Рішення

від 01.03.2023 по справі 136/192/20

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/192/20

провадження № 2/136/46/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2023 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), у якому просила:

- визнати за позивачем, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, право власності на 3/4 частини об`єкту незавершеного будівництва (житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та право забудовника на вказану частину об`єкту незавершеного будівництва житлового будинку;

- визнати за позивачем право власності на 3/4 частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522280600:01:001:0342, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з відповідача на користь позивача, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу марки FIAT, модель SCUDO, 2003 року випуску, об`ємом двигуна 1997 см3.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі в період з 18.08.1995 по 06.12.2001, а також з 29.07.2005 по 14.03.2019, при цьому, розлучившись у 2001 році, сторони проживали окремо близько півтора року, після чого знову почали проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу до 29.07.2005. У період шлюбу, за спільні кошти подружжям було придбано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . У 1999-2000 р. вказаний будинок сторони розібрали і власними силами почали будувати новий, у зв`язку з чим відповідач отримав дозвіл на виконання будівельній робіт з будівництва житлового будинку, а також виготовив будівельний паспорт. Будівництво будинку було закінчено в 2001 році, а в 2015-2016 році сторони прибудували до житлового будинку прибудову. Фактично домоволодіння експлуатується за своїм функціональним призначенням, проте право власності на нього не оформлюється з вини відповідача, який не вводить його в експлуатацію. Позивач позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу майна. Враховуючи те, що спірний будинок був побудований під час шлюбу, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, вказане майно підлягає поділу між сторонами. У шлюбі в подружжя народилось п`ятеро дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які після розлучення залишились проживати разом з позивачем. Батько дітей аліменти на утримання дітей не сплачує. У зв`язку з цим, враховуючи інтереси дітей, позивач просить в порядку поділу вищевказаного майна, збільшити її частку на об`єкт незавершеного будівництва, визнавши при цьому за нею право на 3/4 частин вказаного об`єкту. Крім того, на підставі рішення 10 сес. 24 скл. Вахнівської сільської ради від 30.12.2004 відповідачу 12.12.2005 було видано Державний акт серії ЯА №825179 на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522280600:01:001:0342, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 кожного із подружжя, який має частку у спільно набутому будинку, у такій самій частці виникає й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку, а тому в позивача також виникло право власності на частку спірної земельної ділянки. Разом з тим, 26.06.2009 перебуваючи у шлюбі сторони придбали автомобіль марки FIAT, модель SCUDO, 2003 року випуску, об`ємом двигуна 1997 см3, який зареєстровано на відповідача. Після розлучення відповідач, без згоди позивача, відчужив такий автомобіль за договором купівлі-продажу (СТ) №7562/19/006797 від 01.10.2019 третій особі, а отримані кошти використав у власних інтересах, а тому позивач має право на компенсацію частки ринкової вартості транспортного засобу подібного за своїми якостями.

Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 23.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.

Відповідач подав до суду відзив, який обґрунтовує наступними обставинами.

Відповідач визнає позов частково та вважає, що за принципом рівності часток подружжя, за позивачем, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, слід визнати право власності на 1/2 частини житлового будинку та визнати за позивачем право власності на 1/2 частини земельної ділянки, а також відповідач готовий оплатити на користь позивача вартість 1/2 частки транспортного засобу. Крім того, позивач вказує, що після розлучення діти залишились проживати разом з нею, а відповідач нібито аліментів на утримання дітей не сплачує, але такі обставини не відповідають дійсності, оскільки сторона позивача звертаючись з позовною заявою в самому позові зазначила адреси позивача та відповідача однакові, тобто сторони проживають разом в одному і тому житловому будинку, і якщо ж позивач вказує, що діти залишились проживати разом з нею то слід розуміти, що вони також проживають з відповідачем. Також, позивач сплачує аліменти на утримання дітей, оскільки вони були присуджені судом і на час подання відзиву відповідач сплатив позивачу близько 9000,00 грн. Таким чином, через порушення прав відповідача і зменшення його частки в спільному майні подружжя, він може залишитись зовсім без житла, хоча цей будинок відповідач купував за свої зароблені кошти та проводив подальше будівництво, а позивач ніяких заробітків не мала та не вкладала ніяких коштів у будівництво. Насамкінець, відповідач стверджує, що на даний час тяжко хворіє та періодично лікується, на що витрачає значні кошти, а тому забезпечити себе іншим житлом він не може.

Викладені обставини слугували підставою для заперечення проти позову.

Позивач відповіді на відзив не подала.

Ухвалою суду від 08.07.2020, на задоволення клопотання представника позивача, у справі призначено комісійну судову будівельно-технічну експертизу, а на вирішення експертам Вінницького відділення КНДІСЕ МЮ України поставлено відповідні запитання, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 13.10.2020 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.05.2021, на задоволення клопотання експерта, погоджено терміни проведення експертизи для забезпечення її оплати та надання експерту додаткових матеріалів, а провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 28.06.2022, поновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням до суду висновку експерта Вінницького відділення КНДІСЕ МЮ України №5428/5429/20-21 від 23.06.2022.

Сторонами не врегульовано спір до судового розгляду.

Ухвалою суду від 10.10.2022 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 01.12.2022, на задоволення клопотання представника позивача, у справі призначено автотоварознавчу, а на вирішення експертам Вінницького відділення КНДІСЕ МЮ України поставлено відповідне запитання, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 01.02.2023, поновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням до суду висновку експерта Вінницького відділення КНДІСЕ МЮ України №8179/22-21 від 26.01.2023.

У судове засідання сторони та їх представники не з`явилися, однак представник позивача подав до суду письмову заяву від 01.03.2023 у якій просив визнати за позивачем, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, право власності на 1/2 частини житлового будинку та визнати за позивачем право власності на 1/2 частини земельної ділянки, а також стягнути з відповідача на користь позивача, грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу. Разом з тим, відповідач також подав письмову заяву від 01.03.2023 у якій позов визнав частково та погодився з визнанням за позивачем права власності на 1/2 частини житлового будинку та 1/2 частини земельної ділянки, а також готовий оплатити на користь позивача вартість 1/2 частки транспортного засобу. Сторони просили про розгляд справи за їх відсутності.

Суд зауважує, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови повідомлення його належним чином про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд проводить розгляд справи у даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, при цьому не здійснюючи фіксацію судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії рішення місцевого суду м. Рівне від 06.12.2001, шлюб між сторонами, який був зареєстрований 18.08.1995 Малошпаківською міською радою Рівненської області, було вирішено розірвати, а дітей залишити на виховання матері (а.с. 7). 29.07.2005 сторони знову уклали шлюб, про що свідчить свідоцтво про одруження (а.с. 8). За рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 14.03.2019, на задоволення позову, шлюб який був зареєстрований між сторонами 29.07.2005 м. Шпаківською сільською радою Рівненської області було розірвано (а.с. 10). Під час шлюбів у сторін народилися спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 11-15). У матеріалах справи наявна довідка від Вахнівської сільської ради від 20.11.2019, з якої вбачається, що до складу сім`ї позивача входять п`ятеро дітей, а всі вони зареєстровані по АДРЕСА_1 (а.с. 16). Разом з тим, згідно іншої довідки від Вахнівської сільської ради від 25.02.2020 вбачається, що відповідач також зареєстрований та постійно проживає з вищевказаною адресою (а.с. 40). З відповідача стягуються аліменти у розмірі 1/3 частини його заробітку, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.57). Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 25.12.1998 відповідач придбав будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що був розміщений на земельні ділянці з господарськими будівлями (а.с. 19). Надалі відповідачу було надано дозвіл на виконання будівельних робіт за вказаною адресою від 05.06.2000 і видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки (а.с. 20,21). У 1999-2000 р. вказаний будинок сторони розібрали і почали будувати новий, у зв`язку з чим відповідач отримав дозвіл на виконання будівельній робіт з будівництва житлового будинку, а також виготовив будівельний паспорт. Будівництво будинку було закінчено в 2001 році, а в 2015-2016 році прибудовано до будинку прибудову. Проте право власності на житловий будинок не оформлене і не введено будинок в експлуатацію. Крім того, на підставі рішення 10 сес. 24 скл. Вахнівської сілської ради від 30.12.2004 відповідачу 12.12.2005 було видано Державний акт серії ЯА №825179 на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522280600:01:001:0342, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 28). Згідно наданої інформації від ТСЦ №0549 РСЦ у Вінницькій обл. МВС України за відповідачем з 26.06.2009 по 02.10.2019 зареєстровано транспортний засіб марки FIAT, модель SCUDO, 2003 року випуску, об`ємом двигуна 1997 см3, а 25.12.2019 здійснено перереєстрацію такого автомобіля на іншого громадянина за договором купівлі продажу від 01.10.2019 (а.с. 29). На задоволення клопотання представника позивача, у справі призначено комісійну судову будівельно-технічну експертизу, а на вирішення експертам Вінницького відділення КНДІСЕ МЮ України поставлено відповідні питання. Згідно висновку експерта Вінницького відділення КНДІСЕ МЮ України №5428/5429/20-21 від 23.06.2022 встановлено відсоток будівельної готовності незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 може складати 95%, а будівлі та споруди використовують за призначенням. Крім того, ринкова вартість об`єкта незавершеного будівництва (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням земельного комплексу, в цінах сформованих станом на час проведення дослідження, становить 344855,00 грн, а окремо вартість земельних поліпшень, без урахування земельного комплексу, в цінах сформованих станом на час проведення дослідження, становить 191845,00 грн (а.с. 112-126). Крім того, на задоволення клопотання представника позивача, у справі призначено автотоварознавчу, а на вирішення експертам Вінницького відділення КНДІСЕ МЮ України поставлено відповідне питання. Згідно висновку експерта Вінницького відділення КНДІСЕ МЮ України №8179/22-21 від 26.01.2023 встановлено середню ринкову вартість, станом на січень 2023 бувшого у використанні автомобіля ідентичного марці FIAT, модель SCUDO, 2003 року випуску, об`єм двигуна - 1997 см3, у технічно справному стані, виходячи з нормативних показників технічного стану та пробігу автомобіля складає величину 112477,57 грн (а.с. 163-166).

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як визначено в ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Судом було встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі в період з 18.08.1995 по 06.12.2001, а також з 29.07.2005 по 14.03.2019, і під час першого шлюбу 25.12.1998 відповідач придбав будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що був розміщений на земельні ділянці з господарськими будівлями. Надалі відповідачу було надано дозвіл на виконання будівельних робіт за вказаною адресою від 05.06.2000 і видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки Проте, у 1999-2000 вказаний будинок сторони розібрали і почали будувати новий, у зв`язку з чим відповідач отримав дозвіл на виконання будівельній робіт з будівництва житлового будинку, а також виготовив будівельний паспорт. Будівництво будинку було закінчено в 2001, а в 2015-2016 прибудовано до будинку прибудову. Будинок не введено в експлуатацію і право власності не оформлене.

Суд зауважує, що сторонами не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Разом з тим, вирішуючи питання поділу спільного сумісного майна подружжя відносно об`єкту незавершеного будівництва (житловий будинок з будівлями та спорудами), слід зауважити, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з формально-правового погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю використаних у його будівництві будівельних матеріалів, результатів виконаних робіт, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і підлягати поділу між ними.

У постанові Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі №6-47цс16 зроблено висновок, що за позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців, суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін. У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію. Об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності.

Судом було встановлено, що згідно висновку експерта Вінницького відділення КНДІСЕ МЮ України №5428/5429/20-21 від 23.06.2022 відсоток будівельної готовності незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 може складати 95%, а будівлі та споруди використовують за призначенням. Крім того, ринкова вартість об`єкта незавершеного будівництва (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням земельного комплексу, в цінах сформованих станом на час проведення дослідження, становить 344855,00 грн, а окремо вартість земельних поліпшень, без урахування земельного комплексу, в цінах сформованих станом на час проведення дослідження, становить 191845,00 грн.

Таким чином, враховуючи те, що сторонами не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а саме об`єкта незавершеного будівництва, а також те, що за висновком експерта можливо встановити його вартість, а тому такий об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

Крім того, судом було встановлено, що на підставі рішення 10 сес. 24 скл. Вахнівської сілської ради від 30.12.2004 відповідачу 12.12.2005 було видано Державний акт серії ЯА №825179 на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522280600:01:001:0342, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених ЗК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Системний аналіз змісту наведених норм ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Вказані норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості з земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, і визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Таким чином, земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522280600:01:001:0342, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку було набуто відповідачем під час шлюбу з позивачем, може бути визнана об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

Судом було встановлено, що за відповідачем з 26.06.2009 по 02.10.2019 зареєстровано транспортний засіб марки FIAT, модель SCUDO, 2003 року випуску, об`ємом двигуна 1997 см3, а 25.12.2019 здійснено перереєстрацію такого автомобіля на іншого громадянина за договором купівлі продажу від 01.10.2019.

Разом з тим, позивач стверджувала, а відповідач не спростовував, що після розлучення останній, без згоди жінки, відчужив такий автомобіль третій особі, а отримані кошти використав у власних інтересах.

Суд зауважує, що в постанові Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №301/2231/17 суд дійшов висновків про те, що у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У постанові Верховного Суду від 03.10.2018 в справі №127/7029/15-ц зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні.

Згідно висновку експерта Вінницького відділення КНДІСЕ МЮ України №8179/22-21 від 26.01.2023 встановлено середню ринкову вартість, станом на січень 2023 бувшого у використанні автомобіля ідентичного марці FIAT, модель SCUDO, 2003 року випуску, об`єм двигуна - 1997 см3, у технічно справному стані, виходячи з нормативних показників технічного стану та пробігу автомобіля складає величину 112477,57 грн.

Таким чином, суд вважає можливим, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, стягнути грошову компенсацію вартості частки транспортного засобу марки FIAT, модель SCUDO, 2003 року випуску, об`ємом двигуна 1997 см3, який раніше без погодження позивача продав її чоловік відповідач.

Отже, визначивши, що об`єкт незавершеного будівництва (житловий будинок з господарським будівлями), земельна ділянка, на якій він розміщений та автомобіль, які були надбанням бувшого подружжя є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя і для суду є можливим визначенням часток при поділі між майна мій подружжям, а тому при визначені їх розміру суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №344/5539/17 зазначено, що ст. 70 СК України передбачено два випадки, коли суд має право відступити від принципу рівності часток подружжя у праві спільної власності: по-перше, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя у спільній сумісній власності подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї; по-друге, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

В силу приписів ч. 1 ст. 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом було встановлено, що в ході судового процесу представник позивача подав до суду письмову заяву від 01.03.2023 у якій просив визнати за позивачем, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, право власності на 1/2 частини житлового будинку та визнати за позивачем право власності на 1/2 частини земельної ділянки, а також стягнути з відповідача на користь позивача, грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу. Разом з тим, відповідач також подав письмову заяві від 01.03.2023 у якій позов визнав частково та погодився з визнанням за позивачем права власності на 1/2 частини житлового будинку і 1/2 частини земельної ділянки, а також готовий оплатити на користь позивача вартість 1/2 частки автомобіля.

Таким чином, сторони домовилися про порядок поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, фактично посилаючись на засади рівності часток подружжя. При цьому, вирішуючи підняте позивачем перед судом питання щодо врахування інтересів дітей при поділі вищевказаного майна, слід зауважити, що суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Проте, в ході розгляду справи, вищевказаних фактів зі сторони відповідача не виявлено, а тому суд не вбачає підстав для відступлення від засади рівності часток подружжя. Інших належних та допустимих доказів на противагу вищезазначених висновків суду сторонами не надано та в ході судового розгляду не встановлено.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, про те, що за позивачем, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, слід визнати право власності на 1/2 частини об`єкту незавершеного будівництва (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та право забудовника на вказану частину об`єкту незавершеного будівництва житлового будинку. Крім того, слід визнати за позивачем право власності на 1/2 частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522280600:01:001:0342, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 стягнути з відповідача на користь позивача, в порядку поділу сумісного майна подружжя грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу марки FIAT, модель SCUDO, 2003 року випуску, об`ємом двигуна 1997 см3, що становить (112477,57 грн / 2) = 56238,78 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору та витрат, пов`язаних із проведенням експертизи керується ч. 1 та ч. 3 ст. 133 ЦПК України, згідно з якою судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково, а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді половини сплаченого позивачем судового збору (а.с.1) у розмірі 750,00 грн та половини вартості витрат на проведення замовлених позивачем експертиз (згідно рахунків а.с. 70 та а.с. 157) у розмірі 1572,52 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Рівненським МВ УДМС України в Рівненській обл. від 10.07.2015) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Липовецьким РВ УМВС України у Вінницькій обл. від 28.04.2021) про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, право власності на 1/2 частини об`єкту незавершеного будівництва (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та право забудовника на вказану частину об`єкту незавершеного будівництва житлового будинку.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, право власності на 1/2 частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522280600:01:001:0342, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , в порядку поділу сумісного майна подружжя, грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу марки FIAT, модель SCUDO, 2003 року випуску, об`ємом двигуна 1997 см3, яка становить 56238 (п`ятдесят шість тисяч двісті тридцять вісім) грн 78 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 750 (сімсот п`ятдесят) грн 00 коп. та витрати на залучення експертів в розмірі 1572 (одна тисяча п`ятсот сімдесят дві) грн 52 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО