Постанова

від 09.03.2023 по справі 537/3081/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року

м. Київ

справа № 537/3081/18

адміністративне провадження № К/9901/19068/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року у складі судді Шевякова І.С. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Бегунца А.О. (головуючий), суддів: Лях О.П., Яковенка М.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, Кременчуцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. Позивач звернулася до суду з позовом у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області та начальника Кременчуцького відділення управління виконавчої дирекції Фонд соціального страхування у Полтавській області Білик О.О.;

- зобов`язати вчинити певні дії для виплати соціальних виплат ОСОБА_1 , як потерпілій від нещасного випадку на виробництві, в результаті якого отримані тяжкі тілесні ушкодження та інвалідність 2 групи, з втратою працездатності 80%, а згодом 70% довічно;

- стягнути з відповідачів кошти в сумі 270 000 грн на відшкодування шкоди, заподіяної їхніми протиправними діями (бездіяльністю) за невиплату належних позивачу платежів, як потерпілій від нещасного випадку на виробництві та отриману інвалідність 2 групи.

2. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 29 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовив.

2.1 Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач під час звернень до Кременчуцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області з вимогою про виплату компенсацій, доплат, страхових виплат, не надав належні документи в оригіналах, зокрема, акт про нещасний випадок на виробництві, підписаний уповноваженими на те членами комісії, що не давало правових підстав здійснити відповідні виплати.

3. Судами попередніх інстанцій встановлено:

3.1 З 29 листопада 1990 року по 22 травня 1995 року ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з МКП "Правовєд", обіймаючи посаду адвоката, і в подальшому - директора підприємства, адвоката по сумісництву.

3.2 25 листопада 1994 року ОСОБА_1 потрапила у дорожньо-транспортну пригоду: на трасі Київ-Золотоноша-Кременчук на автомобілі "Форд-Фієста", у якому перебувала ОСОБА_1 , скоєно наїзд автомобілем "Урал-3420", внаслідок чого ОСОБА_1 спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

3.3 Факт дорожньо-транспортної пригоди та факт спричинення ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень внаслідок цієї пригоди сторонами не оспорюються.

3.4 25 травня 1995 року ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності зі втратою 80% працездатності.

3.5 20 червня 1996 року позивачу виданий витяг із акта огляду МСЕК №000414, з якого вбачається, що на період з 20 червня 1996 року по 1 липня 1997 року їй встановлена також 2 група інвалідності.

3.6 Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2001 року з підприємства АТ "АТЕК", якому належав автомобіль Урал-3420, і яким керував працівник цього підприємства, на користь позивач стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 342 254 грн 26 коп. та 50 000 грн - моральної шкоди. Рішення набрало законної сили та сторони не мали спору з того приводу, що це рішення було виконано.

3.7 Із довідки МСЕК № 0154311 вбачається, що з 28 вересня 2004 року ОСОБА_1 встановлено повторно 2група інвалідності безстроково, причина інвалідності вказана, як - трудове каліцтво, а також встановлена ступень втрати працездатності - 70%.

3.8 З копії заяви, наявної у справі вбачається, що 20 червня 2002 року позивач звернулась до Кременчуцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області, з вимогою виплатити належні платежі: доплату до середнього заробітку, за лікування та санаторно-курортне лікування, за додаткове дієтичне харчування.

3.9 18 листопада 2004 року ОСОБА_1 , не отримавши відповідні доплати, знов звернулась до уповноваженого органу Фонду з вимогою про їх виплату.

3.10 10 листопада 2017 року позивач звернулась до Кременчуцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області зі заявою про взяття її на облік Фонду соціального страхування у Полтавській області та про виплату всіх належних їй доплат та компенсацій як особі, яка отримала трудове каліцтво.

3.11 Кременчуцьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області листом від 23 листопада 2017 року №10-03-682 повідомило ОСОБА_1 , що підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку за встановленою формою. Вказано, що розгляд справи про страхові виплати буде здійснений за наявності необхідних документів (як вбачається з матеріалів справи за наявності оригіналу такого акта).

3.12 8 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Кременчуцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області зі заявою аналогічного змісту, надавши для отримання одноразової допомоги, щомісячних страхових виплат, виплат на медичне, санаторно-курортне лікування копії наступних документів: акта №1 від 26 листопада 1994 року форми Н-1, рішення суду, довідок МСЕК, довідок про середньомісячну заробітну плату, копію із пенсійної справи, виписку із трудової книжки. Довідки про пенсію по інвалідності позивачем до вказаної заяви додано не було, про що працівником Фонду зазначено на примірнику заяви.

3.13 18 грудня 2017 року Кременчуцьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області листом №10-03-831 зазначило, що підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку за встановленою формою. Вказано, що розгляд справи про страхові виплати буде здійснений за наявності необхідних документів (як вбачається з матеріалів справи за наявності оригіналу такого акта).

3.14 11 січня 2018 року ОСОБА_1 , уважаючи, що всі необхідні для відповідних виплат документи нею були подані до відповідача і знаходяться у нього, знову звернулась до відповідача із аналогічною за змістом заявою, на яку 22 січня 2018 року Кременчуцьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області листом №05-04-124 запропонувало їй надати до відділення Фонду документи у відповідності до вимог чинного законодавства.

3.15 23 травня 2018 року ОСОБА_1 направлений лист до відділення Фонду з додатком у вигляді акта №1 про нещасний випадок, за наслідками вивчення якого працівниками відділення встановлено, що фактично наданий не акт №1 від 26 листопада 1994 року, а його копія, про що складений акт працівниками фонду і повідомлено ОСОБА_1 листом від 31 травня 2018 року №05-04-793.

3.16 На лист № 05-04-793 від 31 травня 2018 року ОСОБА_1 направила до Кременчуцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області оригінал акта № 1 від 26 листопада 1994 року , за наслідками вивчення якого відділення встановило, що даний документ не є оригіналом, а є його копією (лист від 2 липня 2018 року № 05-04-985).

3.17 Уважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не з`ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Зазначає, що недотримання позивачем вимог чинного законодавства щодо надання необхідних документів, спростовує його доводи про бездіяльність та вчинення протиправних дій відповідачем. Тому уважає, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити, та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 8 лютого 2020 року.

8. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні врегульовані Законом України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ (далі - Закон №2694).

10. Згідно статті 25 Закону №2694 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

11. Пунктом 1 "Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року №472 (далі - Правила), передбачено, що власник підприємства, установи і організації або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.

12. Згідно з пунктом 30 Правил, виплата суми відшкодування шкоди, провадиться власником, з вини якого настало ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку, професійного захворювання, або з фонду соціального страхування.

13. Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року №623 (яке діяло, на час виникнення спірних відносин; далі - Положення №623), поширювалось на підприємства, установи і організації усіх форм власності, що діяли на території України, всіх громадян (у тому числі іноземців та осіб без громадянства), які є власниками цих підприємств або уповноваженими ними особами, а також на громадян, які виконували на цих підприємствах роботу за трудовим договором (контрактом), проходили виробничу практику або залучались до роботи з інших підприємств.

14. Пунктом 12 Положення №623 передбачено, що власник, одержавши повідомлення про нещасний випадок, організує його розслідування комісією, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (голова комісії), керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, а у разі гострих професійних захворювань (отруєнь) також спеціаліст санепідстанції.

На підприємствах, де немає спеціалістів з охорони праці, головою комісії з розслідування призначається посадова особа (спеціаліст), на яку наказом власника покладені функції з питань охорони праці в порядку сумісництва.

15. Відповідно до пункту 13 Положення №623 Комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана протягом трьох діб: обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; розглянути і оцінити відповідність умов праці вимогам нормативних актів про охорону праці; установити обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити осіб, які допустили порушення нормативних актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; скласти акт за формою Н-1 у п`яти примірниках і передати його на затвердження власникові.

16. Пунктом 14 Положення №623, передбачено, що затверджені акти протягом трьох діб надсилаються: потерпілому або особі, яка представляє його інтереси; керівникові цеху або іншого структурного підрозділу, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам; державному інспекторові охорони праці; профспілковій організації, членом якої є потерпілий; керівникові (спеціалістові) служби охорони праці підприємства, якому акт надсилається разом з іншими матеріалами розслідування.

На вимогу потерпілого власник зобов`язаний ознайомити потерпілого або особу, яка представляє його інтереси, з матеріалами розслідування нещасного випадку.

Копія акта за формою Н-1 надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство, у разі відсутності такого органу - місцевому органу виконавчої влади.

17. Згідно з пункту 15 Положення №623, Акт за формою Н-1 разом із матеріалами розслідування підлягає зберіганню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий. Інші примірники акта та його копії зберігаються до здійснення всіх намічених у них заходів, але не менш як два роки.

У разі ліквідації підприємства акти за формою Н-1 підлягають передачі правонаступникові, який бере на облік ці нещасні випадки, а у разі його відсутності або банкрутства - до державного архіву.

18. Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №1105-ХІV) визначено правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає

19. Відповідно до Прикінцевих положень Закону №1105-ХІV, передача документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати та послуг здійснюється підприємствами Фонду соціального страхування від нещасних випадків по акту. Форма акта, перелік документів, а також строк передачі встановлюються Фондом.

20. Згідно з частиною другою статті 36 Закону №1105-ХІV факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".

21. Відповідно до статті 43 Закону №1105-ХІV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника:

1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;

2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду;

3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім`ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку;

4) довідки навчального закладу про те, що член сім`ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання;

5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім`ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.

22. Відповідно до вимог статті 43 Закону №1105-ХІV, справи про страхові виплати розглядаються на підставі документів, перелік яких зазначений цією статтею, якщо вони надані в оригіналі.

23. Статтею 44 Закону №1105-ХІV передбачено, що фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

24. Згідно з пунктом 3 статті 42 Закону №1105-ХІV, Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров`я застрахованого.

Якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд фінансує всі витрати на його лікування.

25. Механізм організації цілеспрямованого, своєчасного та ефективного лікування потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - потерпілі), їх медичної реабілітації, а також забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - виконавча дирекція Фонду), управліннями виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділеннями виконавчої дирекції Фонду у районах та містах обласного значення (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) визначаються Положенням про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення, затвердженим Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 9 червня 2010 року №18 (далі - Положення №18).

26. Відповідно до пункту 1 та 2 розділу ІІ Положення №18, облік потерпілих, які мають право на забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, ведуть робочі органи виконавчої дирекції Фонду за місцем реєстрації їх особових справ.

Для взяття на облік потерпілий (законний представник потерпілого) повинен подати до робочих органів виконавчої дирекції Фонду такі документи: а) заяву; б) копію висновку медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) про потребу у забезпеченні лікарськими засобами, виробами медичного призначення; в) копію індивідуальної програми реабілітації, затверджену МСЕК (у разі наявності); г) перелік необхідних лікарських засобів, виробів медичного призначення, визначений лікарсько-консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я (поновлюється під час кожного призначення ліків, але не рідше одного разу на рік); ґ) виписку з медичної карти амбулаторного хворого (поновлюється щороку).

27. Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Положення №18 підставою для фінансування витрат на лікування потерпілих, їх медичну реабілітацію є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування хронічного професійного захворювання за формами.

Фінансуванню підлягають витрати у разі надання потерпілим медичної допомоги у стаціонарах закладів охорони здоров`я (у тому числі спеціалізованих), реабілітаційних послуг у закладах охорони здоров`я (у тому числі спеціалізованих), санаторно-курортних, реабілітаційних закладах (відділеннях) та надання медичної допомоги в амбулаторних умовах під час тимчасової непрацездатності до встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках або одужання (пункт 2 розділу ІІІ Положення №18).

У разі самостійної оплати лікування, медичної реабілітації їх вартість компенсується виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду потерпілим чи законним представникам потерпілих, роботодавцям за умови перебування потерпілого на обліку на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків, оригіналів розрахункових документів, що підтверджують їх витрати (пункт 4 розділу ІІІ Положення №18).

28. Факт отримання ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень внаслідок ДТП 25 листопада 1994 року, у зв`язку з чим на цей час їй встановлена безстроково друга група інвалідності зі втратою 70% працездатності підтверджений встановлений судами попередніх інстанцій і не ставиться під сумнів ані відповідачами, ані судом.

29. Спірним у цій справі питання чи можна вважати трудовим каліцтвом спричинені позивачці тілесні ушкодження.

30. Як встановлено судами попередніх інстанцій, нещасний випадок з ОСОБА_1 трапився о 18 год. 40 хв. 25 листопада 1994 року на трасі Київ-Золотоноша-Кременчук. Автомобіль Форд-Фієста, у якому перебувала позивач, внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля Урал-3420 зазнав наїзду останнього.

ОСОБА_1 зазначала, що під час цієї події виконувала трудові обов`язки адвоката МКП "Правовєд", спричинені їй ушкодження носять характер трудового каліцтва та сталися на виробництві, оскільки вона була на той момент у відрядженні і в автомобілі, що належав підприємству, де вона працювала.

Водночас, жодних доказів на підтвердження того, що позивач знаходилась у відрядженні (наказ про відрядження, посвідчення про відрядження, тощо), суду не надано.

Також, у матеріалах справи, наявні три різні копії акта про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1:

- акт № 1 про нещасний випадок на виробництві від 26 листопада 1994 року, у пункті 11 якого вказано на приналежність автомобіля (без зазначення його марки) ОСОБА_1 , підписаний начальником цеха ОСОБА_2 та бухгалтером ОСОБА_3,

- акт № 1 про нещасний випадок на виробництві від 26 листопада 1994 року, що має іншу форму, у пункті 7 якого вказано на приналежність автомобіля (без зазначення його марки) ОСОБА_1 , підписаний заступником директора з технічних питань ОСОБА_2 та бухгалтером ОСОБА_3 ,

- акт № 1 про нещасний випадок на виробництві від 26 листопада 1994 року, у якому вказано на те, що автомобіль Форд-Фієста належав підприємству, підписаний одноособово начальником цеха - Л.А. Хабібуліною (а.с. 118-119).

У зв`язку із тим, що позивач не надала оригінал акта №1, а надані копії акта № 1 за формою Н-1 містять суперечливу інформацію, до архівного відділу взагалі не надходила копія останнього після ліквідації підприємства, суд не мав можливості встановити, яка з наданих копій є дійсною і відповідає обставинам справи.

Крім того, акт про нещасний випадок з ОСОБА_4 повинен бути підписаний комісією, до складу якої повинні входити керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (голова комісії), представник профспілкової організації, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, як передбачено пунктом 15 Положенням №623.

З наданих до суду копії актів про нещасний випадок вбачається, що два акта підписані особами із різним зазначенням їх посад, а з третьої копії вбачається, що акт підписаний взагалі одноособово Хабібуліною Л.А . Тобто, жодний з актів не був підписаний комісією у належному складі, що є порушенням вимог пункту 15 Положення №623.

31. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

32. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга статті 77 КАС України).

33. Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем під час звернень до Кременчуцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області з вимогою про виплату компенсацій, доплат, страхових виплат не надавались належні документи в оригіналах, зокрема, акт про нещасний випадок на виробництві, підписаний уповноваженими на те членами комісії, що не давало правових підстав здійснити відповідні виплати, тому відмовляючи позивачці у виплаті спірних сум відповідач діяв у межах своїх повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.

34. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , які зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, висновки судів не спростовують.

35. У зв`язку з наведеним суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, що згідно статті 350 КАС України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 139, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: О.П. Стародуб С.М. Чиркін