Рішення

від 08.03.2023 по справі 127/29439/22

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/29439/22

Провадження № 2/127/3800/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.03.2023 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В.В.,

за участі: секретаря Жмудь Я.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Путіліна Є.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниця, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів, мотивуючи позовні вимоги тим, що 02.12.2020 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0521982600:01:002:0426, загальною площею 1,9000 га., та цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Заболотне, Крижопільської селищної ради, Тульчинського району, Вінницької області. Зазначений договір купівлі-продажу був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л.В, та зареєстрований в реєстрі за №3080.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 2.1. Договору, вартість купівлі-продажу зазначеної вище земельної ділянки становила 96 900 грн (еквівалент 3 400 дол. США) та була повністю позивачем сплачена ОСОБА_3 . Таким чином, земельну ділянку позивач набув за відплатним договором.

В подальшому, між ОСОБА_1 та відповідачем, жодного разу не виникало питань щодо належного виконання умов договору купівлі-продажу земельної ділянки. Однак, 04.07.2022 року позивачем було отримано ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 28.06.2022 року разом із позовною заявою про визнання незаконним наказу та витребування земельної ділянки.

Позовна заява була обгрунтована неможливістю ОСОБА_3 здійснити набуття у свою власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації за ст. 121 Земельного кодексу України, оскільки останній раніше таке власне право використав. У зв?язку з чим, керівник Тульчиноької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Крижопільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області просив суд визнати незаконним та скасувати наказ управління Держгеокадастру у Вінницькій області №1742-УБД від 09.11 2020 р. (первинна підстава для набуття ОСОБА_3 у власність вказаної земельної ділянки) та витребувати земельну ділянку у позивача, як у чинного власника. Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 03.10.2022 р. у справі №134/709/22 (набрало законної сили 15.11.2022 р.) позов задоволено - визнано незаконним та скасовано наказ Управління Держгеокадастру у Вінницькій області №1742-УБД від 09.11.2020 року та витребувано земельну ділянку у ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що придбаваючи земельну ділянку він не знав і не міг знати обставини того, що продавець ОСОБА_3 вже реалізував своє право на набуття безоплатно у власність земель сільськогосподарського призначення. При цьому позивач є добросовісним набувачем, придбав земельну ділянку за відплатним договором, є не уповноваженим органом або особою, не знав і не міг знати обставини набуття ОСОБА_3 у власність земельної ділянки повторно, про що ані Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, ані нотаріусом при нотаріальному посвідченні договору не було встановлено.

Таким чином, як вважав позивач, були відсутні всі три підстави для витребування у нього законної власності на землю, визначені п.п. 1)-3) ч. 1 ст. 388 ЦК України: земельна ділянкі не була загублена власником, не була викрадена у власника та не вибувала з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (адже саме Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області передало її у власність ОСОБА_3 своїм рішенням, тобто за своєю волею). Якщо таке рішення (оскаржуваний наказ) незаконне, то Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області і повинні були відповідати за свої протиправні дії.

Натомість, усвідомлюючи наявну судову практику щодо вирішення спорів даної категорії справ, ОСОБА_1 не було використано власне процесуальне право на оскарження в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що внаслідок витребування земельної ділянки позивач позбувся одночасно як земельної ділянки, так і коштів, сплачених на її придбання, позивачем на адресу відповідача направдено досудову вимогу про повернення коштів від 21.11.2022 року. Відповіді на дану вимогу позивач не отримав, у зв`язку з чим був змушений звернутися до суду із даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь 124 338,00 грн. в якості збитків за витребувану земельну ділянку з кадастровим номером 0521982600:01:002:0426, та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 03.01.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги у повному обсязі за обставин, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Путілін Є.В. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог. Свою позицію обгрунтував тим, що позивачем не надано до суду доказів дійсної вартості майна, тому просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Cудом беззаперечно встановлено, що 02.12.2020 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0521982600:01:002:0426, загальною площею 1,9000 га., та цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Заболотненської сільської ради, Крижопільського району, Вінницької області. Вказаний договір купівлі-продажу був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л.В, та зареєстрований в реєстрі за № 3080. Відповідно до п.1.2 даного договору земельна ділянка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності та зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об?єкта нерухомого майна 2223387105219, номер запису про право власності 39219205 від 13.11.2020 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим ОСОБА_4 , державним реєстратором виконавчого комітету Вінницької міської ради Вінницької області 17.11.2020 року за індексним номером 232807855.

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість (ціна договору) купівлі-продажу зазначеної вище земельної ділянки становить 96 900 грн (еквівалент 3 400 дол. США) та була повністю сплачена покупцем ОСОБА_3 (а.с. 6-7).

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.12.2020 року, земельна ділянка з кадастровим номером 0521982600:01:002:0426, загальною площею 1,9 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки за №3080 (а.с. 8).

Рішенням Крижопіського районного суду Вінницької області від 03.10.2022 року, визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 1742-УБД від 09.11.2020 року про надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9000 га, з кадастровим номером 0521982600:01:002:0426, що розташована на території с. Заболотне, Крижопільської селищної ради, Тульчинського району, Вінницької області.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Крижопільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9000 га, з кадастровим номером 0521982600:01:002:0426, що розташована на території с. Заболотне Крижопільської селищної рали Тульчинського району Вінницької області.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури судові витрати зі сплати судового збору в розмірі по 1 654,00 гривні з кожного (а.с. 10-14).

Відповідно до досудової вимоги ОСОБА_1 від 21.11.2022 р., останній просив у ОСОБА_3 повернути йому 124 338,00 грн. сплочених за земельну ділянку, придбану за договором купівлі-продажу від 02.12.2020 р., посвідченим нотаріально за №3080, та яку було витребувано у нього за рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 03.10.2022 року у справі №134/709/22 (а.с. 15). Дану досудову вимогу від 21.11.2022 року відповідач не отримав, поштове відправлення повернулось ОСОБА_1 , із зазначенням причини повернення- «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 16-17).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі статтею 660 ЦК України, якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред`явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця.

Якщо покупець не повідомив продавця про пред`явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця.

Частиною першою статті 661 ЦК України передбачено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 08 липня 1986 року в справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства») одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації. Тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України. У разі якщо позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК України звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до його продажу.

Отже, судом встановлено, що покупець (позивач у справі) на час укладення договору купівлі-продажу указаної земельної ділянки не знав і не міг знати про наявність підстав, що виникли до її продажу, для вилучення у нього в подальшому придбаної земельної ділянки за рішенням суду на користь третіх осіб.

Разом з тим, вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суд має виходити з того, що вартість спірного майна визначається погодженням сторін, а за його відсутності дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості (постанова Верховного суду від 06.10.2021 рю по справі №460/2694/17).

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість (ціна договору) купівлі-продажу зазначеної вище земельної ділянки складала 96 900 грн. (еквівалент 3 400 дол. США) та була повністю сплачена покупцем ОСОБА_3 .

Тому суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення у сумі 96 900, 00 грн., оскільки умовами договору чітко передбачено надання та отримання коштів в національній валюті України. Така вартість відповідачем не спростована.

Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень ст.141 ЦПК України, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у сумі 982, 27 грн, відповідно пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючисьст.ст. 6, 16, 22, 627, 655, 660, 661 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 354 Цивільно-процесуального кодекс України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 96 900 (дев`яносто шість тисяч дев`ятсот) гривень в якості збитків за витребувану земельну ділянку з кадастровим номером 0521982600:01:002:0426.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат по сплаті судового збору 982,27 грн..

В частині інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 13.03.2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: