Постанова

від 10.03.2023 по справі 1.380.2019.004380

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2023 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.004380

адміністративне провадження № К/9901/7743/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №1.380.2019.004380

за позовом ОСОБА_1 до Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», за участю третьої особи - Державної установи «Львівська виправна колонія №48» - про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, прийняте в складі: головуючого судді Кравців О.Р., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Запотічного І.І., суддів Довгої О.І., Матковської З.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» (далі - відповідач-1, М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Львівській області»), Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» (далі - відповідач-2, ДУ «ТМО МВС України по Львівській області»), за участю третьої особи - Державної установи «Львівська виправна колонія №48» (далі - третя особа, ДУ «Львівська виправна колонія №48»), з вимогами: визнати бездіяльність М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» протиправною та зобов`язати прийняти направлення, видане ДУ «Львівська виправна колонія (№48)» позивачу на проходження військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» для визначення причинного зв`язку захворювання, яке призвело до інвалідності другої групи.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазнає, що М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» протиправно відмовила йому в проходженні медичного огляду з метою встановлення причинного зв`язку захворювання з проходженням служби в органах державної кримінально-виконавчої служби на підставі направлення, виданого ДУ «Львівська виправна колонія (№48)».

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. З 27.05.2014 по 10.12.2014 позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посадах рядового та молодшого начальницького складу.

4. Наказом Львівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівської області (№48) від 10.12.2014 №68о/с «По особовому складу», згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу охорони Львівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівської області (№48) звільнено у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 63 «ж» (за власним бажанням) 10.12.2014 (том 1, а.с.67).

5. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 26.03.2015 серії 10 ААВ №873931 позивачу встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності - загальне, на строк до квітня 2016 року (том 1, а.с.14).

6. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 24.03.2016 серії 12 ААА №338152 за результатами повторного огляду позивачу встановлено другу групу інвалідності; причина інвалідності - загальне, на строк до квітня 2017 року (том 1, а.с.15).

7. Згідно з пенсійним посвідченням від 13.04.2017 № НОМЕР_1 (терміном дії до 16.03.2019) ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 2 групи загального захворювання (том 1, а.с.8).

8. 03.06.2019 позивач звернувся до начальника військово-лікарської комісії про проведення військово-лікарської експертизи з метою встановлення причинного зв`язку захворювання з проходженням служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби (том 1, а.с.51).

9. 12.06.2019 М(ВЛ)К ДУ«ТМО МВС України по Львівській області» надано позивачу відповідь про те, що механізму освідчення М(ВЛ)К по медичних документах на день звільнення зі служби колишніх працівників Державної кримінально-виконавчої служби в М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» немає, у зв`язку з відсутністю в затверджених тарифах на проведення платних медичних послуг роботи лікарів-спеціалістів з медичною документацією, а також неможливістю укладення договорів на проведення медичних оглядів М(ВЛ)К з фізичними особами (відсутність такої можливості на законодавчому рівні), відповідно до якого позивач мав би змогу на освідчення М(ВЛ)К. Зазначено, що працівники Державної кримінально-виконавчої служби освідчуються М(ВЛ)К згідно з укладеними угодами юридичних осіб державної форми власності з ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» на платній основі відповідно до поданих списків працівників юридичних осіб; освідчення М(ВЛ)К проводиться виключно атестованих працівників. Указано, що у переліку документів, які позивач долучив до заяви, довідки про проходження ним ВЛК при оформленні в державній кримінально-виконавчій службі не надано, як і інших документів, необхідних для освідчення М(ВЛ)К. Отож провести військово-лікарську експертизу з метою встановлення позивачу причинного зв`язку захворювань з проходженням служби в органах державної кримінально-виконавчої служби України не є можливим (том 1, а.с.50).

10. 21.06.2019 ОСОБА_1 отримав у ДУ «Львівська виправна колонія (№48)» направлення на проходження військово-лікарської комісії в ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» по вул. Замарстинівська, 233 у м. Львові (том 1, а.с.16), однак під час подачі направлення 02.07.2019 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні медичного огляду без надання письмового обґрунтування.

11. На запит адвоката позивача від 09.08.2019 №119315 голова М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» листом від 09.08.2019 №33/34-117 повідомив, що механізму освідчення М(ВЛ)К по медичних документах на день звільнення зі служби колишніх працівників Державної кримінально-виконавчої служби в М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» немає, у зв`язку з відсутністю в затверджених тарифах на проведення платних медичних послуг роботи лікарів-спеціалістів з медичною документацією, а також неможливістю укладення договорів на проведення медичних оглядів М(ВЛ)К з фізичними особами (відсутність такої можливості на законодавчому рівні). Працівники Державної кримінально-виконавчої служби освідчуються М(ВЛ)К згідно з укладеними угодами юридичних осіб державної форми власності з ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» на платній основі відповідно до поданих списків працівників юридичних осіб; освідчення М(ВЛ)К проводиться виключно атестованих працівників. Отож провести військово-лікарську експертизу з метою встановлення позивачу причинного зв`язку захворювань з проходженням служби в органах державної кримінально-виконавчої служби України не є можливим.

12. Позивач, уважаючи бездіяльність відповідачів протиправною, та такою, що порушує його права, звернувся до суду із цим позовом з метою їх захисту.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

13. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не проходив ВЛК при звільненні.

15. 17.01.2019 ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» (ТМО) та ДУ «Львівська виправна колонія (№48)» уклали договорів №33/34-4 «Про надання медичних послуг», відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 якого ТМО як виконавець, який має відповідну ліцензію на надання медичних послуг, зобов`язується надати медичні послуги замовнику, а замовник - оплатити ці послуги на умовах договору. ТМО як виконавець надає послуги з медичного обстеження та стаціонарного лікування працівникам замовника, а також освідчення медичною (військово-лікарською) комісією кандидатам до служби, кандидатам до вступу до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, працівникам замовника щодо придатності до подальшої служби при переміщенні по службі, визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у працівників замовника, що проходять службу, звільняються зі служби згідно з наказом МВС України від 03.04.2017 №285.

16. Пунктом 3 цього договору встановлено, що послуги надаються працівникам замовника вказаним у списках, що надаються разом з договором до ТМО. При наданні послуг застосовуються чинні норми і тарифи (том 1, а.с.62-63).

17. Наказом від 23.03.2016 №42 затверджено тарифи за надання ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» платних медичних послуг (том 1, а.с.60-61).

18. Згідно з тарифами на проведення медичних освідчень осіб, що поступають на службу в органи внутрішніх справ України, до системи закладів МВС України та інших правоохоронних органів, профоглядів для поступлення на роботу вільного найму, профілактичного наркологічного огляду, психіатричного обстеження зі застосуванням психологічної скринінг діагностики, тестування психолого-психофізіологічного обстеження та психолого-психіатричної допомоги, послуги СЕС, поліклініки та стаціонару, які додаються до зазначеного наказу, в ТМО для фізичних осіб немає платної послуги з проведення освідчення військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» на день звільнення по медичних документах, з метою встановлення причинного зв`язку захворювань з проходженням служби у відповідних органах.

19. Отже, проаналізувавши вказаний договір і тарифи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» надає послуги з медичного обстеження та стаціонарного лікування працівникам ДУ «Львівська виправна колонія (№48)», а в частині визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв працівників ДУ «Львівська виправна колонія (№48)» лише тих, що проходять службу, звільняються зі служби згідно з наказом МВС України від 03.04.2017 №285. Таким чином, у М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» відсутній обов`язок приймати направлення у позивача.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

20. 18.03.2020 до Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020, в якій він, не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

21. Скаржник зазначає, що порядок звернення в медичну (військово-лікарську) комісію визначений Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом МВС України від 03.04.2017 №285. Відповідно до нього колишні поліцейські або колишні особи рядового й начальницького складу можуть ініціювати питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань, травм (поранень). У такому випадку вони звертаються до підрозділу кадрового забезпечення за місцем колишньої служби для отримання направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання. На підставі цього Положення ОСОБА_1 звернувся в ДУ «Львівська виправна колонія (№48)» та отримав направлення на проходження військово-лікарської комісії в ДУ «ТМО МВС України по Львівській області».

22. Скаржник наголошує, що аргументи судів попередніх інстанцій про те, що працівники ДУ «Львівська виправна колонія (№48)» обслуговуються в ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» виключно на умовах договору від 17.01.2019 №33/34-4, що свідчить про відсутність обов`язку у М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» приймати направлення у позивача, є необґрунтованими. Договір не є нормою матеріального права та не може звужувати його прав щодо проходження медичного огляду.

23. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Данилевич Н.А., Кашпур О.В.

24. Ухвалою Суду від 01.04.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

25. Від відповідачів та третьої особи надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких вони наполягають на безпідставності останньої.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

27. Частиною п`ятою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-ІV (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

28. Частиною п`ятою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-ІV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.

29. Організація діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи визначається Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 №285, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2017 за №559/30427, яким затверджено Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС (далі - Положення №285; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

30. За визначенням, наведеним у пункті 2 розділу І Положення №285, медичні (військово-лікарські) комісії МВС (далі - ВЛК) - спеціальні підрозділи, що утворюються в закладах охорони здоров`я МВС та Національної гвардії України (далі - НГУ) для проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.

31. Підпунктом 3 пункту 3 Розділу I Положення №285 встановлено, що одним із основних завдань ВЛК є визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у поліцейських, що проходять службу, звільняються зі служби та звільнились зі служби, військовослужбовців НГУ, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового й начальницького складу).

32. Згідно з пунктом 4 розділу І Положення №285 ВЛК відповідно до покладених на них завдань: 1) проводять лікарську експертизу кандидатам на службу в поліцію, поліцейським і колишнім поліцейським, кандидатам до вступу до вищих навчальних закладів, здобувачам вищої освіти навчальних закладів; 2) проводять військово-лікарську експертизу кандидатам на військову службу за контрактом, у військовому резерві, до вступу у ВВНЗ, військовослужбовцям НГУ, колишнім військовослужбовцям, колишнім особам рядового й начальницького складу; 3) забезпечують контроль за проведенням лікарської та військово-лікарської експертизи, а також лікувально-діагностичної роботи в закладах охорони здоров`я МВС та НГУ; 4) узагальнюють та аналізують результати проведення лікарської та військово-лікарської експертизи та розробляють пропозиції щодо вдосконалення цієї роботи; 5) спільно з лікарями-спеціалістами закладів охорони здоров`я МВС аналізують, узагальнюють результати лікування і медичного обстеження та здійснюють оцінку впливу умов служби на стан здоров`я та придатність до служби.

33. Відповідно до пунктів 1-4 розділу ІІ Положення №285 лікарська та військово-лікарська експертиза проводиться штатними та позаштатними ВЛК. Штатними ВЛК є Центральна медична (військово-лікарська) комісія МВС (далі - ЦВЛК), медична (військово-лікарська) комісія державної установи Територіальне медичне об`єднання МВС (далі - ДУ ТМО) в областях, в місті Києві (далі - ВЛК ДУ ТМО). ЦВЛК функціонує на базі Центрального госпіталю МВС та в адміністративному порядку підпорядковується Управлінню охорони здоров`я та реабілітації МВС (далі - УОЗР МВС). ВЛК ДУ ТМО функціонують на базі відповідних закладів охорони здоров`я МВС та в адміністративному порядку підпорядковуються відповідній ДУ ТМО. У питаннях проведення лікарської та військово-лікарської експертизи штатні і позаштатні ВЛК підпорядковуються ЦВЛК, постанови якої можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

34. Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Положення №285 направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи за формою (додаток 4) здійснюють відповідні підрозділи кадрового забезпечення Національної поліції України, командири частин НГУ.

35. Пунктом 3 розділу ІІІ Положення №285 визначено, що якщо в направленні не зазначені всі необхідні відомості для вирішення експертного питання, ВЛК має право не допустити таку особу до проходження лікарської чи військово-лікарської експертизи.

36. Колишні поліцейські або колишні особи рядового й начальницького складу можуть ініціювати питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань, травм (поранень). У такому випадку вони звертаються до підрозділу кадрового забезпечення за місцем колишньої служби для отримання направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання. Перегляд раніше прийнятої постанови ВЛК проводиться за заявою колишнього поліцейського, колишньої особи рядового чи начальницького складу (пункт 13 Розділу VI Положення №285).

37. Особи, зазначені в пункті 13 цього розділу, надають до ВЛК медичну документацію, складену в період проходження служби, у випадку отримання травми (поранення) під час служби - надають відповідний Акт про нещасний випадок та документацію, складену за результатами надання первинної медичної допомоги з цього приводу (пункт 14 Розділу VI Положення №285).

38. Відповідно до пункту 1 Розділу VІIІ Положення №285 за результатами лікарської та військово-лікарської експертизи ВЛК приймають постанови, які включають діагноз, встановлений особі за результатами проведеного обстеження, рішення щодо ступеня придатності чи про непридатність до служби та висновок про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва).

39. Згідно з пунктом 18 Розділу VІIІ Положення №285 визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузії, травми, каліцтва) у колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, колишніх військовослужбовців покладено на штатні ВЛК. Такі постанови приймаються, якщо при медичному огляді в період проходження служби зазначеним особам був установлений відповідний діагноз. Звільнені зі служби поліцейські, яким постановою ВЛК встановлено причинний зв`язок захворювань відповідно до Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 №85, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2001 за №165/5356, мають право на внесення змін до зазначених постанов згідно з цим Положенням.

40. Причину інвалідності звільнених зі служби осіб установлюють медико-соціальні експертні комісії (далі - МСЕК), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», та з урахуванням висновку ВЛК про причинний зв`язок їх захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) (пункт 20 Розділу VІIІ Положення №285).

41. Підпунктом 7 пункту 1 Розділу II Інструкції про порядок медичного обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС України, затвердженої наказом МВС України від 03.06.2016 №462 (далі - Інструкція №462; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що право на медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС мають громадяни України з числа: колишніх поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які були звільнені зі служби за станом здоров`я, за віком, у зв`язку зі скороченням штату; колишніх працівників міліції, звільнених зі служби в органах внутрішніх справ за віком, хворобою або вислугою років; колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ і мали календарну вислугу не менше п`яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах, установах забезпечення та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах та яким призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; військовослужбовців НГУ, звільнених з військової служби за віком, станом здоров`я, та осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку зі складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України; осіб, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», за умови їх перебування на медичному обслуговуванні в закладі охорони здоров`я МВС, при звільненні зі служби, військової служби чи займаної посади.

42. Відповідно до пункту 9 Розділу II Інструкції №462 визначено, що громадяни України, які не входять до переліку осіб, зазначеного в цьому розділі, працівники закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, НГУ, Національної поліції, ДМС та не відносяться до бюджетних закладів, установ і підприємств, обслуговуються за договорами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 №1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров`я та вищих медичних навчальних закладах».

43. Перелік платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров`я та вищих медичних навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 №1138 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), включає проведення медичної, у тому числі військово-лікарської, експертизи з психіатричним, психологічним та психофізіологічним обстеженням у закладах охорони здоров`я МВС за договорами з фізичними особами та юридичними особами державної форми власності (пункт 39).

VI. Позиція Верховного Суду

44. Як убачається з матеріалів справи, позивачу було відмовлено у проведенні медичного огляду військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» на підставі направлення, виданого 21.06.2019 ДУ «Львівська виправна колонія (№48)», з метою визначення причинного зв`язку захворювання, яке призвело до інвалідності 3-ої групи з 26.03.2015, 2-гої групи з 24.03.2016.

45. Відмова мотивована, зокрема, відсутністю договору для надання такої платної послуги та відсутністю затвердженого тарифу для цієї послуги.

46. З аналізу вказаних норм убачається, що ВЛК (військово-лікарська комісія) - це спеціальний підрозділ, який утворюється в закладах охорони здоров`я МВС і НГУ з метою проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.

47. Медичні послуги в закладах охорони здоров`я МВС, в тому числі проведення військово-лікарської експертизи, здійснюються на платній та безоплатній основі. Перелік осіб, які мають право на безплатне медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС України визначений в пункті 1 Розділу II Інструкції №462. Інші громадяни України, які не входять до вказано переліку, обслуговуються за плату на договірних засадах на підставі укладених договорів, зокрема з юридичними особами державної форми власності, в обсязі коштів, перерахованих закладу охорони здоров`я МВС від цих підприємств (установ, організацій).

48. Так, 17.01.2019 ДУ «Львівська виправна колонія (№48)» та ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» уклали договір №33/34-4 «Про надання медичних послуг».

49. Відповідно до вказаної угоди ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» надає послуги з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв лише щодо тих працівників ДУ «Львівська виправна колонія (№48)», що проходять службу, звільняються зі служби, згідно з наказом МВС України від 03.04.2017 №285. Угодою також передбачено, що послуги надаються працівникам ДУ «Львівська виправна колонія (№48)» відповідно до поданих списків і на умовах чинних тарифів.

50. На підставі наведеного, судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач не може отримати послугу з проведення медичної експертизи в ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» на платній основі на підставі договору про надання медичних послуг від 17.01.2019, укладеного між ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» та ДУ «Львівська виправна колонія (№48)». Унаслідок чого відмова відповідача-1 прийняти направлення, видане ДУ «Львівська виправна колонія (№48)», на проведення цієї послуги є обґрунтованою.

51. Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому підстави для скасування ухвалених судових рішень відсутні.

52. Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

53. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

54. Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

55. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

56. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

57. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

58. Залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 .

59. Залишити без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року.

60. Судові витрати не розподіляються.

61. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

Н.А. Данилевич