. (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т., здвоєні осі - понад 18 т., строєні осі - понад 24 т. або фактичною масою понад 44 т., а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т.) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що встановлені перевіркою показники загальної маси автомобіля та показники навантаження на кожну окрему вісь не перевищують нормативно допустимих показників такого навантаження, які передбачені пунктом 22.5 ПДР.

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, що оскільки позивач перевозив щебінь, тобто подільний вантаж, то перевезення такого вантажу з перевищенням вказаних нормативних вагових параметрів забороняється взагалі, і отримання спеціального дозволу на перевезення такого вантажу з перевищенням таких параметрів не передбачено.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність застосування до позивача спірною постаново Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №313181 від 11.10.2021 року штрафу у сумі 34000,00 грн. на підставі абз.16 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, тобто за перевезення подільного вантажу (щебню) без отримання спеціального дозволу

При цьому суд першої інстанції вірно зауважив, що тільки з 01.10.2021 року законодавцем встановлена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу за перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезення подільного вантажу, шляхом внесення Законом №1534-IX від 03.06.2021 року змін до абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III, якими ця норма викладена у новій редакції із визначенням окремо відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу та окремо відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні подільного вантажу.

Також суд першої інстанції обґрунтовано послався на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.01.2020 року у справі №814/1460/16, згідно якої, чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

Що стосується спірної постанови №313182 від 11.10.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, то суд першої інстанції вірно виходив з таких нормативних положень.

Згідно абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ч.1 ст.34 Закону №2344-IIІ автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону №2344-IIІ встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207 (далі - Перелік документів № 207; був чинним на час виникнення спірних правовідносин), для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах одним із обов`язкових документів є товарно-транспортна накладна.

Згідно абз.2 п.2 вказаного Переліку документів №207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Як слідує з акту перевірки, порушення позивачем абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III відповідач обґрунтовував саме відсутністю у водія товарно-транспортної накладної на вантаж.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно наведених вимог Переліку документів №207, товарно-транспортна накладна є обов`язковим документом для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, проте в ході проведеної перевірки відповідачем не встановлено того факту, що перевезення вантажу ТЗ позивача здійснювалось саме на договірних умовах.

При цьому, в ході розгляду даної справи позивач надав документальне підтвердження того факту, що вантаж (щебінь), який перевозився був придбаний позивачем у ТОВ «Корпорація Бугські Кар`єри» на підставі договору від 04.01.2021 року для власних потреб, і на цей вантаж була наявна накладна від 08.09.2021 року.

Оскільки відповідач в рамках даного спору не довів того, що водій позивача під час проведення перевірки повинен був пред`явити на вантаж саме товарно-транспортну накладну, а не інший документ, передбачений абз.2 п.2 вказаного Переліку документів №207, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість застосування до позивача штрафу спірною постановою №313182 від 11.10.2021 року.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати його прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька